Обліково-аналітичне і фінансове забезпечення корпоративного управління: міжнародний досвід та вітчизняна практика: матеріали міжнародної науково-практичної конференції

Законодавчо-правова база розвитку лІзингу в украЇнІ

Лелюк             Н.Є.,    Кірєєнко        В.Ю.,  Харківська     національна   академія          міського господарства

 

Проблема розвитку лізингових операцій на даний момент є досить актуа-

льною для України. Свідченням цього може можу стати прийняття П(с)БУ 14

„Оренда” та внесення змін до закону України „Про лізинг.” Аналіз чинного законодавства України щодо оренди та лізингу свідчить про те, що між ними є

суттєва різниця. Вона полягає у таких основних відмінностях:

а)  оренда  є  двосторонньою  угодою  між  орендодавцем  i  орендарем,  а лізинг - щонайменше тристоронньою, де крім лiзингодавця i лизингоодержува- ча фігурує ще й продавець лізингового майна;

б)  роль  лiзингодавця  принципово  вiдрiзняється  від  ролі  орендодавця.

Якщо орендодавець здає в оренду своє майно, то лiзингодавець надає в лізинг майно, яке він перед цим спеціально для цього придбав - як правило, за прямою

вказівкою        майбутнього   лизингоодержувача.  Справжня       роль    лiзингодавця

полягає у фiнансуваннi тимчасового користування лiзингоодержувачем майном шляхом надання йому майнового кредиту;

в) роль лізингоодержувач є більш змістовною і активною, ніж роль орен- даря. При першій передачі майна в лізинг лізингоодержувач, як правило, сам знаходить виробника (власника) лізингового майна і вибирає конкретний вид

цього майна. На відміну від орендаря лізингоодержувач наділяється правами і обов’язками, які притаманні покупцеві.

г) при оренді орендодавець несе відповідальність перед орендарем за виявлені недоліки об’єкта оренди, а при лізингу лiзингодавець відповідає за такі  недоліки  лише  тоді,  якщо  він  сам  вибирав  продавця  (постачальника) об’єкта  лізингу,  або  втрутився  у  вибір  лiзингоодержувачем  постачальника

майна, виду майна, його характеристик тощо.

Використання лізингу обумовлюється різними суто економічними факто- рами, що роблять його вигідним для учасників угод. Серед переваг, одержува- них орендарями, слід виокремити такі:

- здатність швидко поновлювати основні виробничі фонди без значних одноразових грошових витрат i на цій основі підвищувати конкурентоспромо- жність своєї продукції;

- вiдсутнiсть амортизаційних відрахувань у зв'язку з тим, що арендоване майно не відбивається в бухгалтерському балансі;

Щодо підприємств виробників матеріальних цінностей (постачальники), то   вони  одержують  негайну  оплату  своєї  продукції,  збільшують  обсяги продажів, розширюють потенційне коло користувачів.

Інтереси лiзингодавця  полягають в одержанні:

- відсотків за надане в кредит устаткування в складі орендних платежів;

-  можливості здати те чи інше устаткування в оренду кілька разів (опера-

тивний лізинг).

Перераховані причини обумовлюють широке поширення цієї форми договірних відносин, які для перших є каналом збуту продукції, для других -

кредитною операцією, для тpeтix - засобом фінансування капіталовкладень у прилади, устаткування тощо.

Заходи державної підтримки лізингових операцій можуть бути такими:

• надання державних гарантій для реалiзацiї лізингових проектів;

• надання учасникам лізингових операцій права самостійно визначати терміни амортизації обладнання i нагромадження амортизаційних відрахувань з направленням отриманих засобів на їхню діяльність;

• надання iнвестицiйних кредитів для реалiзацiї лізингових проектів;

• звільнення від податків лізингових платежів протягом першого року після створення лізингової компанії;

• звільнення суб’єктів - лiзингодавцiв від сплати податку на додаткову вартість при виконанні лізингових послуг i податку на додану вартість при придбанні майна, що є об'єктом фінансового лізингу;

• надання в законодавчому порядку податкових кредитних пільг лізинго- вим компаніям з метою створення сприятливих економічних умов для їхньої діяльності.