Історія економічних вчень - Навчальний посібник (В.В. Кириленко)

5. г. мюрдаль: синтез інституціоналізму і шведської школи

 

Мюрдаль Гуннар Карл (1898 – 1987) шведський економіст, лауреат Нобелівської премії, яку отримав за дослідницьку роботу в галузі теорії грошей та економічних коливань і за глибокий аналіз взаємозв’язків економічних, соціальних та інституціональних феноменів (1974).

Г. Мюрдаль досліджує проблеми, які пов'язані з основними тенденціями розвитку сучасного світу. Будучи представником урядової комісії, він підкреслював   небезпеку   порушення   збалансованості   світових   ринків.   Г.

Мюрдаль пропонував уряду Швеції ввести систему планування. Він виділяв такі категорії, як "програма" і "передбачення". Під "програмою” він розумів передбачуваний    або    намічений   план    дій,    а    під    "передбаченням"   –

прогнозування майбутніх подій. У свій час він прогнозував стабільність планової економіки і виступав за розширення торгівлі із країнами Східного блоку.

Досліджуючи основні тенденції розвитку міжнародних економічних відносин Г. Мюрдаль відмічає, що у сучасній світовій економіці відбулися серйозні  зміни,  пов'язані  із  розпадом  колоніальної  системи.  У  промислово

розвинених країнах, на його думку, досягнутий високий ступінь національної інтеграції. Це відбулося внаслідок втручання держави в економічне життя. Проте  всесвітня  економічна  інтеграція  відсутня.  Більше  того,  пише  автор,

національна інтеграція у розвинених країнах призвела до посилення "міжнародної дезінтеграції", основним виявленням якої є ріст економічної нерівності між індустріальне розвиненими і слаборозвиненими країнами.

На думку Г. Мюрдаля, міжнародна економічна інтеграція можлива, якщо

буде  створений  "базис  міжнародної  солідарності".  Автор  вважає,  що міжнародні   економічні   зв'язки   мають   і   можуть   регулюватися   засобами політики. Відсутність свідомого регулювання неминуче потягне за собою подальше поглиблення дезінтеграції і, навіть, може спричинити світовий конфлікт.   Концепція   міжнародної   економічної   інтеграції   Г.    Мюрдаля

ґрунтується на аналізі кумулятивного причинного зв'язку. Цей принцип висуває на перший план такі процеси, які розпочавшись, створюють умови для подальшого розвитку. Ідеал Г. Мюрдаля – повне об'єднання всіх народів земної кулі. Вчений сподівається, що ці ідеї втіляться у ХХІ столітті.

У 1968 році виходить тритомник „Азіатська драма. Дослідження про бідність народів”. Ця праця містить методологічні розділи, присвячені проблемам слаборозвинених країн і міжнародним економічним відносинам. У ній обґрунтовано необхідність інтеграції, засобом досягнення якої має стати „підтягування” економічних потенціалів країн, що розвиваються, до рівня високорозвинених держав. Це, на його думку, дозволить згладити суперечності та стабілізувати систему світового господарства.

 

Згідно з його концепцією, всі біди слаборозвинених країн зумовлені, головним чином, пануванням архаїчних, застарілих інститутів і світоглядів, які прогнозують усю систему соціального, економічного і духовного життя. У психології населення переважає покірність перед владою, низька здатність населення до колективних дій. Все це паралізує техніко-економічну модернізацію, знижує її результативність і, як наслідок, веде до збільшення розриву у рівні життя країн передових і відсталих.

 

Г. Мюрдаль вважав, що вирішальне значення для успішного технічного й економічного розвитку має докорінна зміна відсталих соціальних і політичних інститутів. Він намагався довести, що лише техніко-економічна модернізація і глибокі реформи у сфері контролю над ростом населення, розподілом придатних для обробітку земель, а також у галузі медицини та освіти можуть зумовити швидкий економічний розвиток країн Південної Азії і сприяти розв'язанню гострих соціальних проблем регіону.

 

Оцінюючи роль політичних інститутів з точки зору їх участі у цьому процесі, автор дійшов висновку, що „м'який уряд” для країн цього регіону надто слабкий, щоб перебороти те, що він називає „кумулятивними силами бідності”.

 

Таким чином, Г. Мюрдаль намагається на основі широкого фактичного матеріалу розробити принципи нової, як він називає, „пробної теорії" розвитку і визначення співвідношення факторів, які забезпечують ліквідацію відсталості шляхом переходу до всебічного прогресу. Г. Мюрдаль ідею свідомого "соціального контролю" над економікою, яка характерна для всього інституціально-соціологічного напряму, переніс на планетарний рівень.