1.  матеріальні передумови виникнення і розвитку економічної думки

Історія стародавнього світу хронологічно охоплює період із середини IV тис. до н. е. і до V ст. н. е. – падіння Західної Римської імперії (476 р.). Географічним ореолом доби перших держав і цивілізацій були території Месопотамії, Давніх Єгипту, Персії, Китаю, Індії, Східного Середземномор'я, Греції та Риму. Виходячи з географічних, кліматичних та хронологічних особливостей ці країни було поділено на країни східного та античного рабства. До перших з них відносилися: Месопотамія, Палестина, Індія, Китай і до другої групи Греція та Рим.

Загалом ці дві групи рабовласницької економіки мали такі ознаки:

- характерний     повільний     технічний     прогрес,     примітивна     ручна інструментальна техніка виробництва. Джерелом енергії були люди, тварини;

- в  результаті суспільних поділів праці відбулося формування основних сфер економіки, таких як сільське господарство, промисловість, обіг, що набули галузевого характеру;

- панування приватної власності на засоби виробництва, рабів та продукти праці рабів;

- наявний позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці;

-           основні  матеріальні  блага  виробляли  переважно  раби,  а  також  вільні селяни общинники;

-           переважало  натуральне  господарство, ринок  мав  споживчий  характер,

просте товарне виробництво існувало як економічний устрій.

Розвиток        господарства стародавнього           світу    охоплює         періоди           генези

(становлення,  формування),  розквіту  і  кризи  рабовласницької  економічної системи [91, с. 17].

Формування економічної думки докласичного періоду матеріально передумовлено зародженням рабовласницьких держав з деспотичною владою,

зокрема           в          країнах           Стародавнього          Сходу,            де        актуальність   визначалася організацією ведення народного господарства.