Історія економічних вчень - Навчальний посібник (В.В. Кириленко)

2. економічна думка середньовічного сходу

 

2.1. Особливості економічної думки феодального Китаю

 

У країнах Сходу основною передумовою процесу феодалізації стали заходи державної влади щодо розподілу земель і надання їх у приватне володіння та користування. Однак держава продовжувала повністю розпоряджатися великим фондом родючих земель, збираючи з них поземельні податки. Це й визначило розвиток у країнах Сходу різних форм “державного феодалізму”. Тому у центрі уваги економічної думки залишались питання державного управління, оподаткування, поповнення державної казни, розвиток сільськогосподарського виробництва.

 

Економічні трактати середньовічного Китаю стали продовженням традиції, яка склалася в економічних ідеях давнини. Тут економічна думка була представлена державними чиновниками, а саме Лі Гоу. Його праця “План забезпечення держави, план посилення армії, план заспокоєння народу” (ХІ ст.) – класичний взірець конфуціанського світосприйняття. Основним інструментом збагачення держави є фінанси. Державне регулювання має здійснюватись так, щоб “у низах не відчували нестатків, а у верхах був достаток” [112, с. 11]. Економічної рівноваги за Лі Гоу можна досягти, встановивши державний контроль над ринком і цінами. Із цією метою він радив створити державні хлібні запаси і таким чином стабілізувати ціну на продовольство.

Ідеї  державного  регулювання  економіки  продовжував  розвивати  Ван

Аньші, проект її реформування викладено у “Новому законі”. Основні положення цього проекту :

–          стимулювання           праці   селян   через   заміну натурального податку грошовим;

– захист селян від гніту лихварів шляхом надання їм державного кредиту під заставу майна і 20\% річних;

– надання кредиту дрібним торгівцям під невеликий процент, щоб вони могли витримати конкуренцію з великою торгівлею;

– створення державного апарату управління торгівлею [106, с. 16].

Основним джерелом процвітання країни проголошувалося

землеробство як головний вид заняття. Торгівля і ремесло вважалися другорядним заняттям, ставилось завдання зменшити кількість ремісників та

торгівців, залучивши їх до сільськогосподарської праці. Особливо

засуджувалось заняття великою торгівлею та лихварством.

 

2.2. Виникнення ісламу і відображення постулатів Корану в економічній думці арабських мислителів

 

Джерелами економічної думки середньовіччя стали:

-   в арабських країнах: Коран (630 – 632);

-   вчення Ібн Хальдуна (1332 – 1406).

Коран –          священна        книга  мусульман,     основа            релігійного    та

громадянського  законодавства.  Назва  її  походить  від  слова  “кара'а”,  що  в перекладі з арабської означає “читати”, “декламувати” [101, с. 115].

Вивчення       і           тлумачення    Корану           –          збірки проповідей,    обрядових      і

юридичних положень, заклинань і молитов, повчальних розповідей і притч, поклали початок цивільному і канонічному мусульманському праву. Коран освятив соціальну нерівність, що складалася в Аравії, інститут приватної власності, проголошуючи принцип її недоторканості та жорстокого покарання за посягання на неї. Згідно з Кораном одним із п'яти “стовпів віри”, тобто “правильної” поведінки, є обов'язкова добродійність (податок, дія), нарівні з якою рекомендується і добровільна милостиня (садака) [116, с. 27]. При цьому доброчинність  розглядається  ісламом  як  загальнорелігійне  і загальнодержавне зобов'язання.

Значне місце у Корані відводиться торгівлі. На основі того, що “Аллах

дозволив торгівлю”, торговельний прибуток визначається як нормальне явище,

виправдовується ризик у торгівлі і дотримання договірних зобов'язань.

Водночас Коран виступає проти надмірного збагачення, пристрасті до наживи,       марнотратства,            пропагуючи   поміркованість,         бережливість та

невибагливість,         а          також  засуджує                     лихварство,    оголошуючи  його породженням            сатани.            Дозволивши  торгівлю         Аллах заборонив                  ріст

(позичковий процент), тому вимагається точність при сплаті боргів, жорстко

регламентується процедура укладання угоди та запису боргу.

 

2.3. Концепція “соціальної фізики” Ібн Хальдуна

Видатним мислителем Середньовіччя, який приділяв багато уваги економічним проблемам, був Ібн Хальдун (Абу Заїд Абдар-Рахман Ібн Мухамед аль-Хадрамі, 1332 – 1406 рр.), діяльність якого пов'язана з арабськими країнами Північної Африки. Його основна праця носить назву “Книга повчальних прикладів з історії арабів, персів, берберів і народів, що жили з ними на землі”, свідчить про різносторонність наукових інтересів ученого та геніальність висновків, які набагато випередили свій час. Ібн Хальдуну належить прогресивна теорія („соціальна фізика”), в основі якої лежать економічні чинники. Дана теорія закликала до:

- доусвідомленого ставлення до праці;

- боротьби з марнотратством і жадібністю;

- розуміння недоцільності майнової і соціальної рівності.

Ібн  Хальдун  висунув  власну  періодизацію  суспільного  прогресу. Згідно неї людство на початку свого розвитку перебувало у стані дикості; далі проходить два основні етапи, які відрізняються за способом добування засобів існування:

-  примітивність  –  де  люди  займалися  в  основному  землеробством  і тваринництвом;

-  цивілізацію  –  де  виробляється  більше  продукції,  ніж  необхідно  для існування, завдяки  розвитку ремесел, утворенням та  зростанням могутності

міст, торгівлі та науки.

Перехід від примітивності до цивілізації – це генезис відносин панування й залежності. У зв'язку із цим, він висловив глибоку думку про існування природних законів економічного розвитку, які управляють господарською

діяльністю людей, спрямовують соціальний прогрес.

У „соціальної фізиці” Ібн Хальдун:

-        розмежовує категорії необхідної і додаткової праці, необхідного і додаткового продукту, підкреслюючи, що “основна праця” дає необхідне, а

“додаткова праця” створює додатковий продукт;

-        дослідив такі категорії товарно-грошових відносин, як ціна і вартість, суттєво їх не розрізняючи. На змінювання цін впливають демографічна ситуація  у  країні,  природні  чинники,  державні  податки  та збори на ринку;

-        вказав на трудове походження вартості. “У всьому, що купується й перетворюється на гроші – обов'язково міститься людська праця” [116, с.

27].      Звідси мислитель      робить            висновок,       що       в          основі акту     продажу

“рівноважного (еквівалентного) обміну … за вартістю” лежить принцип прирівнювання рівноважної кількості затраченої праці [101, с. 117];

-        характеризуючи  “вартість  праці”,  тобто   заробітну  плату,  він твердив, що її розмір залежить, по-перше, “від кількості праці людини”,

по-друге, від “її місця серед інших праць” і, по-третє, від “потреби людей

в ній”;

-     грошам Ібн Хальдун відводить найважливішу роль в господарському житті. На його думку, ними повинні залишатись монети з двох металів – золота і срібла. Ці метали “служать втіленням вартості

всього того, що людина створила своєю працею”. Крім відображення кількісного вмісту людської праці “у всьому, що купується”, та цінності всякого рухомого майна, він вбачає у грошах і “основу придбання, нагромадження і скарбу”;

-      важливого значення надавав торгівлі, ставлячи її поряд із землеробством та ремісництвом. До торговельного ж прибутку підходив чисто емпірично, вказуючи, що торговець “купляє по дешевій ціні, а продає

по дорогій”. Закликає звільнити торгівців від податків, заохочуючи їх до розвитку зовнішньої торгівлі.

-        основою суспільного порядку проголосив приватну власність як вічний та незмінний дар природи, навіть при збільшенні індивідуального достатку ніколи не зникне становий поділ суспільства за майновою ознакою та принципом “верховенства”. Проте його не залишала думка про загальну соціальну і майнову рівність.