4. відповідальність за порушення законодавства про сертифікацію

Відповідальність осіб, які винні в порушенні законодавства, що регулює відхили у сфері стандартизації і сертифікації передбачено кодифікованими нормативними актами, зокрема: ст. 227 КК (випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах), КпАП (наприклад, ст. 96, 148-4, 167, 168, 168-1, 169, 170, 170-1, 188-9), і залежить від ступеня тяжкості скоєного злочину або порушення і його розмірів, а також Законом України «Про захист прав споживачів», згідно зі ст. 23 якого суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного бізнесу, несуть відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, зокрема за порушення правил сертифікації, у тому числі за:

– виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, – у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, за умови, що в документах, згідно з якими вона передана на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, – у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, – у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення і реалізації (виконання, надання), – у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання – у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– створення перешкод посадовцям спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування в проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування – у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і т. ін.

Крім зазначених вище, відповідальність за порушення законодавства про сертифікаційну діяльність передбачена і іншими нормативними актами.

Так, відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їх порушення» від 08.04.93 р. № 30-93, у разі порушення стандартів, норм і правил суб'єкт підприємницької діяльності (підприємець) несе наступну відповідальність:

– за передачу замовнику або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і технологічних процесів, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

– за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

– за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, діючих в Україні, щодо безпеки для життя, здоров'я і майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків вартості реалізованої продукції;

– за ухилення підприємця від пред'явлення органам державного нагляду продукції, яка підлягає контролю, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення;

– за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов'язкової сертифікації, або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов'язковій процедурі з підтвердженням відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

– за реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

– за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

– за випуск, реалізацію підвищено небезпечної продукції (яди, ядохімікати, вибухо- та вогненебезпечні речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інструкції щодо експлуатації, зберігання, транспортування підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;

– за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції.

І, нарешті, відповідно до ст. 20 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:

– необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;

– порушення правил сертифікації.

Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.

При цьому якщо вказані дії не заподіяли шкоди споживачу, громадянам, їх майну і навколишньому природному середовищу, орган, який винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції і випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в державній системі сертифікації.

Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), заподіяні виробником споживачам, їх майну, і шкода, завдана навколишньому природному середовищу діями, вказаними вище, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, у порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, цей орган позбавляється акредитації в державній системі сертифікації.

Таким чином, є підстави як загальні прийняти наступні положення несення відповідальності за порушення законодавства про сертифікаційну діяльність:

– товаровиробники, особи, що надають послуги, виробники робіт несуть відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції, послуг і робіт вимогам нормативної документації і знаків відповідності вимогам чинного законодавства, а також за реалізацію товару (виконання роботи, надання послуги), забороненого до випуску і реалізації відповідним державним органом, і перешкоджання службовій особі відповідного державного органу в проведенні перевірки якості товарів, виконуваних робіт, наданих послуг, а також правил торговельного і інших видів обслуговування;

– продавці товарів (продукції) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які виконують роботи або надають послуги, відповідають за відсутність сертифікатів або знаків відповідності;

– випробувальні лабораторії відповідають за недостовірність і необ'єктивність результатів сертифікаційних випробувань;

– органи сертифікації відповідають за необґрунтовану або неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестацію виробництва і підтвердження (верифікацію) їх дій, а також за порушення правил сертифікації.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поняття і зміст сертифікаційної діяльності.

2. Правові підстави стандартизації в торговельній діяльності.

3. Суб'єкти та об'єкти стандартизації.

4. Види сертифікатів.

5. Об'єкти і види сертифікації.

6. Критерії проведення обов'язкової сертифікації.

7. Органи сертифікації.

8. Сертифікація продукції, що імпортується.

9. Способи позначення відповідності стандартам.

10. Національний знак відповідності і його правове значення.

11. Порядок отримання сертифіката.

12. Підстави для відповідальності в сертифікаційній діяльності.

Нормативно-правові акти та література

Конституція України від 28 червня 1996 р.  // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.  № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. –  № 11. – Ст. 462.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. № 8073-X // ВВР УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

Кримінальний кодекс України від 05  квітня 2001 р. № 2341-III // Офіційний вісник України. –2001. – № 21. – Ст. 920.

Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»  від 1 грудня 2005 р.  №  3164-IV // ВВР України. – 2006. – № 12. – Ст. 101.

Закон України від 12.05.1991 р. № 1024-XII в редакції Закону № 3161-IV від 01 грудня 2005 р.  «Про захист прав споживачів» // ВВР України. – 2006. – №  7. –  Ст.  84.

Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р.  № 2408-III // ВВР України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

Закон України «Про підтвердження відповідності». від 17 травня 2001 р.  № 2406-III // ВВР України. – 2001. – № 32. – Ст. 169.

Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» від 17 травня 2001 р.  № 2407-III // ВВР України. –  2001. – № 32. – Ст.  170.

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р.  №  270/96-ВР // ВВР України. – 1996. – №  39. – Ст. 181.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р.  №  46-93 // ВВР України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні» від 04 листопада 1997 р. № 1211 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 45. – Ст.  60.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»  від 17 серпня 2002 р.  № 1177 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1587.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» від 29 листопада 2001 р. № 1599 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 49. – Ст. 2188.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів» від 9 листопада 1996 р.  № 1371 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 19. – Ст. 552.

Наказ Державного комітету України з питань технічного врегулювання та споживчої політики «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні» від 01 лютого 2005 р. № 28 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 19. – Ст. 1006.

Наказ Держстандарту «Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації харчових продуктів» від 02 червня 1997 р. № 322 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 29. – Ст. 123.

Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України «Про затвердження Правил торгівлі на ринках» від 26 лютого 2002 р.  № 57/188/84/105 // Офіційний вісник України. – 2002. – №  13. – Ст. 681.

Крылова Г. Д. Основы стандартизации, сертификации, метрологии. – М., 1998. – С. 168.

Предпринимательское право Украины: Учебник/ Р. Б. Шишка, А. М. Сытник, В. Н. Левков и др./ Под общей ред. канд. юрид. наук Р. Б. Шишки. – Х.: Эспада, 2001.

Хозяйственное (предпринимательское) право Украины: Учебник / Под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х.: Эспада, 2007. – 552 с.