6. особливості здійснення торговельної діяльності суб’єктами малого підприємництва при спрощеній системі оподаткування

Загальні засади здійснення підприємницької діяльності суб’єктами малого підприємництва визначено Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. № 2063-III та Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. № 727/98 в редакції Указу Президента від 28 червня 1999 р. № 746/99. Вказаними нормативними актами визначено правові засади застосування суб’єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Право обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності мають тільки особи, які належать до суб’єктів малого підприємництва. Згідно із ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» до суб’єктів малого підприємництва належать фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

У ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено ряд вимог до суб’єктів малого підприємництва, при дотриманні яких вони можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Зокрема спрощена система оподаткування, обліку та звітності може бути обрана:

– суб’єктами малого підприємництва – фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

– юридичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб’єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Відповідно до преамбули та ст. 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не можуть обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності:

– суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

– довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

– суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

– фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; спільну діяльність без створення юридичної особи відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

– суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

– суб’єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

– суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва.

Суб’єкти малого підприємництва – фізичні особи обирають спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання відповідного свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб встановлено дещо інший механізм сплати єдиного податку. Юридична особа – суб’єкт малого підприємництва, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, може обрати одну із наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкт малого підприємництва може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не більше одного разу за календарний рік. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Порядок видачі свідоцтва визначено Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29 жовтня 1999 р. № 599.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. При цьому суб’єкт малого підприємництва – юридична особа обов’язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Така заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, у якому проведено їх державну реєстрацію.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб’єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Суб’єкти малого підприємництва, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов’язані обліковувати доходи та витрати, що підлягають оподаткуванню єдиним податком. При цьому суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи-платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Порядок ведення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва, які її застосовують, встановлюється Державною податковою адміністрацією України. За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, у разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Перехід до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності звільняє суб’єктів малого підприємництва від обов’язку сплачувати певні види податків і зборів (обов’язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов’язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальні вимоги щодо легалізації торговельної діяльності.

2. Види легалізації торговельної діяльності.

3. Загальний порядок державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

4. Вимоги, які висуваються до осіб, що мають намір здійснювати торговельну діяльність.

5. Особливості легалізації торговельної діяльності суб’єктами малого підприємництва.

6. Поняття та ознаки суб’єктів малого підприємництва.

7. Вимоги до суб’єктів малого підприємництва.

8. Умови та межі здійснення торговельної діяльності суб’єктами малого підприємництва.

9. Форми (загальна, спрощена) та особливості оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва при здійсненні торговельної діяльності.

10. Особливості здійснення торговельної діяльності суб’єктами малого підприємництва при виборі спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Нормативно-правові акти та література

Конституція України від 28 червня 1996 р.  // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.  № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. –  № 11. – Ст. 462.

Закон України  «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01 червня 2000 р. № 1775 – 111 // ВВР України. – 2000. – № 36. – Ст. 293.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. № 8073-X // ВВР УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р.  № 755 – 1V // ВВР України. – 2003. – № 31–32. –  Ст.  263.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р.  №  889-IV // ВВР України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльно­сті» від 23 березня 1996 р.  № 98/96-ВР // ВВР України. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 23 березня 2000 р.  № 1587-III // ВВР України. – 2000. – № 24. – Ст. 183.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р.  №  46-93 // ВВР України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р.  № 24-93 // ВВР України. – 1993. – № 19. – Ст. 208.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р.  № 13-92 // ВВР України. – 1993. – №  10. – Ст. 77.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення»  від 15 червня 2006 р.  № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 1818.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р.  № 727» від 16 березня 2000 р.  № 507 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 12. – Ст. 461.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р.  № 727/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27. – Ст. 975.

Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29 жовтня 1999 р.  № 599 // Офіційний вісник України. –1999. – № 44. – Ст. 2197.

Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України «Про затвердження Правил торгівлі на ринках» від 26 лютого 2002 р.  № 57/188/84/105 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 681.

Передмова // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. –  № 11.

Предпринимательское право Украины: Учебник/ Р. Б. Шишка, А. М. Сытник, В.Н. Левков и др./ Под общей ред. канд. юрид. наук Р. Б. Шишки. – Х.: Эспада, 2001.

Хозяйственное (предпринимательское) право Украины: Учебник / Под общ. ред. Р. Б. Шишки и Я. А. Чапичадзе. – Х.: Эспада, 2007. – 552 с.