1. поняття обліку торгових угод

Здійснення торговельної діяльності пов’язано не тільки із дотриманням вимог правил торгівлі та торговельного обслуговування споживачів, а й із обліком торговельної діяльності. Законодавством передбачено різні форми обліку торговельної діяльності, серед яких бухгалтерський облік торгових операцій та податковий облік.

Разом з тим жоден із зазначених обліків не може об’єктивно відображати торгові операції без отримання повної та достовірної інформації про розрахункові операції за торговими угодами. Саме таке завдання ставиться перед обліком торгових угод.

Облік торгових угод – це встановлена законодавством сукупність вимог до суб’єктів торговельної діяльності щодо організаційно-технічних засобів та способів відображення розрахункових операцій за торговими угодами. Облік торгових угод перш за все має на меті забезпечення фіскального інтересу держави (облік доходу з метою його оподаткування) і разом з тим забезпечує можливість засвідчення торгових угод.

Законодавством передбачено декілька засобів та способів контролю розрахункових операцій у торговельній діяльності, які залежать від статусу суб’єктів торговельної діяльності (юридичні чи фізичні особи, промисел, платники фіксованого чи єдиного податку тощо).

До основних засобів та способів контролю розрахункових операцій у торговельній діяльності належить: застосування реєстраторів розрахункових операцій, застосування книг обліку розрахункових операцій, застосування розрахункових книжок тощо.