Розділ 2.3. перспективи інноваційно-інвестиційного розвитку ринку праці та економіки україни.

Нинішній період позначається для України утвердженням принципово нової економіки, яка на порядок складніша й масштабніша від тих, які вирішувалися в попередні роки. Це період соціально-економічних перетворень, де в основу розвитку поставлена, насамперед, людина. Тому, характерною особливістю цього періоду має бути розвиток позитивних тенденцій щодо зростання чисельності працюючих.

Прогнозування інвестиційної політики дає підстави вважати, що щорічно має створюватися не менше одного мільйона нових робочих місць.

Передбачається, що державна політика буде реалізовуватися шляхом створення нових робочих місць завдяки: подальшій реструктуризації державних підприємств; створенню умов, сприятливих для подальшого розвитку підприємництва та самозайнятості населення; забезпеченню сприятливого інвестиційного клімату.

Тому, пріоритетним завданням є подальше збільшення кількості малих і середніх підприємств, які слід розглядаються не лише як рушійна сила економічного зростання, але й джерело додаткових робочих місць та як засіб, що полегшує перерозподіл робочої сили в економіці

Характерною рисою соціально-економічної стратегії розвитку має стати посилення значимості соціальних пріоритетів, усвідомлення того, що інвестиції в людський капітал є найбільш ефективними. При цьому слід враховувати, що трудовий потенціал приватний сектор не готує – він створюється у суспільному секторі через систему фінансування освітніх закладів.

Україна традиційно пишалася високим рівнем освіти наших громадян, висококваліфікованими кадрами. Проте за роки незалежності підготовка кадрів зазнала значного трансформування і якщо в цю справу не вкладати кошти, вона вичерпується незрівнянно швидше ніж природні багатства.

Нині виробництво експлуатує трудовий потенціал, створений ще за радянських часів. Тому, якщо держава ставить за мету досягти дійсно сталого зростання, то головне завдання – поліпшити його якість, поступово збільшуючи  фінансування.

З огляду на нагальну необхідність вдосконалення механізмів державного регулювання в інвестиційній сфері, спрямованих на докорінне поліпшення підприємницького та інвестиційного клімату в державі, пропонується визначити основними напрямами державної політики сприяння інвестиціям у відповідності до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" та від 28 жовтня 2005 року "Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні"  прийнятого в листопаді 2005 року [40], згідно з яким передбачається: утвердження реальних гарантій та захисту прав власності; вдосконалення податкової політики, господарського та  корпоративного законодавства в частині, що стосується залучення інвестицій; підвищення ефективності державного регулювання інвестиційними процесами з посиленням їх інноваційної спрямованості; концентрацію державних коштів на обмеженому переліку  пріоритетних напрямів розвитку національної економіки; впровадження міжнародних  стандартів  корпоративного управління, у тому числі міжнародних стандартів обліку й аудиту; підвищення культури корпоративного управління; активізацію інвестиційної діяльності на концесійних засадах; стимулювання довгострокового банківського кредитування; забезпечення прозорості, доступності та ліквідності фондового ринку; розвиток ринків об’єктів права інтелектуальної власності;підвищення ефективності боротьби з корупцією;активізацію співпраці з міжнародними економічними інституціями.

 Державна політика у сфері функціонування фондового ринку повинна бути спрямована на створення умов для постійного підвищення капіталізації економіки, забезпечення прозорих правил і процедури дій учасників ринку, запровадження ефективної системи захисту прав інвесторів з метою підвищення рівня добробуту населення шляхом використання надійних та ліквідних інструментів ринку цінних паперів.

Вдосконалення механізмів захисту прав інвесторів та запровадження ефективного корпоративного управління в акціонерних товариствах має відбуватися у відповідності до Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2005 – 2010 роки шляхом: [6]

запровадження загальноприйнятих на міжнародних ринках Принципів корпоративного управління у практичну діяльність акціонерних товариств, в яких держава володіє контрольним пакетом акцій, шляхом внесення відповідних змін до статутних та внутрішніх документів таких товариств та забезпечення дотримання цих принципів;

забезпечення внесення до статутних документів акціонерних товариств, утворених за участю держави, положень загальноприйнятих на міжнародних ринках Принципів корпоративного управління;

забезпечення державної підтримки процесам утворення та діяльності громадських об’єднань громадян, які є міноритарними акціонерами в акціонерних товариствах, з метою надання необхідної консультативної допомоги акціонерам, роз’яснення та захисту їх прав;

запровадження освітніх та навчальних програм у державних електронних та друкованих засобах масової інформації для міноритарних акціонерів.

Для забезпечення розвитку ринку цінних паперів потребується певний інструментарій, який має діяти в напрямі запровадження сучасних механізмів секюритизації функціонування реального та державного секторів економіки, формування цивілізованого іпотечного ринку із запровадженням різновидів іпотечних цінних паперів, розвитку ринків строкових фінансових цінних паперів, створення умов для широкого використання органами місцевого самоврядування випусків облігацій місцевих позик як механізму залучення  інвестицій для реалізації регіональних соціально-економічних програм розвитку, розвитку незалежних національних рейтингових агентств;

Мають бути створені умови для створення інформаційного та технологічного об’єднання фондових бірж України, а також розроблено та запроваджено єдині стандарти діяльності для організаторів торгівлі цінними паперами.

Потребує удосконалення Національної депозитарної системи країни, ,дії якої повинні, на нашу думку, контролюватися державою та бути рівновіддаленими від фінансово-промислових груп та професійних учасників фондового ринку;

З метою розвитку інвестиційної інфраструктури пропонується утворити Українське національне агентство з інвестицій та розвитку та мережу його регіональних представництв чи філій; встановити додаткові вимоги до зберігачів активів недержавних пенсійних фондів, запровадити систему моніторингу та контролю за відповідністю розміру власного капіталу осіб, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, складом і структурою цих фондів.

Принципово важливим стратегічним завданням є створення середовища, яке заохочуватиме стратегічно орієнтовані інвестиції у важливі для соціально-економічного розвитку країни сфери та галузі, що забезпечуватимуть створення реальних робочих місць, впливатимуть на підвищення рівня життя та добробуту українського народу.

На нашу думку, в державі має бути запроваджена інноваційно-інвестиційна модель розвитку за рахунок випереджувального розвитку високотехнологічних галузей та виробництва наукоємної, енегозберігаючої, експортоорієнтованої продукції.

З метою виконання цього завдання, необхідно; визначити та реалізувати нові пріоритетні напрями розвитку науки і техніки; розробити та впровадити Стратегію розвитку економіки, що базується на знаннях; створити інститути трансферу технологій з науково-технічного сектору в промисловості з метою формування інфраструктури, необхідної для забезпечення розвитку кооперативних відносин між бізнесом (виробництвом) та державним науково-технічним сектором; запровадити систему прямої державної інформаційної підтримки інноваційних процесів; створити нормативно-правову базу та економічні механізми, що стимулюватимуть розвиток інноваційних підприємств та інноваційної інфраструктури – технопарків, технополісів, технологічних інкубаторів, венчурних фірм та інших форм об'єднання зусиль науки, освіти, виробництва і фінансового капіталу; стимулювати залучення венчурного капіталу, розвитку лізингу, запровадження ефективних механізмів правової, фінансової, організаційної, кадрової та освітньої підтримки перспективних інноваційних проектів у сфері малого підприємництва;розширити участь України в міжнародних науково-технічних проектах і програмах.

Паралельно необхідно забезпечити підвищення економічної активності населення, сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості.

Конкретні завдання, які слід для цього здійснити:

стимулювання створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та організаційно-правових форм господарювання;

сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам економіки та ринку праці;

посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин у сфері зайнятості населення;

сприяння підвищенню якості та ефективному використанню робочої сили;

підтримка самостійної зайнятості населення та розвиток підприємництва;

повернення зареєстрованих безробітних до продуктивної праці;

легалізація зовнішньої трудової міграції громадян України та посилення їх соціального захисту.

Настав час усунути зайві регуляторні бар’єри на шляху розвитку підприємництва, для чого здійснити:

зміну умов застосування спрощеної системи оподаткування шляхом надання такого права виключно фізичним особам;

скорочення кількості видів діяльності, започаткування або здійснення яких потребує одержання ліцензій;

скасування вимоги щодо здійснення органами виконавчої влади контролю та нагляду за додержанням стандартів норм і правил за продукцією безпосередньо на виробництві та запровадження натомість державного ринкового нагляду за додержанням вимог щодо безпеки продукції та послуг;

скорочення переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

спрощення процедури проведення перевірок суб’єктів господарювання та усунення дублювання функцій контролю різними органами;

розмежування повноважень між центральними органами виконавчої влади щодо здійснення ними контролю та нагляду за безпечністю і якістю харчових продуктів;

скасування обов’язковості погодження підприємствами сфери торгівлі та громадського харчування асортиментного переліку товарів з органами санітарно-епідеміологічної служби;

розроблення та запровадження на загальнодержавному рівні програми фінансово-кредитної підтримки розвитку малого та середнього підприємництва через механізми часткової компенсації відсоткових ставок за банківськими кредитами;

упровадження механізму часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єктами малого та середнього підприємництва для реалізації інвестиційних проектів.

залучення України до рамкових програм ЄС (підприємництва та інновацій); перегляд програм розвитку підприємництва з приведенням їх у відповідність з вимогами Європейської Хартії малих підприємств.