8.3. поліпшення інвестиційного клімату

          Досягнення стратегічної мети управління економікою країни – нарощення і структурної перебудови виробничих потужностей підприємств, оновлення, збіль­шення обсягів і розширення асортименту випуску конкурентної продукції, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення добробуту народу, досягнення стабільного соціально-економічного розвитку країни потребує чималих інвестиційних ресурсів, оптимізації напрямків їх вигідного і актуального вкладення та ефективного використання. Інвестиції слід розглядати і як чинник зростання надходжень обов'язкових платежів до бюджетних і позабюджетних фондів, укріплення фінансової системи тощо.

До числа факторів, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і відповідно виконання державних програм економічних перетворень на сучасному етапі становлення державності і економіки України, відносяться вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і держави та побоювання іноземних інвесторів стосовно вкладень в економіку країни.

В результаті падіння виробництва, неефективної системи оподаткування, з надмірним її тиском на доходи товаровиробника та недосконалої амортизаційної політики протягом ряду минулих років не зростали відповідно до потреб обсяги прибутку підприємств й амортизаційних відрахувань. А вони мають бути основними джерелами власних інвестиційних ресурсів підприємств. Не забезпечували зростання обсягу інвестицій в національ­ну економіку діяльність банківської системи, фондового ринку. Недостатнім для вирішення проблем залучення фінансових ресурсів було бюджетне фінансування і державне інвестиційне кредитування на пільгових умовах.

Суб'єкти господарської діяльності в країні, на жаль, ще не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і науково-технічну сфери, оскільки у цих сферах вкладення мали низьку прибутковість, на загальному фоні гострого дефіциту у підприємств власних обігових коштів.

Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної влади систематично роблять спроби здійснювати державне регулювання інвестиційного процесу в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак запроваджувані заходи на протязі більше 5 років не дають бажаних вагомих результатів.

Слід зазначити, що завдання інвестиційної політики на 2001 рік визначені. Основними напрямами інвестиційної політики на 1999-2001 роки, які схвалені Указом Президента від 18.08.99 № 1004/99. Вони, мабуть залишаться актуальними і на 2002 рік. А суть завдань цієї політики полягає у сприянні застосуванню економічних механізмів стимулювання процесів накопичення інвестиційних ресурсів, ефективного їх використання у галузях відповідно до визначених пріоритетів.

Необхідно створити передумови для росту і ефективного використання інвестиційних ресурсів. Ними має стати макроекономічна та законодавча стабільність.        Вона слугуватиме накопиченню інвестиційних ресурсів з внутрішніх і зовнішніх їх джерел. Оскільки економіко-правові фактори сприятимуть підвищенню довіри інвесторів до економічної політики держави та зниженню рівня ризикованості інвестування.

До речі, до ризиків, що впливають на реальність інвестиційної політики, яку пропонується проводити, відносяться ризик інвестиційної безпеки. Він пов`язаний з:

фінансовою нестабільністю більшості підприємств;

наявністю не платежів між підприємствами і державі;

невисокою часткою прибутку у джерелах фінансування інвестицій у зв’язку з високим на нього податковим тиском;

обмеженістю більшості підприємств у використанні джерел кредитних коштів;

відсутністю ефективних механізмів трансформації заощаджень населення в інвестиції;

високим ризиком довгострокових вкладень у реальний сектор економіки;

високим ризиком неповернення банками України населенню їх довгострокових вкладень;

різким коливанням цін на цінні папери вітчизняних емітентів;

не прозорістю ринку, недосконалістю його механізмів.

Виходячи з потреби поліпшення соціально-економіч­ного становища країни, необхідне проведення комплексу цілеспрямованих заходів для стабілізації виробництва і досягнення економічного зростання на якісно новій науково-технічній базі. Тому акценти інвестиційної політики слід зосередити на сприянні реалізації голов­них пріоритетних напрямків реформування економіки країни і державного регулювання економічних процесів. До таких слід відносити:

реалізація моделі інноваційного розвитку вироб­ництва;

стимулювання розвитку пріоритетних конкурентоспроможних виробництв і видів науково-технічної продукції, яким можуть бути надані конкурентні переваги на світовому ринку і які здатні забезпечити реальне зростання експортного потенціалу країни;

надання державної підтримки інвестиціям малим суб'єктам господарювання, що створюють і випускають наукомістку продукцію;

здійснення антиінфляційних та інших заходів, спрямованих на стабілізацію національної валюти;

переорієнтація фінансової і грошово-кредитної системи на потреби оновлення нових видів виробниц­тва;

стимулювання розвитку та матеріально-технічного переос­нащення пріоритетних галузей агропромислового комплексу, забезпечення експортної орієнтації їх вироб­ництва;

посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку;

реалізація енергозберігаючої моделі економіки;

податкове стимулювання інвестицій у виробництва ресурсозберігаючої техніки;

запровадження механізму відбору та оцінки інвестиційних проектів, що передбачають залучення бюджет­них коштів;

удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності;

удосконалення амортизаційної політики;

гнучке поєднання адміністративних і економічних методів регулювання;

розробка програм залучення стратегічних інвесторів до пріоритетних та орієнтованих на експорт виробництв з реалізацією відповідних заходів організаційного, економічного та політичного характеру.

За основні стратегічні заходи сприяння залученню інвестицій в реальний сектор слід прийняти:

зближення рівнів прибутковості виробничого, торговельного та фінансового капіталів;

зниження податкового навантаження на капітал підприємств, особливо малого підприємництва;

вдосконалення процесів ціноутворення на високоякісну продукцію, особливо широкого вжитку;

вдосконалення митно-тарифних важелів регулювання експортно-імпортних операцій.

При визначенні напрямків державного інвестування переваги слід надавати інвестиціям в галузі, які мають важливе значення для забезпечення життєздатності економіки і в той же час є мало привабливими для приватних інвесторів, та галузей економіки, які забезпечують створення ринкової інфраструктури.

Державні інвестиції слід використовувати також для створення первинних умов для залучення приватних та іноземних інвестицій у розвиток пріоритетних галузей. Переваги слід відда­вати інвестиційним проектам із змішаним фінансуванням. При цьому використання державної частки інвестицій служить гарантією цільового спрямування інвестиційних ресурсів та можливістю її подальшої приватизації.

З метою створення додаткових дієвих стимулів для розширення інвестиційної діяльності, вирішення питань макроекономічної стабілізації та перегулювання економіки, поліпшення інвестиційного клімату, в тому числі і на покращання умов діяльності іноземних інвесторів у державі, слід створити ряд нормативно-правових актів, що зокрема регламентують:

концепцію державної амортизаційної політики (зауважимо про недосконалість діючої системи нарахування амортизації, оскільки тільки застосування понижуючих коефіцієнтів рівнозначне значному підвищенню ставки податку на прибуток підприємств);

державне фінансування капітального будівництва, що здійснюється на території України;

порядок конкурсного відбору та оцінки інвестиційних проектів, які передбачають залучення бюджетних коштів;

та інші нормативно-правові акти, що регулюють участь бюджетних коштів в інвестиційному процесі.

Розвитку інвестиційного процесу мають сприяти:

прийняття Закону України “Про амортизацію” (забезпечить розвиток інвестицій­ної діяльності за рахунок поліпшення амор­ти­заційної політики та стимулю­ван­ня цільо­вого використання амор­тизаційних від­ра­хувань);

активізація Україн­сь­кого державного банку рекон­струкції та роз­витку на забезпечення довго­строкового фінансува­н­ня інвестиційних про­­­ектів;

прийняття постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження поло­ження про державне фі­нансу­вання капіталь­но­го будівництва, що здійс­ню­ється на території України” (забезпечить сприяння відновленню та роз­вит­ку реального сектору еконо­міки, ефектив­не спряму­ван­ня об­ме­же­них держав­них ресурсів на прі­о­ри­­тетні нап­рями за­галь­нодер­жавного значе­­н­ня);

прий­няття Закону України “Про будівельні зао­ща­д­жен­ня гро­ма­дян” і прийняття постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Поло­ження про порядок нако­пичення та використання будівельних заощаджень громадян” (забезпечать правове визначення порядку накопичення та використання буді­вельних заоща­джень населення з метою ак­тивізації додаткового джерела інвестиційних ресурсів);

прийняття постанови Кабінету Міністрів України “Про запровадження ме­­­ха­­нізму щодо інвес­ту­вання у пошук, роз­відку і видобування ко­рисних копалин на умо­вах угод про розподіл продукції” (має забезпечити залучення інвестицій в довгострокові про­екти в сфері надрокористування, приско­рен­ня розвідки, роз­роб­ки та видобутку корисних копалин).

Для прийняття таких нормативно-правових актів необхідно скоординувати роботу Мінфіну, Мінекономіки, НБУ, Держбуду, ДКЦПФ Ру, ДПА України, Мін’юсту та інших державних структур.

Необхідно гнучке застосування засобів державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема державного управління, державного формування інвестицій, а також таких важелів, як:

податки, їх ставки і пільги;

проведення кредитної та амортизаційної політики;

проведення політики ціноутворення;

регулювання порядку користування земельними, лісовими та іншими природними ресурсами;

надання фінансової допомоги у формі дотацій субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

проведення експертиз інвестиційних проектів тощо.

Законодавчими актами слід створити економічні умови, щоб народ України став головним інвестором національної економіки. Для цього необхідно забезпечити умови збільшення доходів населення та укріплення його довіри до банків, інвестиційних фондів. Треба також створити умови, щоб ринкова модель економіки носила інвестиційний характер, а економіка країни виходила на етап розширеного відтворення переважно інтенсивного типу.

Результативне сприяння зростанню інвестицій приведе до збільшення надходження платежів до бюджету, а отже і росту державних інвестицій.

Зазначимо, що, на наш погляд, мають бути створені сприятливі для інвесторів: треба розуміти – вигідні умови, а не пільгові, як це прийнято декларувати загалом науковців, депутатами, журналістами. Критерієм сприятливості умов для інвестування безумовно має бути прибуток від інвестування. Якраз норма прибутку та вигідний строк надійності його отримання повинні визначати вигідність інвестування для інвестора у цікаві йому види господарської діяльності – умова ринкової економіки.

Законодавчими актами слід створити економічні умови, щоб інвестиції, як вагомі ресурси, стали фактором зростання доходів народу України, як необхідної умови, щоб він став головним інвестором національної економіки. Треба також створити умови для того, щоб ринкова модель економіки носила інвестиційний характер, а економіка країни за ефективністю вийшла на перші місця серед країн Європи.