Теоретичні та прикладні засади інвестиційно – інноваційного розвитку економіки і ринку праці в Україні - Монографія (О.Д. Гудзинський)

РоздІл 4 ІнвестицІЇ як чинник впливу на формування спІввІдношення мІж нагромадженням І споживанням в украЇнІ

 

Темпи економічного зростання і добробут населення країни нерозривно пов’язані з  ефективною державною інвестиційною політикою, забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням. Вирішальний вплив на формування цієї найважливішої макроекономічної пропорції справляють інвестиції. Досвід зарубіжних країн переконливо засвідчує, що інвестиційна діяльність повинна стати вирішальним чинником соціально-економічної політики держави, дієво впливати на вирішення пріоритетних і перспективних завдань розвитку суспільства, формування найважливішої макроекономічної пропорції між нагромадженням і споживанням.

Аналізуючи розвиток економічної системи, виділяють три головні функції, які виконують інвестиції в процесі розширеного відтворення: по-перше, інвестиційні ресурси забезпечують економічне зростання і якісне оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі як на рівні окремого підприємства, так і національної економіки в цілому; по-друге, за рахунок інвестиційних ресурсів здійснюються прогресивні структурні зміни в суспільному виробництві, які зачіпають найважливіші макроекономічні пропорції; по-третє, інвестиції реалізують досягнення науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва як на макрорівні, так і на макрорівні. Серед цих функцій важливе значення має оптимізація найважливішої макроекономічної пропорції – співвідношення від якої залежать темпи зростання виробництва, рівень споживання населення і ефективність суспільного відтворення.

Сучасна економічна ситуація в Україні зумовлює зміни у співвідношенні нагромадження і споживання, спрямовані на підвищення результативності господарювання всіх суб’єктів суспільного виробництва, інтенсифікацію процесу відтворення. Йдеться про те, щоб за допомогою економічних регуляторів в усіх суб’єктів господарювання нагромадження більш результативно впливало на зайнятість робочої вили, раціоналізувало попит, а фонд  споживання, в свою чергу, все більше спрямовувався на розширення того виробництва, яке повніше покриватиме зростаючий попит. Підвищення попиту стимулює вкладення інвестицій, що, у свою чергу, сприяє зростанню вітчизняної економіки, приросту соціального ефекту.

Досвід розвинутих країн свідчить, що на співвідношення нагромадження і споживання істотно впливає інтенсифікація розширеного відтворення, впровадження у цей процес інноваційної моделі розвитку. Вони повинні знизити коефіцієнт нагромадження, оскільки для одержання одного відсотка приросту національного доходу можна буде зменшити норму виробничого нагромадження. Отже, першочерговим для української економіки є підвищення ефективності використання всіх стадіях їх кругообороту.

При розгляді проблем розширеного відтворення в економічній літературі акцентується на процесі нагромадження як головному чиннику забезпечення економічного та соціального ефектів. При цьому інвестиційний процес розглядається як складова частина процесу нагромадження. На нашу думку, в макроекономічному аналізі проблем розширеного відтворення процес формування фондів нагромадження і споживання неможливо відривати від процесу формування інвестиційних ресурсів, пошуку коштів для інвестиційної діяльності як чинника розширеного відтворення та ліквідації диспропорцій у розвитку національної економіки. Аналіз показує, що відтворювальний процес обов’язково зумовлює збалансування інвестицій, нагромадження і споживання. Тому пошук подолання диспропорцій у розвитку економіки України повинен передбачати досягнення збалансованості найважливішої відтворювальної пропорції: інвестиційний фонд – фонд нагромадження – фонд споживання.

Макроекономічний аналіз показує, що важливе значення має розгляд функціональної структури валового внутрішнього продукту, а в ньому – та його частка, яка використовується для здійснення інвестування. При цьому надзвичайно важливим є співвідношення динаміки валового внутрішнього продукту і капіталовкладень. Розрахунки показують, якщо капіловкладення обганяють динаміку валового внутрішнього продукту в 2-3 рази, це закладає матеріальну основу для суттєвого економічного зростання в довгостроковій перспективі. Так, капіталовкладення у вітчизняну економіку у 2000р. випереджали зростання валового внутрішнього продукту 2,5 рази, у 2001р. – у 2,3рази, 2003р. – у 3,2рази (1,5). Ґрунтуючись на цих даних даних, можна простежити взаємозв’язки, які складаються між динамікою інвестицій та валовим внутрішнім продуктом, а також структурою останнього.

У розвинутих країнах світу, відносно високий рівень інвестування підтримується за рахунок великих інвестицій у докорінну реконструкцію виробництва і розвиток нових галузей економіки.

Суттєву роль тут відіграє і економічна політика держави, яка з допомогою податкових важелів, а особливо прискореної амортизації, стимулює фірми і компанії збільшувати інвестиції. В основних розвинутих країнах світу 30-40 відсотків інвестицій здійснюється самою державою (2,95). За рахунок держави фінансуються інвестиції в галузі виробничої і соціальної інфраструктури, а в деяких країнах, крім того, і в житлове будівництво. Наведені дані можуть бути загальним орієнтиром оптимізації інвестицій і структури валового внутрішнього продукту України.

Розглянуті залежності для економіки України в поточному періоді характеризуються такими даними (див. табл. 1).

 

Таблиця 4.1.

Валовий внутрішній продукт та інвестиції в основний капітал в Україні у 2000-2005р. (у фактичних цінах)3

 

Роки

Валовий внутрішній продукт, млн. грн..

В \% до попереднього року

Інвестиції в основний капітал, млн. грн..

В \% до валового внутрішнього продукту

2000

170070

130,4

23629

13,9

2001

204190

120,0

32573

15,9

2002

220932

108,2

37178

16,9

2003

267344

121,0

51011

19,4

2004

345113

129,2

75714

21,9

2005

424741

123,0

93096

21,9

 

Якщо спів ставити дані наведені в табл.1, то можна зробити висновок, що у вітчизняній економіці відбувається щорічне зростання обсягів інвестицій в основний капітал: у 2005р вони збільшилися майже у 4 рази порівняно з 2000р. Разом з тим аналіз показує, що в Україні частка інвестицій у валовому внутрішньому продукті дещо нижча, ніж у розвинутих країнах світу, де вона складає в середньому 23\% ВВП.

Розрахунки показують, що для економічного зростання та якісного оновлення основних виробничих фондів загальний обсяг інвестицій в Україні має перебувати в межах 20-25\% ВВП [3].

Слід зазначити, що в Україні довгий час виділялось недостатньо коштів для розширення виробництва. При цьому основна маса капітальних вкладень спрямовувалась на нове будівництво, що в кінцевому підсумку поглиблювало технологічну диференціацію виробництва і в даній галузі, і в національній економіці в цілому. Збільшувались інвестиції у позанормативне незавершене будівництво, невстановлене обладнання і запаси. Усе це призвело до невиправданого перенапруження української економіки, де питома вага зносу діючих основних виробничих фондів значно більша порівняно із впровадженням нових. На початку 90-х рр.. негайної заміни вимагали близько 25\% загального обсягу основних фондів, у тому числі майже 40\% машин і обладнання (5,24 - 25). поступального зростання вітчизняної економіки є органічне поєднання нового  будівництва з реконструкцією та модернізацією діючого. Проте слід визначити, що недооцінка своєчасної реконструкції та модернізації

призвела до того, що нині цілі галузі вітчизняної економіки перебувають у важкому економічному становищі. Зважаючи на це, інвестиційну політику слід проводити на випереджаюче зростання виробництва тих технічних засобів, які визначають науково технічне  удосконалення суспільного виробництва. Саме вони становлять матеріальну основу для видозмінення вітчизняної економіки. зростання ефективності інвестиційної діяльності. Усе потребує  інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі. Відтворення основних фондів як на рівні окремого регіону, підприємства, так і національної економіки в цілому, має спиратися на науково обґрунтовану інвестиційну політику держави в умовах ринкового трансформування. Вона повинна бути спрямована на створення суб’єктам господарювання необхідних умов для підвищення ефективності інвестиційної діяльності має поліпшення технологічної структури інвестицій за рахунок збільшення питомої ваги  витрат на відтворення активної частини основних фондів – машин та устаткування.

Відтворення основних фондів як на рівні окремого регіону підприємства, національної економіки в цілому, має спиратися на науково обґрунтовану інвестиційну політик умовах ринкового трансформування. повинна бути спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних виробничих фондів, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним

Відтворення      основних      фондів      здійснюється      завдяки впровадженню нової техніки, будівництву нових, реконструкції та модернізації діючих підприємств, а також проведенню капітальних ремонтів,   які   сприяють   підвищенню  технічного  рівня  основних фондів і являють собою одну із форм їх розширеного відтворення, Проте здійснення цього процесу наштовхується на кожному етапі економічного розвитку на недостатній обсяг фінансових ресурсів та

ефективність їх використання. Сьогодні потреба вітчизняної економіки в інвестиціях в декілька разів перевищує кошти, виділені за рахунок усіх джерел фінансування. Держава фактично втратила важелі управління інвестиціями у суспільне виробництво. Вона нездатна забезпечити фінансування тих галузей, які не можуть бути проінвестовані із приватних джерел (внутрішніх чи зовнішніх)

Вважають, що динаміка обсягів інвестицій значній мірі залежить від стану інвестиційного клімату. Важливими чинниками, що формують інвестиційний клімат, є рівень у продуктивних сил і стан ринку інвестицій, стан фінансової єдиної системи, статус іноземного інвестора, інвестиційна активність населення,

Інвестиційний    клімат    повинен    відповідати балансу інтересів   усіх   учасників   інвестиційної   діяльності-   він повинен бути стабільним і досить гнучким, враховуючи зміни в співвідношенні факторів ресурсів суспіль               ного відтворення, а також бути.

Аналіз показує, що за останні роки технологічна структура інвестицій в економіку України поліпшилась. Якщо в 1995-1997 роках спостерігалося падіння питомої ваги витрат на устаткування, то в  2002 р. відбулося збільшення питомої ваги витрат на устаткування – з 27\% в 1995 р. до 54\% в 2002 р. Позитивним є також те, що в 2002 р. зменшилася питома вага інвестицій у будівельно – монтажні роботи  - з 66\% у 1995 р. до 40\% у 2002 р. (5).

В умовах ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень, яке здійснюється за рахунок власних і залучених коштів. Найприйнятнішим для вирішення цієї проблеми є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз, який повинен визначити граничний розмір капітальних витрат виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестування.

Необхідно підкреслити, що  в останні роки гострої потреби в інвестиціях для структурних перетворень, інноваційної діяльності зазнають найрозвинутіші регіони України, що значно відрізняються часткою (вкладом) у ВВП держави. Тільки Київська область (включаючи Київ) серед шести найрозвинутіших регіонів країни значно відрізняється найбільшою часткою у ВВП, перевищуючи такі високоіндустріальні області як Донецька, Дніпропетровська, Харківська (див. табл.. 2.)

Таблиця 4.2.

 

Частка у ВВП найрозвинутіших регіонів України у 1997 – 2000 рр. (\%)[2]

 

Області

Роки

1997

1998

1999

2000

Дніпропетровська

7,55

7,46

7,34

7,74

Донецька

9,82

9,58

9,74

10,16

Запорізька

4,55

4,57

4,56

4,45

Київська (включаючи Київ)

11,59

11,5

11,77

12,72

Одеська

4,28

4,08

4,13

4,16

Харківська

5,24

5,17

4,99

4,86

 

Разом з тим спостерігається зниження частки регіонів у загальному обсягу інвестицій в основні фонди країни. Так, за даними Держкомстату, ця частка Донецької області скоротилася з 12,8\% у 1998 р. до 11,39\% у 2001 р. Це серйозна проблема економіки регіонів України.

Досвід розвинутих країн свідчить, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та окремих підприємств. Економіка України, її регіонів не можуть ефективно розвиватися без ринку цінних паперів, який би повнокровно функціонував. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів країни не відповідає тій ролі, яку він повинен відігравати у створенні сприятливого клімату, підвищенню ділової активності в регіоні (див. табл. 3).

 

Таблиця 4.3.

Обсяги торгівлі цінними паперами у найрозвинутіших областях України у 1998 – 2001 рр.[3]

Області

Роки

1998

1999

2000

2001

Дніпропетровська

12,43

14,41

22,4

17,5

Донецька

7,76

5,25

7,32

9,36

Запорізька

8,33

13,94

4,87

3,55

Київська (включаючи Київ)

57,74

52,11

53,8

58,55

Одеська

1,96

1,31

1,94

2,63

Харківська

5,54

5,24

4,54

4,48

Дані таблиці свідчать, що у Донецькій, Одеській та Харківській областях можливості організованого фондового ринку, його центральної ланки – фондової біржі у створенні сприятливого інвестиційного клімату, відповідного режиму стимулювання інвестування в регіоні поки що не використовуються. Тому, не випадково, що більше третини всіх іноземних інвестицій у 2001 р. припадало на Київ, у якому зосередилося 99,9 \% усього обсягу торговельного обороту організованого ринку цінних паперів України (6).

З метою оздоровлення ситуації на регіональних фондових ринках України, створення умов для значної активізації інвестиційної діяльності необхідно здійснити ряд заходів. Серед основних слід виділити:

становлення на організованому фондовому ринку регіону сталого вторинного ринку акцій перспективних, інвестиційно привабливих емітентів;

організацію розміщення і обігу на регіональних фондових біржах корпоративних облігацій виробничих підприємств і  банків регіону;

випуск регіональних і муніципальних позик із залученням в регіон не тільки стратегічних, а й портфельних інвесторів.

Доцільно розробити багатопланову програму щодо розвитку регіонального фондового ринку, створення і функціонування інвестиційно-позикової системи, яка мобілізує вільні грошові ресурси населення, підприємницьких структур області, зовнішніх інвесторів, а також міжрегіональне співробітництво для інвестування регіональних проектів.

Крім того, для збільшення розміру інвестицій слід істотно піднести роль амортизаційних відрахувань, ефективно використовувати прискорену амортизацію.

Для забезпечення зміни структури перехідної економіки України в достатніх інвестиціях при обмежених внутрішніх ресурсах необхідно створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій. Проте слід відзначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають такі, як повільні темпи реформування як економіки, так і законодавчої бази, не раціональний розподіл внутрішніх інвестицій – приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання, а  також надмірна заполітизованість економіки.

Однак, незважаючи на всі вади, потік іноземних інвестицій в економіку України на сьогоднішній день збільшується. Так, динаміка нарощення прямих іноземних інвестицій у січні – березні поточного року була у двічі вищою (7). Це зумовлено такими чинниками, як:

а) метою закріпитися на перспективному ринку збуту України;

б) прагненням одержання прибутку на довготерміновій основі;

в)доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;

г) використання відносно дешевої та кваліфікованої робочої сили, як важливого чинника зниження собівартості продукції.

Поки ж  не досягнуто збільшення відповідної маси фінансового капіталу для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, якісні структурні зрушення в розвитку української економіки, оновленні основних фондів можливі лише за рахунок маневру існуючими інвестиційними ресурсами й удосконалення діючого механізму регулювання інвестиційної діяльності.