11.3. рекомендації щодо державної політики  сприяння припливу пІІ

На підставі результатів досліджень сформульовано низку рекомендацій щодо стратегії залучення ПІІ в Україну. Аби уникнути надто загальних рекомендацій, ми зупинимося на конкретних кроках, які може зробити Фонд держмай­на України (ФДМУ) для збільшення припливу ПІІ.

Оскільки пошук ринків збуту є головним мотивом усіх іноземних інвесторів, що входять на український ринок, стратегія має передбачати передусім зниження бар'єрів для входження на ринок. За наявності прозорої та чіткої процедури приватизації, а також привабливих підпри­ємств, входження на ринок через придбання контрольно­го пакету акцій підприємства на приватизаційному тен­дері вимагатиме від інвестора менших зусиль, порівняно із започаткуванням проекту "з нуля". Для забезпечення таких умов ФДМУ має стати єдиним органом, що контро­лює проведення приватизації і приймає рішення щодо умов та способів приватизації. Досягненню цієї мети має сприяти розпочата в грудні 1999 року адміністративна реформа, в межах якої було ліквідовано низку установ, що дублювали повноваження інших урядових структур (зок­рема Національне агентство управління корпоративними правами). Зважаючи па те, що більшість інвесторів для прийняття рішення щодо інвестування потребують бли­зько 6 місяців, доцільно скоротити тривалість перегово­рів з органами приватизації. Крім того, варто зосередити зусилля на зменшенні бюро­кратичних обмежень та подо­ланні корупції всередині ФДМУ, а не розпорошувати зу­силля, розв'язуючи ці проблеми на всіх рівнях влади.

Прозорість процедури приватизації мусить також перед­бачати чіткішу визначеність прав власності. Завдяки за­провадженню процедури продажу, що дозволила б уник­нути ситуацій, за яких покупці перебувають у нерівних умовах (а в такому разі результати продажу можна оскар­жити), інвестори мали б більшу певність щодо своїх прав власності. Інакше кажучи, Фондові держмайна належить дотримуватися чесної та послідовної політики. Наслідка­ми таких кроків стануть спрощення процедури залаго­дження справ з приватизаційними органами і чіткіші права власності. Завдяки цим змінам зросте вартість укра­їнських підприємств (за рахунок зменшення ризику), а доступ до приватизаційних конкурсів одержить ширше коло інвесторів.

Дослідження також дає підстави стверджувати, що транс­національні компанії, які мають чималий капітал і опану­вали кращий світовий досвід провадження бізнесу, ста­нуть для України найбільше бажаним інвестором, поза як українські підприємства потребують великих інвестицій та витрат па проведення реструктуризації, а український уряд — надходжень до бюджету. Скромніші, порівняно з інвесторами-підприємцями та портфельними інвестора­ми, вимоги ТНК до прибутковості інвестицій потенційно сприяють їхній зацікавленості в ширшому колі підпри­ємств та проектів для інвестування. Аби приватизаційна політика відповідала інтересам ТНК, Фондові держмайна належить запровадити такі зміни:

• Оскільки головним мотивом поведінки інвесторів є пошук ринків збуту, ФДМУ має сконцентрувати зу­силля на тих секторах економіки, де вже сформували­ся великі та перспективні внутрішні ринки (цьому критерію відповідають харчова промисловість та те­леко­му­нікації).

• В умовах приватизаційних конкурсів не потрібно вка­зувати обмежень щодо кількості працівників па під­приємстві, виставленому на продаж, бо така вимога нейтралізує вигоду від дешевої робочої сили. Це об­ме­ження має стосуватися до секторів з інтенсивним використанням робочої сили (легка промисловість, деякі галузі машинобудування).

• Навіть за низької вартості капіталу для інвестора, ди­сконтна ставка в оцінці українських підприємств на­вряд чи впаде нижче за 10\% у реальному доларовому еквіваленті. Аби стартові ціни підприємств були реа­лістичними, чиновники ФДМУ мають зрозуміти принципи оцінки підприємств методом обчислення окупності інвестицій на підставі дисконтних витрат. Для проведення таких оцінок ФДМУ, зокрема, може найняти відомих фахівців.

• Службовим особам ФДМУ належить також усвідоми­ти, що визначення інвестиційних зобов'язань як од­нієї з умов тендеру не сприяє збільшенню ціни акцій, виставлених на продаж. Дуже часто ці інвестиційні зобов'язання є надмірними та недоречними, оскільки ТНК, яка має великий досвід провадження бізнесу, за­звичай краще знає, як ефективніше використовувати ресурси. Крім того, зважаючи на концепцію чистої приведеної вартості, можна стверджувати, що інвестиційні зобов'язання самі по собі знижують ціну ак­цій. Аби дотримати прозорості, потрібно надавати перевагу приватизаційним конкурсам, де переможця визначають тільки на підставі запропонованої ціни і не обтяжують додатковими зобов'язаннями. Компа­нія (найчастіше ТНК), яка може найефективніше управляти підприємством, виставленим на продаж, сподіватиметься на най­біль­ші можливі прибутки, а отже, сама пропонуватиме найвищу ціну.

• 3 огляду на складність процедури прийняття рішень в ТНК, в умовах приватизаційних конкурсів належить передбачити достатній час для оцінки підприємства, виставленого па продаж. Оптимальним терміном вважають 3-6 місяців.

• Перед тим як розпочати приватизацію підприємства, ФДМУ має усунути правові, регуляторні та інші неви­значеності, вимагаючи від відповідних державних ор­ганів запровадження потрібних змін. Більшості непо­розумінь можна уникнути, якщо ФДМУ пропонувати­ме інвесторам придбати контрольний пакет акцій (в ідеальному варіанті — 75\% + 1 акція) або принаймні дозволить зацікавленим інвесторам акумулювати та­кий пакет (тоді пакет акцій, що належить державі, не буде перевищувати 50\%).

Звичайно, іноземні інвестори оцінюватимуть свої інвес­тиційні можливості щодо України в ширшому контексті, а не тільки з огляду на переваги і недоліки політики при­ватизації. В Україні не приватизовано ще багато приваб­ливих підприємств. Тому приватизація спроможна залу­чити великі потоки ПІІ, де серед інвесторів переважати­муть фірми з найкращим світовим досвідом провадження бізнесу.