Теоретичні та прикладні засади інвестиційно – інноваційного розвитку економіки і ринку праці в Україні - Монографія (О.Д. Гудзинський)

Розділ 2.2. стан інвестиційного процесу в україні і його вплив на ринок праці.

 В розвитку економіки будь-якої держави важливе місце належить інвестиціям. Це барометр стану економіки, а інвестиційна привабливість підприємств – сигнал вітчизняним та зарубіжним інвесторам. Капітальні вкладення в економіку дають змогу розвивати галузі економіки, робити їх динамічнішими, здатними своєчасно реагувати на виклики ринку товарів та послуг, на вимоги внутрішнього та зовнішнього ринку.

Слід зазначити, що з року в рік інвестиції в українську економіку, хоч і повільно, але збільшуються. Так, наприклад, у 2005 році в Україну іноземними інвесторами вкладено 7868,1 млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД – 88,9 млн. дол. (1,1\% до загального обсягу), з інших країн світу – 7779,2 млн. дол. (98,9\%). У той же час нерезидентами вилучено капіталу на 375,2 млн. доларів США. [ 7 ]

Найбільше зріс капітал нерезидентів з Німеччини – на 4851,8 млн. дол., Австрії – на 1062,5 млн. дол., Кіпру – на 460,6 млн. дол., Сполученого Королівства – на 199,9 млн. дол.,  Сполучених Штатів Америки – на 183,5 млн. дол., Віргінських островів, Британських – на 106,5 млн. дол., Нідерландів – на 84,6 млн. дол., Російської Федерації – на 78,9 млн. дол., Белізу – на 49,2 млн. дол., Гібралтару – на 36,0 млн. дол., Польщі – на 29,3 млн. дол., Данії – на 24,0 млн. доларів США.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, включаючи обсяги, отримані на підставі даних Національного банку України (НБУ) та Фонду державного майна України (ФДМУ) щодо різниці між ринковою та номінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікованої у статистичній звітності окремих підприємств, станом на 1 січня 2006р. становив 16375,2 млн. дол., що складає 349,0 дол. на одну особу, або в 5 разів більше проти 2000 року.

Динаміка розвитку цих процесів засвідчує, що в цілому приріст іноземного капіталу у 2005р. склав 7328,2 млн. дол., що становить 181,0\% до обсягів інвестицій на початок року та 3,3 рази до приросту за 2004 рік.

Палітра вкладень досить широка, адже інвестиції надійшли зі 118 країн світу. При цьому на 10 з них припадає майже 85\% їх загального обсягу. Основними країнами-інвесторами української економіки є: Німеччина – 5505,5 млн. дол. (33,6\% загального обсягу), Кіпр – 1562,0 млн. дол. (9,5\%), Австрія – 1423,6 млн. дол. (8,7\%), США – 1374,1 млн. дол. (8,4\%), Сполучене Королівство – 1155,3 млн. дол. (7,1\%), Російська Федерація – 799,7 млн. дол. (4,9\%),  Нідерланди – 721,8 млн. дол. (4,4\%),  Віргінські Британські острови,– 688,7 млн. дол. (4,2\%), Швейцарія – 445,9 млн. дол. (2,7\%) та Польща – 224,0 млн. доларів. (1,4\%).

Внесення значних інвестицій до підприємств металургії та оброблення металу дозволило зосередити в 2005 році  у зазначеній галузі 1232,3 млн. дол., та зайняти друге місце за обсягами інвестицій серед видів економічної діяльності. Значні обсяги інвестицій зосереджено на підприємствах оптової торгівлі та посередництва в торгівлі (1771,4 млн. дол.) і харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (1169,3 млн. дол.). Сталою є зацікавленість інвесторів до організацій, що здійснюють фінансову діяльність, до яких внесено нерезидентами – 1052,5 млн. дол., операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам – 926,5 млн. дол. та  підприємств транспорту і зв’язку – 743,7 млн. дол., машинобудування – 693,8 млн. дол. та хімічної і нафтохімічної промисловості – 585,5 млн. доларів.

Зв‘язки з далеким і ближнім зарубіжжям стають все більш тіснішими, вони будуються дійсно на ринкових засадах. Про це свідчить наявність прямих іноземних інвестицій. На кінець 2005 року про них звітувало 11569 підприємств України. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій1 продовжують утримувати м. Київ – 3619,1 млн. дол. (4046 підприємств та 22,1\% обсягу іноземного капіталу), Дніпропетровська – 1717,2 млн. дол. (753 та 10,5\%), Одеська – 594,9 млн.дол. (715 та 3,6\%), Київська – 590,7 млн. дол. (344 та 3,6\%), Донецька – 586,0 млн. дол. (357 та 3,6\%), Запорізька – 549,7 млн. дол. (275 та 3,4\%), Харківська – 468,4 млн. дол. (489 та 2,9\%), Львівська – 382,3 млн. дол. (1138 та 2,3\%) області та Автономна Республіка Крим – 459,7 млн. доларів (263 та 2,8\%).

Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 січня 2006р. склала 926,7 млн. доларів. Найбільше їх надійшло з Кіпру – 201,8 млн. дол., США – 192,1 млн. дол., Польщі – 104,1 млн. дол., Нідерландів – 89,8 млн. дол., Австрії – 65,2 млн. дол., Сполученого Королівства – 57,6 млн. дол. та Німеччини – 46,9 млн. доларів.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, включаючи позичковий капітал на 1 січня 2006р. становив 17301,9 млн. доларів. Портфельні інвестиції нерезидентів, що входять до статутних фондів підприємств України, становлять 296,2 млн. доларів.

У 2005році з України в економіку інших країн світу спрямовано 31,4 млн. дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків.

Обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2006р. склав 218,2 млн. дол., у т.ч. у країни СНД – 107,9 млн. дол. (49,5\%  до загального обсягу), в інші країни світу – 110,3 млн. доларів. (50,5\%).

Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, обсяги інвестицій яких склали 67,7 млн. дол. (31,1\%), транспорт і зв’язок – 54,9 млн. дол. (25,1\%), фінансова діяльність – 34,1 млн. дол. (15,6\%), оптова торгівля і посередництво у торгівлі – 27,0 млн. дол. (12,4\%), державне управління – 14,9 млн. доларів. (6,8\%).

Найбільші обсяги інвестицій в економіку країн світу здійснено підприємствами Харківської – 59,3 млн. дол. (27,2\%), Одеської – 36,0 млн. дол. (16,5\%), Дніпропетровської – 21,6 млн. дол. (9,9\%) областей, міст Києва – 43,7 млн. дол. (20,0\%) та Севастополя – 18,9 млн. доларів США (8,7\%).

Це сприяло тому, що саме в цих регіонах спостерігається  найнижчий рівень безробіття, який коливається на початок 2005 року  від 0,4 до 2,4 відсотка при середньому показнику по Україні 3,3 відсотка.

Разом з тим, протягом 2005 року темпи приросту інвестицій в основний капітал уповільнилися. У структурі інвестицій за джерелами фінансування питома вага коштів державного та місцевих бюджетів склала у 2005 році лише 10,4 відсотка. Основними джерелом інвестицій залишалася частка власних коштів підприємств та організацій, яка становила 59,4 відсотки. У той же час, низький темп приросту інвестицій в основний капітал свідчить про значну обмеженість інвестиційних можливостей підприємств.

Негативні тенденції в інвестиційній сфері обумовлені: підвищенням ризиків інвестування через не виважені політичні спекуляції щодо невизначеності з правами власності; вилученням значних сум коштів підприємств через переплати за податковими зобов‘язаннями та неповернення ПДВ; різкою зміною умов оподаткування та політики щодо вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, що обумовило погіршення інвестиційного клімату через зростання інституційних ризиків. Зокрема, негативними для інвестування чинниками стали додаткові обмеження щодо включення витрат, пов‘язаних з ремонтом основних засобів до собівартості продукції а також впровадження стягнення ПДВ з капіталовкладень в основні фонди; різким підвищенням вилучення чистого прибутку державних підприємств, а також включенням до доходів бюджету коштів від погашення заборгованості по дивідендах на державні частки, нарахованих упродовж 1999-2003 років, що суттєво знизило інвестиційну спроможність підприємств держсектора.

Загалом несприятливі умови для інвестування в Україні підтверджуються низькими економічними індексами та рейтингами інвестиційної привабливості, визначеними відомими міжнародними організаціями.

За індексом потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій Україна посідає 94 місце, а за індексом залучення прямих іноземних інвестицій – 73 місце зі 140 країн. Обидва індекси оприлюднені Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) 22 вересня 2004 р.

 При оцінці інвестиційного клімату країни рейтингові агентства концентрують увагу насамперед на двох інтегральних факторах: рівні інвестиційного ризику, який визначає ймовірність втрати інвесторами власне інвестицій чи доходу від них, та інвестиційному потенціалі країни, що являє собою спроможність країни надавати умови щодо ефективного інвестування.

Одним з провідних чинників сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення стабільності економічної політики. Ігнорування цього принципу дезорієнтує інвесторів, призводить до порушення їх прав, погіршує імідж країни перед іноземними партнерами. 

Так, до чинників, що  перешкоджають залученню інвестицій в економіку країни, можна віднести внесення, всупереч Бюджетному кодексу України, законом про Державний бюджет України на відповідний рік змін до законів з питань оподаткування. Це не сприяє встановленню стабільних, прозорих умов для підприємницькій діяльності, призводить до непорозумінь між платниками податків та контролюючими органами, особливо з питань адміністрування податків.

Заплутану, суперечливу та нестабільну податкову систему України слід вважати одним з провідних чинників незацікавленості підприємств у легальній прибутковій діяльності. Склалася аномальна для ринкової економіки ситуація, коли легальна господарська діяльність переслідує мету не отримання максимального прибутку, а штучного збільшення собівартості. Малий, середній і навіть частка великого бізнесу, не зацікавлені у стратегічному розвиткові, відмовляються від капіталізації та керуються в основному короткостроковими, спекулятивними міркуваннями.

Цьому сприяє раптовість і необґрунтованість змін у податковій політиці, які примушують бізнес-середовище постійно перебувати в очікуванні форс-мажорних обставин. Так, обурення іноземних інвесторів викликало скасування усіх без винятку спеціальних режимів оподаткування, які діяли у спеціальних економічних зонах (СЕЗ) та на територіях пріоритетного розвитку (ТПР).

З початку функціонування органами управління СЕЗ та ТПР затверджено 747 інвестиційних проектів, кошторисна вартість яких складає 5,2 млрд. дол. США, з них 1,4 млрд. дол. США – іноземні інвестиції. Передбачалося створення 103,1 тис. нових та збереження 123,8 тис. робочих місць.

Фактична сума залучених інвестицій з початку реалізації проектів у СЕЗ та ТПР, склала 1,6 млрд. дол. США. Тобто, загальна сума залучених інвестицій складає 31,9\% від загальної кошторисної вартості, в тому числі іноземних – 0,5 млрд. дол. США, що складає 32,4\% від загальної суми залучених іноземних  інвестицій. Відповідно третину складає і створення нових та збереження діючих робочих місць.

Попри факти недобросовісного ведення бізнесу в СЕЗ та ТПР, скасування пільгового режиму на цих територіях призведе до того, що платники податку у судовому порядку оскаржуватимуть рішення податкових органів та на законних підставах відновлюватимуть пільгове оподаткування.

Необхідною умовою активізації інвестиційної діяльності в Україні є формування ефективного фондового ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі як внутрішнього, так і зовнішнього капіталу, вкладеного в економіку держави.

Сьогодні ж, не дивлячись на наявність в цілому позитивних тенденцій у розвитку вітчизняного фондового ринку, його стан є незадовільним. Фондовий ринок в Україні поки що не став прозорим і цивілізованим.

На початок 2005 року в Україні зареєстровано біля 33,4 тис. акціонерних товариств, з них 11,5 тис. (34,6 \%) - відкритих, 21,8 тис. (65,4 \%) - закритих. Таким чином, дві третини акціонерних товариств ізольовані від фондового ринку.

 Головною проблемою фондового ринку України є низький рівень захисту прав власників і покупців цінних паперів та незадовільний стан механізмів їх забезпечення – правових, регуляторних, судових. Базові закони, які встановлюють норми щодо випуску та обігу цінних паперів та діяльності акціонерних товариств, є застарілими і не відповідають сучасним тенденціям розвитку фондового ринку, який характеризується появою нових видів цінних паперів та нових видів діяльності на ньому.

Неефективна державна регуляторна політика має вирішальний вплив на поліпшення інвестиційного клімату в державі. Водночас, високі регуляторні ризики та регуляторні бар’єри, що обмежують вихід нових підприємств на ринок, послаблюють конкуренцію та зменшують обсяги інвестицій.

Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, що набрав чинності 15 січня 2004 р., створив лише правову можливість забезпечення прозорості, передбачуваності та ефективності нормотворчої діяльності органів влади, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності і не забезпечує автоматичність необхідних змін. (8)

Основними проблемами у сфері регуляторної політики є часті зміни у законодавстві, непослідовність регуляторної діяльності, що не дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати планування своєї діяльності, прийняття регуляторних актів без урахування громадської думки, недотримання процедур розроблення регуляторних актів в частині підготовки аналізу регуляторного впливу, оприлюднення актів, відстеження результативності їх дії та викладення положень у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння.

Зростання соціальної складової у державних видатках значно зменшує обсяг державних інвестицій, що відповідно позначається на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки.

Ця політика може бути прийнятною у короткостроковому плані, але не виправданою стратегічно, оскільки державні інвестиції мають відігравати роль сигналів для приватних інвесторів щодо пріоритетних напрямів інвестування, які стимулюються державою.

Як уже зазначалося, питома вага коштів державного бюджету та місцевих бюджетів в інвестиціях в основний капітал є незначною. До того ж навіть цей незначний обсяг інвестицій використовується неефективно. Державні інвестиційні видатки, як правило, спрямовувалися не на завершення будівництва перехідних об’єктів з високим ступенем будівельної готовності, а на нові об’єкти, серед яких були і ті, що не мали проектно-кошторисної документації.

Моніторинг стану об’єктів незавершеного будівництва, у розрізі головних розпорядників, на спорудження яких залучалися кошти державного бюджету у 2002-2004 роках свідчить, що станом на початок 2005 року в Україні нараховувалося 2992 об’єкти незавершеного будівництва, що відносяться до державної власності, на які протягом 1991-2005 років залучались кошти державного бюджету в сумі понад 35 млрд. гривень.

Подібна система планування та розподілу державних інвестицій, яка не орієнтована на скорочення кількості об’єктів незавершеного будівництва, призводить до розпорошення бюджетних коштів, їх неефективного використання і свідчить про фактичну відсутність застосування програмно-цільового методу на практиці. Натомість мало місце застосування розподілу цих коштів у так званому “ручному” режимі. Інвестування державних коштів у новобудови, не спрямування коштів на об’єкти, що фінансувалися у попередні роки, та недоліки чинної системи фінансування призводили до припинення будівництва раніше розпочатих об’єктів, їх морального та фізичного зношення, подорожчання їх вартості.

Незважаючи на це, політика планування видатків державного бюджету на капітальні вкладення у 2005 р. залишилася такою ж як у 2004 р., тобто малоефективною.

У Законі України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" загальний обсяг видатків капітального характеру (видатки розвитку) складав 21,4 млрд. грн., з яких на капітальні вкладення було спрямовано лише 3,9 млрд. грн. та 920 млн. гривень на субвенції капітального характеру. [9]

Слід докорінно змінювати такий підхід до планування використання бюджетних коштів, спрямовувати їх на фінансування будівництва об’єктів загальнодержавного значення, прискорити введення в дію потужностей з високим ступенем готовності, вживати заходи щодо зменшення обсягу незавершеного будівництва.

Спостерігається нерозвиненість фінансової, організаційної та інформаційної інфраструктури інвестиційної діяльності.

Незважаючи на зростання обсягу довгострокових кредитів, частка кредитів в інвестиційну діяльність залишається незначною. Лише біля 10 відсотків загальної суми кредитів були надані в інвестиційну діяльність. У порівнянні з 1998 роком частка кредитів в інвестиційну діяльність у загальній сумі наданих кредитів не змінилась.

Незважаючи на певну позитивну динаміку, вартість довгострокових кредитів залишається для потенційних інвесторів надмірно високою. Основною причиною такого стану справ є інституціональна слабкість, низька капіталізація та концентрація банківської системи. При цьому позитивні зрушення у цих напрямах в останні роки практично відсутні. Більшість банків не спроможні забезпечити кредитування навіть одного середнього за розмірами інвестиційного проекту.

Незважаючи на номінальне зростання основних показників рівня розвитку страхового ринку, він залишається вузьким за обсягами статутних фондів, власного капіталу, активів, страхових резервів. Страхові компанії не акумулюють вагомий обсяг інвестиційних ресурсів на процеси розширеного відтворення, зростання економіки держави та добробуту громадян. У конкуренції із залучення фінансових ресурсів страховий ринок поки що суттєво програє навіть слабкій українській банківській системі.

 Це ж стосується інших суб’єктів фінансових ринків – недержавних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування, інвестиційних та венчурних фондів тощо. Не дістали належного розвитку такі важливі напрями розвитку інвестиційної діяльності, як залучення інвестицій на концесійних засадах, розвиток ринків об’єктів права інтелектуальної власності.

Наростання системних проблем у залученні інвестиційних ресурсів, яких гостро потребує українська економіка, обумовлює необхідність вжиття комплексу заходів, спрямованих на докорінне поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Йдеться, передусім, про утвердження реальних гарантій та забезпечення дієвого захисту прав власності, започаткування "нової хвилі" приватизації з урахуванням національних інтересів України, встановлення прозорих правил і процедур започаткування інвестиційних проектів, розвиток інвестиційної інфраструктури, зокрема, фондового ринку, на основі сучасного світового досвіду та міжнародних стандартів діяльності.

Всі вище зазначені фактори негативно впливають на ринок праці та зайнятість населення як одного з головних чинників підвищення добробуту населення та викорінення бідності в країні. Здійснені на основі даних Держкомстату України за п‘ять останніх років розрахунки кількості зайнятого населення за видами економічної діяльності вказують на динаміку запропоновану для розгляду на  рисунку. [30]

Як бачимо, скорочення відбулося протягом усіх, без винятку, років. Постає питання, чи справді інвестування економіки, завдяки впровадженню нових технологій, прямо пропорційно впливає на зменшення числа працюючих, чи може це дія інших внутрішніх чинників.

На наш погляд це питання дуже важливе для прийняття управлінських рішень, а тому потребує додаткового вивчення, глибоких наукових досліджень та упорядкування статистичної звітності вітчизняних підприємств і організацій.

Що стосується капітальних інвестицій, то у першому півріччі 2006 року у розвиток економіки держави підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування було вкладено 45436,8 млн. грн. капітальних інвестицій [31]. Найвагомішу частку з них, 86,0\% загального обсягу, складають інвестиції в основний капітал - у капітальне будівництво та придбання машин і обладнання. Це свідчить про пожвавлення розвитку економіки України та наміри держави і приватного бізнесу інвестувати кошти в основні  засоби виробництва.

За цей час підприємствами та організаціями всіх форм власності за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 39076,3 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що на 12,2\% більше, ніж у І півріччі 2005 року.

За напрямами освоєння капітальні інвестиції розподіляються таким чином:

 

Освоєно у І

півріччі 2006 р.

Довідково:

Освоєно у  І півріччі 2005р. у \% до загального обсягу

млн. грн.

у \% до

загального

обсягу

Всього

5436,8

100

100

у тому числі

 

 

 

інвестиції в основний капітал

39076,3

86,0

86,2

витрати на інші необоротні

 

 

 

матеріальні активи

995,6

2,2

1,9

витрати, пов’язані з поліпшенням

 

 

 

  об’єкту

3815,1

8,4

9,0

інвестиції в нематеріальні активи

1327,6

2,9

2,3

витрати на формування

 

 

 

основного стада

222,2

0,5

0,6

 

Найбільшу частку інвестицій в основний капітал (59,6\%) освоєно за рахунок власних коштів підприємств та організацій. Проте, порівняно з першим півріччям попереднього року вона знизилась на 5,4\%.

Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування характеризується такими  даними:

 

Освоєно

у І півріччі 2006р.

Довідково:

освоєно у  І півріччі 2005р. у \% до загального

обсягу

млн.грн.

у \% до загального обсягу

Всього

  у т.ч. за рахунок

39076,3

100

100

  коштів державного бюджету

1618,1

4,1

2,7

  коштів місцевих бюджетів

1670,6

4,3

3,9

  власних коштів підприємств та  організацій

23275,0

59,6

65,0

 коштів іноземних інвесторів

1110,9

2,9

6,3

 коштів інвестиційних фондів 

507,1

1,3

1,4

 коштів населення на індивідуальне

 житлове будівництво

1925,8

4,9

 

 кредитів банків та інших позик

5523,2

14,1

7,9

 інших джерел фінансування

3445,6

8,8

9,2

 

У І півріччі поточного року зменшилась на 3,4\% частка капіталовкладень, освоєних за рахунок коштів іноземних інвесторів. Одночасно зросли частки інвестицій, освоєних за рахунок: кредитів банків та інших позик на 6,2\%, коштів державного та місцевих бюджетів на 1,4\% та 0,4\% відповідно, коштів населення  на будівництво  індивідуальних  житлових  будинків на 1,3\%.

Динаміка інвестицій в основний капітал за регіонами характеризується такими даними:

 

Освоєно

Довідково:

І півріччя 2005р.

у \%  до І півріччя 2004р.

У фактичних цінах,

млн. грн.

У

 \% до І півріччя

2005р.

Україна

39076,3

112,2

108,5

Автономна Республіка Крим

1273,5

110,3

96,8

Вінницька

718,2

167,2

96,5

Волинська

603,7

161,7

87,9

Дніпропетровська

2966,3

101,9

112,5

Донецька

4398,8

120,1

110,5

Житомирська

481,1

104,5

149,1

Закарпатська

704,2

154,9

97,2

Запорізька

1311,6

103,6

108,9

Івано-Франківська

725,2

109,2

86,9

Київська

1808,1

137,4

101,2

Кіровоградська

538,6

97,7

148,2

Луганська

1769,1

101,0

129,3

Львівська

2175,3

126,6

108,2

Миколаївська

968,6

115,6

124,6

Полтавська

1658,7

110,5

107,5

Рівненська

749,4

179,5

40,3

Сумська

499,4

77,7

120,7

Тернопільська

370,0

131,1

99,3

Харківська

3055,2

120,4

105,0

Херсонська

442,1

126,0

102,1

Хмельницька

705,1

137,2

<\/a>") //-->