Економічна безпека держави - матеріали науково-практичної конференції

Рейдерство – одна Із дестабІлІзуючих складових економІчноЇ безпеки украЇни

Економічна безпека держави – одна із важливих складових економічного зростання національної економіки будь-якої країни. Зокрема й в Україні, відповідно до положень чинної Конституції, однією з найважливіших функцій нашої держави є забезпечення економічної безпеки країни. Характеризуючи даний аспект, слід підкреслити важливість сучасних взаємозв’язків залежності щодо місця країни та міри її участі у світових економічних процесах.

Під економічною безпекою країни розуміють комплекс економічних, політичних та правових умов, які можуть забезпечити довгострокове виробництво максимальної кількості економічних ресурсів на душу населення найбільш ефективним способом. До її складових слід віднести здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою задоволення на визначеному рівні потреб населення та держави, протистояти дестабілізуючим чинникам, що створюють загрозу розвитку країни та забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Стабільність розвитку української економіки залежить від багатьох факторів, зокрема серед негативних факторів слід виділити рейдерство, оскільки воно носить у більшості випадків не оздоровчий, а негативний характер для підприємств, а інколи й галузі в цілому. Саме тому, на сьогодні серед дестабілізуючих чинників економічної безпеки України слід виділяти й проблему рейдерства.

Необхідно відмітити й той факт, що юридичного визначення понять «рейдерство», «рейдер» в українському законодавстві немає. По суті, окреслюючи їх, фахівці спираються на розуміння і характеристику даних понять за аналогією щодо розуміння даного явища іншими країнами, як наслідок наші офіційні структури використовують кожна своє визначення. Найбільш розповсюдженим, зокрема і в Генеральній прокуратурі, є розуміння рейдерства як незаконного захвату підприємства.

Отже, рейдерство (англ. «raid» – наліт) – процес поглинання підприємств, що знаходиться поза дією законодавства та спрямований на захват чужого майна проти волі власника на користь іншої особи, встановлення над майном повного контролю власника у фізичному й юридичному розумінні за допомогою використання корумпованості чиновників і використання сили. У той же час «рейдерство» слід відрізняти від поширеного на заході грінмейлу (форма легального корпоративного шантажу), оскільки останній, використовується дрібним акціонером з метою продажу своїх акцій «мажоритарію» за спекулятивною ціною. Кінцева ціль рейдера – не збагатитися на перепродажі акцій, а заволодіти цілою компанією.

Сьогодні в Україні термін «рейдер» активно використовується в бізнес колах та носить дещо кримінальну забарвленість, але по суті ці процеси кримінальними стають тоді, коли з’являється незаконне поглинання.

Умовно його поділяють на «біле», «сіре» та «чорне» рейдерство.

В Україні меж між окремими видами рейдерства не існує. Рейдерські операції можуть починатися з «білого» рейдерства, поступово залучаючи інші методи, зокрема і силового характеру. Так, наприклад, придбавши міноритарний пакет акцій рейдери можуть намагатися захопити увесь бізнес, а якщо атака з будь-яких причин не вдається, вони задовольняються одержанням прибутків від перепродажу мажоритарію.

Насильницьке поглинання в нашій державі скероване на не правове заволодіння майновими правами на власність підприємств – грошима, продукцією, сировиною, територією, спорудами, будівлями, устаткуванням, засобами виробництва, а також бізнесом в цілому.

Науковці відмічають, що рейдерство є характерним для країн з перехідною економікою, в яких відкриваються можливості за безцінок приватизувати стратегічне підприємство або галузь країни та стати багатієм.

Така діяльність в нашій країні є незаконною, оскільки стаття 41 Конституції України гарантує усім громадянам і усім компаніям недоторканність їх власності і ставить поза законом примусове відчуження власності. Отже, будь які посягання на власність (силові захвати, маніпуляції з акціями, примус до продажу акцій тощо) в нашій державі заборонені.

Слід відзначити, що поширення українського рейдерства зумовлено трансформацією української економіки, а також відсутністю ефективних систем організації процесів виробництва та управління ними. По-перше, це корупція у владних структурах і правоохоронних органах, яка сприяє реалізації неправомірних зазіхань на чужу власність. По-друге, це недосконалість законодавства, що стосується корпоративних відносин, захисту власності. По-третє, це відсутність у країні фондового ринку, який би нормально функціонував (не публічність більшості власників і «ручного» розподілу дивідендів, що створює критичну кількість невдоволених акціонерів і збільшує кількість тих, хто бажає незаконно захопити бізнес). По четверте, це неможливість підприємств чинити довготривалий ефективний опір рейдерськім атакам, оскільки розходи великі, рейдеру ж дешевше захватити бізнес, чим його придбати (власник сплачує протистояння із прибутку чи з оборотних коштів підприємства, а рейдер – відносить свої розтрати на майбутній прибуток, тому може дозволити витрачати великі суми). Слід відмітити, що в багатьох випадках основою для рейдерства стають недоліки у процесах приватизації та «непрозорість» приватизаційних схем.

Як показує світовий досвід, без активної регулюючої ролі держави вирішення проблеми рейдерства в нашій країні не можливе, оскільки економічний розвиток є багатофакторним процесом, що віддзеркалює зміни в усіх сферах господарського життя країни. На сьогодні рейдерські напади набувають масштабного характеру, створюють суттєву небезпеку функціонуванню та подальшому розвитку українського бізнесу, що в свою чергу призводить до дестабілізуючих наслідків щодо економічної безпеки в України.