Економічна безпека держави - матеріали науково-практичної конференції

Щодо проблем трансформацІЇ економІки та економІчноЇ злочинностІ

Діяльність української держави та її окремих органів на сучасному етапі здійснюється в умовах глибоких якісних перетворень, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя. Процеси, які відбуваються в економіці України є складними, суперечливими та динамічними, що впливає на її стан, який, нажаль, характеризується нестабільністю у виробництві, розбалансуванням системи державного фінансування, напруженою ситуацією на ринку кредитних ресурсів, ослабленням аграрного сектора, розбалансуванням банківської системи, невизначеністю податкового законодавства, зниженням інвестиційної, інноваційної активності та науково-технічного потенціалу, а також недосконалістю системи державного контролю за діяльністю державних підприємств, комерційних структур. А це сприяє поступовій криміналізації економічних відносин, зумовлює зростання рівня економічної злочинності, підвищення її агресивності й організованості, збільшення посадових зловживань, фактів хабарництва тощо. Тому, одним з найважливіших завдань, яке стоїть перед державою, є підвищення ефективності боротьби з організованими формами економічної злочинності.

Проте, перш ніж говорити про ефективну боротьбу зі злочинами у сфері економіки, необхідно врахувати напрями економічного розвитку за період самостійності України, їх наслідки та причини, які й зумовили зниження економічного потенціалу держави, зростання економічної злочинності.

На наш погляд, існує безліч причин, що сприяли виникненню кризової ситуації в економіці України, та як наслідок – зростанню економічної злочинності. Основні з них такі:

1) Причини об’єктивного характеру (пов’язані з перехідним періодом економіки з розпадом СРСР): цілковита непідготовленість України до соціально-економічного розвитку в умовах ринку; втрата централізованого планування та нагляду за його виконанням; відсутність науково-обґрунтованої концепції та моделі економічного розвитку; цілковита непідготовленість як керівників, так і спеціалістів народного господарства України до роботи в нових ринкових умовах; бездумне руйнування раніше існуючих контролюючих ринок державних та громадських структур, без попереднього створення більш ефективних контролюючих структур; недоліки в системі внутрішнього управління підприємством; безконтрольна масова приватизація підприємств тощо. Як результат – загальний занепад соціально-економічного розвитку країни.

2) Причини суб’єктивного характеру (з’явилися у процесі функціонування народного господарства після здобуття Україною політичної незалежності та ґрунтуються винятково на політичних, правових, економічних, організаційних й інших недосконалостях): відсутність програмних документів, які б містили концептуальні положення щодо того, якою (та яким чином) у стратегічному майбутньому бути національній економіці; здійснення економічних реформ, продиктованих домінуючими в політиці «клановими верхівками»; порушення системи державного контролю за діяльністю як державних, так і комерційних підприємств та структур; адміністративне втручання державних органів у поточну діяльність підприємств і галузей; підбір некомпетентних управлінських кадрів; недосконалість чинного податкового та економічного законодавства, що регулює фінансово-господарські відносини; довільне тлумачення законодавчих актів; введення не виправданих заборон і обмежень тощо.

Отже, означені причини стали підґрунтям: нестабільності у виробництві; розбалансування державних фінансів; напруженої ситуації на ринку кредитних ресурсів та платежів, що сприяло поглибленню «тінізації» економіки; помітному зростанню посадових зловживань, фактів хабарництва, розкрадань державного та колективного майна; спрямуванню значної частини фінансів не у сферу виробництва, а на обслуговування шахрайських торгівельних угод, виплату відсотків за кредити, борги; відпливу валютних коштів за кордон й в цілому призвело до поширення економічної злочинності та однієї з найголовніших її складових – корупції, загострило криміногенну обстановку в Україні.

Таким чином, проаналізувавши ситуацію, що склалася у сфері економіки України за останнє 10-річчя, можна дійти висновку, що невідкладною вимогою життя є здійснення комплексу радикальних економічних, правових, організаційних і силових заходів, спрямованих на рішуче обмеження корупції та тіньової економічної діяльності з метою покращання загальної криміногенної ситуації в нашій державі. Не остання роль у цьому процесі відведена правоохоронним органам, а саме: органам внутрішніх справ, службі безпеки, суду, прокуратурі, органам державної податкової служби, прикордонним військам та митної служби України.

З урахуванням особливостей нової економічної стратегії України в умовах сьогодення завдання цих органів у боротьбі з економічною злочинністю мають виходити з необхідності правоохоронного забезпечення реформування економічних відносин, створення умов для добросовісної конкуренції, забезпечення економічної безпеки держави під час приватизації власності, операцій з високоліквідною продукцією промисловості і агропромислового комплексу, всебічного контролю за використанням бюджетних коштів та іноземних кредитів, реалізації великих інвестиційних проектів тощо. Особлива увага при цьому має приділятись земельній реформі, удосконаленню банківської системи, розвитку цінних паперів, захисту бюджетних коштів від нецільового використання, наведенню належного порядку у здійсненні соціальних виплат, сфері енергозабезпечення та ін.

Отже, на сучасному етапі пріоритетом у діяльності органів та служб, що здійснюють боротьбу з економічною злочинністю повинна бути боротьба з відмиванням «брудних» коштів і недопущення їх подальшого витоку із держави, боротьба з хабарництвом і зловживаннями посадових осіб, попередження цих злочинних проявів, забезпечення відшкодування матеріальних збитків державі та потерпілим і, як кінцева мета – реальне оздоровлення стратегічних напрямів економіки. Якісно новий рівень захисту економічних відносин повинен бути забезпечений через напрацювання і вдосконалення нових форм і методів боротьби зі злочинністю у сфері економіки, покращання методологічного й інформаційного забезпечення, впровадження в повсякденну діяльність передового досвіду та підбір професійних співробітників.

На останнє, хотілося би зазначити, що протиправну діяльність у сфері економіки зумовлює частіше всього недосконалість чинного законодавства, а в окремих випадках – його невідповідність тим змінам, що в ній відбуваються. Тому, в сучасних умовах трансформації економіки ефективна протидія злочинності в економічній сфері вимагає чіткого законодавчого визначення.