Економічна безпека держави - матеріали науково-практичної конференції

ПІдвищення ефективностІ економІчноЇ безпеки на пІдприЄмствІ

Постановка проблеми. На сьогоднішній день процес функціонування і економічного розвитку вітчизняних підприємств багато в чому залежить від удосконалення їх діяльності в області забезпечення економічної безпеки. У якості основних чинників, що негативно впливають на безпеку підприємницької діяльності, можна виділити наступні: активну участь представників влади і управління в комерційній діяльності; використання кримінальних структур для дії на конкурентів; відсутність законів, що дозволяють в повному об'ємі протидіяти несумлінній конкуренції; відсутність в країні сприятливих умов для проведення науково-технічних досліджень; відсутність достовірної та об'єктивної інформації про суб'єктів підприємницької діяльності і про їх фінансовий стан; відсутність культури ведення справ в підприємницькому середовищі; вживання оперативних і технічних методів з метою отримання потрібної інформації про конкурентів.

Все це обумовило особливу актуальність проблеми забезпечення економічної безпеки українських підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами економічної безпеки саме підприємств займаються такі науковці, як Архіпов А. [1], Городецький А. [1], Євдокімов Ф. [2], Ковальов Д. [3], Михайлов Б. [1], Плєтнікова І. [4], Шликов В. [5] та ін. Але, не дивлячись, на значну кількість наукових праць є достатня кількість невирішених проблем.

Метою роботи є визначення організаційно-економічних шляхів і методів підвищення ефективності економічної безпеки на підприємстві.

Основний матеріал дослідження. Сьогодні не всі керівники підприємств готові повною мірою оцінити необхідність створення надійної системи економічної безпеки. Безпека визначається, як стан захищеності життєво важливих інтересів, проте, в суспільній свідомості все ще існують стереотипи, згідно з якими дана область відноситься до сфери компетенції держави і спеціальних органів. Саме в цьому полягає слабке розуміння специфіки цих проблем, перш за все, першими керівниками підприємств і організацій, віднесення їх до неосновної діяльності. Особливо складно буває визначити конкретні дії, необхідні для захисту тих або інших життєво важливих ресурсів. Внаслідок цього, багато керівників обмежуються створенням на підприємстві охоронних структур, майже повністю виключаючи з арсеналу організаційно-технічні і правові методи, засоби і способи захисту інформації.

У результаті, наприклад, питання захисту комерційної таємниці нерідко упускаються в ліцензійних угодах, договорах підряду на створення науково-технічної продукції, що приводить до витоку комерційної інформації.

Заходи забезпечення збереження інформації на окремому підприємстві можуть бути різні по масштабах і формах і залежати від виробничих, фінансових та інших можливостей підприємства, від кількості і якості комерційних таємниць, які охороняються. При цьому вибір таких заходів необхідно здійснювати, виходячи з принципу їх розумної достатності, дотримуючись у фінансових розрахунках «золотої середини», оскільки надмірне закриття інформації, так само як і халатне відношення до її збереження, можуть викликати втрату певної частки прибутку або привести до серйозних збитків.

Проект забезпечення економічної безпеки об'єкту є єдиним організаційно-технічним комплексом, в ході формування якого розробляється концепція забезпечення безпеки об'єкту або політика безпеки. Її основу складає перелік обов'язкових заходів, направлених на вироблення плану дій по захисту об'єкту: визначення складу служби безпеки (СБ), її місце в організаційній структурі підприємства, сфера її компетенції, права і повноваження, варіанти дій в різних ситуаціях, щоб уникнути конфліктів між підрозділами. Політика економічної безпеки визначає правильний з погляду організації спосіб використання комунікаційних і обчислювальних ресурсів, правила доступу до об'єкту, правила поведінки з конфіденційною інформацією, а також процедури запобігання порушень режиму безпеки і реагування на них.

Слід зазначити, що ефективність політики безпеки тільки тоді знаходитиметься на належному рівні, коли її реалізація буде результатом спільної діяльності співробітників організації, здатних зрозуміти всі її аспекти, і керівників, здатних впливати на її втілення в життя. Не менш важливим чинником, який впливає на дієвість політики безпеки, є готовність персоналу до виконання її вимог, доведення до кожного працівника його обов'язків по підтримці режиму безпеки. Дотримання політики безпеки повинне гарантуватися наявністю відповідального по кожному виду проблем.

Зрозуміло, всі основні положення політики безпеки повинні бути закріплені у відповідних розпорядчих документах, склад і зміст яких визначаються специфікою об'єкту. Проте, як правило, жодна організація не зможе обійтися без положень про комерційну таємницю, про захист інформації, про адміністратора безпеки мережі, правил, що розмежовують доступ до інформації, яка міститься в автоматизованих системах, правил допуску персоналу і відвідувачів в приміщення, де проводиться обробка критичної інформації, порядку проведення службового розслідування за фактом порушення правил безпеки.

Роботи по оснащенню і підтримці діяльності системи захисту інформації, створення системи розпорядчих документів входять в комплекс організаційних заходів, на основі якого може бути досягнутий високий рівень безпеки інформації. Проте, перераховані заходи не дозволяють на належному рівні підтримувати функціонування системи захисту без проведення цілої низки організаційно-технічних заходів. Їх повний перелік дуже широкий і вони дозволяють своєчасно виявляти нові канали витоку інформації, вживати заходи по їх нейтралізації, вдосконаленню системи захисту і оперативно реагувати на порушення режиму безпеки.

Розроблені документи визначають функції, необхідні для організації роботи СБ, а також контрольно-перевірчі та інші спеціальні функції, які здійснюються нею в процесі діяльності. Основними функціями є:

– адміністративно-розпорядча – підготовка рішень по підтримці режимів безпеки і конфіденційності; визначенню положень, прав, обов'язків і відповідальності посадовців з питань безпеки, а також по здійсненню представницьких функцій підприємства в даній області її діяльності;

– господарсько-розпорядча – визначення (сумісно з іншими підрозділами підприємства) ресурсів, необхідних для вирішення задач по забезпеченню безпеки підприємства, підготовка і проведення заходів організаційно – технічного і правового характеру, направлених на збереження його власності, у тому числі інтелектуальної;

– обліково-контрольна – визначення критично важливих напрямів фінансово-економічної, виробничо-комерційної та інших видів діяльності, які підлягають захисту, а також можливих каналів витоку інформації та інших загроз фінансової стабільності і стійкості підприємства, оцінка джерел їх виникнення; налагоджування дієвого контролю;

– організаційно-технічна – створення організаційної структури СБ, а також інших структур по окремих напрямах роботи (захист інформації, економічна безпека); організація взаємодії між окремими структурними підрозділами підприємства, які сприяють досягненню цілей політики безпеки;

– планово-виробнича – розробка комплексних програм і окремих планів забезпечення безпеки підприємства, підготовка і проведення відповідних заходів;

– матеріально-технічна – спрямована на матеріально-технічне і технологічне забезпечення діяльності СБ, оснащення її спеціальною технікою;

– науково-методична – накопичення і розповсюдження передового досвіду в області забезпечення безпеки; організація навчання співробітників інших підрозділів (в необхідному об'ємі);

– інформаційно-аналітична – збір, накопичення і обробка даних, що відносяться до сфери безпеки, створення і використання необхідних для цього технічних і методичних засобів.

Проте, слід мати на увазі, що забезпечення СБ надійним інструментарієм, грамотна розстановка пріоритетів її діяльності, як і всяка кваліфікована робота, вимагає участі в ній фахівців, які мають відповідну професійну підготовку і, що не менш важливо, які володіють достатньо великим практичним досвідом в цій області. Систему безпеки підприємства повинні створювати професіонали, а співпраця з ними може бути плідною, тільки якщо вона довгострокова.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Таким чином, наведені вище підходи до створення та удосконалення системи управління безпекою підприємства дають можливість зробити її більш ефективною. До подальших напрямків дослідження можна віднести уточнення критеріїв економічної безпеки підприємства та методів її оцінки.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Архипов А., Городецкий А., Михайлов Б. Экономическая безопасность// Вопросы экономики. – 1994. – № 12. 2.Евдокимов Ф. И. Экономическая безопасность – необходимое звено в планировании развития предприятия// Экономика и право. – 2002. – №1. 3. Ковалев Д., Сухорукова Т. Экономическая безопасность//Экономика Украины. – 1998. – № 10. 4. Плетникова И. Л. Определение уровня и планирования экономической безопасности предприятия // Вісник Технічного університету Поділля. Серія «Економічні науки». – 2000. -№ 4. 5. Шлыков В.В. Комплексное обеспечение экономической безопасности предприятия. – СПб: «Алетейя», 1999.