Податкова злочиннІсть в державнІй фІнансовІй системІ украЇни

Економічна ситуація, що склалася в Україні в період переходу до ринкових відносин, спричинила створення принципово нової ефективної податкової системи. Сучасна податкова система України була створена на початку 90-х років і являє собою сукупність податків, зборів, мит і інших платежів, стягуваних в установленому порядку з платників – юридичних осіб і фізичних осіб на території країни. Найважливішою тенденцією розвитку сучасної податкової системи України є її криміналізація, зростання масштабів податкової злочинності.

Податкова злочинність – суспільне небезпечне соціально-правове явище, що включає сукупність злочинів, об'єктом яких є відносини з приводу стягування податків і інших обов'язкових платежів, що охороняються кримінальним законом, а також здійснення контролю за своєчасністю і повнотою їх сплати.

Способи, що використовуються для уникнення сплати податків або зниження їх розмірів, достатньо різноманітні і численні. В даний час відомо більше двохсот способів. Все різноманіття податкових злочинів і способів їх здійснення можна об'єднати в наступні групи і види.

1. Повне або часткове невіддзеркалення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського обліку: здійснення операцій без документального оформлення, неоприбутковування товарно-матеріальних цінностей, неоприбутковування грошової виручки в касу. Широке поширення набула практика використовування операцій з гривневою і валютною готівкою, що не фіксується в бухгалтерському обліку і звітності.

2. Використання необгрунтованих вилучень і знижок: віднесення на видатки виробництва витрат, не передбачених законодавством; віднесення на видатки виробництва витрат в розмірах, що перевищують встановлені законодавством; незаконне використання податкових пільг.

3. Достатньо часто злочинцями застосовується незаконне використання податкових пільг, наданих підприємствам, на яких число працюючих інвалідів складає не менше 50\%. В цьому випадку складаються фіктивні документи про прийом на роботу інвалідів, що фактично не працюють на підприємстві.

4. Викривлення економічних показників, дозволяюче зменшити розмір бази оподаткування; завищення вартості придбаної сировини, палива, послуг, що відносятьт на витрати виробництва і обігу; віднесення на видатки виробництва витрат в розмірах, що перевищують дійсні; віднесення на видатки виробництва витрат, що не мають місця насправді.

5. Наприклад, найпоширеніший спосіб заниження прибутку (доходу) оподаткування – це неправомірне віднесення на собівартість різного роду видатків і витрат, а також невіддзеркалення або неправильне віддзеркалення курсових різниць по оприбуткованій валюті; невіддзеркалення або неправильне віддзеркалення результатів переоцінки майна підприємства; віднесення витрат по ремонту на собівартість за наявності сформованого ремонтного фонду; неправильне списання збитків; невключення в оподатковувану базу позареалізационних доходів підприємства, які проте знайшли своє віддзеркалення в бухгалтерському обліку, але не на тих балансових рахунках; інші рахункові помилки при розрахунку прибутку оподаткування у бік зменшення останньої.

6. Викривлення об'єкту оподаткування: заниження обсягів (вартості) реалізованої продукції, робіт, послуг. Це один з найпоширеніших способів ухилення від сплати податків, при якому в обліковому реєстрі підприємця відображається реалізація тільки частини партії товару. Звичайно всі записи складені вірно (рід і найменування товару, ціна за одиницю і т.п.). Є відмінність лише в обсязі реалізованої продукції, відображеної в обліку.

7. Маскування об'єкту оподаткування: фіктивний бартер; експорт; фіктивна здача в оренду основних засобів; заміна об'єкту оподаткування.

8. В цілях маскування об'єкту оподаткування злочинцями використовуються положення законодавства, згідно якому не підлягають оподаткуванню засоби, об'єднувані підприємствами в цілях здійснення спільної діяльності. В цілях несплати податків складаються фіктивні договори про спільну діяльність, але не робляться реальні дії по її здійсненню.

9. Порушення порядку обліку економічних показників: віддзеркалення цифрових результати фінансово-господарської діяльності в неналежних рахунках бухгалтерського обліку.

10. До числа неявних ознак податкових злочинів відносяться: недотримання правил ведення і обліку звітності, порушення правил ведення касових операцій, порушення правил списання товарно-матеріальних цінностей, порушення правил документообігу і технологічної дисципліни. До явних ознак податкових злочинів відносяться: повна невідповідність реальної господарської операції її документальному віддзеркаленню, невідповідність записів в звітних документах.

11. Використання особливих відносин із спеціально створеними посередницькими аффілірованнимі фірмами, зокрема зареєстрованими в офшорних зонах. Масове використовування керівниками крупних підприємств складних схем прихованних доходів з використанням фірм-посередників, кредиторів, постачальників і споживачів їх продукції залишається одним з найважливіших негативних чинників в податковій сфері.

Основні методи (схеми) використовування операцій з готівкою, що не фіксується в бухгалтерському обліку і звітності («чорний нал»). Ефективним способом ухилення від сплати податків є широке використовування операцій, як з гривневою, так і з валютною готівкою, що не фіксується в бухгалтерському обліку і звітності. Подібне явище прийняте іменувати «чорним налом».

Навіть відносно невисока частка неврахованого наявного обороту дозволяє підприємству практично повністю піти від податку на прибуток, податку на додану вартість і відрахувань на соціальне страхування. Ступінь поширеності неофіційних готівкових розрахунків може розглядатися також як один з індикаторів розвитку тіньової економіки.

За мінімальною оцінкою, втрати бюджету і соціальних фондів, викликані відходом від податків за допомогою неврахованого наявного обороту складають 4-5 млрд. доларів в рік [1]. В наслідок узагальнення результатів поглиблених неформалізованих інтерв'ю з українськими підприємцями і експертами, можна виділити основні схеми використання неврахованої готівки для ухилення від сплати податків і обов'язкових зборів.

Традиційна схема. Платник податків продає частину товару або надає якісь послуги нелегально – не виставляючи рахунків. При цьому об'єм продажів і рівень валового доходу занижується. Виручку платник податків одержує готівкою. Використовують дану схему найчастіше або «незалежні професіонали» (типу нотаріусів, лікарів, адвокатів і т.д.), або індивідуальні власники малих підприємств.

Базова схема полягає в заміщенні тих елементів валового доходу, які найбільшою мірою підпадають під оподаткування (перш за все зарплата і прибуток), такими елементами, які обкладаються по мінімальних ставках (матеріальні витрати, відношувані на собівартість). Платник податків – «клиент» переводить свої гроші в безготівковій формі на банківський рахунок фірми -»однодневки» в обмін на якийсь фіктивний звіт про виконану роботу. А потім одержує їх назад, але вже у формі неврахованої («чорних») готівки. За що фірмі – «одноднівці» виплачуються комісійні, що звичайно не перевищують 2-3 відсотків від первинного банківського платежу. В результаті такої операції підприємство – «клієнт» істотно скорочує свої податкові платежі, але його фінансова звітність залишається чистою. Виходить, що він просто витратив свої засоби на деякі товари або послуги.

Навпаки, фирма-«однодневка» не змогла б пояснити, куди поділися гроші, повернені у вигляді неврахованої готівки. Тому вона діє тільки два або три місяці до кінця чергового кварталу, коли податкові органи повинні одержати її перший звіт. Податкові органи, унаслідок трудомісткості, не ведуть пошук організаторів фірм-одноднівок, що самоліквідувалися.

Зворотна схема. Значення цієї схеми можна пояснити на простому прикладі: у роздрібного торгового підприємства, регулярно і у великих обсягах занижуючого свою виручку від реалізації, виникає об'єктивна потреба в обміні неврахованої готівки на офіційні безготівкові. Вона може бути зв'язана, наприклад, з тим, що крупні оптові фірми, як правило, вважають за краще продавати свій товар суто офіційним чином по безготівковому розрахунку. При цьому по виставлених ними рахунках легко ідентифікувати покупця. У цій ситуації роздрібна фірма стикатиметься з двома проблемами. По-перше, у разі одночасної «стрічної» перевірки оптової фірми і її покупців податкова інспекція може звернути увагу на те, що роздрібна фірма регулярно закупляє більше товарів (за даними оптовика), ніж продає (за даними власної звітності роздрібного торгового підприємства). По-друге, при реалізації товарів переважно за невраховану готівку у такої роздрібної фірми на її банківському рахунку не буде достатніх засобів для відновлення товарних закупівель у оптовиків, що орієнтуються на безготівкові розрахунки. Обидві ці проблеми ефективно розв'язуються в рамках застосування зворотної схеми. Завдяки ній офіційним покупцем товару (по документах оптовика) виявляється та ж фірма –«однодневка». І одночасно для реально існуючої роздрібної фірми, що реалізовує товари переважно за невраховану готівку і представляючої до податкових органів звіти з мінімальними оборотами, забезпечується регулярне надходження неврахованого товару.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Ларичев В.Д.Как уберечься от мошенничества в сфере бизнеса. – М.:Юрист, 1996.–С.70.