Економічна безпека держави - матеріали науково-практичної конференції

ТІньова економІка в украЇнІ: передумови виникнення та шляхи подолання

Надання Україні статусу країни з ринковою економікою не означає одномоментного входження у «світле ринкове майбутнє» із вирішенням всіх проблем національного господарства перехідного періоду. Одним із дестабілізуючих факторів, що мають відчутний вплив на вітчизняну економіку, є наявність значного тіньового сектору. Дослідженню цієї проблеми присвятили увагу відомі вітчизняні науковці: А.В. Базилюк, О.В. Мандибура, В.Л. Ординський, В.Ф. Прісняков, В.Є. Редутов, О.В. Турчинов та інші.

Поняття «тіньова економіка» найбільш повно визначене західним вченим Е. Фейгом. Він вважає, що «тіньова» економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту [1].

Наявність тіньового сектора стає глобальною проблемою сучасності. В Україні вирішальну роль у його розвитку зіграли повільні темпи і непослідовність економічних перетворень, тому тіньова економіка виступає не тільки і не стільки причиною, скільки наслідком деформації легальної економіки.

Тіньова економіка – фактично не контрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, тобто такі соціально-економічні взаємини між окремими громадянами, соціальними групами щодо використання діючих форм власності в корисливих особистих і групових інтересах, які приховуються від органів державного управління і самоврядування, громадськості. Вона містить у собі всі невраховані, нерегламентовані, відмінні від викладених у нормативних документах і правилах господарювання види економічної діяльності. З економіко-правової точки зору це означає, що тіньова економіка охоплює не тільки корисливі економічні злочини, але й незлочинні корисливі економічні правопорушення і правомірну, але невраховану або непідконтрольну державі економічну діяльність [2].

Прояви «тіньової» економічної діяльності спостерігаються майже на всіх етапах організації і здійснення господарювання, мають свої специфічні особливості, що обумовлює зважений диференційований підхід до вирішення проблем «детінізації», актуалізує необхідність удосконалення комплексу господарсько-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових способів, спрямованих на запобігання «тінізації» економіки.

Трансформація структури соціально-економічних відносин в Україні, зміни в системі державного управління, розвиток різних форм власності, становлення національної грошової одиниці – гривні – поряд з позитивними сторонами супроводжується загостренням кризових явищ в економіці, зміною структури злочинності. Прямим наслідком стагфляції та прорахунків у здійсненні економічної політики є зростання господарських злочинів. Низька купівельна спроможність населення впливає на зниження його культурного рівня та на зростання економічних правопорушень. На зростання корупції вплинула неефективна система державного управління; внаслідок недоліків у державному регулюванні економіки з'явився такий вид злочинів, як ухилення від сплати податків [3].

Тіньова економіка є наслідком комерціалізації значної частини бюджетних коштів та коштів цільових і позабюджетних фондів, недосконалості законодавства, високого рівня корупції, широкого зростання кримінальних структур і фактичного злиття їх із суб’єктами підприємницької діяльності.

Динаміка «тінізації» економіки свідчить, що на її рівень у період соціально-економічних перетворень впливає ціла низка чинників, а саме: нестабільність податкового законодавства, високий податковий тиск і нерівномірність податкового навантаження на суб’єкти господарювання, низький рівень податкової дисципліни; надмірне регулювання підприємницької діяльності;низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки; корупція в державних органах та органах місцевого самоврядування; правова незахищеність суб’єктів господарювання від зловживань з боку посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування; недостатня «прозорість» процедури приватизації державного майна.

Поширення тіньової економічної діяльності призводить до таких негативних наслідків: зменшення податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів; скорочення обсягів інвестицій в економіку держави та відпливу капіталу за кордон; дискримінації суб’єктів підприємницької діяльності, недобросовісної конкуренції або неправомірного її обмеження; нераціонального розміщення трудових ресурсів; нерегламентованості зайнятості та доходів населення, його різкого розшарування; правового нігілізму та недовіри до органів державної влади; криміналізації суспільства; появи економічної бази для впливу на державних посадових осіб, засоби масової інформації, політичні події, народних депутатів.

Все зазначене сприяє відтворенню факторів, що породжують «тіньовий» бізнес. Найнебезпечнішою для держави є вірогідність того, що «тіньова» економіка з її високою прибутковістю може затягувати легальну економіку до руйнівної конкуренції, внаслідок чого відбувається зростання рівня економічної злочинності [4].

Деякі експерти роблять висновок, що організована злочинність – це одна з найсерйозніших внутрішніх загроз національній безпеці України, що зазіхає на життєво важливі інтереси особистості, соціальних груп, суспільства і держави. Останнім часом організована злочинність стала явищем політичним. У депутати різних рівнів проходять «авторитети» злочинного світу, що дає йому можливість здійснювати вагомий вплив на державні рішення, лобіювати певні законодавчі акти [5].

Зростання тінізації економіки, її кримінальних наслідків завдає значної шкоди суспільству, гальмує процеси державотворення в Україні. Крім того, нагальною постає соціальна проблема: у суспільній свідомості формується сумнів щодо спроможності державних інститутів, насамперед правоохоронних, гарантувати суспільну безпеку, захистити особистість та майно громадян.

Ефективність боротьби з тіньовою економікою безпосередньо залежить від розробки та впровадження державних заходів детінізації, які повинні бути комплексними, тобто з необхідністю мають поєднувати політичні, правові, організаційні та регулятивні заходи, що відповідали б новим реаліям ринкової економіки. У цей комплекс можуть входити такі основні елементи: створення більш привабливих, ніж в інших державах, умов для інвестування й залучення фінансових ресурсів; прийняття законодавчих актів, що посилюють захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці, забезпечують правову захищеність підприємців; посилення відповідальності правопорушників; реорганізацію системи державного управління з метою збільшення гнучкості та оперативності реагування на швидкі зміни макроекономічної ситуації; здійснення комплексної податкової реформи, що передбачає поширення оподатковуваної бази, з одночасним скороченням розмірів податкових ставок; реформування національної системи бухгалтерської звітності з метою її спрощення й уніфікації; активізація державного контролю за результатами господарської діяльності.

Реалізація цих заходів дозволить досягти успіху в боротьбі з тіньовою економікою і використовувати тіньові капітали для розвитку національної економіки.

Для запобігання «тінізації» економіки при безпосередньому здійсненні господарської діяльності необхідно: удосконалити механізм кредитування та систему відкриття розрахункових рахунків; розробити методику контролю і виявлення недержавних фінансових фондів і компаній, створених на комерційній основі і діючих з метою залучення коштів у «тіньовий» обіг.

Крім того, у сфері приватизації необхідно удосконалити діючі методики оцінок приватизованого майна; сформувати комп’ютерні бази даних, що характеризують стан приватизаційного процесу, а також рух приватизованого майна.

Головним завданням удосконалення податкового законодавства є його кодифікація та уніфікація з метою посилення гарантій фізичним та юридичним особам при оподаткуванні. Досвід більш ніж 100 країн світу свідчить, що оптимальним є рівень оподаткування, який складає від 19,2 \% до 42,8 \% валового внутрішнього продукту.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що «тіньова» економіка в Україні є результатом порушення паритетності розвитку окремих сфер, розбалансованості інтересів суб’єктів економічних відносин, відсутності мотивації ринкової поведінки, що виникли внаслідок неадекватності методів здійснення реформ і боротьби з цим явищем.

З метою розв’язання проблеми «детінізації» економіки України слід здійснити ряд заходів. Зокрема, на наш погляд, необхідно прискорити прийняття:

– Податкового кодексу України, проект якого передбачає зниження податкового тиску;

– Закону України «Про запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом», який унеможливить використання коштів, отриманих внаслідок здійснення «тіньової» економічної діяльності;

– Закону України «Про боротьбу з корупцією» (у новій редакції), в якому передбачається розширення переліку суб’єктів корупційних діянь та встановлюється більш жорстка відповідальність за корупційні дії осіб, уповноважених на виконання державних функцій.

На нашу думку, необхідно розробити та прийняти ряд законів України, зокрема

 – «Про «детінізацію» економіки», передбачивши в ньому, зокрема, систему заходів щодо посилення ролі держави в економічних процесах;

 – «Про кредит», в якому чітко визначити механізм кредитування та систему відкриття рахунків з метою подальшого запобігання витоку грошових коштів до «тіньового» сектору економіки України та за кордон.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Николаева М., Шевяков А. «Теневая» экономика. Методы анализа и оценки (обзор работ западных экономистов). – М., 1987. – С. 53. 2. Скворцов Н.Н. Всё о налогах в Украине. – К., 1995. – Ч. 2. – С. 34-40. 3. Рябченко О.П. Посилення державного управління – шлях до детінізації економіки // Міліція України . – 1999. – № 1-2. – С. 16-17. 4. Попович В.М. «Тіньова» економіка як предмет економічної кримінології. – К.: Правові джерела, 1998. – 448 с. 5. Бородюк В., Турчинов Л., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и её влияние на динамику макроэкономических показателей // Экономика Украины. – 1996. – №11. – С. 4-16. 6. Звіт перед українським народом (Про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ України в 1999 році). – К., Міністерство внутрішніх справ України. – 2000.