Економічна безпека держави - матеріали науково-практичної конференції

ДеякІ особливостІ практичного пІдходу до вирІшення судово-економІчною експертизою питань, пов’язаних з порушенням законодаства про бюджетну систему

Узагальнення слідчої та судової практики показує, що злочинність у бюджетній сфері є чи не найбільшою загрозою економічній безпеці України. Ефективне вирішення судово-економічною експертизою питань, пов’язаних з порушенням законодавства про бюджетну систему, є запорукою забезпечення економічної безпеки держави.

Круг проблемних питань, щодо порушення бюджетного законодавства, з питань призначення, проведення судово-економічних експертиз, шляхів рішення вказаних проблем, стало особливо актуальним у зв'язку з ухваленням 05.04.2001р. УК України і зокрема ст. 210, 211, які передбачають відповідальність за окремі порушення бюджетного законодавства.

При рішенні питань судово-економічною експертизою, яка проводиться по кримінальних справах, порушених по статті 210 УК України «Порушення законодавства про бюджетну систему України», зокрема про використання бюджетних коштів не відповідає їх цільовому призначенню або в об'ємах, що перевищують затверджені межі витрат, важливим є встановлення використання грошових коштів, одержаних підприємством або організацією з певною метою, до бюджетних, і, на підставі яких нормативних актів вони вважаються такими.(1)

Суб'єктами злочину, передбаченого ст. 211 УК можуть бути посадовці органів державної виконавчої влади, оскільки вказана стаття передбачає відповідальність за видання нормативно-правових або розпорядчих документів, що призвели за собою зміни в доходах і витратах бюджету, що суперечать встановленому законом порядку.

Головними завданнями, які стоять перед судово-економічною експертизою, у справах, що пов’язані з порушеннями законодавства про бюджетну систему є такі:

– чи допущено в установі, організації, що фінансується з бюджету, порушення законодавства;

– чи відповідає ведення обліку в установі, організації вимогам діючих нормативних актів;

– чи вплинули виявлені порушення в веденні обліку на зміни в доходах чи витратах бюджету;

– розмір нанесених державі збитків в результаті цих правопорушень.

Основними об’єктами дослідження судово-економічної експертизи в цьому випадку будуть:

– оригінал акту про перевірку дотримання законодавства з всіма додатками до нього;

– вилучені оригінали бухгалтерських і інших документів, і обов’язково тих, які підлягали ревізійним діям і за даними яких визначені порушення законодавства;

– акти зустрічних перевірок з іншими суб’єктами господарської діяльності, акти взаємозвірок з контролюючими органами щодо реального стану дотримання фінансової дисципліни на визначену дату і за конкретний період та інші.

Для вирішення вищезгаданих завдань, експерт повинен керуватися цілою низкою законодавчих і нормативних актів, які регламентують бюджетне законодавство і, якими визначено бюджетний устрій і його принципи; бюджетний процес (регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, виконання і контроль за їх виконанням); доходи і витрати бюджетів, а також взаємовідношення бюджетів з іншими ланками фінансової системи, основними з яких є:

– Закон України «Про бюджетну систему України» від 05.12.1990р. №512 (із змінами і доповненнями); (2)

– Накази Мінфіну України від 03.12.1997р. №265, від 27.12.1999р. №314, якими була введена нова бюджетна класифікація і визначена функціональна, відомча і економічна класифікація витрат з бюджету з присвоєнням кожному виду витрат персонального коду (додатки 2, 3,4). Її особливістю є чітке розмежування витрат за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками, що забезпечує єдиний підхід до всіх одержувачів з погляду виконання бюджету;

– Закон України «Про державний бюджет України», що щорічно затверджуються постановами Верховної Ради України, зокрема доповненнями до них, де вказано «Розподіл витрат держбюджету по головних розпорядниках засобів, який містить в собі витрати за кодами, передбаченими бюджетною класифікацією»;

– Наказ Мінфіну України від 19.02.1998р. «Про форми єдиного кошторису», виданому з метою забезпечення нормального бюджетного процесу в умовах введення нової бюджетної класифікації, яким були затверджені лімітні довідки про витрати з бюджету і кошторис доходів і витрат. Лімітна довідка видається Мінфіном України Міністерствам і відомствам (головним розпорядникам бюджетних коштів) і є підтвердженням виділення їм з бюджету коштів за відповідним кодом функціональної класифікації асигнувань з визначенням конкретних витрат (поточні витрати, оплату праці та інші);

– Наказ Мінфіну України від 09.01.2001р. №6 «Про затвердження документів, що вживаються в процесі виконання бюджету», і затвердженої ним «Інструкції про складання і виконання розкладу державного бюджету України» і «Порядку переліку і обліку коштів з інших бюджетів установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету», і яким розширений перелік форм документів, які використовуються в процесі виконання бюджету.

До бюджетних коштів, у відповідності до ст. 210 УК України, належать кошти, що включаються до бюджетів всіх рівнів, незалежно від джерела їх формування [1]. Практика підказує, що цього визначення явно недостатньо для вирішення експертами-економістами вищезгаданих питань.

Виходячи з вказаних вище нормативних актів, можна зробити висновок, що до бюджетних коштів, які отримують юридичні особи, слід відносити:

– одержані грошові кошти повинні бути відображені у витратах за відповідними кодами бюджетної класифікації в «Державному бюджеті України на відповідний рік»;

– наявність Лімітної довідки, підтверджуючої виділення головному розпоряднику бюджетних коштів за відповідним кодом функціональної класифікації фінансування, з визначенням конкретних витрат;

– відкриття бюджетних рахунків суб'єктам господарської діяльності на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства України, відповідного розпорядника бюджетних коштів [3].

Статтею 39 Закону України «Про бюджетну систему України» від 05.12.1990р. №512-ХП, встановлена відповідальність посадовців у разі використання засобів держбюджету на цілі, не передбачені Законом про Державний бюджет України або в об'ємах, які перевищують граничний розмір витрат затверджених вищезгаданим Законом.

Також нормами статті 119 «Бюджетного Кодексу України» від 21.06.2001р. №2542-Ш встановлено, що нецільове використання бюджетних коштів – це використання їх з метою, що не відповідає бюджетному призначенню, встановленому Законом про Державний бюджет України або кошторис. При нецільовому використанні бюджетних коштів підлягають скороченню бюджетні асигнування розпорядникам кредитів на суму коштів, які використані не по цільовому призначенню, або залученню до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності посадовців, в порядку, визначеному законами України [4]. Вказана відповідальність також передбачена і ч. 2 ст. 38 Закону «Про бюджетну систему України».

При розгляді питань порушення бюджетного законодавства слід розглядати в контексті вимог Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001 р. враховуючи, що вказаним Кодексом регулюються відносини, які виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів і розгляду звітів по їх виконанню, а також контролю за виконанням Держбюджету України і місцевих бюджетів (стаття 1).

Неправомірність використання бюджетних коштів слід розглядати в контексті гл. 18 Кодексу, яка встановлює відповідальність за бюджетні правопорушення. Так в п. 1 ст. 116 встановлено, що бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Таким чином, завданнями судово-економічної експертизи в справах, пов’язаних з порушенням бюджетного законодавства є вирішення питань, які встановлюють: використання установою, організацією бюджетних коштів не у відповідності до цільового призначення; використання бюджетних коштів в об’ємах, які перевищують затверджені граничні розміри витрат; недотримання вимог відносно пропорційного скорочення витрат бюджету; недотримання вимог відносно пропорційного фінансування витрат бюджету.

ЛІТЕРАТУРА: 1.Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями). – Х: Одіссей, 2008. – С.115. 2. Закон України «Про бюджетну систему України» від 05.12.1990р. №512 (із змінами і доповненнями) // Комп’ютерна правова система «ЛІГА: Закон». 3.Кудряшов Ю.І., Маслак Ю.Г. Вирішення судово-економічною експертизою питань, пов’язаних з порушеннями законодавства про бюджетну систему // Криміналістика та судова експертиза. Міжвідомчий науково-методичний збірник. – Київ, 2003. – С. 172-174. 4.Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001р. №2542-Ш // Комп’ютерна правова система «ЛІГА: Закон».