Економічна безпека держави - матеріали науково-практичної конференції

Виявлення ознак кримІнальних банкрутств як запорука ефективноЇ протидІЇ економІчноЇ злочинностІ

Виявлення ознак кримінальних банкрутств є найважливішим фактором при розслідуванні справ цієї категорії, оскільки якісно зібрана, перевірена та ретельно проаналізована інформація надає підстави для порушення кримінальної справи та її розслідування. В іншому ж випадку такі підстави втрачаються, а закриття вже порушених кримінальних справ найчастіше відбувається саме через дуже низьку якість первинно зібраного матеріалу.

До основних напрямків виявлення ознак фіктивного банкрутства та неправомірних дій при банкрутстві відносяться:

– виявлення ознак фіктивного створення неплатоспроможного підприємства за рахунок аналізу угод, відстеження орендних взаємовідносин неплатоспроможного підприємства, його цінової політики тощо до моменту направлення заяви до господарського суду з клопотанням про визнання підприємства банкрутом;

– виявлення ознак навмисного збільшення неплатоспроможності після введення на підприємстві внутрішнього спостереження чи зовнішнього управління;

– виявлення ознак нанесення збитків підприємству в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб, пов’язаних із керівництвом;

– виявлення ознак заздалегідь некомпетентного та збиткового для підприємства ведення справ за рахунок відстеження «непродуманих» рішень, «аморфного» управління підприємством та неефективного плану зовнішнього управління підприємством;

– виявлення ознак наявності реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства за рахунок вигідної реалізації частини майна, здійснення реструктуризації підприємства, реструктуризації боргів, пошуку зацікавлених інвесторів, витребування дебіторської заборгованості;

– виявлення ознак неефективності оперативного контролю комітетом кредиторів за зовнішнім чи конкурсним керуючим, зацікавленості окремих кредиторів у відсутності роботи із фінансового оздоровлення підприємства або визначеному порядку формування конкурсної маси.

Виявлення кримінальної ситуації, пов’язаної з фіктивним та навмисним банкрутством, а також неправомірними діями при банкрутстві, передбачає необхідність вчасно звернути увагу на наступні невідповідності:

– між заявою керівника чи власника організації, приватного підприємця про свою неспроможність і фактичним станом платіжного балансу юридичної особи чи приватного підприємця;

– між фактом досягнутої домовленості про отримання відстрочки чи розстрочки платежів, які належать кредиторам, аби знижки боргів, і фактами сплати боргів і платежів на адресу «власних» або наближених фірм, у т.ч. з використанням розпорядчих листів та взаєморозрахунків;

– між заявленим та документально закріпленим у плані внутрішнього управління характером фінансового оздоровлення і реальними діями зацікавлених осіб, які навмисно створюють чи збільшують неплатоспроможність підприємств;

– між заробітною платою, офіційно отриманою керівником, або офіційними надходженнями грошових коштів на рахунок власників комерційної організації чи приватного підприємця і неврахованими (тіньовими) доходами вказаних осіб, пов’язаними з діями, які спричинили збитки у великих розмірах, інші тяжкі наслідки для підприємства;

– між обов’язком кредитора дотримуватись встановленої судом черги у прийнятті задоволення і знанням кредитора про надану йому перевагу у збиток іншим кредиторам, фактичним прийняттям задоволення у грошовому чи товарному еквіваленті.

До числа ознак фіктивного банкрутства відносяться:

– фактично позитивний платіжний баланс підприємства, тобто коли величина забезпечення короткострокових зобов’язань боржника його зворотнім активам дорівнює чи більше одиниці;

– позитивний висновок про платоспроможність по результатам ревізії, аудиторської чи податкової перевірки;

– зміст поширеної заяви про неплатоспроможність підприємства;

– документальні та особисті свідчення про наявність ліквідних активів «неплатоспроможного» підприємства;

– переконання кредиторів у платоспроможності боржника, підкріплене конкретними фактами;

– аудіо-, фото-, відео – або цифрові матеріали, які розкривають домовленості або характеризують дії зацікавлених осіб по реалізації схеми фіктивного банкрутства підприємства;

– документальні чи особисті свідчення, які розкривають план фіктивного банкрутства підприємства групою зацікавлених осіб;

– встановлені факти неодноразової попередньої оплати за передбачувані поставки, у тому числі без укладання угод;

– укладання контрактів з окремими партнерами на очевидно невигідних умовах, наприклад, з прийняттям на себе транспортних витрат;

– невиправдане збільшення штатної чисельності працюючих та значне збільшення окладів окремим категоріям управлінського персоналу;

– надання безпроцентних та довгострокових кредитів, фактично таких, які не будуть повернуті, позичок керівництву підприємства;

– прийняття на себе витрат по ремонту житла та транспортних засобів керівництва підприємства, оплата путівок та турів для вказаних осіб;

– здійснення спонсорської допомоги та «інвестування» в окремі суб’єкти господарювання;

– свідомо невигідне надання в оренду майна підприємства;

– встановлені факти продажу за зниженими цінами та безоплатної передачі майна підприємства;

– приховування та потурання у привласненнях або розтратах з боку матеріально відповідальних осіб підприємства;

– ознаки зацікавленої участі, втягнення керівника підприємства в шахрайську схему, реалізовану стосовно підприємства;

 – ознаки корупційних діянь керівника підприємства-боржника в процесі укладання угоди із заздалегідь невигідними умовами;

– розподіл єдиної майнової структури на дрібні підприємства, внесення майна частинами у вигляді вкладу в їх статутний капітал;

– формування статутного капіталу щойно заснованих юридичних осіб таким чином, щоб більша половина акцій належала іншим підприємствам;

– аудіо-, фото-, відео – або цифрові матеріали, які розкривають домовленості або характеризують дії зацікавлених осіб із реалізації схеми навмисного банкрутства підприємства.

Схеми кримінальних банкрутств досить часто застосовуються для вирішення проблем приватизації об’єкту з метою його придбання за заниженою вартістю. До ознак подібних дій відносяться:

– укладання явно збиткових для акціонерного товариства угод (відпуск продукції посередникам на 30\% нижче собівартості, надання в оренду обладнання та приміщень по занижених цінах тощо);

– передача кредитору майна акціонерного товариства для погашення боргу, який виник внаслідок укладання збиткових угод;

– збіг в одній особі кредитора та родичів керівника акціонерного товариства;

– надання в оренду акціонерному товариству майна, яке раніше було отримано від нього для погашення заборгованості кредиторам;

– ініціювання процедури банкрутства особами, які самі є дебіторами акціонерного товариства, а також близько пов’язані із керівництвом підприємства-банкрута;

– призначення конкурсного керуючого з кола близьких зв’язків ініціаторів порушення процедури банкрутства, членів комітету кредиторів;

Практична діяльність із виявлення, фіксації та доказового використання інформації про кримінальні банкрутства та неправомірні дії при банкрутстві – це єдиний комплекс оперативно-розшукових, і, як наслідок, після порушення кримінальної справи, процесуальних заходів. Таким чином, до основних безпосередніх ознак неправомірних дій при банкрутстві, що можуть бути використані під час їх діагностики, відносяться:

– вивіз майна зі складу або з цеху незадовго до початку інвентаризації;

– спроби підкупу членів інвентаризаційної комісії з метою схилити їх до приховування відомостей про наявне майно банкрута;

– виявлення ознак прихованого задоволення інтересів кредиторів дальньої черговості у вигляді розписок, актів, банківської виписки тощо;

– виявлення підроблених актів на списання майна, бухгалтерських документів, що зменшують обсяги активів банкрута;

– особистісні та документальні свідчення неправомірного задоволення інтересів заявлених або незаявлених кредиторів у вигляді оплати, відвантаження або передачі майна банкрута;

– особистісні та документальні свідчення неправомірного задоволення вимог кредитором у вигляді одержання коштів та їхнього прибуткування (або витрат), одержання товарів, їхнього перевезення, прибуткування і наступної реалізації;

– економічні розрахунки та висновки спеціалістів, які засвідчують відсутність економічної доцільності та правової підстави оплати чи передачі майна;

– матеріали господарського суду про незареєстрованість чи належність кредитора, який отримав задоволення, до останніх груп кредиторів;

– фактична реалізація майна до прийняття судом рішення про формування конкурсної маси та її реалізації для виплат кредиторам відповідної черги.

При розкритті та розслідуванні кримінальних справ щодо фіктивного банкрутства завжди необхідно пам’ятати, що оперативність у виявлені ознак такого злочину та збір первинної інформації значно допоможе запобігти приховуванню низки документів та полегшити у подальшому розкриття злочину. Невчасне ж «виявлення» злочинів призводить до фактичної втрати доказів та наступного закриття кримінальної справи.