6.4. методи нормування трудових процесів

В процесі здійснення нормування праці можуть використовува- тись два основні методи сумарний і аналітичний (по елементний).

При сумарному  методі норма праці встановлюється в цілому на операцію чи вироблену  продукцію, без розчленування її на складові елементи. За названим  методом норми визначають  на основі статис- тичних даних про середні фактичні  затрати  часу за минулий  період, або по аналогії з будь-якою  іншою роботою. Норми,  встановлені да- ним методом, називаються дослідно-статистичними.

Застосування даного методу обмежене через те, що він не врахо- вує впровадження прогресивних форм організації праці, зміни в рівні технічної оснащеності господарств, не сприяє усуненню недоліків на виробництві та зростання  продуктивності праці.

За допомогою аналітичного  (поелементного) методу нормування праці встановлюють технічно обґрунтовані норми. Він передбачає розчленування процесів  праці  на складові  його частини  (елементи робочого часу) з наступним детальним вивченням затрат праці на ви- конання  кожного такого елементу, шляхом спостереження. При вра- хуванні аналітичних досліджень розробляють організаційно-технічні заходи щодо забезпечення раціональної організації  праці, режимів  і прийомів  роботи, враховують  тривалість  елементів  та операції  в ці- лому.

Найширше застосування отримав  аналітичний (поелементний)

метод нормування, який передбачає два взаємодоповнюючих способи

обчислення  норм часу (виробітку): аналітично-експериментальний і аналітично-розрахунковий.

Аналітично-експериментальний метод нормування передбачає розчленування процесу виробництва на складові елементи  з наступ- ним їх вивченням за допомогою хронометражу та фотографії робочо- го дня.

У  подальшому   матеріали   спостережень   аналізуються,   виявля- ються причини  втрат робочого  часу, раціоналізуються трудові  про- цеси і на цій основі проектуються і розраховуються норми виробітку за встановленою методикою. Для достовірності  норм спостереження проводять в типових умовах.

Аналітично-експериментальним методом користуються у випад- ках, коли виникає необхідність перевірки та уточнення типових норм (зміна  умов виробництва, перехід на використання нової техніки тощо). Даний метод дає можливість  виявити упущення  в організації праці, намітити  заходи по їх усуненню. Його недоліком  є складність та трудомісткість,  оскільки  для  встановлення технічно  обґрунтова- них норм необхідно виконати значну кількість якісних спостережень.

З урахуванням цього часто використовують аналітично-розрахун- ковий  спосіб  нормування, який  передбачає  розрахунок  норм  праці на основі заздалегідь  встановлених нормативів  часу на виконання окремих елементів трудових операцій. Названі нормативи розро- бляються  нормувальними установами  за допомогою аналітично- експериментального способу. Для розрахунку норм праці аналітично- розрахунковим способом  відбирають  із спеціальних довідників  такі нормативи,  що відповідають  певним  умовам виробництва і, підстав- ляючи їх у відповідні формули, визначають таким чином норму праці.

Аналітично-розрахункове нормування менш трудомістке,  порів- няно з попереднім способом, і при відповідному забезпеченні підпри- ємства нормативними матеріалами та правильному їх використанні можна визначити обґрунтовані норми праці. Але перевагою цього способу є скорочення  часу на розробку норм, хоча точність норм при цьому знижується, бо нормативи розробляються не на конкретні, а на певні типові організаційно-технічні умови виконання робіт.

В практиці  нормування праці обидва різновиди  аналітичного методу застосовуються при їх поєднанні, що дозволяє аналізувати передовий  досвід, виявляти та використовувати резерви  зростання

продуктивності праці, активно впроваджувати галузеві та міжгалузе- ві нормативи  з праці.

Норма виробітку може бути розрахована, як частка від ділення тривалості робочого періоду на норму часу. Змінна (денна) норма ви- робітку розраховується за формулою:

Н  = Т

/ Н ,

в

зм        ч

У тих випадках,  коли підготовчо-заключний час, а також час на обслуговування робочого  місця,  технологічні  перерви,  особисті  по- треби та відпочинок  нормується в цілому за зміну, норму виробітку розраховують  за формулою:

Н  = Т

— (Т  + Т

+ Т       + Т

) / Т  ,

в          зм

пз        орм

воп      пт        оп

Т          — розрахунковий час основної роботи;

воп

— час перерв (регламентованих) на відпочинок  і особисті по-

пт

— час перерв, зумовлених технологією  і організацією  вироб-

ництва;

ції), хв.

Між нормою часу і нормою виробітку існує обернена залежність, тобто при зменшенні норми часу, норма виробітку збільшується, і навпаки.