3.1. соціально-економічна суть та види зайнятості

Економічна зайнятість розкриває такі важливі  аспекти  життє- діяльності людини як: її участь у суспільно корисній діяльності з виробництва матеріальних благ і послуг, забезпеченість людей кон- кретними  робочими місцями, отримання винагороди  за свою працю. Поряд з цим в процесі трудової зайнятості забезпечується вироб- ництво  валового  національного продукту,  що сприяє  економічному розвитку  всього суспільства.  Зайнятість відображає  потреби  людей не лише в розмірах отримуваних доходів, але і в самореалізації через суспільно корисну діяльність.

Отже,  зайнятість — це досить  важливе  явище  в розвитку  будь- якої країни і суспільства в цілому. Вона розкриває не лише проблема- тику безробіття, але і такі важливі сторони трудової діяльності людей як: особливості використання праці, забезпечення відповідного рівня життя працюючого населення,  задоволення потреб національної еко- номіки  у робочій  силі із врахуванням її кількості  та якості,  задово- лення  професійних потреб працівників, у тому числі у професійній освіті, та підтриманні кваліфікації, ступінь соціальної підтримки  у випадку безробіття  тощо.

Зайнятість — це діяльність  працездатних людей заради задово- лення особистих і суспільних  потреб, що здійснюється відповідно до існуючих суспільно-економічних відносин.

Відповідно  до Закону  України  «Про зайнятість населення»  від- носини зайнятості в Україні ґрунтуються на наступних  принципах:

—  виключне  право громадян  розпоряджатися своїми здібностя- ми до праці, заборона обов’язкової, примусової праці (крім випадків,  спеціально  встановлених законодавством). Даний принцип  проголошує  право людини працювати  або не працю- вати, а якщо працювати,  то лише там і скільки, як це визнача- ється лише за її вибором;

—  створення державою умов для реалізації  права громадян  на працю, на захист від безробіття,  на допомогу в працевлашту- ванні  і матеріальну підтримку  в разі  втрати  роботи  згідно  з Конституцією України.

Зайнятість можна класифікувати за багатьма ознаками.

За  способом  участі працівників в суспільній  праці  розрізняють зайнятість за наймом і самозайнятість (підприємницька діяльність).

За формами  власності  підприємств розрізняють зайнятість на державних, колективних, приватних,  комунальних підприємствах.

За  особливостями працевлаштування розрізняють формальну (офіційно зареєстровану згідно  існуючого  законодавства) і нефор- мальну  (не зареєстровану). Прикладами неформальної зайнятості можуть бути: робота в особистому підсобному господарстві, що вклю- чає продаж виробленої продукції без реєстрації; тіньова діяльність на підприємствах тіньового  сектору економіки  тощо. Неформальна за- йнятість у вітчизняній економіці породжується внаслідок відсутності достатньої кількості робочих місць та слабкої соціальної підтримки безробітних. Складна ситуація в державі змушує населення погоджу- ватись на будь-які робочі місця, без будь-якого  соціального  захисту і соціальних  гарантій.

При цьому неформальна зайнятість відрізняється від формальної певними негативними моментами: відсутність офіційної реєстрації діяльності; превалювання самозайнятості; низька капіталоозброє- ність праці, застарілі і шкідливі технології; легкий доступ для на- йманців, відсутність перешкод; відсутність гарантії доходів,безправ’я працівників; можливий контроль діяльності з боку кримінальних структур.

Неформальна сфера зайнятості, через низький рівень оплати пра- ці в країні, часто використовуються працівниками не лише в якості основної роботи, але і як додаткове джерело доходів, в якості роботи за сумісництвом.

Також можна виділити  різні види зайнятості залежно від форми організації праці, а саме: стандартну і нестандартну. Стандартна  від- різняється стабільністю трудових відносин, стаціонарністю робочого місця, повною нормою робочого часу, а нестандартна  має протилеж- ні ознаки : нестабільність трудових відносин, нестаціонарність робо- чого місця, неповна  норма  робочого  часу. Остання проявляється у

вигляді роботи вдома, вторинної зайнятості (сумісництво), роботи за тимчасовими контрактами тощо.

В якості одного з різновидів  нестандартної зайнятості можна на- звати нетоварну  зайнятість,  яка означає  всі види неоплачуваної ро- боти, результати якої споживаються самими  працівниками або чле- нами  їх сімей.  Сюди  відноситься робота  в особистому  підсобному та домашньому  господарстві,  виконання сім’єю тих видів робіт, які при нормальному рівні доходів вважаються платними послугами (ре- монтні роботи, перукарські послуги і т.п.).

Зайнятість у нетоварному  і неформальному секторі має свої про- блеми, що пов’язані з порушенням норм законодавства про працю (щодо безпеки, тривалості,  тяжкості,  шкідливості,  використання ди- тячої праці і т.п.); соціальною незахищеністю працівників на випадок втрати  роботи, травматизму,захворювання, старості; несплатою  дер- жавних податків.

В якості основних видів зайнятості розрізнять повну, продуктив- ну, раціональну і ефективну.

Повна зайнятість в ринковій економіці полягає не в максималь- ному залучені  до роботи всіх працездатних осіб, що було характер- ним для соціалістичної системи господарювання, а в достатності  ро- бочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Такий підхід забезпечує  певний соціальний  захист населення і разом з тим сприяє більш ефективному використанню трудових ресурсів.

Продуктивна зайнятість характеризується як економічно  до- цільна,  вигідна  та означає  перевищення економічних  вигід отрима- них в результаті  названої зайнятості порівняно з витратами на орга- нізацію цієї роботи.

Раціональна зайнятість — це одночасно і економічно, і соціаль- но доцільна  діяльність.  А повну зайнятість,  що водночас відповідає вимогам раціональності називають  ефективною зайнятістю.

Економічно  активне   населення  згідно   з  концепцією   робочої сили — це населення обох статей віком 15–70 років, яке протягом пев- ного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Економічно активними вважаються особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті) та безробітні.

Наприклад, у 2006 році населення працездатного віку за еконо- мічною активністю  поділялось  таким чином (табл. 4).

Таблиця 4

Поділ населення України за економічною активністю