Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки - Навчальний посібник (Євтух О. Т., Євтух О. О.)

Тема 4 оцІнка та облІк вартостІ активІв у фІнансовому менеджментІ

1.  Суть фінансової оцінки майна та майнових прав.

2.  Організація оціночної діяльності в Україні. Принципи

оцінки.

3.  Підходи та методи оцінки ринкової вартості активів.

4.  Суть фінансового обліку майна та майнових прав.

5.  Принципи та методи фінансового обліку.

6. Фінансова звітність, форми її подання та використання.

7.  Оцінка вартості бізнесу та її значення.

Деякі джерела інформації до теми

I. Основні джерела:

1. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового

Завета. – К.: Украинское библейское общество, 2001. – 1221 с.

2. Вэйтилингэм Р. Руководство по использованию финан-

совой информации. The Financial Times. – М.: Финансы и

статистика, 1999.

3.  Методичні основи грошової оцінки земель в Україні:

Наук. вид-ня / Дехтяренко Ю. Ф., Лихогруд М. Г., Манцевич

Ю. М. та ін. – К.: Профі, 2002.

4.  Оценка стоимости недвижимости / Грибовский С. В.,

Иванова Е. Н., Львов Д. С. и др. – М.: ИНТЕРРЕКЛАМА,

2003.

5.  Євтух О. О. Оцінка нерухомості при іпотеці. – Луцьк:

Вежа, 2006.

6.         Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність в Україні» // Відомості Вер-

ховної Ради. – 2001. – № 47.

7. Стоимость компаний: оценка и управление / Пер. с англ. / Коупленд Том, Колер Тим, Мурин Джек. – М.: Олимп- бизнес,1999.

8.  Маркус Я. Оцінка бізнесу. – К.: Знання, 2003.

9. Положення НБУ «Про порядок розрахунку резерву на

відтворення можливих збитків від операцій з цінними папе-

рами» // www.rada.gov.ua

10.  Фінансовий облік / Голов С. та ін. – К.: Лібра, 2005.

11.  Real  Estate  Appraisal  Terminology  /  B.  Boyce.  –

Cambridge, Mass.: Ballinger Publishing Company, 1975.

12. The Appraisal  of  Real  Estate.  –  12th  edition.  –  The

Appraisal Institute, 2001.

ІІ. Додаткові джерела:

13. Булычева  Г.  В.,  Малышев  О.  Оценка  рисковых долговых обязательств.Учебное пособие. – М.: ФА, 2001.

14.  Федотова М. А., Уткин Э. А. Оценка недвижимости и бизнеса. Учебник. – М.: Тандем, ЭКМОС, 2000.

15. Якубова Д. Н. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности: учебно- методическое пособие. – М.: ФА, 2001.

1. Суть фінансової оцінки майна та майнових прав. Мета, значення та види фінансової оцінки

Термін «оцінка» широко використовується як у повсяк- денному вжитку, так і в науковій діяльності. Зазвичай його розуміють  як  процес  визначення  якості,  цінності  чого-

 

 

В бізнесі все починається з оцінки вартості.

Кшиштоф Стемпень

небудь.  У  науці  понят- тя оцінки набуває специ- фічного значення залеж- но від сфери наукової ді-

 

яльності, напрямку проведення досліджень.

В економіці оцінку розуміють як процес визначення розмі-

ру вартості майна (майнових прав, бізнесу) у грошових оди-

ницях. Така оцінка, що здійснена за допомогою грошового ви-

мірника, називається фінансовою (або грошовою) оцінкою.

Фінансова оцінка майна є найважливішою складовою фі-

нансового менеджменту. Адже кожна господарська операція з

активами: купівля-продаж, надання в забезпечення виконання зобов’язань, внесок до статутного фонду, надання або отри- мання майна в оренду, страхування, тощо, – потребує оцінки цих активів. Оцінка майна та майнових прав забезпечує вико- нання таких функцій фінансового менеджменту, як облік, пла- нування, контроль і аналіз господарської діяльності.

На макроекономічному рівні оцінка забезпечує справед- ливість господарських операцій для кожної зі сторін угоди і сприяє стабільності та ефективності національної економіки.

Сфера фінансової оцінки майна може бути поділена за різними ознаками. З точки зору використання результатів, важливим є поділ за принципами, на яких ґрунтується оці- нювання. Так, якщо фінансова оцінка здійснюється на рин- кових принципах, тоді можна стверджувати про ринкову оцінку вартості. Нормативна оцінка вартості майна (майно- вих прав) здійснюється на основі правил і методів, встанов- лених нормативними документами. В основі її проведення

– стандартизовані процедури і визначені нормативним чи- ном показники. Відповідно, нормативна вартість буде силь- но відрізнятися від ринкової. Водночас, стандартизованість процедур  оцінки  норма-

 

тивної вартості дозволяє здійснювати контроль за точністю  і  правильніс- тю її проведення. Тому нормативна вартість ви- користовується в тих ви- падках, коли першочерго- вим завданням є забезпе- чення прозорості і контр- ольованості     оціночних

За розрахунком років після ювілею ти

повинен купляти у твого ближнього, і на основі розрахунку років дохо-

ду він повинен продавати тобі; якщо лишається багато років, збільш ціну,

а якщо мало років лишається, зменши її, оскільки відоме число років урожаю він продає тобі

Біблія, Левит 25: 15–16

 

дій – приміром, при оцінці майна для його оподаткування.

При оцінці майна на ринкових принципах найбільш по-

ширеною є оцінка ринкової вартості. Її застосовують при ба-

гатьох операціях: страхуванні, заставних операціях, купівлі-

продажу майна тощо. Ринкова розмір – це ймовірний вели-

чин, що визначений в грошовій сумі, яку хотів би отрима-

ти продавець майна на дату оцінки внаслідок комерційної

угоди між непов’язаними особами добровільним покупцем і

добровільним продавцем – після адекватного маркетингу на

відкритому ринку за умови, що кожна зі сторін діяла б зі зна-

нням справи, розсудливо і без примусу.

2. Організація оціночної діяльності в Україні.

Принципи оцінки

Оціночна діяльність в Україні регламентується Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», де визначено, що оціночну діяльність можуть здійснювати уповноважені особи, які ма- ють вищу освіту, спеціальну підготовку, практичний досвід та права для здійснення оцінки різних видів майна. З цією метою організується підготовка цих фахівців, яка включає навчання та проходження практики з оцінювання майна.

У процесі своєї діяльності професійний оцінювач ке- рується певними принципами та методами оцінки, тобто теоретико-методологічною базою та власним досвідом.

Фінансова оцінка майна враховує три групи характе- ристик об’єкта (які відповідають трьом підходам до оцін- ки майна): ціни продажу подібного майна, доходи від його використання і витрати на створення. При оцінці всебічно враховується інформація, отримана на ринку (кон’юнктура ринку, рівень конкуренції) та економічні особливості оці- нюваного майна. Залежно від того, як майно оцінюється, слід більше уваги приділити дохідним характеристикам майна або витратам на його створення. Тому роль особис- тих суджень оцінювача при фінансовій оцінці є досить зна- чною, – часто говорять, що оцінка здійснюється «експерт- ним шляхом».

 

Я вважаю, що значна частина нещасть людини обумовлена невірною оцінкою, яку вона дає цінностям.

Бенджамін Франклін

Принципи оцінки вартості активів сьогод- ні  ґрунтовно  висвітле- ні в науково-практичній літературі,   їх   повинні

 

знати і використовувати менеджери. Принципи оцінки до- цільно поділити на певні групи:

 принципи формування вартості;

 принципи проведення оцінки.

До принципів формування вартості належить ряд прин-

ципів, що можуть бути поділені на чотири групи.

Група  А:  принципи,  що  пов’язані  з  ринковим  середо-

вищем  (залежності,  відповідності,  пропозиції  та  попиту,

конкуренції, зміни).

Група Б: принципи, що базуються на уявленнях користу-

вача (корисності, заміщення та очікування).

Група В: принципи, пов’язані із землею, будівлями та спорудами (залишкової продуктивності, внеску, зростання та зменшення доходів, збалансованості, оптимального роз- міру та оптимального розподілу).

Група Г: додаткові принципи (принцип відповідності виду вартості цілям оцінки, що впливають на вибір оціночних про- цедур, застосування методів оцінки, кінцевий розмір оціноч- ної вартості об’єкта; принцип залежності розміру оціночної вартості від ліквідності і частки прав на оцінюваний об’єкт).

Деякі вчені окремо розрізняють принципи проведення оцінки, які вони поділяють на дві групи:

а)  загальні принципи:

 принцип об’єктивного підходу до оцінки;

 принцип  врахування  загальних  закономірностей

процесу оцінки;

 принцип комплексного підходу;

 принцип гнучкого реагування;

 принцип професіоналізму;

 принцип конфіденційності;

 принцип інформаційного впливу.

б) спеціальні принципи:

 принцип найкращого і найбільш ефективного вико-

ристання;

 принцип  відповідності  методики  оцінки  цілям  її

проведення;

 принцип залежності розміру оціночної вартості від

ліквідності та частки прав на оцінюваний об’єкт;

 принцип відповідності використовуваних даних.

Фундатором теорії оцінки вважають Альфреда Маршала.

3. Підходи та методи оцінки ринкової вартості активів

З принципами оцінки пов’язані підходи та методи оцінки. Всі методи поділяють на групи або підходи:

А)  Порівняльний підхід.

У порівняльному підході ринкова вартість майна визна-

чається на основі відомих цін продажу майна, подібного до

оцінюваного. Цей підхід є найбільш точним, оскільки спира-

ється на фактичні ціни угод, які за своєю природою вже вра-

ховують як дохідні, так і витратні чинники.

Розрахунок ринкової вартості здійснюється за формулою:

 

 

х

 

РВ=Ц

 

± ΔМ,

 

 

х

 

де: Ц

 

– ціна об’єкта х, що подібний до оцінюваного;

 

ΔМ – визначена оцінювачем поправка, що враховує від-

мінності між оцінюваним об’єктом і об’єктом х, вибраним

для зіставлення. Поправки можуть бути як у абсолютному

виразі (у гривнях), так і у відносному (у відсотках). Для роз-

рахунку розміру поправок найчастіше використовується ме-

тод парних продажів.

Метод  парних  продажів  спирається  на  ціни  купівлі-

продажу двох ідентичних об’єктів, які відрізняються між со-

бою лише однією характеристикою, поправка на яку і вико-

ристовується для визначення ринкової вартості об’єкта.

Б) Дохідний підхід. Він використовується для оцінки рин-

кової  вартості  об’єктів,  що  приносять  дохід.  Цей  підхід

включає в себе три методи: метод прямої капіталізації, метод

дисконтування грошових потоків та метод валового рентно-

го мультиплікатора.

1.  Метод прямої капіталізації здійснює перетворення чи-

стого операційного доходу у вартість об’єкта. При цьому

формула розрахунку має вигляд:

Ск

 

РВ =  ЧОД   ,

де: ЧОД – розмір чистого операційного доходу; Ск –ставка капіталізації.

Ставка капіталізації складається з двох частин:

Ск = Сd + НПК, де: Сd – ставка дисконтування;

НПК – норматив повернення капіталу.

Найбільш розповсюдженим в Україні методом розрахун-

ку ставки дисконтування є метод кумулятивної побудови,

який полягає у сумуванні безризикової ставки дохідності,

яка передбачає нульовий або близький до нього ризик втра-

ти інвестованого капіталу, та надбавок за ризики, пов’язані

з інвестуванням у оцінюваний актив. Безризикову ставку, за-

звичай, визначають як середню арифметичну ставок дохід-

ності по валютних депозитах банків зі стабільним фінансо-

вим станом.

Норматив повернення капіталу може бути визначений та- ким чином:

НПК =

 

    1       ТЕЖ ,

де: ТЕЖ – термін економічного життя (період від дати створен- ня активу до очікуваної дати закінчення його використання).

2. Метод валового рентного мультиплікатора подібний до попереднього, однак, не враховує витрати з утримання активу:

РВ = ВД × ВРМ,

де: ВД – валовий дохід, що дає оцінюваний об’єкт; ВРМ – валовий рентний мультиплікатор.

Валовий  рентний  мультиплікатор  визначається  такии чином:

   Цх   

ВРМ =            ВДх     ,

 

х

 

де: Ц

– ціна продажу об’єкта-аналога;

 

х

 

ВД  – валовий дохід, що його дає об’єкт-аналог.

3. Метод дисконтованих грошових потоків (на відміну від двох попередніх) використовується при значних коливаннях доходів від активу з року в рік, або за умови, що доходи від активу отримуються не на постійній основі. Формула розра- хунку вартості за цим методом виглядає так:

 

 

РВ= Σ ЧOДt

 

n

(1+Cd)t +

Рев

(1+Cd)n,

 

t=1

t

 

де: ЧОД – прогнозний чистий операційний дохід від оціню- ваного об’єкта (в t-період);

Рев – прогнозована ціна перепродажу об’єкта після за- кінчення періоду володіння (ціна реверсії);

t – прогнозований період володіння; Сd – ставка дисконтування.

В) Витратний підхід найбільш прийнятний для об’єктів, які не мають активного ринку продажу та не приносять до- ходів від експлуатації (приміром, будівлі шкіл, дитячих сад- ків, – вони рідко продаються, і, водночас, не приносять влас- нику доходів).

Метод витрат дозволяє визначити ринкову вартість акти- ву шляхом розрахунку витрат на створення нового об’єкта та їх зменшення відповідно до зниження корисності оціню- ваного об’єкта.

Наприклад,  процес  оцінки  нерухомості  методом  ви- трат   складається   з   та-

 

У нерухомості є три властивості, які

впливають на її вартість:

– по-перше, це місце її знаходження;

– по-друге, місце, де вона знаходиться;

– по-третє, місце знаходження цієї нерухомості.

Вислів американських девелоперів

ких етапів: оцінка рин- кової вартості незабудо- ваної  земельної  ділян- ки, визначення суми ви- трат, пов’язаних з будів- ництвом, розрахунок на- копиченого зносу будівлі, та як кінцевий етап – роз- рахунок вартості об’єкта

 

нерухомості як суми ринкової вартості земельної ділянки та витрат зі створення будівлі (споруди) на цій ділянці за міну- сом зносу будівлі.

РВ= Вартість ділянки +Витрати будівництва

(виробництва) – Знос.

З перерахованих вище підходів найбільш точним є порів- няльний підхід. У випадку, якщо його застосування з певних причин проблематичне (приміром, майно рідко продається на ринку, або інформація про ціни купівлі-продажу має кон- фіденційний характер), слід використовувати два інші під- ходи, і їх результати порівняти між собою, а вже на основі порівняння цих результатів і експертного підходу визначити кінцевий показник ринкової вартості.

Крім того, необхідно враховувати, що обидва альтернатив- ні підходи (дохідний та витратний) ефективно використову- вати не завжди можливо, що також здійснює вплив на засто- сування методів оцінки. Приміром, при оцінці цінних паперів використовується тільки порівняльний або дохідний підхід, а при оцінці нематеріальних активів – лише дохідний підхід.

4. Суть фінансового обліку майна та майнових прав

Суть фінансового обліку майна та майнових прав розкри- вається через його функції. Зокрема, фінансовий облік пови- нен забезпечити виконання таких функцій:

а)  інформаційна, яка полягає у виявленні, вимірюванні, реєстрації, накопиченні, узагальненні, збереженні та пере- данні інформації про ді-

 

яльність суб’єкта госпо- дарювання зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Носіями цієї інформації є гроші, за допомогою яких ми вимірюємо не тільки вартість майна та майно- вих прав, але й результа-

Ти повинен знати, що з будь-якої

статті, складеної тобою в журналі, завжди слід зробити дві

у Головній книзі: «Дати» та «Мати».

Боржник завжди позначається словом «на», а віритель – «від».

Лука Пачолі

«Трактат про рахунки та записи»

 

ти господарської діяльності. Ця інформація узагальнюється у фінансовій, податковій та іншій звітності, що використовує грошовий вимірник;

б) контрольна функція, що дозволяє здійснювати постій- ний контроль за:

 зберіганням, наявністю та рухом майна підприємства, обґрунтованістю залучення капіталу та раціональністю його використання;

 правильністю та своєчасністю розрахунків під- приємства за податками і обов’язковими платежами, а також з іншими кредиторами; своєчасністю повернення дебітор- ської заборгованості.

Менеджер повинен здійснювати як попередній, так і по- точний    та    подальший

 

контроль. Контрольна функція спрямована на забезпечення     постійно- го контролю за господар- ськими процесами на під- приємстві   та   досягнен- ня високих результатів ді- яльності суб’єкта госпо- дарювання;

в) аналітична    функ- ція, яка дозволяє оціню- вати фінансовий стан суб’єкта господарюван- ня,  тобто  визначати  змі-

– При курсі  в п’ятсот  вісімдесят  сім

франків п’ятдесят сантимів на кожну акцію припадає на десять су менше,  – сказав Гундерман.

О, пане, – смиренно заперечив агент, – адже це складе  різницю  всього тільки в сорок три франки!

У сорок  три франки! Так це величезна сума! Що я, по-вашому, краду, чи що? Гроші рахунок люблять – от моє правило!

Е. Золя «Гроші» Діалог мільярдера Гундермана з біржовим агентом

 

ни в структурі його активів та ефективність їх використан- ня, аналізувати зміни в структурі зобов’язань та напрями по-

ліпшення використання капіталу, підвищення загальної вар- тості капіталу.

Серед трьох наведених вище функцій основною є інфор- маційна, оскільки фінансова інформація використовується як внутрішніми підрозділами підприємства (при плануванні діяльності, контролі і аналізі), так і зовнішніми користувача- ми (коли постає питання про доцільність співпраці з підпри- ємством). На рис. 4.1 наведено напрямки використання фі- нансової інформації.

5. Принципи та методи фінансового обліку

В основі фінансового обліку є певні принципи, що наве- дені на рис. 4.2.

Методи обліку – це сукупність прийомів та процедур, які використовуються для відображення і узагальнення госпо- дарських операцій.

До основних методів обліку можна віднести:

 документування;

 інвентаризацію;

 оцінку;

 рахунки;

 калькулювання;

 подвійний запис;

 баланс та іншу звітність.

Документування є способом первинного спостереження

за господарськими операціями та фіксації основної інформа-

ції щодо цих операцій. Фіксація відповідної інформації здій-

снюється на бланках документів і за стандартами, викладе-

ними в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінан-

сову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV. Фор-

ми  первинних  документів  затверджуються  Міністерством

фінансів України та Міністерством статистики України.

Обов’язковими реквізитами первинних документів є: найме-

нування документа (прибуткова/видаткова накладна, рахунок,

акт введення в експлуатацію / списання тощо), дата складання,

опис господарської операції в натуральному і вартісному виразі,

підписи осіб, відповідальних за здійснення операції.

Метод інвентаризації полягає у перевірці фактичної на-

явності активів та відповідності фактичних залишків матері-

альних цінностей даним обліку. Інвентаризацію (в обов’яз-

Користувачі фінансової інформації (юридичні і фізичні особи, що використову- ють інформацію про рух фінансових ресурсів для прийняття економічних рішень)

Цікавляться   даними,   що   стосуються   прибутковості роботи    і    фінансової    стабільності    підприємства    у

 

Зовнішні користувачі

Юридичні і фізичні особи, які мають економічні інтереси щодо роботи підприємства

Контролюючі органи

Внутрішні користувачі

Суб’єкти господарської діяльності, що продають товари (роботи, послуги) в кредит

Банки-кредитори

Покупці боргових цінних паперів

Орендодавці

Державна податкова адміністрація Державні цільові фонди Статистичні органи

довготерміновому плані, його спроможності розраховуватись за взятими на себе зобов’язаннями. Більшість цих даних міститься у згрупованому вигляді у фінансовій звітності підприємства.

Вимагають інформацію про окремі показники діяльності підприємства, в першу чергу стосовно розмірів нарахованих і фактично сплачених податків (зборів, платежів), а також показників, які впливають на нарахування цих податків (зборів).

Потребують  інформацію  про  фактичні  результати роботи підприємства, про розмір прибутків та плани по його зростанню (перспективи зниження), про резерви підвищення ефективності діяльності, про своєчасність розрахунків з кредиторами.

 

 

Суб’єкти, що вклали капітал у створення підприємства

Працівники підприємства

 

Засновники товариства

Акціонери

Керівник підприємства

Персонал бухгалтерії

Персонал відділу збуту

Працівникам підприємства необхідна інформація, яка стосується  безпосередньо  їх  професійних  повноважень на даному підприємстві. Зокрема, керівникам потрібна інформація для контролю, оцінки фактичних результатів діяльності та прогнозування майбутніх тенденцій у обсягах реалізації і прибутках; працівники відділу збуту потребують інформацію про зміни обсягів реалізації в розрізі  окремих  груп  товарів,  стан  погашення дебіторської заборгованості, тощо.

 

Подпись: 69

Інші працівники

СУБ’ЄКТИ    ІНФОРМАЦІЯ, ЩО ПОТРІБНА КОРИСТУВАЧАМ

Рис. 4.1. Напрямки використання фінансової інформації

 

Основні принципи фінансового обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автономності – кожне підприємство розглядається як юридич- на особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не відображаються у звітності підприєм- ства

Послідовності – облік повинен спиратися на постійне  (із  року  в рік)  застосування  підприємством  обраної облікової політики. Будь-яка зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і роз- крита у фінансовій звітності

 

Превалювання змісту над формою – облік операцій повинен здій- снюватись відповідно до їх економічної сутності, а не виходячи з юридичної форми

 

Неперервності діяльності – оцінка активів і зобов’язань підпри- ємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме довгий час

 

Обачності – методи оцінки, що застосовуються в обліку, повинні дозволяти заниження оцінки зобов’язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства

 

Історичної (фактичної) собівартості – пріоритетним способом обліку активів є відображення їх вартості за фактичними витра- тами на виготовлення (придбання) цих активів

 

Нарахування та відповідності доходів і витрат – доходи і витрати повинні відображатися у обліку і звітності у момент їх виникнен- ня, незалежно від часу надходження і сплати грошей за відванта- жені товари (роботи, послуги)

 

Повного висвітлення – у обліку повинна бути відображена вся ін- формація про проведені операції, а також про фактичні та потен- ційні наслідки цих операцій, яка може вплинути на рішення, що при- ймаються

 

Єдиного грошового вимірника – всіх операцій підприємства вимі- рюються та відображаються у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці

 

Періодичності – безперервна діяльність підприємства поділяється на окремі періоди для складання фінансової звітності

 

 

Рис. 4.2. Основні принципи ведення фінансового обліку

ковому порядку) здійснюють у разі зміни матеріально відпо- відальних осіб, за встановлення фактів крадіжок, після сти- хійних лих та в інших подібних випадках, передбачених за- конодавством.

Метод оцінки полягає в тому, що реєстрація надходження або вибуття активів здійснюється у грошовій формі за фак- тичною ціною купівлі (продажу), після чого активи (у гро- шовій формі) групуються у фінансовому обліку за видами або цілями їх використання.

Рахунки – це інструмент обліку наявності та використан- ня активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства. Ві- дображення господарських операцій на рахунках здійсню- ється методом подвійного запису.

Подвійний запис – це метод, згідно з яким кожна госпо- дарська операція повинна бути відображена двічі – за дебе- том одного і за кредитом іншого рахунка (наприклад, пере- міщення грошей з поточного рахунка в касу відображаєть- ся як за кредитом 311 рахунка, так і за дебетом 301 рахунка).

Калькулювання – це спосіб групування витрат і визначен- ня собівартості виготовленої продукції і виконаних робіт (на- даних послуг). Калькуляційні таблиці складають на основі нормативних вимог, розроблених для кожної галузі. Кальку- вання дозволяє аналізувати структуру витрат на виробництво продукції, надання послуг, обґрунтовано встановлювати ціни.

Метод балансу та іншої фінансової звітності призначений для узагальнення даних обліку. Роль звітності полягає у надан- ні повної, достовірної та неупередженої інформації зовнішнім та внутрішнім користувачам про фінансовий стан підприєм- ства на звітну дату та про здійснені за звітний період госпо- дарські операції. Дані звітності використовуються для аналі- зу фінансового стану підприємства, розрахунку ефективності використання товарно-матxеріальних цінностей, коефіцієнтів ліквідності, показників рентабельності тощо.

6. Фінансова звітність, форми її подання та використання

Фінансова звітність – це сукупність звітних документів, які містять інформацію (виражену у грошовій формі) про результати діяльності та розміщення ресурсів суб’єкта гос- подарювання. Фінансова звітність може класифікуватись за

різними ознаками. За рівнем економічної діяльності її мож- на класифікувати таким чином:

а)  міжнародний рівень;

б)  державний рівень;

в)  галузевий рівень;

г)  рівень підприємства (банку тощо);

д) рівень сім’ї.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність

підприємств  (крім  бюджетних установ, представництв іно-

земних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів мало-

го підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного

законодавства) включає:

1)  Баланс.

2)  Звіт про фінансові результати.

3)  Звіт про рух грошових коштів.

4)  Звіт про власний капітал.

5)  Примітки до річної фінансової звітності.

Крім того, на окремих підприємствах (банківських уста-

новах, страхових компаніях, сім’ях) можуть викорисовува-

тись додаткові форми фінансової звітності. Ці форми, за-

звичай, затверджуються керівництвом відповідного суб'єкта

господарювання.

Для прикладу наведемо розроблені менеджерами фірми

«Прайс» (м.Київ) звітні документи (для внутрішнього корис-

тування). Фінансова звітність підприємства «Прайс» склада-

ється зі:

1.  Звіту про прибуток.

2.  Звіту про майновий стан.

Звіт про прибуток включає дві таблиці. Зразки форм наве-

дено у табл. 4.1, 4.2:

 

 

Результати діяльності

Таблиця 4.1

 

 

 

Дохід

 

Витрати

 

Прибуток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витратна частина

Таблиця 4.2

 

 

Витрати

Сума

1

2

Заробітна плата

 

Основна заробітна плата

Додаткові виплати

 

Податки, збори та обов'язкові платежі

 

Пенсійний фонд

Фонд соц. страхування від нещ. випадків Фонд соц. страхування на випадок безробіття

Фонд соц. страхування з тимчасової втрати працездатності

Прибутковий податок

ПДВ

Інші податки, збори, платежі

 

Транспорт

 

Витрати на паливо Витрати на ремонт Технічне обслуговування

 

Стоянка

Інші транспортні витрати

 

Зв`язок

 

Мобільний зв'язок

Телефон

Інтернет

 

Послуги

 

Електроенергія Комунальні послуги Охорона

 

Реклама та маркетинг

 

Розсилка рекламної продукції

Реклама у засобах масової інформації

Зовнішня реклама

Рекламна продукція

 

Інші

 

Разом витрат

 

Звіт  про  майновий  стан  має  форму,  що  наведена  в таблиці 4.3.

 

 

Звіт про майновий стан

Таблиця 4.3

 

 

Активи

Сума

Пасиви

Сума

Основні фонди

 

Власний капітал

 

Товари

 

 

 

Суми на поточних рахунках

 

Банківські кредити

 

Каса

 

 

 

Розрахунки з клієнтами

 

Розрахунки з клієнтами

 

Розрахунки з організаціями

 

Розрахунки з організаціями

 

Розрахунки з приватними особами

 

Розрахунки з приватними особами

 

Розрахунки з по- стачальниками

 

Розрахунки з по- стачальниками

 

Разом

 

Разом

 

 

На форму фінансової звітності та особливості її складан- ня впливають різні фактори, а саме: особливості ринку, галузь господарювання, внутрішньофірмовий менеджмент та інше.

На державному рівні фінансова звітність стандартизова- на вимогами Закону «Про бухгалтерський облік та фінансо- ву звітність в Україні» і Національними положеннями (стан- дартами) бухгалтерського обліку. На міжнародному рівні фі- нансова звітність здійснюється за міжнародними стандарта- ми обліку.

До річної фінансової звітності включені: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітнос- ті. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з почат- ку звітного року, і до її складу включені Баланс та Звіт про фінансові результати.

Баланс – це звіт про господарський стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Метою складання балансу є надання корис- тувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про стан підприємства на звітну дату.

Показники балансу надають корисну і необхідну інфор- мацію про стан активів, власного капіталу та зобов’язань. Баланс використовують як джерело інформації для аналізу структури активів і пасивів підприємства, що надає можли- вість оцінити зміни та визначити наслідки цих змін. Цей ана- ліз необхідно доповнювати аналізом:

 показників стану основних засобів підприємства та ефективності їх використання;

 структури оборотних активів і джерел їх формування, а також показників ефективності використання оборотних коштів підприємства;

 фінансової стійкості підприємства;

 ліквідності і платоспроможності підприємства тощо;

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витра-

ти і фінансові результати діяльності підприємства. Метою

складання звіту про фінансові результати є надання інфор-

мації про доходи, витрати, прибутки (або збитки) діяльності

підприємства за звітний період.

Дані Звіту про фінансові результати використовують для

оцінки результатів діяльності підприємства. При цьому до-

цільно вивчати структурні зміни доходів, витрат та динаміку

прибутку (збитку); визначати вплив окремих факторів на роз-

мір прибутку (збитку) від операційної діяльності підприєм-

ства; розраховувати рентабельність діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів – це звіт, який відображає

надходження і витрачання грошових коштів протягом ді-

яльності підприємства у звітному періоді. Метою складан-

ня Звіту про рух грошових коштів є надання інформації про

зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства.

У Звіті про рух грошових коштів наводяться дані про

рух грошових коштів протягом звітного періоду внаслідок

операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, тобто

підприємство наводить суми надходжень та видатків гро-

шових коштів у розгорнутому вигляді.

Дані Звіту про власний капітал надають можливість ко-

ристувачам (передусім, фінансовим менеджерам) аналізува-

ти причини змін окремих складових власного капіталу і ви-

значити наслідки цих змін. Показники Звіту є важливим джерелом інформації для прийняття рішень щодо управлін- ня власним капіталом підприємства.

Примітки до фінансової звітності – це сукупність показни- ків і пояснень, які забезпечують деталізацію статей фінансо- вої звітності, а також іншу інформацію, розкриття якої перед- бачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до порядку подання фінансової звітності, за- твердженого постановою

 

Фінансове управління повинно

починатись і закінчуватись оцінкою вартості господарства.

Кабінету Міністрів Укра- їни  від  28.02.2000р.  №

419,  підприємства  пода- ють фінансову звітність:

 

–  органам, до сфери управління яких вони належать;

–  трудовим колективам на їх вимогу;

–  власникам (засновникам) відповідно до установчих до-

кументів;

–  іншим органам та користувачам згідно із законодав-

ством;

–  органам державної статистики;

–  органам Державного казначейства (щодо використання

бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету);

–  фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськви-

конкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і

Севастопольської  міських  держадміністрацій  (щодо  вико-

ристання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів);

–  державному  реєстратору  за  місцезнаходженням  реє-

страційної справи.

Суб’єкти малого підприємництва і представництва іно-

земних суб’єктів господарської діяльності складають скоро-

чену фінансову звітність, яка включає:

1)  Баланс.

2)  Звіт про фінансові результати.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є

календарний рік.

7. Оцінка вартості бізнесу та її значення

Метою діяльності суб’єкта господарювання є задоволен- ня потреб суспільства загалом, і кожної конкретної людини зокрема.

Об’єктивним відображення цього в ринковому конкурент- ному середовищі є дохід та прибуток. Вхідні грошові пото- ки, і передусім, прибуток, призводять до зростання вартос- ті конкретного підприєм-

 

ства і, як наслідок, багат- ства всієї країни. Зрос- тання вартості суб’єкта господарювання свідчить про  виконання  ним  сво- єї місії, і тому дуже важ- ливим є вміти вимірюва- ти вартість суб’єкта гос- подарювання і відслідко- вувати її динаміку.

Існує ряд причин, з яких оцінка ринкової вар- тості підприємства стає складним завданням.

По-перше, у бухгал- терському   обліку   оцін-

Зростання прибуткового бізнесу.

Задоволення споживача. Лідерство у світовому масштабі у сфері управління... Це визначає наше основне завдання і шляхи досягнення головної мети компанії – забезпечення

росту її ринкової вартості в інтересах акціонерів.

Витяг зі звіту голови правління корпорацій Honeywell Corporation Майкла Бонсиньора перед акціонерами

А як би ви визначили головну мету і завдання корпорації?

 

ка майна і майнових прав здійснюється на основі історичної вартості, яка не завжди відповідає ринковій вартості певного виду майна на ринку у конкретний момент часу.

По-друге, сьогодні в Україні підприємства, здійснюючи фінансовий облік, не завжди відображають в балансі нема- теріальні активи. Приміром, гудвіл у балансі підприємств обліковується не завжди.

У  листопаді 2002 року компанія Nestle  S.A. придба- ла 100 \% акцій ВАТ «Волиньхолдинг», сплативши  за його нематеріальні активи десятки мільйонів доларів США, які на той час не були відображені в балансі акціонерного то- вариства.

По-третє, дії бухгалтера спрямовуються, насамперед, на обрахунок розміру платежів до бюджету, а фінансовий облік часто є лише другорядним завданням. Відповідно, на абсо- лютній більшості підприємств знос основних засобів відо- бражає не реальне їх знецінення, а нормативи, встановлені Законом «Про оподаткування прибутку підприємств».

По-четверте, вартість підприємств, що підлягають прива- тизації, може зменшуватись з боку зацікавлених осіб.

 

 

За   оцінками експертів ціна акцій російського ВАТ «Газпром» при приватизації була занижена у 14–

17 тис. разів порівняно з ринковою вартістю.

Оцінку вартості підприємства можна здійснити за двома напрямками:

а)  оцінка майна підприємства на основі відомих підходів до оцінки ринкової вартості: підхід порівняння продажів, до- хідний підхід та витратний підхід;

б) другий напрям передбачає оцінку всього бізнесу суб’єкта господарювання на основі ринкової вартості акцій на активному конкурентному фондовому ринку.

Другий метод є найбільш досконалим, але він потребує активного фондового ринку та ґрунтовних знань процесів, що відбуваються на ньому.

 

 

Завдання для самостійної роботи

 

 

1.   Під   час   вивчення   цієї   теми   необхідно   вивчити теоретико-методологічні засади оцінки майна і, передусім, підходи і методи оцінки ресурсів суб’єктів гос-

подарювання.

2. Виходячи з загальних підходів до оцінки,

студенти повинні усвідомити особливості оцін-

ки різних видів активів: земельних ділянок та ін-

шого нерухомого майна, нематеріальних активів

та цінних паперів.

Особливе  значення  для  фінансового  управ-

ління суб’єктом господарювання має оцінка його

бізнесу. Майбутнім спеціалістам бажано особли-

ву увагу приділити проблемним питанням оцін-

ки бізнесу в умовах недосконалого обліку та обмеженості ін- формації.

3. Практичне значення мають питання з фінансового об- ліку активів. Необхідно повторити курс бухгалтерського об- ліку та приділити увагу особливостям складання фінансової звітності на сучасних підприємствах.

4. Знайти та проаналізувати наукові праці за цією темою.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

1.  У яких випадках виникає необхідність оцінки ринко- вої вартості?

2. У чому полягає відмінність оцінки нормативної вар- тості від ринкової вартості майна?

3. Які методи можуть бути віднесені до дохідного під- ходу оцінки ринкової вартості? Як здійснюється розрахунок вартості за кожним з них?

4.  У чому полягають переваги і недоліки кожного з трьох методів дохідного підходу в оцінці?

5.  У чому полягає сутність порівняльного підходу та яка послідовність визначення вартості за цим підходом?

6.  У чому полягає сутність витратного підходу та яка по- слідовність визначення вартості за цим підходом?

7.  Перерахуйте основних користувачів фінансової інфор- мації про роботу підприємства та висвітліть, які саме дані їм потрібні.

8.  Назвіть і охарактеризуйте функції фінансового обліку.

9.  Які є основні методи обліку? Розкрийте їх зміст.

10.  Які основні форми фінансової звітності в Україні та

яка інформація міститься у кожній з них?

?                      Запитання для роздумів та дискусій

У чому полягають проблеми сучасної оціночної діяль- ності?

 

Тестові завдання

1.  Які з принципів слід віднести до групи «принципи, що базуються на уявленнях користувача»:

а) принцип відповідності методики оцінки цілям її проведення;

б)  принцип конфіденційності;

в)  принцип корисності;

г)  принцип внеску;

д)  принцип пропозиції та попиту;

е) принцип очікування.

2.  Які з принципів слід віднести до групи «загальні прин- ципи проведення оцінки»:

а) принцип конкуренції;

б)  принцип відповідності використовуваних даних;

в)  принцип професіоналізму;

г)  принцип внеску;

д)  принцип  найкращого  і  найбільш  ефективного  викорис-

тання;

е) принцип гнучкого реагування.

3.  Який підхід вважається найбільш точним у практиці оцінки:

а) порівняльний;

б)  дохідний;

в)  витратний.

4.  Що є основним чинником, який береться до уваги при використанні дохідного підходу:

а) доходи від продажу подібних об’єктів;

б)  щорічні чисті операційні доходи;

в)  доходи від використання об’єктів, які можуть бути як усе-

редненими, так і визначеними окремо за роками;

г)  доходи від продажу майна за мінусом витрат на його розви-

ток (модернізацію, добудову тощо).

5.  Витратний підхід слід застосовувати:

а) у всіх можливих випадках;

б)  для оцінки об’єктів, які не мають активного ринку продажу

та не приносять доходів від експлуатації;

в) якщо дохідний підхід з якихось причин застосувати не можна;

г)  на вибір оцінювача.

6. Виберіть вірний варінт:

ЧОД

а) РВ =            ,

Ск       Ск = Сd – НПК;

б) РВ = ЧОД × Ск, Ск=Сd + НПК;

 

ЧОД

в) РВ =            ,

 ЧОД

 

Ск       Ск = Сd +

ТЕЖ ;

 

 

ЧОД

г) РВ =            ,

Ск       Ск=Сd × НПК.

7.  Яка з названих нижче форм фінансової звітності відо- бражає структуру активів і пасивів на певну дату:

а) баланс;

б)  звіт про фінансові результати;

в)  звіт про рух грошових коштів;

г)  звіт про власний капітал.

8.  Які з перерахованих нижче принципів не належать до принципів фінансового обліку:

а) послідовності;

б)  неперервності діяльності;

в)  заміщення;

г)  історичної (фактичної) собівартості;

д)  гнучкості;

е) нарахування та відповідності доходів і витрат;

ж)  періодичності;

к)  повного висвітлення.

9.  Ставка капіталізації – це:

а) відношення валового доходу до ціни продажу об’єкта;

б)  відношення чистого доходу від об’єкта до ціни продажу;

в) відношення ціни продажу об’єкта до чистого доходу від нього;

г)  відношення ціни продажу об’єкта до валового доходу від

нього.

10.  Метод подвійного запису – це:

а) метод, який дозволяє здійснювати контроль за правильністю

обліку шляхом дублювання всієї інформації;

б)  метод, що встановлює окремий рахунок для кожного з ви-

дів активів (пасивів) та відображає кожну операцію в двох формах:

збільшення за одним рахунком і зменшення за іншим;

в)  метод, що вимагає відображати дані як у первинних доку-

ментах (використовуються бухгалтером у роботі), так і у внутріш-

ніх звітних формах (використовуються при аналізі фінансової ді-

яльності підприємства).

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

1. Підготувати практичні завдання з оцінки та фінансово- го обліку активів підприємства.

2. З отриманих Вами даних (див. Додаток Б) вибрати по- трібні, використати їх для оцінки майна та бізнесу підприєм- ства. Визначити додаткові, які на Вашу думку потрібні для оцінки вартості активів та бізнесу підприємства.

Р.S. Виконання цього завдання є об’єктом контролю кредитно-модульної системи (модуль № 2).