Тема 2  теоретико-методологІчнІ засади фІнансового менеджменту

1.  Теорія нормування та її застосування при управлінні господарством.

2. Закон  вартості  та  принципи  її  використання  у фінансовому менеджменті.

3.  Функції та закони грошей в управлінні суб’єктом гос- подарювання.

4.  Математичні функції грошей. Зміна вартості грошей в часі.

5. Загальні теоретико-методологічні засади управління господарством та їх особливості у фінансовому менеджменті.

Деякі джерела інформації до теми

І. Основні джерела:

1.  Библия – М.: Российское библийское общество. 2001.

2.  Брейли   Р.   Принципы   корпоративных   финансов   / Р. Брейли, С. Майерс. – М.: Олимп-Бизнес, 1997.

3.  Євтух О. Т. Теорія вартості крізь призму фінансів // Фі- нанси України. – 2005. – №11.

4.  Євтух О. Т. Теорія економічного нормування // Фінан- си України. – 2005. – №6.

5.  Евтух А. Т. Наука и образование в эпоху перемен // Ак- туальні проблеми економіки. – 2007. – №9.

6.  Євтух О. Т. Обіг зобовязань і синергетика багатства // Фінанси України. – № 4. – 2006.

7.  Гроші   –   людина –   соціум:   параметри   взаємин   / Стельмах  В.  С.,  Смовженко  Т.  С.,  Скринник  З.  Є.  – Л.: ЛБУ НБУ, 2006.

8. Хоуп Джереми. Финансовый директор новой эпохи. Как финансовый управляющий может изменить свою роль и

обеспечить успех компании на рынке / пер. с англ. – М.: Вер- шина, 2007.

9. Simmel G. The Philosophy of Money / Ed. by D.Frissy. – London, New York, 1995.

ІІ. Додаткові джерела:

10.  Бригхем Ю., Эрхардт М. Финансовый менеджмент /

пер. с англ. – СПб: Питер, 2007.

11.  Гоголь М. Портрет. – М.: Худ. лит., 1984.

12. Гретти Дж. П. О деньгах и ценности / Как стать богатым / пер. с англ. – Мн.: Попурри, 2005.

13.  Драйзер Т. Финансист / пер. с англ. – Мн.: Оракул,

1992.

14.  Золя Э. Деньги / пер. с фр. – М.: Худ. лит, 1987.

15.  Крамаренко Г. Фінансовий менеджмент. – К.: ЦНЛ,

2006.

16.  Шим Дж. К. Финансовый менеджмент. – М.: Филинъ,

1996.

17.  Гвоздь из родного дома / Сказки народов мира. – Вол- гоград: Волж. кн. изд-во, 1978.

1. Теорія нормування та її застосування при управлінні господарством

Ефективність функціонування будь-якої системи (почина- ючи від природи як цілісної системи і закінчуючи будь-якою окремою біологічною системою, від соціально-економічної ор-

Майже кожен знає, як заробляти гроші, але й один з мільйона не знає, як їх витрачати.

Генрі Девід Торо

ганізації суспільства загалом до окремого господарства, сім’ї тощо) базується на пев- них нормах і нормативах, які є основою її стійкої роботи.

Визначення норм економічних відносин є одним із най- важливіших завдань суспільства. Правильно встановлені нормативи, які є похідними від норм, гармонізують функці- онування усієї економічної системи, сприяють ефективному

обігу капіталу як на макро-, так і на мікрорівні. Якщо нор- ми не визначено, нормативи не встановлено чи встановле- но хибно, або їх не дотримуються, це призводить до значних втрат, що, своєю чергою, спричиняє кризові явища як в окре- мій галузі господарювання, так і в економіці загалом. Отже, проблема економічного нормування є надзвичайно важли- вою, і науковці та практики упродовж усіх етапів розвитку суспільства приділяють їй особливу увагу.

На сьогодні теоретико-методологічну базу економічного нормування як необхідну умову ефективності економічних процесів розроблено ще недостатньо. В економічній літера- турі існують різні тлумачення поняття «нормування», але всі вони, зазвичай, пов’язані з терміном «витрати».

Проте в сучасному швидкоплинному світі, коли ринкова конкуренція стає дедалі жорсткішою (але не внаслідок ці- нової конкуренції, а внаслідок появи витончених методів і форм суперництва фірм), основним принципом роботи ке- рівників підприємства вже не може бути лише зменшення витрат виробництва. Виживання підприємств щоразу біль- ше залежить від чинників довгострокового порядку, а не від економії на деяких видах прямих чи накладних витрат.

Виходячи із запропонованих поглядів на економічні процеси, було б логічним під нормуванням розуміти про- цес визначення норм, процедур, встановлення нормативів та їх використання з метою ефективного обігу капіта- лу протягом відносно тривалого періоду. Таке визначення є ширшим, ніж попередні, й більше відповідає сучасному рівню розвитку економіки.

Щодо понять «норма» та «норматив» існує неузгодже- ність у їх трактуванні в економічній літературі.

З метою побудови концепції нормування, яка дасть змо- гу системно підходити до пізнання та розв’язання важливих проблем економіки, було б доцільно під економічними нор- мами розуміти правила, відповідно до яких повинні здійсню- ватись господарські операції. Правила слід визначити, спи- раючись на об’єктивні процеси розвитку економіки.

При нормуванні, крім визначення норм, встановлюють- ся певні нормативи, які визначаються на підставі норм і ма- ють враховувати конкретну ситуацію, що склалася у певний період часу. Норматив – це кількісний показник, який розра- ховується та встановлюється людиною на підставі відпо- відних норм.

Якщо  норма  є  якісною  характеристикою  ефективності обігу капіталу, то норматив – це кількісний показник. Норма

– це більш фундаментальне поняття, ніж норматив. (Норма має загальний характер, тобто це принцип діяльності, яко-

Шура! Скільки потрібно тобі грошей для повного щастя?

(з популярного художнього твору часів Радянського Союзу)

го  повинен  дотримуватись суб'єкт господарювання.)

Наведемо приклад за- стосування теорії норму- вання.

Якщо нормою при витратах є правило: «витрачати тре- ба стільки, щоб ми могли задовільнити потреби ринку», тоді при розрахунку витрат на придбання основних засобів під- приємства норматив (тобто вартість обладнання, яке необ- хідно придбати) буде становити:

            Q        

W =N × F × K ×P,

де: Q – обсяг продукції;

N – потужність обладнання;

F – номінальний фонд часу роботи обладнання;

К – коефіцієнт завантаження обладнання;

Р – вартість однієї одиниці обладнання.

Якщо економічні норми є досить стабільними, то норма-

тиви – відносно змінні.

При нормуванні необхідно забезпечити єдність якісних і

кількісних характеристик обігу капіталу, що створює основу

для пізнання процесів та управління ними.

У сучасному суспільстві нормування економічних відно-

син дуже поширене. Як методологія пізнання та управління

воно охопило практичну діяльність усіх суб’єктів господа-

рювання. Нормування економічних відносин здійснюють не

лише керівники підприємств та організацій, але й домогос-

подарства і окремі громадяни.

2. Закон вартості та принципи її використання у фінансовому менеджменті

Загальновідомо, що сучасна людина не може існувати без задоволення своїх потреб як на фізичному, так і на духовно- му рівні. Люди задовільняють потреби щодня, у тому числі

за допомогою товарів та послуг, які мають певну вартість. З

огляду на це людина постійно причетна до вартості.

Вартість є однією з найважливіших категорій суспільних

наук і, насамперед, – економіки, фінансів.

3 огляду на те, що в економічній думці країн постсоціа-

лізму ще не повністю сформувався єдиний погляд щодо ви-

значення суті вартості, спочатку висвітлимо світовий науко-

вий погляд стосовно цієї категорії. Цей підхід щодо понят-

тя вартості має певне методологічне значення для подаль-

ших досліджень.

Підхід, висвітлений У. Петті, А. Смітом та Д. Рікардо

щодо вартості як витрат праці, був зумовлений певними при-

чинами. Головними з них були такі. По-перше, вчені праг-

нули до абстрактно-логічного підходу в економіці на осно-

ві «механічного» мислення (що було популярне в часи заро-

дження так званої «ньютонівської» науки). По-друге, катего-

рія «праця» була найбільш наочним і зрозумілим для вчених

чинником формування вартості.

Поряд з трудовою теорією вартості, в економічній нау-

ці існував багатофакторний підхід до проблем формування

вартості. Так, наприкінці XVIII століття теоретик і практик

економіки Жан Батіст Сей наполягав на тому, що основою

будь-якої вартості є не кількість праці, необхідної для вироб-

ництва певного товару, а потреба в ньому, зіставлена з його

рідкістю. Природу вартості розглядав також Дж. Ст. Міль.

Він зауважував, «...щоб річ мала мінову вартість, слід дотри-

муватись двох умов. По-перше, вона повинна бути корисною

у певному сенсі, тобто сприяти досягненню мети, задовіль-

няти певне бажання. По-друге, річ повинна не лише мати ко-

рисність, – її отримання також має бути пов’язане з певни-

ми труднощами». Такими труднощами Джон Стюарт Міль

вважав природну рідкість та трудомісткість товару. Анало-

гічної думки дотримувалися й інші вчені, зокрема Р. Маль-

тус та П. Ж. Прудон.

У другій половині XIX ст. ці погляди стали широко по-

ширеними в економічній теорії і заклали основу уявлень

про  вартість  як  властивість  товару,  яка  характеризується,

по-перше, корисністю, а по-друге, доступністю (природною

рідкістю або витратами праці). Таким чином, вартість това-

ру формує його корисність за умови обмеженості. Тому голо-

вними ринковими принципами формування вартості можна

вважати принцип корисності та принцип доступності.

На початок XX ст. сформувалася певна система теоретико- методологічних засад формування та виміру вартості.

Теорію вартості сьогодні ми можемо пов'язати з теорі- єю нормування. Нормами формування вартості буде те, що вартість визначає корисність (яка виявляється у попиті) та

Головними складовими теорії вартості є закони і принципи її використання

рідкість або обмеженість (основою чого є пропози- ція на ринку). Нормативом,

зрозуміло, буде розмір вартості (вимірюється як сума гро- шей). Так, нормативним значенням ринкової вартості є най- більш імовірна ціна на відкритому конкурентному ринку.

Ми дивимося на вартість певного товару з двох точок зору. З однієї точки зору, вартість може розглядатись як об- межена корисність, здатна задовільняти потреби спожива- чів. З іншого боку, дивлячись на вартість як на певну грошо- ву суму, яка є кількісним відображенням корисності товару, ми розуміємо також її об’єктивний, закономірний характер.

Сучасна теорія фінансів озброює нас методами пізнання та управління складними процесами обігу вартості.

Практика свідчить, що вартість у суспільстві збільшуєть- ся при її використанні на ринкових засадах – якщо благо не задіяне в процесах економічного обігу або обертається по- вільно, то воно втрачає вартість.

Чим швидшим є обіг вартості, і чим більше благ задіяні у цьому процесі, тим більше вона задовольняє потреби людей і тим більше вона зростає. Таким чином, капіталізація ресур- сів у ринкових умовах господарювання є більшою тоді, коли потреби людей задовільняються найбільшою мірою.

Основною нормою збільшення вартості є її максималь- не використання (приміром, шляхом продажу, надання в ко- ристування тощо). Нормативним показником цієї норми на

Парадокс фінансів:

Гроші виконують функцію міри вартості, проте вони самі є вартістю.

макрорівні є показник ва- лового внутрішнього до- ходу  на  душу  населення та розмір процентної став-

ки на грошовому ринку. У майбутньому можливе викорис- тання досконаліших нормативів. Таким нормативом може бути норма дохідності країни (коефіцієнт капіталізації ре- сурсів).

KR =  GDІ     

VR      ,

де: GDІ – валовий внутрішній дохід;

VR – вартість ресурсів, що належить країні.

На мікрорівні таким показником є рентабельність підпри- ємства.

Товарно-грошовий обіг здійснюється відповідно до прин- ципу попиту і пропозиції, який визначає обсяги продажу то- варів і послуг на ринку, а також ціну реалізації.

Розглядаючи процес продажу, слід зауважити, що кожна операція продажу потребує попередніх витрат (витрати на виготовлення і реалізацію продукції; витрати на формуван- ня передумов подальшого створення благ – тобто витрати на особисте споживання – для фізичних осіб тощо). Назвемо ці витрати «продуктивні витрати». При цьому виникає питан- ня: який розмір цих витрат буде необхідним і, водночас, до- статнім?

Для визначення розміру продуктивних витрат доцільно виходити з попиту на ті блага, які може дати суспільству лю- дина, підприємство чи на-

ція. Витрачати більше того розміру, що визначається максимальним рівнем по- питу, неефективно (шкідли- во) для людини, підприєм- ства та суспільства. Витра-

Закон вартості:

Вартість зростає в процесі її економічного руху, тобто в процесі товарно-грошового обігу

на ринкових засадах.

чати менше визначеного рівня також нераціонально. Тому рівень витрат повинен бути нормованим. Кожна людина, під- приємство чи суспільство (нація) повинні визначати свою норму витрат і враховувати її.

Ефективні витрати можливі лише за умови дотримання принципу використання вартості – принципу взаємокредиту- вання. Блага, які не використовуються зараз, але будуть ви- користані у майбутньому, не повинні «статично» зберігатися,

– їх слід надати іншими особам у користування. Наприклад, що стосується грошей, які є власністю підприємства (або лю- дини), то вони мають постійно перебувати в обігу або в тим- часовому користуванні інших осіб, що їх потребують.

Підсумовуючи наведене вище, можна стверджувати, що вартість зростає в результаті обігу на ринкових засадах. Чим швидшим є цей обіг, тим більше зростає вартість. В рамках цього закону можна виділити певні принципи використан- ня вартості.

Господь Бог відкрився  людині, що прагнула стати праведною, і спитав у неї: «Чи хочеш ти дізнатися про Рай і Пекло?»

Вражена людина промовила: «Так, Господи!», і в ту ж мить опинилась у мальовничому місці, що вражало

своїм краєвидом: ласкаве море, високі гори, свіже повітря. В саду, що був розташований на полонині, співали чудові птахи.

Господь Бог відкрився  людині, що прагнула стати праведною, і спитав у неї: «Чи хочеш ти дізнатися про Рай і Пекло?»

Вражена людина промовила: «Так, Господи!», і в ту ж мить опинилась у мальовничому місці, що вражало

своїм краєвидом: ласкаве море, високі гори, свіже повітря. В саду, що був розташований на полонині, співали чудові птахи.

Людина побачила стіл з різними смачними стравами. За столом сиділи люди, які були дуже роздратовані

та злі – вони були голодні, хапали їжу руками, прагнули її з’їсти, проте їх зусилля були марними, – їжа падала на білосніжну скатертину, на обличчя, але донести її до свого рота вони не могли. Вони сварились

і бились один з одним.

«У чому справа, – здивувалася людина,

– чому вони не можуть  їсти?» Враз все стало зрозуміло: вона побачила, що у всіх, хто був за столом, руки

в суглобах вивернуті, і при всьому бажанні до рота вони не дістануть.

У наступну мить людина потрапила до іншого місця, яке було схоже на

Першим і головним принципом є те, що ефек- тивний обіг вартості мож- ливий тоді, якщо в основі дій суб'єкта ринку (людини, підприємства  чи  держави) є прагнення задовольнити потреби інших людей. Ін- шими словами, наявні блага в  суспільстві  збільшують- ся шляхом задоволення по- треб інших людей на основі еквівалентного обміну вар- тості між окремими члена- ми суспільства.

Другим економічним принципом       ефективено- го використання вартості є принцип попиту і пропози- ції, – обіг вартості можли- вий за умови, що на рин- ку існує як пропозиція, так і  достатній  попит.  З  цьо- го принципу випливає, що господарство повинно про- понувати товари і послуги такої вартості, яка б своїми економічними властивостя- ми (якістю і еквівалентною їй ціною) відповідала попи- ту споживачів (їх смакам і платоспроможності).

Третім принципом ефек- тивного використання вартос- ті є принцип продуктивних витрат, який передбачає нор- мування витрат відповідно до попиту на блага, які певна гос- подарська одиниця здатна за- пропонувати на ринку.

Четвертий принцип ефективного   використан-

ня блага – взаємокредиту- вання.

Дотримання цих прин- ципів є необхідною умовою досягнення мети фінансово- го менеджменту, результатом їх дотримання буде зростан- ня вартості суб'єкта господа- рювання.

Важливий теоретичний висновок

По-перше, основа багат- ства людини, підприємства та нації полягає в здатності та прагненні суб'єкта госпо-

перше: той самий краєвид, ласкаве море, гори, стіл у мальовничому  садку, але за столом були інші люди – вони виглядали радісними, задоволеними, споживали смачні страви, слухали,

як співали птахи, співали самі. «Чому тут так? – запитала себе людина, – може ці люди мають нормальні суглоби, тому спокійні і ситі?» Проте в них руки також були вивернуті в суглобах.

Тоді він побачив, що люди, які були за столом, годують одне одного, тому вони ситі і радісні.

Ще мить – і повернув Господь Бог людину на грішну Землю.

дарювання задовільнити потреби інших людей.

По-друге, підприємство (людина) повинні максимально

використовувати вільні ресурси шляхом їх надання в тим-

часове користування (кредит), а нація загалом – прагнути до

взаємокредитного суспільства.

3. Функції та закони грошей в управлінні суб’єктом господарювання

Гроші та проблеми їх використання посідали і посідають важливе місце в діяльності кожного суб’єкта господарювання (від держави до окремої людини). Наукові дослідження функ- цій грошей виконуються багатьма вченими, але, зазвичай, ці дослідження обмежуються рамками відомих сьогодні функцій.

Сучасна фінансова наука дає можливість розглядати гро- шові кошти як засіб інформаційного забезпечення розвитку як окремого підприємства, домогосподарства (людини), так і ринку загалом.

Генезис грошей свідчить про те, що вони є інструментом товарного обміну, і, водночас, носієм інформації щодо еко- номічних процесів, які відбуваються за їх допомогою.

Перші гроші були товаром у вигляді благородних металів, і їх вартість визначалася вартістю металу, з яких вони були

зроблені. На зміну металевим грошам прийшли паперові – детерміновані знаки вартості. Факт появи паперових грошей підтвердив те, що гроші – це інформаційний інструмент.

Перехід до широкого застосування паперових грошей пов’язаний з функціонуванням банківської системи. Працю- ючи з грошима, які виконують інформаційну функцію, бан- ківська система поступово стає не тільки основною ланкою фінансової системи країни, а й могутньою інформаційною системою.

У процесі свого розвитку банківська система постійно удосконалює форми розрахунків. На початку XX ст. банків- ська система розвинених країн світу поступово перейшла до широкого застосування чеків, які вільно обмінювалися на валюту в разі їх пред’явлення. У 70–80-х рр. XX ст. широке застосування чеків дало можливість у деяких державах по- збутися готівки на 90 \% .

Поява і поширення електронних грошей в житті суспіль- ства є закономірним етапом їх розвитку, який дозволяє нам чіткіше усвідомити інформаційну сутність грошей.

Генезис грошей (їх форм) свідчить про поступове збли- ження їх форми і сутнос-

Блаженна людина, що знайшла

мудрість, і людина, що придбала розум, бо надбання її ліпше надбання срібла,

і прибуток від неї більший, ніж від золота.

Біблія, Приповiстi 3:13

ті. Сьогодні електронна форма грошей відобра- жає їх інформаційну суть досить повно для того, щоб її усвідомити. За до- помогою    інформацій- ної функції ми оцінюємо

реальний стан економіки країни й окремих господарств, мо- жемо прогнозувати економічний і соціальний розвиток кра- їни, планувати роботу підприємств і окремої людини в умо- вах невизначеності. При об’єднанні ринків за допомогою банківської системи гроші стають світовим інформаційним інструментом.

Розглядаючи функції грошей у суспільстві, ми можемо виділити таку їх функцію, як функція стимулу. У зв’язку з тим, що гроші в сучасному суспільстві є засобом досягнен- ня мети, вони стимулюють діяльність людей, підприємств і держав. Ця функція грошей є в основі головних економічних важелів, що діють в економіці.

На думку Г. Зіммеля, стимулююча функція грошей «є тією енергією, яку шукали фізики, що здатна, ніколи не ви-

снажуючись, обертати машину». За рахунок цієї функції гро- ші створили так званий «соціальний вічний двигун». Сти- мулююча функція грошей сьогодні, образно кажучи, «здатна стискати час і скорочувати відстань».

Стимулююча функція грошей переплітається з такою функцією, як засіб досягнення мети. Ф. Енгельс з цього при- воду зауважив, що гроші – «це товар товарів, який в прихо- ваному вигляді містить в собі всі інші товари, чарівний засіб, здатний, якщо це необхідно, перетворюватися на будь-яку принадну і бажану річ». Дію цієї функції в житті сучасної людини і всього суспільства важко переоцінити.

На  думку  відомого  австрійського  соціолога  В.  Фран- кла, гроші не є метою самі по собі, гроші повинні служи- ти цілям суб'єктів госпо-

дарювання, а саме задо- вольняти потреби людей.

«Якщо долар, – пише В. Франкл, – може бути ко-

Гроші – ваше дзеркало: щоб зрозуміти, хто ви, важливо побачити, куди і на що ви витрачаєте гроші.

рисним і осмисленим в чиїхось руках, я не повинен трима- ти його у себе в гаманці. Це не має нічого спільного з аль- труїзмом... моралістичний підхід до цінностей повинен по- ступитися місцем онтологічному, в рамках якого хороше і погане визначається з погляду того, що сприяє або пере- шкоджає реалізації їх сенсу (сутності грошей, – О. Є.) не- залежно від того, мій це сенс або чийсь ще» (див.Франкл В.

«Воля к смыслу»).

Виходячи з того, що гроші є стимулом для суб’єктів рин-

ку, і за їх допомогою можна впливати на поведінку людей,

можемо упевнено говорити про гроші як засіб управління.

Управлінська функція грошей найбільшою мірою відповідає

їх інформаційній сутності: здатності об’єктивно відобража-

ти процеси, що відбуваються в суспільстві.

З  інформаційною  і  управлінською  функціями  грошей

тісно пов’язана така функція – функція нормування.

За        допомогою     грошей,          а          точніше          їх         здатності

об’єктивізовувати  відносини  суб’єктів  ринку  і  вимірюва-

ти їх, ми можемо визначати економічні норми і нормативи

ефективного обігу ресурсів у суспільстві. Кількісні нормати-

ви, які ми визначаємо за допомогою грошей, зробили еконо-

мічні процеси науково обґрунтованими. Гроші – це не тільки

інструмент пізнання, але й засіб, за допомогою якого ми ке-

руємо економічними процесами в суспільстві.

Глибина  сутності  грошей  розкривається  також  через функції  кредиту.  Сучасні  гроші  є  своєрідним  кредитом, оскільки при їх емісії уряд бере на себе зобов’язання пе- ред  суб’єктами  (ринками)  щодо

Money, money, money

Must be funny

In the rich man’s world Money, money, money Always sunny

In the rich man’s world

Aha-ahaaa

All the things I could do If I had a little money It’s a rich man’s world

слова з пісні репертуару групи «АББА»

(про стимулюючу функцію грошей)

високого рівня ліквідності гро- шової одиниці. Чим вища ліквід- ність національної валюти, тим яскравіше виявляються її кредит- ні функції.

Аналіз показує, що в еконо- мічній науці закони грошей до- сліджені  недостатньо,  і  не  тіль- ки тому, що раніше висвітлені взаємозв’язки  не  завжди  діють або мають неоднозначне тлума- чення.  Головна  проблема  поля- гає в тому, що фінансова наука не має у своєму розпорядженні сис- теми знань щодо законів грошей і

принципів їх ефективного використання.

Виходячи з того, що економіка як наука пов'язана з філо-

софією і психологією людини, логічним і доцільним є дослі-

джувати закони грошей і принципи їх дії на перехресті цих

дисциплін, спираючись на математичні методи досліджень.

Ґрунтуючись на результатах роботи економістів, філосо-

фів і психологів, можна стверджувати, що основним зако-

Філософія грошей орієнтує нашу культуру на органічну єдність логічно-абстрактного

мислення з духовно-образним уявленням світу.

ном грошей є закон об’єктивізації економічних відносин. Його суть визначається      здатністю      гро- шей об’єктивізувати відносини суб’єктів господарювання в про- цесі товарно-обмінних операцій, що відомий німецький вчений Г.

Зіммель висвітлив ще на початку ХХ ст. Оборот грошей, з од- ного боку, пришвидшує обмін, а з іншого боку, – об'єктивізує відносини між його учасниками.

Другим законом грошей, що пов’язаний із законом об’єктивізації, є закон еквівалентності. У ринковому се- редовищі, як і в природі, нормальний обмін здійснюється за принципом еквівалентності. Іншими словами, основною умовою, що забезпечує стабільніть обміну протягом трива- лого часу, є еквівалентність. Тобто людина (суспільство, на-

ція) повинні одержати суму грошей, яка відповідає ринко- вій вартості товарів (послуг, робіт), які вона створила. З ін- шої боку, реальна грошова маса на макрорівні визначається розміром виготовленого конкурентного національного про- дукту, і вона об’єктивно розподіляється між суб’єктами рин-

ку на підставі їх здатності і праг- нення  виготовляти  товари  і  по-

Гроші поза рухом зникають.

слуги. Кожен суб’єкт ринку отримує таку суму грошей, яку він може і прагне перетворити на товари, послуги або ро- боти, що користуються попитом на ринку і мають соціаль- ну цінність. З закону еквівалентності випливає наступна теза

– «кожному за здібностями і прагненням створювати блага», тобто за умови ефективного ринку кожна людина повинна отримувати рівно стільки грошей, яку ринкову вартість ма- ють вироблені нею товари (надані послуги).

Третім законом грошей є закон руху грошей. Його зміст полягає в такому: гроші в процесі свого руху зростають. Без постійного руху гроші на макрорівні не виконують своїх функцій (засобу обігу і платежу) – вони немов «зникають», а на мікрорівні – знецінюються.

Підсумовуючи наведене, можна стверджувати, що за- кони грошей складають основу фінансової науки, і робота фінансового менеджера вимагає їх розуміння.

4. Математичні функції грошей.

Зміна вартості грошей в часі

У практиці роботи фінансового менеджера виникає необ- хідність застосування математичних залежностей, які відо- бражають зміну вартості грошей в часі. Зокрема, такі розра- хунки необхідні при обчисленні зміни купівельної спромож- ності грошей внаслідок інфляції; при оцінці доходу, який при- носять фінансові інструменти; при розрахунках для надання кредитів; при визначенні зміни вартості активів; при оцінці активів різних видів на основі доходів; при обчисленні дохід- ності інвестиційних проектів та в інших подібних випадках.

Основою цих залежностей є теорія зміни вартості грошей в часі. Ця теорія стверджує, що вартість грошей з плином часу зменшується. Існують три основні причини цього: по- перше, гроші сьогодні можна покласти на депозитний раху- нок або вкласти в бізнес, і їх стане більше. По-друге, отри-

мання грошей в майбутньому пов’язане з ризиком їх втрат, а ризик втрат вимагає компенсації (інакше жоден інвестор не погодиться інвестувати кошти). По-третє, вартість грошей знижується внаслідок інфляції.

Нижче в таблиці 2.1 показано, як змінюється вартість гро- шей з плином часу.

Таблиця 2.1

Приклад нарахування відсотків ( i = 10 \%)

+ 0,1) × (1 + 0,1) = (1 + 0,1)

(1 + 0,1)

Інакше кажучи, при відсотковій ставці 10 \% річних 1 гро- шова одиниця сьогодні буде мати таку ж вартість, як і 1,331 грошових одиниць через три роки. Розрахунок спрощується,

якщо використати формулу складних відсотків: S у майбут- ньому = S на сьогодні × Кскл\% = S на сьогодні × (1+i)n. Ця ж

формула наведена у п. 1 таблиці 2.2 .

«Акумульована вартість грошей за складними відсотками

(п1)» показує зростання грошової суми, інвестованої на тер-

мін n під відсоткову ставку і (причому вважається, що по за-

кінченню періоду накопичені відсотки не знімаються, тобто,

починаючи з другого періоду процент нараховується на суму

вкладу та раніше накопичених відсотків). (див. рис. 2.1)

Кінець

1 року

і початок

0          2 року

Кінець

2 року

Кінець

3 року

Кінець

4 року

Кінець

5 року

Кінець

6 року Вісь часу

Внесення коштів

на рахунок

Рис. 2.1. Схема обчислення акумульованої вартості грошей

«Поточна вартість реверсії» (п. 4) показує поточну вар- тість грошової суми, що буде отримана в певний момент часу в майбутньому. Кошти інвестовано на термін n під від- соткову ставку і (процент нараховується на суму вкладу та раніше накопичених відсотків) (див. рис. 2.2.).

Кінець

1 року

і початок

0          2 року

Кінець

2 року

Кінець

3 року

Кінець

4 року

Кінець

5 року

Кінець

6 року Вісь часу

Зняття коштів

з рахунку

Рис. 2.2. Схема обчислення поточної вартості реверсії

Ануїтет – це ряд рівних платежів, які здійснюються через рівні проміжки часу. Ануїтет може бути:

– звичайний, коли платежі здійснюються на кінець відпо- відного періоду (приміром, в кінці року – рис. 2.3);

Кінець

1 року

і початок

0          2 року

Кінець

2 року

Кінець

3 року

Кінець

4 року

Кінець

5 року

Кінець

6 року Вісь часу

платіж

платіж платіж платіж платіж платіж

Рис. 2.3. Схема звичайного ануїтету

– авансовий, коли платежі здійснюються на початок від- повідного періоду (тоді перший платіж буде здійснено на мо- мент початку відліку часу – рис. 2.4.).

Кінець

1 року

і початок

0          2 року

Кінець

2 року

Кінець

3 року

Кінець

4 року

Кінець

5 року

Кінець

6 року Вісь часу

платіж

платіж

платіж платіж платіж платіж

Рис. 2.4. Схема авансового ануїтету

Функції «Поточна вартість звичайного/авансового ануї- тету» показують, якій сумі коштів відповідає приведений на поточний момент часу ряд ануїтетних платежів. Функції

«Майбутня вартість звичайного/авансового ануїтету» пока- зують, якій сумі коштів (на кінець періоду часу n) буде від- повідати ряд ануїтетних платежів (див. рис. 2.5).

Кінець 1 року і по- чаток

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Звичайний ануїтет

0          2 року

2 року

3 року

4 року

5 року

6 року Вісь часу

платіж

платіж платіж платіж платіж платіж

Поточна вартість ануїтету = ?     Майбутня вартість ануїтету = ?

Кінець 1 року і по- чаток

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Авансовий ануїтет

0          2 року

2 року

3 року

4 року

5 року

6 року Вісь часу

платіж

платіж платіж платіж платіж платіж

Поточна вартість ануїтету = ?     Майбутня вартість ануїтету = ?

Рис. 2.5. Схема обчислення поточної вартості ануїтету

Функції «Фактор фонду відшкодування звичайний/аван- совий» показують, яку суму треба вносити на ануїтетній основі, щоб на кінець відповідного періоду накопичити пев- ну суму коштів. Функції «Внесок на амортизацію (звичай- ний/авансовий)» показують, яку суму треба вносити на ану- їтетній основі, щоб поточна вартість потоку ануїтетних пла- тежів дорівнювала визначеній сумі коштів (див. рис. 2.6).

Кінець

1 року

і початок

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Звичайний ануїтет

0          2 року

2 року

3 року

4 року

5 року

6 року Вісь часу

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

Сума відома (при розрахунку внеску на амортизацію)

Сума відома (при розрахунку фактору фонду відшкодування)

Кінець

1 року

і початок

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Кінець

Авансовий ануїтет

0          2 року

2 року

3 року

4 року

5 року

6 року Вісь часу

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

платіж

= ?

Сума відома (при розрахунку внеску на амортизацію)

Сума відома (при розрахунку фактору фонду відшкодування)

Рис. 2.6. Схема обчислення фактору фонду відшкодування

Математичні функції грошей

Таблиця 2.2.

(1 + i)n+1–(і – 1)

(1 + i)

Пояснення до таблиці:

PV – поточна вартість грошового потоку;

FV – майбутня вартість грошового потоку;

PMT – розмір платежу в ряді ануїтетних платежів;

і – відсоткова ставка;

n – кількість періодів нарахування.

Коефіцієнти, наведені в останньому стовпчику табл.

2.2, іноді розраховують окремо і подають у вигляді та-

блиць. Приклад такої таблиці розрахованої для відсотко-

вої ставки 12 \%, наведено в додатку А.

Відповідь на питання: чому дорівнює ставка (або наскільки вартість грошей сьогодні вища за вартість грошей в майбутньому), така. У випадку, якщо ризик втрат коштів нульовий, тоді залежність між грошима сьогодні і гроши- ма в майбутньому визначається рівнем доходу, що прино- сить безризикове вкладення капіталу. В США, приміром, та- ким варіантом буде вкладення коштів у цінні папери держав- ного казначейства. В Україні таким варіантом можна вва- жати вкладення на депозитний рахунок у доларах США в найбільш стабільних банках, зокрема у Приватбанку, Райф- файзен банку Аваль та інших.

Коли ж ризик втрат вищий, тоді слід використовувати залежність: чим вищим є ризик, тим більшу компенсацію за ризик вимагають інвестори, і, відповідно, тим більшою буде очікувана дохідність інвестицій. На рис. 2.7. подано залежність між рівнем ризику за окремими фінансовими інструментами та рівнем доходу від них. Нижче (на рис. 2.8.) показано, які фактори формують ринкову відсоткову ставку за певним фінансовим інструментом (реальна безризикова відсоткова ставка+премія за інфляцію складають номінальну безризи- кову ставку; своєю чергою номінальна безризикова ставка + премія за ризик формують ринкову дохідність інвестицій).

Дохід

Різні рівні доходу

Безризикова ставка

Ризик

Рис. 2.7. Залежність між рівнем ризику і рівнем доходу

Для того, щоб визначити ставку дохідності інвестицій , можна йти двома шляхами:

1) визначити дохідність варіанту вкладення капіталу, який

має такий самий рівень ризику;

2) розрахувати ставку дохідності інвестицій шляхом суму- вання номінальної безризикової ставки і сукупної премії за ризик.

відсоткові ставки

Номінальна відсоткова ставка

Премія за ризик

Інфляційна премія

Реальна безризикова відсоткова ставка

Час до погашення

Рис. 2.8. Фактори, що формують ринкову ставку дохідності

Для розрахунку ефективної відсоткової ставки (річної відсоткової ставки при нарахуванні один раз на рік, яка при- носить той же дохід, що простий відсоток, який нараховується декілька разів на рік), використовується формула:

R  = (1+

r

m )m

– 1,

де: R

– ефективна відсоткова ставка;

r – простий відсоток з розрахунку на рік;

m – періодичність нарахування простих відсотків протя-

гом року.

Якщо відомий ефективний відсоток, то можна визначити

еквівалентний йому простий відсоток:

– 1] × m.

5. Загальні теоретико-методологічні засади управління господарством та їх особливості у фінансовому менеджменті

До загальних принципів управління ми відносимо:

1.  Науковість.

2.  Цілеспрямованість дій.

3.  Принцип інформаційного забезпечення.

4. Аргументованість (обґрунтованість) управлінських дій.

5.  Постійність та плановість.

6.  Принцип оптимальності.

7.  Принцип гнучкості.

До основних етапів управлінської діяльності відносимо:

визначення мети діяльності, планування, контроль, аналіз

та здійснення заходів на основі зворотного зв’язку. Основні

етапи фінансового менеджменту можна відобразити таким

чином: (див. рис. 2.9).

Визначення мети діяльності господарства

Фінансова оцінка наявних активів та бізнесу

Фінансовий облік ресурсів господарства

Фінансове планування та прогнозування

Фінансовий контроль та моніторинг

Фінансовий аналіз діяльності господарства (оцінка бізнесу)

Фінансові заходи щодо збільшення вартості господарства

Рис. 2.9. Етапи фінансового менеджменту

Особливістю фінансового менеджменту є те, що всі ета- пи  здійснюються  крізь  призму  сучасних  фінансових  тео- рій. Крім того, фінансовий менеджмент відрізняє те, що він включає в себе (крім наведених вище етапів) оцінку та облік ресурсів суб’єкта господарювання.

Запропонована схема є базовою при фінансовому управ- лінні суб’єктом господарювання.

Завдання для самостійної роботи

1. Під час вивчення теми слід дослідити сучасні еконо- мічні теорії, які складають основу фінансового менеджмен- ту. Вони викладені у монографіях та періодичних видан- нях, що рекомендовані в цій темі.

2. Під нормуванням слід розуміти процес визначення та  дотримання  певних  законо-

мірностей, нормативів та про- цедур, що забезпечують най- більш   раціональне   витрачан- ня ресурсів. Практика свідчить, що студентам не просто даєть- ся  ця  теорія.  Студент  повинен

Принцип нормованих витрат:

Витрачати необхідно стільки, щоб найбільш ефективно задовільнити потребу інших людей

чітко засвоїти суть поняття норми, нормативу та осно- вні принципи, на яких базуються фінансові відносини в суспільстві.

Студентам необхідно звернути увагу на теорію вартос- ті, закони вартості та принципи ефективного її використан- ня. З теорії вартості можна зрозуміти мету і основне при- значення фінансового менеджменту.

3. Погляд на сутність грошей, наведений в темі, розкри- ває їх як універсальний інструмент фінансового менеджмен- ту. За допомогою грошей ми вимірюємо ринкову вартість ак- тивів, гроші нас інформують про стан ринку та фінансові відносини між його суб’єктами. Управлінська функція гро- шей  виявляється у їх здатності  відображати, спрощувати і координувати економічні стосунки між суб'єктами ринку та впливати на їх господарську діяльність.

4. Особливу увагу студентам треба приділяти законам грошей та принципам їх використання.

?  Запитання та завдання для самоконтролю

1.  Розкрити суть теорії нормування.

2.  Висвітлити поняття «норма» і «норматив».

3.  Навести приклад взаємозв’язку норм і нормативів.

4.  Пояснити суть закону вартості.

5.  Розкрити принципи використання вартості.

6.  Скільки грошей потрібно суб’єкту господа-

рювання (людині, підприємству, державі)?

7.  Якими  є  функції  грошей,  що  використову-

ються у фінансовому менеджменті?

8.  Пояснити закон еквівалентності та руху гро-

шей.

9.  Навести формулу складних процентів.

10.  Наведіть принципи управління?

?                      Запитання для роздумів та дискусій

У чому полягає єдність норм і нормативів (див.фото)?

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

1. Підготувати малюнки, які б відображали суть теорії нормування або теорії вартості з поясненнями щодо вико- ристання цих теорій у фінансовому менеджменті.

2. Самостійно скласти тести за цією темою.

Р.S. Якість виконання цього завдання є об’єктом контро- лю кредитно-модульної системи (модуль № 1).