Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки - Навчальний посібник (Євтух О. Т., Євтух О. О.)

Тема 14 особливостІ фІнансового управлІння ресурсами комерцІйного банку та страховоЇ компанІЇ

1.  Ресурси комерційного банку та особливості управлін- ня ними.

2.  Управління власним капіталом комерційного банку.

3.  Управління залученими та запозиченими коштами ко-

мерційного банку.

4.  Управління активами комерційного банку.

5.  Особливості управління ресурсами страхової ком-

панії.

Деякі джерела інформації до теми

І. Основні джерела:

1.  Закон України «Про банки і банківську діяльність» //

https: // www. rada. gov.ua

2. Інструкція НБУ „Про кредитування» //www. rada. gov.ua

3.  Інструкція НБУ „Про порядок регулювання та аналіз

діяльності комерційних банків» // www. rada. gov.ua

4.  Інструкція НБУ «Про порядок формування та вико-

ристання резерву для відшкодування можливих втрат за кре-

дитними операціями банків» // https: // www. rada. gov.ua

5.  Примостка Л. Фінансовий менеджмент банку. – К.:

КНЕУ, 1999.

6.  Управление  банковской  деятельностью  /  под  ред.

П. Егорова – Д.: Юго-Восток, ЛТД, 2003.

ІІ. Додаткові джерела:

7.  Васюренко О. Банковский менеджмент – К.: Академия,

2001.

8.  Золя Э. Деньги / пер. с фр. – М.: Худ. лит., 1987.

9.  Вовчак О. Страхування: навч. посібник – Л.: Новий

світ – 2000, 2005.

10.  Система банківського менеджменту / А. Г. Головко та

ін. – К.: ІНКОС, 2004.

11.  Страхование: Учебник / под ред. Г. А. Федоровой. –

М.: Экономист. 2004.

1. Ресурси комерційного банку та особливості управління ними

Комерційний банк – це підприємство, яке здійснює фі- нансову діяльність, зокрема залучення тимчасово вільних коштів та їх розміщення, а також розрахунково-касове об- слуговування, з метою задоволення потреб людей і як наслі- док – отримання відповідної грошової винагороди за свою діяльність.

У процесі своєї діяльності банк використовує ресурси.

Банківські ресурси – це є вар-

 

Банкір – це людина, яка бере з вас

відсотки за те, що ви позичаєте кошти інших.

тість в різних формах, що пе- ребуває у розпорядженні бан- ків і використовується ними для  виконання  своєї  місії  на

 

ринку. Банківські ресурси включають основний капітал, обо- ротний капітал, які можуть бути представлені як у матеріаль- ній, так і у нематеріальній та грошово-документарній фор- мах, а також людський капітал. З іншого боку, всі ресурси ко- мерційного банку можна поділити на власний капітал, залу- чені та запозичені кошти (див. рис.14.1).

У структурі активів комерційного банку основну частку займає вартість в грошовій формі. Тому деякі фахівці вважа- ють, що ресурси комерційного банку – це сукупність грошо- вих коштів, що перебувають у розпорядженні банків і вико- ристовуються ними для здійснення операцій.

Проте вартісний підхід до ресурсів комерційного банку є більш науково обґрунтованим. Фінансове управління ресур- сами комерційного банку – це управління вартістю на основі

грошей та знань про гроші з метою задоволення потреб на- селення у фінансових послугах.

Ресурси комерційного банку

Власний капітал        Залучені кошти         Запозичені кошти

 

8–10\%

– статутний фонд;

– резервний фонд;

– інші фонди банку;

– прибуток до розподілу.

15– 17\%

– міжбанківські кредити;

– цінні папери власного боргу.

77–80\%

– депозити до за- питання;

– ощадні вклади;

– термінові депо- зити.

 

 

Рис.14.1. Орієнтовна структура ресурсів комерційного банку

У зв’язку з тим, що комерційний банк використовує ре- сурси, які на 90 \% є суспільними (залученими або запози- ченими), зростає його відповідальність перед багатьма кре- диторами. Тому при фінансовому управлінні ресурсами ко- мерційного банку фінансовий менеджер комерційного банку особливу увагу приділяє забезпеченню суспільної довіри до кредитної установи, що повинно відображатись на співвід- ношенні між дохідністю та ризиковістю бізнесу.

2. Управління власним капіталом комерційного банку

Власний капітал – це кошти, що внесені акціонерами (за- сновниками) банку, а також кошти, що були утворені в про- цесі його діяльності (прибуток).

Власний капітал складається з:

 статутного фонду;

 резервного та інших фондів;

 нерозподіленого прибутку.

Статутний фонд складає близько 50-60 \% власного капі-

талу українських комерційних банків.

Управління власним капіталом ґрунтується на принципах 

довіри—відповідальності  та  нормованих  витрат.  В  цьому

контексті принцип довіри—відповідальності стверджує, що

розмір власних коштів повинен бути достатнім для оптимі- зації ризику неплатоспроможності банку, і, відповідно, для того, щоб підвищити відповідальність власників і забезпечи- ти довіру до банківської установи. Цей принцип знаходить своє відображення у нормативах мінімального розміру ста- тутного та резервного фондів. Мінімальний розмір статутно- го фонду для комерційних банків встановлено Законом Укра- їни «Про банки та банківську діяльність». Мінімальний роз- мір резервного фонду встановлено законом «Про господар- ські товариства», і його мінімальний рівень складає в Украї- ні 25 \% від статутного фонду.

Формування статутного фонду господарських товариств здійснюється за рахунок або пайових внесків (для товариств з обмеженою відповідальністю), або випуску акцій (для ак- ціонерних товариств).

Співвідношення ринкової вартості (Вр) до номінальної вартості (Вн) акцій визначає курс акції:

Вр

Какц. = Вн ,

який пов’язаний з процентною ставкою позикового капіталу

(R) та дохідністю за цією акцією (Д), тобто:

 Д

Какц. =

R .

До інших нормативів, які регулюють розмір власного ка-

3

 

піталу банку, належать показники платоспроможності Н  –

4

 

та достатності капіталу – Н . Нормативне значення цих по-

казників визначається Законом України «Про банки і банків-

ську діяльність« і нормативними документами Національно-

го банку України. Нижче подано формули розрахунку цих

показників і нормативні вимоги щодо їх рівня:

–––

 

Н =  Вк ≥ 0,08.

3          Ар

де: Ар – активи банку, що зважені за ризиком; Вк – власний капітал.

–––

 

Н =  Вк ≥ 0,04.

4          Аз

де: Аз – активи загальні.

з

 

 

4

 

Таким чином за допомогою нормативів Н

і Н  здійсню-

 

ється регулювання діяльності комерційного банку як власне

менеджером комерційного банку, так і Національним (Цен-

тральним) банком.

Одним з головних завдань управління власним капіта-

 

лом  комерційного  банку є забезпеченні довіри до банку, зниження ризику банкрутства  та  створен- ні  грошового  фонду  ді-

Порада японських банкірів. Самий короткий і найкращий шлях,

щоб заробити кошти – чітко показати людям, що це в їх інтересах.

 

яльності комерційного банку. Поповнення власного капіталу здійснюється на основі внутрішніх (використання прибутку минулих років) та зовнішніх (залучення зовнішнього капіта- лу) джерел. Перевагами поповнення капіталу банку за раху- нок внутрішніх джерел є:

а)  незалежність від кон’юнктури на фондовому ринку;

б)  відсутність загрози втрати контролю над банком;

в)  відсутність витрат, пов’язаних з емісією акцій та їх

розміщенням;

г)  простота застосування, оскільки кошти просто перево-

дяться з одного бухгалтерського рахунка на інші.

Недоліки внутрішнього поповнення капіталу:

а) повне оподаткування, оскільки на поповнення капіта-

лу спрямовується чистий прибуток після сплати всіх податків;

б)  повільне нарощування капіталу;

в)  виникнення проблем з акціонерами у зв’язку зі змен-

шенням дивідендів.

Збільшення  власного  капіталу  через  зовнішні  джерела

здійснюється декількома шляхами:

 емісія акції або додаткових внесків засновників.Пере-

вагами зовнішніх джерел є можливість швидко отримати

значну суму коштів. Недоліками цих джерел є:

а)  висока вартість капіталу;

б)  підвищуються ризики втрати контролю над банком з

боку власників.

3. Управління залученими та запозиченими кош- тами комерційного банку

Для задоволення потреб у кредитних та інвестиційних ре- сурсах банки повинні залучити або запозичити їх на ринку.

Операції з залучення коштів (депозитні операції) – це дії, пов’язані з залученням тимчасово вільних коштів фі- зичних та юридичних осіб (крім банків) на спеціальні ра- хунки. Банки залучають кошти (і одночасно продають свої зобов’язання) на основі принципів довіри—відповідаль- ності та нормованих витрат. Банкам довіряють, якщо їх доходи (що забезпечують виконання зобов’язань перед кредиторами)  мають  достатній  рівень  надійності.  При-

 

Одного разу банкіра Натана Ротшильда запитали,  які сім чудес світу він знає. Він промовив: «Мені важко відповісти на це питання, але я знаю, що восьмим дивом світу є формула складних процентів».

бутковість банку аналі- зується кредиторами на основі інформації, що міститься у фінансовій звітності, а надійність – на  основі  здатності  ко-

 

мерційного банку дотримуватись нормативів Національ- ного банку та утримувати низький рівень резервів під ак- тивні операції.

Принцип нормованих витрат допомагає визначити, яку суму коштів банк повинен залучити. Ця сума (відповідно до принципу нормованих витрат) визначається тим, скільки банк має змогу розмістити в дохідних активах.

Якщо банк має позитивний імідж і відповідає критері- ям надійності, тоді потенційний вкладник, обираючи, куди вкласти вільні ресурси, надає перевагу більш дохідному ва- ріанту вкладення коштів. Дохід вкладника за депозитною операцією розраховується таким чином:

St = S (1+  R   .

0

 

m)mt

 

0

 

де: S

– початковий внесок в банк;

 

R – процентна ставка за депозитом;

m – кількість нарахувань відсотків на рік;

t – термін вкладання коштів (років).

Ринкова ставка за депозитом (R) може бути розрахована

на основі формули:

Sp

 

R= ( St )1/t– 1 . 100,

де: Sp – початкова вартість вкладу, що зважена за ризиком;

St – майбутня вартість вкладу з врахуванням темпу росту

економіки та інфляції в країні;

t – термін обігу грошей в роках.

 

Зараз, мабуть, чи не найкраща ситуація для примно- ження заощаджень:  українські банки, особливо ті, що увійшли до міжнародних груп, стали достат-

ньо стабільними, а пропоновані ними відсотки ще досить високі. Скажімо, в Японії депозитні ра- хунки відкриваються  з нульовою  відсотковою ставкою, тоді як в Україні сьогодні, за даними НБУ, середньозважені  відсоткові   ставки банків за депозитами складають понад 13 \% у гривні та близько 8 \% в іноземній валюті. Надалі, швид- ше за все, ми будемо спостерігати поступове зниження процентних ставок. До того ж, з 2010 року дохід, отриманий з депозитних вкладів, буде

оподатковуватись  у розмірі 5 \%, а згодом – 15 \%. Зараз усі гроші, які я чи будь-хто інший отримуємо з банківського вкладу, не оподатковуються.

Джон Мак Наутон, травень 2007 року

В Україні при встановленні депозитної ставки комерцій- ні банки орієнтуються на типову депозитну ставку, що скла- лася на ринку (ринкову вартість грошей) з врахуванням мар- кетингової політики. В довгостроковому періоді депозитна ставка залежить від дохідності кредитних операцій, а також (частково) від облікової ставки НБУ.

Крім цінових методів збільшення вхідних грошових по- токів комерційні банки в Україні почали широко використо- вувати нецінові методи, що обумовлено високою конкурен- цією між банками.

Для цілей аналізу і управління залученими ресурсами ви- користовуються різні методи, серед яких структурування, порівняння, метод коефіцієнтів тощо. До коефіцієнтів, що найчастіше використовуються, належать:

а)  середній термін зберігання вкладів:

 Qсер

 

Tзб= Об

,

вид

 

де: Qcеp – середній залишок коштів (визначений за період t, що аналізується);

t – кількість днів у періоді;

 

Об

 

вид

– оборот за видатками (за період t).

б)  коефіцієнт осідання вкладів

Qn

Сд =    Об

пр

де: Qк – залишок коштів на депозитних рахунках банку на кі- нець періоду;

Qn – залишок коштів на депозитних рахунках банку на початок періоду;

Об

 

 

пр

 

– надходження коштів на депозитні рахунки за пе-

ріод.

в)  оборотність вкладів:

К = Обвид , Q

 

вид

 

де: Об

– оборот за видатками (за визначений період);

 

Qсер. – середній залишок коштів на депозитних рахунках

(розрахований за той самий період).

г)  ефективна процентна ставка за вкладом:

 

 

m )m

 

Rеф = (1 +   R            

 

– 1,

 

 

де:  m  –  періодичність  нарахування  відсотків  протягом року;

R – рівень відсоткової ставки.

Крім управління залученими коштами, необхідно при-

діляти  увагу  управлінню  запозиченими  коштами.  Запо-

зичені  (або  недепозитні)  ресурси  –  це  кошти,  які  банк

отримує  у  вигляді  по-

 

Вислів італійських  банкірів

Добре, коли у вас є гроші  і все,

що можна придбати за них, проте непогано час від часу перевіряти,

чи не втратили ви те, що не можна купити за них.

Про що тут іде мова?

зички або шляхом про- дажу власних боргових зобов'язань на грошово- му ринку. Запозичені ре- сурси відрізняються від залучених тим, що вони, по-перше, надаються на короткий термін; і, по- друге,  використовують-

 

ся, зазвичай, для покриття нагальної потреби банку у ре- сурсах (наприклад, для покриття розриву балансу комер- ційного банку).

4. Управління активами комерційного банку

Основна мета управління активами комерційного банку – досягнення встановленої норми дохідності при прийнятно- му рівні ризику.

Активні операції комерційного банку здійснюються від- повідно до принципу довіри-відповідальності. Довіра до позичальника можлива тоді, коли рівень показників (серед яких, насамперед, DCR та LTV) відповідає нормативному рівню. Крім того, комерційні банки при виконанні актив- них операцій обмежені вимогами НБУ стосовно показни-

 

3

 

ків платоспроможності і достатністью капіталу – H

і H . На

 

4

 

обсяг активних операцій комерційного банку також впливає

необхідність додержання нормативів ліквідності та ризику

(більш детально див. Інструкцію НБУ «Про порядок регулю-

вання та аналіз діяльності комерційних банків»).

Основним завданням управління активами комерційно-

го банку є таке: зростання доходів повинно відбуватись

швидше, ніж зростання витрат. При цьому всі витрати по-

винні плануватись з додержанням принципу нормованих

витрат.

Нижче наведено умовний приклад розрахунку витрат на

відкриття відділення. У таблиці 14.1 наведені витрати на від-

криття відділення, а у теблиці 14.2 – доходи відділення. У та-

блиці 14.3 показано очікуваний фінансовий результат діяль-

ності відділення (прогнозний термін становить три роки).

Таблиця 14.1а

Витрати на відкриття відділення

 

Одноразові витрати

1 місяць

2 місяць

3 місяць

4 місяць

5 місяць

Встановлення

– пожежної сигналізації

 

1200

 

 

 

 

– датчиків руху в кожну кімнату;

–   датчиків   взлому та вібродатчиків на кожен сейф.

 

 

 

 

 

Меблі:

25000

 

 

 

 

Продовження табл. 14.1а

 

Комп’ютер

+монітор

4500

 

 

 

 

Принтер

800

 

 

 

 

Телефон (факс)

800

 

 

 

 

Сейф касира

(встановлення)

500

 

 

 

 

Встановлення телефонної мережі:

– лінія під внутрішній номер;

– лінія під міський номер;

– лінія під банкомат;

–  встановлення  Ін- тернет.

900+90 (а/пл. щоміс.)

900+(а/ пл.укр тел)

1000

1000

 

 

 

 

Мережа ОБВ

2000

 

 

 

 

Виготовлення та встановлення за- хисних алюмінієвих ролетів

3000

 

 

 

 

Виготовлення та встановлення зовнішньої реклами

15000

 

 

 

 

Реєстрація відділення  в НБУ

408

 

 

 

 

Нотаріальні послуги за оформлення договору оренди приміщення

1000

 

 

 

 

Поточний ремонт орендованого приміщення

70 000

 

 

 

 

Разом

138 808

 

 

 

 

Таблиця 14.1б

Витрати на відкриття відділення (продовження)

 

Постійні витрати

1 рік

2 рік

3 рік

4 рік

5 рік

Технічна охорона (міліція + пожежна охорона)

 

12 000

 

12 000

 

12 000

 

 

Амортизація основного капіталу

 

12 000

 

14 000

 

16 000

 

 

Телефонні витрати

18 000

18 000

18 000

 

 

Витрати на СЕП

1200

1200

1200

 

 

Витрати з інкасації (підкріплення каси відділення)

 

4800

 

4800

 

4800

 

 

Оренда приміщення

120 000

120 000

120 000

 

 

Заробітна плата працівників

 

36 000

 

36 000

 

36 000

 

 

Відрахування з фонду

заробітної плати

 

13 500

 

13 500

 

13 500

 

 

РАЗОМ          217 500

219 500

221 500

 

 

РАЗОМ ВИТРАТ

 

 

 

 

 

 

 

Планові доходи відділення

Таблиця 14.2

 

 

Планові доходи         1 рік

2 рік

3 рік

4 рік

5 ріі

 

Розрахункове обслуговування

 

5000

 

5000

 

5100

 

 

Касове обслуговування

 

180 000

 

180 000

 

200 000

 

 

Перекази Western

Union

 

5000

 

5000

 

6000

 

 

Неторгові операції            160 000

187 000

240 000

 

 

Кредитні операції     18 000

18 000

18 000

 

 

РАЗОМ          368 000

395 000

469 100

 

 

У нашому умовному прикладі комунальні витрати (ви- трати на світло, водопостачання, опалення тощо), врахова- ні у вартості орендної плати. Розшифровка комунальних ви- трат відділення можлива лише після 1-2 місяців роботи.

 

 

Фінансовий результат

Таблиця 14.3

 

 

 

 

1 рік

 

2 рік

 

3 рік

 

4 рік

 

5 рік

Фінансовий результат

11

692

 

175 500

 

247 600

 

 

 

Розвиток фінансових відносин, конкуренція і стандар-

 

Руку дівчини попросили одразу двоє: інженер  і банкір.

Кому ж посміхнулось щастя? Кажуть, пощастило інженеру, – вона вийшла заміж за банкіра!

тизація банківських продуктів призводять до того, що ціна ти- пових банківських продуктів стає на ринку однаковою в різ- них банках.

Тому можна стверджувати про

 

те, що проблема управління у комерційних банках зводиться до проблеми управління ризиками1.

5. Особливості управління ресурсами страхової компанії

Головна мета фінансового менеджера страхової компа- нії – найбільш повно задовільняти потреби споживачів у страхових продуктах, а основне завдання – збільшити до- ходи та вартість компанії.

Особливості управління ресурсами страхової компанії викликані тим фактом, що стра-

 

У нашому світі не може бути

впевненості у завтрашньому дні. Можливим може бути будь-що.

Дуглас Макртур

ховик реалізує на ринку спе- цифічний товар – страховий захист, – і отримує за це пев- ну  плату.  Проте  існує  розрив між моментом купівлі-продажу

 

страхової  послуги  і  моментом  виконання  зобов’язань

1 Прим. авт. Питання управління ризиками у банківській справі викла- дене у темі «Основи фінансового управління ризиками».

страхової компанії. У потенційного споживача страхово- го продукту можуть виникати сумніви щодо відшкодуван- ня боргів страховиком адже страхова послуга надається зі своєрідною відстрочкою виконання зобов’язань. Ці сум- ніви можуть бути навіть більшими за сумніви, які вини- кають при вкладенні коштів у комерційні банки, оскіль- ки фінансовий стан комерційного банку контролює цен- тральний банк країни.

Довіра до страхової компанії визначається її відповідаль- ністю за виконання зобов'язань. Ця відповідальність може бути оцінена показниками платоспроможності, а саме:

 розміром сплаченого статутного фонду;

 розміром гарантійного фонду страхування;

 перевищенням фактичного запасу платоспроможнос-

ті страховика над розрахунковим нормативним значенням;

 розміром страхових ресурсів.

Мінімальний розмір статутного фонду страхової компа-

нії, зазвичай, встановлюється на законодавчому рівні. Гаран-

тійний фонд страховика складається з додаткового та резерв-

ного капіталу, а також нерозподіленого прибутку. Фінансо-

вий менеджер (за рішенням засновників компанії) за раху-

нок нерозподіленого прибутку може також створювати віль-

ні резерви.

Законодавство  країн  ЄС  зобов’язує  страховика,  відпо-

відно до обсягів страхової діяльності, підтримувати належ-

ний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-

активів). Фінансовий менеджер повинен забезпечити, щоб

на будь-яку дату фактичний запас платоспроможності стра-

ховика  перевищував  розрахунковий  запас  платоспромож-

ності.

Нетто-активи страховика визначаються таким чином:

НА = ЗА – Нем. Акт. – ЗЗ , де: ЗА – загальна сума активів;

Нем. Акт. – нематеріальні активи;

ЗЗ – загальна сума зобов’язань.

У разі, якщо фактичний запас платоспроможності пере-

вищує розрахункове нормативне значення, страхова компа-

нія вважається платоспроможною. Нормативний запас пла-

тоспроможності має дорівнювати більшій з двох сум, одна з

яких обчислюється на підставі страхових премій, а інша – на

підставі страхових виплат.

Для країн ЄС у першому випадку вона дорівнює:

  VS    

1                                       2

 

Р = [(0,18 · SP ) + (0,16 · SP )] ·   V  ,

де: Р – розрахунковий нормативний запас платоспроможнос- ті на підставі страхових премій;

1

 

SP  – сума надходжень страхових премій до 10 млн євро;

2

 

SP  – сума надходжень страхових премій більш ніж 10

млн євро;

VS – загальна сума страхових виплат, за винятком виплат,

сплачених перестрахувальником;

V – загальна сума страхових виплат.

У другому випадку вона розраховується на підставі стра-

хових виплат.

  VS    

Р1= [(0,26 · V1) + (0,23 · V2)] ·         V  ,

 

2

 

де: Р

– розрахунковий нормативний запас платоспромож-

 

ності на підставі страхових виплат;

V

 

 

1

 

– середньорічна сума виплат до 7 млн євро;

2

 

V – середньорічна сума виплат понад 7 млн євро.

Норматив платоспроможності свідчить, що розмір влас-

ного капіталу страхової компанії впливає на обсяг її діяль-

ності: чим більшим є власний капітал, тим більші можливос-

ті продажу страхових послуг.

Особливості роботи страхової компанії не повинні по-

рушувати основних принципів фінансового менеджменту, а

саме:

 довіри-відповідальності;

 попиту і пропозиції;

 нормованих витрат;

 збалансованості надходжень і видатків, ліквідності.

Розмір вхідного грошового потоку (доходу) компанії є ви-

значальним фактором надійності страхової компанії. Якщо

страхова компанія здатна створювати довіру до своїх послуг

протягом тривалого часу, то довіра до компанії знаходить

вияв у показниках прибутку, рентабельності, платоспромож-

ності, надійності.

У ринковому середовищі страхові продукти за основними

параметрами стандартизовані. Проте ряд нецінових факто-

рів, передусім, комунікативні здібності керівництва компанії

та її агентів, значною мірою впливають на обсяги продажу і

дохід страхової компанії. Тобто саме професіоналізм персо- налу, його комунікабельність значною мірою впливають на прибутковість компанії. Професіоналізм фінансового мене- джера полягає не тільки в тому, щоб дотримуватися норма- тивів платоспроможності, але й в його вмінні збільшувати вхідні грошові потоки, у тому числі й за рахунок стимулю- вання праці персоналу. Однак збільшення витрат на комуні- кативну політику компанії і стимулювання праці завжди по- винно перекриватись зростанням доходів страховика.

Фінансові плани страхової компанії можуть мати різ- ні форми, які встановлює керівництво компанії. Приклад фінансового плану страхової компанії наведено у таблиці

14.4 та 14.5.

Таблиця 14.4

Форми фінансових планів (форма А)

 

 

Види страхування

Види власних коштів (нетто-активи), тис. грн.

Кількість договорів страхування (по особистому страхуванню кількість застрахованих)

Сукупна сума надходжень платежів, тис. грн.

 

Сума страхових виплат, тис. грн.

Розмір технічних (математичних резервів), тис. грн.

Витрати на проведення страхової діяльності, тис. грн.

 

Розмір прибутку, що очікується, тис. грн.

Розмір вільних резервів, тис. грн.

Чистий прибуток, тис. грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витрати  страхової  компанії  розраховуються  на  осно- ві принципу нормованих витрат і визначаються за певними статтями (див. табл.14.5).

Таблиця 14.5

Форми фінансових планів (форма Б)

 

Показники /тис. грн./

квар-

тал

квар-

тал

квар-

тал

квар-

тал

за

рік

за

рік

Доходи (надходження)

 

 

 

 

 

 

Сукупна сума страхових платежів

 

 

 

 

 

 

Новий капітал

 

 

 

 

 

 

Доходи від розміщення активів

 

 

 

 

 

 

Продаж активів

 

 

 

 

 

 

Інші доходи

 

 

 

 

 

 

Разом доходів

 

 

 

 

 

 

Витрати (платежі)

 

 

 

 

 

 

Страхові виплати

 

 

 

 

 

 

Страхові резерви, в тому числі технічні резерви

 

 

 

 

 

 

Комісійна винагорода за розміщення страхових полісів

 

 

 

 

 

 

Оренда чи утримання будівель

 

 

 

 

 

 

Транспорт і зв’язок

 

 

 

 

 

 

Сервіс (послуги)

 

 

 

 

 

 

Розрахунки з банками

 

 

 

 

 

 

Реклама

 

 

 

 

 

 

Зарплата

 

 

 

 

 

 

Нарахування на зарплату

 

 

 

 

 

 

Податки

 

 

 

 

 

 

Дивіденди

 

 

 

 

 

 

Придбання чи оренда обладнання

 

 

 

 

 

 

Разом витрат

 

 

 

 

 

 

Балансовий показник

прибуток/збиток

 

 

 

 

 

 

Звичайно, крім основних показників, що вимірюють до- віру до страховика, зокрема прибутковості та рентабельнос- ті, менеджер повинен забезпечити:

  нормативне значення власного капіталу;

  адекватність розміру страхових резервів сумі взятих

зобов’язань;

  правильний розрахунок тарифних ставок та збалансо-

ваність страхового портфеля;

  професійне розміщення страхових резервів;

  перестрахування.

З метою забезпечення ліквідності страхової компанії фі-

нансовий менеджер повинен розміщувати страхові резерви у

високоліквідні активи та інвестувати їх у надійні прибуткові

проекти (щодо проблем інвестування та їх розв’язання у фі-

нансовому менеджменті див. тему: «Основи фінансового ме-

неджменту інвестиціями на підприємстві»).

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. При вивченні цієї теми важливо звернути увагу на взаємозв’язок між принципами та нормативами фінансового управління комерційним банком та страхової компанії. Стан- дартизація банківської діяльності базується на нормативах, що затверджені Верховною Радою України, Національним банком та керівними органами комерційних банків.

2. Студент повинен оволодіти фінансовими методами управління банківськими установами на основі вмілого ви- користання теорій нормування та вартості.

3. Управління страховими компаніями менш нормоване, ніж управління комерційним банком, але з часом страхо- ва справа також буде прагнути до більш широкої стандар- тизації.

Особливу увагу студент повинен звернути на регуля- тивну функцію власного капіталу та дію принципів довіри- відповідальності та нормованого споживання при управлінні активами фінансового посередника.

4. Студенту бажано знайти та проаналізувати актуальні наукові праці за цією проблематикою.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

 

 

1.  У чому полягає суть ресурсів комерційного банку, які їх джерела?

 

 

Портрет першого італійського банкіра роботи Мікеланджело

2. Охарактеризуйте структуру ресурсів ко- мерційного банку.

3.  Охарактеризуйте систему норм і нормати- вів управління власним капіталом комерційно- го банку.

4.  Охарактеризуйте систему норм і нормати- вів щодо управління залученими коштами.

5. Як здійснюється розрахунок показників управління власним капіталом?

6. Як здійснюється розрахунок нормативів щодо управління залученими коштами?

7.  У чому полягає управління активами ко- мерційного банку?

8.  Які  особливості  управління  ресурсами

 

страхової компанії?

?                      Запитання для роздумів та дискусій

Яким Ви бачите майбутнє банківської системи України та інших країн?

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

Розробити та обґрунтувати власну систему норм та нор- мативів з фінансового управління ресурсами страхової ком- панії.

Р.S. Виконання цього завдання є об’єктом контролю кредитно-модульної системи (модуль № 3).