Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки - Навчальний посібник (Євтух О. Т., Євтух О. О.)

Тема 7 фІнансове управлІння оборотним капІталом пІдприЄмства

1.  Оборотний капітал: суть, класифікація та фінансове управління ним.

2.  Оцінка та облік оборотного капіталу.

3.  Фінансове планування оборотного капіталу.

4.  Фінансовий аналіз використання оборотного капіталу.

5.  Система тотального управління грошима на підприєм- стві.

6.  Фінансові заходи щодо підвищення ефективності ви- користання оборотного капіталу.

Деякі джерела інформації до теми

І. Основні джерела:

1.  Брунгильд С. Управление дебиторской задолженостью.

– М.: Астел, 2007.

2.  Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке. – М.: Ви-

льямс, 2006.

3.  Друкер П. О профессиональном менеджменте / пер. с

англ. – М.: Вильямс, 2006.

4.  Кинг А. Тотальное управление деньгами / пер. с англ. –

СПб.: Полигон, 1999.

5.  Макаренко І. Метод інженерного прогнозування фі-

нансових потоків підприємства // Актуальні проблеми еко-

номіки. – 2006. – №8.

6.  Маргасова  В.  Комплексна  оцінка  впливу  системи

управління оборотним капіталом та фінансовий стан підпри-

ємства // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 6.

7.  Савчук  В.  Финансовый  менеджмент  предприятий:

прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. – К.:

Максимум, 2001.

ІІ. Додаткові джерела:

8.  Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / пер. з англ. – К.: Молодь, 1997.

9.  Зви Боди, Мертон Роберт Финансы. – М.: Вильямс,

2000.

10.  Фінансовий менеджмент / Поддєрьогін А. М., Буряк

Л. Д., Калач Н. Ю. та ін. – К.: КНЕУ, 2005.

1. Оборотний капітал: суть, класифікація та фінансове управління

Оборотний капітал – це вартість в різних формах: грошово-документарній та речово-натуральній, яка при- значена для своєчасного розрахунку підприємства за свої зобов’язання та для забезпечення безперервного виробни-

 

цтва і реалізації продук- ції.

Оборотний     капітал

 

Без оборотного капіталу не існує і основного.

 

залежно від сфери обігу поділяється на дві групи: оборот- ний капітал обігу та оборотний капітал виробництва (див. рис. 7.1).

Оборотний капітал обігу – це засоби підприємства, які функціонують у сфері обігу. Оборотний капітал виробни- цтва – це засоби підприємства, які функціонують у сфері ви- робництва, цілком споживаються протягом одного виробни- чого циклу і повністю переносять свою вартість на готову продукцію.

Т          Г Сфера обігу

Сфера виробництва

ГП       C, М, НФ

Рис.7.1. Схема обігу оборотного капіталу

де:  Т – товар; Г – гроші;

С – сировина; М – матеріали;

НФ – напіфабрикати; ГП – готова продукція.

У табл. 7.1 наведена класифікація оборотного капіталу за сферами обігу.

Таблиця № 7.1

 

Оборотний капітал (Об. К)

Об. К виробництва

Об. К обігу

 

Виробничі запаси

 

Незавершене виробництво та напівфабрикати

 

Видатки майбутніх періодів

 

Залишки готової продукції

 

Товари відвантажені

 

Готівкові кошти

 

Дебіторська заборгованість

 

Короткотермінові фінансові вкладення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оборотний капітал можна також класифікувати за належ- ністю:

 оборотний капітал, що належить власнику підприємства;

 оборотний капітал, який сформований за рахунок за-

позичених коштів.

Аналіз промислових підприємств України свідчить,  що частка оборотного  капіталу у сфері виробництва становить близько 72 \%, а у сфері обігу – 28 \% (з них 17 \% – готова продукція; 6

\% – грошові кошти на рахунку та в касі).

Фінансове управління оборотним капіталом полягає у раціональному використанні оборотних засобів з метою задоволення потреб споживачів на основі знань про гроші, принципи та методи використання грошей.

Фінансове  управління  оборотним  капіталом  має  вели- ке значення для роботи підприємства. По-перше, фінансове управління оборотним капіталом складає основу управління виробництвом, а також менеджменту персоналу, маркетин- гу тощо. По-друге, фінансовий менеджмент оборотним ка- піталом спрямований, в тому числі, на своєчасні розрахунки за зобов'язаннями. Тому він забезпечує виконання принци- пу довіри—відповідальності, тобто здатність розраховувати- ся за всіма зобов’язаннями, що суттєво впливає на кінцевий результат діяльності підприємства.

Фінансове управління оборотним капіталом можна кла- сифікувати за різними ознаками.

По-перше, за сферою обігу:

 фінансове управління оборотним капіталом обігу;

 фінансове управління оборотним капіталом виробни-

цтва.

По-друге, за власністю:

 фінансове управління оборотним капіталом, що ство-

рений за рахунок власних коштів підприємства;

 фінансове  управління  оборотним  капіталом,  який

сформований за рахунок позикових коштів.

2. Оцінка та облік оборотного капіталу

Грошова оцінка оборотного капіталу здійснюється на основі загальновідомих принципів, підходів та методів. Се- ред яких порівняльний підхід і витратний підхід. У зв’язку з тим, що оборотний капітал активно обертається на ринку, його вартість визначається, зазвичай, на основі методу по- рівняння продажів. За відсутності аналогів продажів засто- совують витратний підхід.

Фінансовий облік оборотного капіталу здійснюється за допомогою принципів і методів фінансового обліку, і його результати відображаються у встановлених формах фінансо- вої звітності.

3. Фінансове планування оборотного капіталу

Фінансове планування оборотного капіталу здійснюєть- ся з врахуванням принципів нормованих витрат, попиту і

пропозиції, довіри—відповідальності та збалансованості в часі надходжень та витрат.

Формування оборотного капіталу починається з моменту створення підприємства. Статутний фонд найчастіше форму- ється шляхом грошових внесків засновників, які відобража- ються на поточному рахунку і становлять початковий оборот- ний капітал, який має підприємство у своєму розпорядженні.

Основне призначення статутного фонду – забезпечити відповідальність засновників підприємства і, відповідно, до- віру до нього з боку кредиторів (принцип довіри—відпові- дальності). Цьому принципу відповідає нормативне значен- ня статутного фонду підприємства. Держава законом визна- чає мінімальний розмір статутного фонду для акціонерних товариств та ТзОВ. Він вимірюється в національних грошо- вих одиницях, і його розмір залежить від економічної ситуа- ції в країні (тому в різних економічних ситуаціях розмір ста- тутного фонду може відрізнятись).

А

 

Важливим показником, що відображає відповідальність засновників товариства (та довіру до них), є показник плато- спроможності:  Вк . Цей показник ми можемо назвати показ- ником довіри до підприємства або показником відповідаль- ності засновників. Проте, як ми вже раніше відзначали, його значення для різних установ в різних економічних ситуаці- ях може коливатися. Другим принципом планування вхідно- го грошового потоку при заснуванні підприємства є принцип нормованих витрат (див. тему 5 «Фінансове планування та

 

 

Приказка американських бізнесменів: Існує дві основні проблеми, що пов’язані з грошима. Одна проблема – нестача грошей, а друга – надлишок грошових коштів.

прогнозування діяльності підприємства»).

Іншим способом, який

використовують   підпри-

ємства   для   фінансуван-

ня оборотного капіталу, є

 

отримання кредитів. Планування оборотного капіталу за ра- хунок позикових коштів здійснюється на основі принципів:

 нормованих витрат;

 довіри-відповідальності;

 збалансованості в часі надходжень та витрат.

При плануванні повинно діяти правило «довіри—відпові-

дальності», яке вимірюється через показники ETI, LTV і DСR.

При плануванні позикового грошового потоку на попо-

внення  оборотного  капіталу  ми  повинні  використовува-

ти принцип збалансованості в часі надходжень та видатків. Слід також використовувати правила фінансового важеля. За допомогою цього правила засновники товариства та його ак- ціонери можуть підвищити прибутковість власного капіталу (RОЕ) за умови, що коефіцієнт прибутковості активів (ROA) перевищує процентну ставку по позиковому капіталу. Роз- глянемо приклад (вплив процентної ставки на ROE – див. табл.7.2).

 

 

Вплив процентної ставки на ROE

Таблиця 7.2

 

 

 

 

ВАТ «Азот»

 

ЗАТ «Хімпром»

Сумарні активи

1 000 000 грн

1 000 000 грн

Акціонерний капітал

1 000 000 грн

500 000 грн

Заборгованість

0 грн

500 000 грн

Прибуток корпорації до виплати відсотків і податків (ЕВІТ)

 

120 000 гр.

 

120 000 грн

Коефіцієнт прибутковості активів

(ROA) (ЕВIT/Активи)

 

12,0 \%

 

12,0 \%

Ситуація 1. Позика з процент- ною ставкою 10 \% на рік

 

 

Прибуток корпорації до виплати відсотків і податків (ЕВІТ)

 

120 000 грн

 

120 000 грн

Витрати на виплату відсотків

0

50 000 грн

Оподатковуваний прибуток

120 000 грн

70 000 грн

Податки (ставка 40 \%)

48 000 грн

28 000 грн

Чистий прибуток

72 000 грн

42 000 грн

Акціонерний капітал

1 000 000 грн

5 000 000 грн

Коефіцієнт прибутковості капіталу (RОЕ)

 

7,2\%

 

8,4 \%

Ситуація 2. Позика з процентною ставкою 15 \% на рік

 

 

Прибуток корпорації до виплати відсотків і податків (ЕВІТ)

 

120 000 грн

 

120 000 грн

Продовження табл. 7.2

 

Витрати на виплату відсотків

0

75 000 грн

Оподатковуваний прибуток

120 000 грн

45 000 грн

Податки (ставка 40 \%)

48 000 грн

18 000 грн

Чистий прибуток

72 000 грн

27 000 грн

Акціонерний капітал

1 000 000 грн

500 000 грн

Коефіцієнт прибутковості капіталу (RОЕ)

 

7,2 \%

 

5,4 \%

 

При збільшенні фінансового левериджа підвищується ступінь мінливості RОЕ протягом ділового циклу, а також імовірність банкрутства компанії. У табл. 7.3 відображено, як змінюються коефіцієнти прибутковості активів (RОА) і капіталу (RОЕ) при трьох різних сценаріях, кожен з яких від- повідає різним фазам ділового циклу. У нашому прикладі ми виходимо з припущення, що процентна ставка по залучено- му капіталу складає 10 \% річних.

 

 

Вплив ділового циклу на ROE

Таблиця 7.3

 

 

 

Економічні умови

 

RОА

ВАТ

«Азот»

ЗАТ

«Хімпром»

Невдалий рік

1 \%

0,6 \%

-4,8 \%

Нормальний рік

12

7,2

8,4

Вдалий рік

30

18,0

30,0

 

Взаємозв’язок коефіцієнта прибутковості капіталу з ко- ефіцієнтом прибутковості активів і фінансовим «важелем» може бути поданий таким рівнянням:

ROE = (1 – Ставка податку) × ROA + (1 + став. податку) × (ROA – R) ПЗК, ВК

де: R – процентна ставка за кредитом; ВК – власний капітал;

ПЗК – позичковий капітал.

Фінансове планування грошових доходів і витрат, тоб-

то бюджетування, здійснюється на основі золотого правила

фінансування: узгодженість в часі надходжень та платежів.

Грошові надходження повинні перекривати платежі. Бю- джет може складатися на день, на місяць, на квартал, на рік за допомогою різних форм. Прикладом може бути така фор- ма (табл. 7.4).

Таблиця 7.4

 

 

Показники

Планові місяці

1

2

3

план

факт

план

факт

план

факт

Залишок грошових коштів на початок

 

 

 

 

 

 

Надходження від реалізації продукції

 

 

 

 

 

 

–  надходження від реалізації інших активів

 

 

 

 

 

 

–  короткострокові позики

–  довгострокові позики

 

 

 

 

 

 

Видатки

 

 

 

 

 

 

–  на закупівлю сирови- ни та матеріалів

–  на оплату праці

 

 

 

 

 

 

 

Головним завданням бюджетування є не тільки визна- чення рентабельності бізнесу, але й забезпечення ліквіднос- ті підприємства: своєчасного виконання своїх зобов’язань. Цей принцип відображається показниками ліквідності (як загальноприйнятими – миттєвої, поточної, загальної, так і тими, що розробляються власне підприємством) та плато- спроможності.

Наприклад коефіцієнт планової платоспроможності або бюджетування:

сума надходжень підприємства (за плановий період)

 

Kt=

сума зобов’язань підприємства (за плановий період)

Фінансове планування оборотного капіталу здійснюєть-

 

ся, виходячи з планового обсягу виробництва і реалізації продукції. За принципом нормативних витрат розраховуєть- ся нормативне значення товарно-матеріальних запасів, що необхідні для безперервного виробництва.

Норматив виробничих запасів сировини і матеріалів ви- значається за формулою:

Нз = Мд·Т,

де: Мд – середньодобове споживання матеріалів, сировини у вартісному виразі;

Т – період часу на поставку і зберігання запасів (у днях).

Т = Ттр + Ттех + Тстр,

де: Ттр – період часу від оформлення замовлення до при- буття запасів (сировини, матеріалів) на склад підприємства (згідно з умовами догово-

 

На практиці вже багато компаній пере-

йшли від традиційних методів розра- хунку собівартості до більш сучасних систем розрахунку витрат на весь об- сяг випуску  продукції.

Пітер Ф. Друкер

ру);

Ттех – період часу, не-

обхідний для приймання,

складування і підготовки

до  виробництва  матері-

альних ресурсів;

Тстр – середнє відхи-

 

лення фактичних строків поставки від передбачених дого- вором.

Норматив оборотного капіталу у незавершеному вироб- ництві визначається за формулою:

Ннв = Qс × Твц × Кнв,

де: Qс – середньодобовий випуск товарної продукції за її ви- робничої собівартістю;

 

Ніхто не може збагатитися,

не збагачуючи інших.

Ендрю Карнегі

Твц – тривалість ви- робничого циклу (у днях); Кнв – коефіцієнт на-

ростання витрат.

 

 

 

Кнв =См + 0,5Ci ,

де: См – собівартість матеріалів та сировини; Св – виробнича собівартість;

Сі – інша собівартість (= Св – См).

Норматив оборотних коштів у залишках готової продук- ції на складі:

склад

 

Нгп = Qд × Т ,

де: Qд – собівартість готової продукції, що надходить до складу за добу (грн.);

 

 

Т

 

склад

– кількість днів зберігання готової продукції на

 

складі до її реалізації.

Загальний норматив оборотних засобів підприємства за

розрахунковий період визначається як сума всіх нормативів

за елементами.

Під час фінансового планування оборотного капіталу не-

обхідно також планувати платежі до бюджету по ПДВ, ак-

цизному збору та інших податках і зборах.

4. Фінансовий аналіз використання оборотного капіталу

Аналіз використання оборотного капіталу здійснюється за різними напрямками та на основі різних методів: струк- турного аналізу, порівняння, методу коефіцієнтів тощо.

Розглянемо показники, які можуть бути використані при аналізі ефективності використання обротного капіталу.

І. Ефективність використання оборотного капіталу:

1.  Рентабельність оборотного капіталу:

 

 

P

 

 

=

 

Об.К

Пр

Об.К   ,

 

де: Пр – прибуток підприємства;

Об.К. – середньорічна вартість оборотного капіталу.

2.  Коефіцієнт обіговості оборотного капіталу або коефі-

цієнт віддачі оборотного капіталу:

 

 

Коб =

 

Q

 

ОД      , Об.К

 

 

ОД

 

де: Q

 

– обсяг виручки підприємства від операційної діяль-

 

ності.

ІІ.  Оцінка дебіторської заборгованості та ефективності

використання нормованого оборотного капіталу:

1. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості:

 

 

Кдеб з. =

, Деб.з

 

де: Qр

– виручка підприємства;

 

КР

 

Деб.З – середній розмір дебіторської заборгованості.

2.  Коефіцієнт  обіговості  товарно-матеріальних  запасів

(ТМЗ):

 

 

Коб

ТМЗ

 

=

 

    Ср    , ТМЗ

 

 

де: Ср – собівартість реалізованої продукції підприємства; ТМЗ – вартість товаро-матеріальних з апасів підприємства.

3. Коефіцієнт обіговості нормованого оборотного капіталу:

НОРМ            Об.К.

 

 

=

 

Коб                Qр   ,

НОРМ

 

 

НОРМ

 

де: Об.К.

 

– середньорічна вартість нормованого оборот-

 

ного капіталу.

ІІІ.  Оцінка ліквідності

1.  Коефіцієнт миттєвої ліквідності

Кмл =

 

 Кошти в касі та на рахунках           . Короткострокові зобов’язання

2.  Коефіцієнт граничної оцінки або поточної ліквідності

(лакмусовий папірець):

 

 

Кошти в касі та на рахунках + цінні папери+ Д Кпл =    Короткострокові зобов’язання

3. Коефіцієнт загальної ліквідності

Кзл =  Об К   , Короткострокові зобов’язання

де: Об.К – вартість оборотного капіталу.

еб. заб.

.

 

Наведені вище показники є нормативами, які відобража- ють основні правила використання оборотного капіталу.

При аналізі також визначаються зміни вартості оборотно- го капіталу за певний період часу.

5. Система тотального управління грошима на підприємстві

Тотальне управління грошима (Total Cash Management),

– ТУГ, – є актуальним завданням фінансового менеджменту.

Тотальне управління грошима є управлінням грошовими

потоками, що охоплює всю господарську дільність підпри-

ємства і спрямовується на збільшення вхідних грошових по- токів та оптимізацію вихідних грошових потоків.

Основними напрямками тотального управління грошима є:

1.  Управління грошима в сфері маркетингу (збільшення

надходжень).

2. Фінансове планування (бюджетування).

3.  Управління видатками.

4.  Збір дебіторської заборгованості.

5.  Щоденне управління грошима.

6.  Співпраця з банківськими установами.

7. Застосування інформаційних технологій у розрахунках.

Філософія тотального управління грошима полягає в тому,

що гроші є абсолютно ліквідним активом, який дає можли-

вість  підприємству  своєчасно  розраховуватись  за  своїми

зобов’язаннями – тобто бути кредитоспроможним. Це, своєю

чергою, формує довіру до підприємства, тобто створює умови

 

для отримання нових гро- шових сум. З іншого боку, маючи  гроші,  підприєм-

 

Нам довіряють тоді, коли ми є відповідальними у своїх відносинах

 

ство здатне перетворювати їх в інші активи і вирішувати як виробничі, так і маркетингові завдання.

Перспективи будь-якої ідеї в бізнесі можуть бути оцінені тільки крізь призму грошей.

Важливо, щоб всі особи, задіяні у бізнесі, – від засновни- ків підприємства до найманих працівників, – розуміли необ- хідність постійно працювати на відносне збільшення вхід- них грошових потоків та їх ефективний розподіл. Основою для цього повинно бути виконання таких принципів:

 постійне прагнення до якісного задоволення потреб споживачів;

 дотримання збалансованості вхідних і вихідних гро- шових потоків;

 нормованих витрат;

 довіри-відповідальності.

6. Фінансові заходи щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу

Фінансові заходи щодо підвищення ефективності ви- користання оборотного капіталу ґрунтуються на основних принципах обігу вартості. Зокрема, ефективність викорис-

тання оборотного капіталу пов'язана з принципом довіри- відповідальності (див. рис. 7.2).

Рис. 7.2. Принципова схема дії принципу довіри- відповідальності в процесі руху оборотного капіталу

Якщо між постачальниками підприємства і покупцями іс- нує довіра (довіра продавців до нашої кредитоспроможнос- ті, довіра покупців до товарів та послуг), то рух товарів, як і грошові потоки, буде мати безперебійний характер. Відпо- відно збільшаться обсяги реалізації, зростуть доходи всіх суб'єктів ринку.

Тому ефективне управління оборотним капіталом дося- гається шляхом збільшення обігу капіталу за рахунок під- вищення ліквідності продукції підприємства. (Теорія ліквід- ності викладена раніше – див. тему «Теорія кредиту і грошо- вих зобов’язань у фінансовому менеджменті»). Ліквідність залежить від здатності продукції задовольняти покупця, її доступності (ціни), надійності, гнучкості використання.

Розглянемо вплив довіри до підприємства на всі його гро- шові потоки та розмір кредиторської і дебіторської заборго- ваності, а також на розмір всього оборотного капіталу під- приємства.

Збільшення кредиторської заборгованості досягається за умови довіри до підприємства з боку постачальників. Тому дуже важливо своєчасно розрахуватися за поставлену про-

дукцію (надані послуги). Одним з можливих способів забез- печення своєчасності розрахунків є складання касового пла- ну підприємства.

Зменшення дебіторської заборгованості (і, відповідно, зменшення коштів, що використовуються як оборотний капі- тал) можливе за рахунок пришвидшення реалізації продук- ції. Тому основним важелем зменшення дебіторської забор- гованості є відповідні якість і ціна продукції, які дозволя- ють говорити про високий рівень відповідальності підпри- ємства за свої зобов’язання перед споживачем. Іншими сло-

 

вами, висока якість про- дукції підприємства ро- бить її більш ліквідною.

Основою        ліквіднос- ті товару є його очікуван-

Фінансовому менеджеру платять за те, що він збільшує доходи та вартість підприємства, а не за те, що він зменшує витрати.

 

на корисність, яка включає в себе всі інші риси ліквідності. Тому важливо використовувати різні схеми та інструменти підвищення ліквідності.

1-й шлях – це підвищення якості товарів (послуг).

2-й шлях – це збільшення грошових потоків на рекламу

і створення певного іміджу товару і послуги – бренда. При

створенні бренда обов'язково повинен бути зроблений про-

гноз фінансового результату.

До інструментів підвищення ліквідності можна віднести

цінні папери, зокрема векселі та похідні фінансові інстру-

 

менти  (так,  оформлення заборгованості   векселем

Гроші виникають з грошей

 

дозволяє здійснювати купівлю в кредит, одночасно підвищу- ючи надійність цієї операції для постачальника; використан- ня ф'ючерсів і форвардних контрактів дозволяє здійснюва- ти реалізацію, одночасно нейтралізуючи ризик падіння цін на продукцію).

Ефективність використання оборотного капіталу під- вищується також тоді, коли підприємство співпрацює з фі- нансовими посередниками, зокрема банками. Банк є джере- лом вільних ресурсів, які може використовувати підприєм- ство на фінансування оборотних коштів, на здійснення про- грам реструктуризації тощо. Крім того, банк може допомог- ти підприємству своєчасно виконувати свої зобов’язання пе- ред кредиторами (зокрема, він може надати ресурси для по- криття кредиторської заборгованості, виступити гарантом платежу перед кредиторами). Також банк може брати участь

у пришвидшенні обігу дебіторської заборговаості шляхом проведення факторингових операцій або операцій з обліку векселів, що отримані підприємством.

На основі фінансового аналізу оборотного капіталу ми можемо визначити заходи щодо підвищення ефективності його використання. Наведемо приклад аналізу коефіцієнта обіговості оборотного капіталу.

 

 

Коб =

 

Q

 

ОД      . ОбК

 

ОД

 

1)  Збільшення обсягу виручки. Загалом Q

= N·P, де: Р –

 

ціна товару, N – його кількість (штук). Виручка може бути

збільшена одним з двох шляхів: збільшення ціни товару або

збільшення кількості реалізованої продукції. Так, збільшен-

ня кількості реалізованої продукції можливе за рахунок де-

якого зменшення ціни реалізації. Якщо зниження цін дозво-

лить збільшити кількість реалізованої продукції настільки,

що це призведе до зростання обсягу реалізації продукції, ви-

ручки і прибутку, тоді таке зниження цін буде обґрунтованим

з економічної точки зору.

Другим шляхом збільшення обсягу виручки є просуван-

ня товару з новими якостями (і з новою ціною Р″), які кра-

щі за характеристики товарів, що існують сьогодні на рин-

 

ОД

 

ку. Звичайно, зростання Q

призведе до зростання залишків

 

оборотного капіталу, проте, це зростання повинно бути мен-

ОД

 

ше за ріст Q   .

Третій шлях – ефективна комунікативна політика.

2)  Зменшення залишків оборотного капіталу. Оборотний

капітал можна зменшувати різними шляхами.

І-й  напрям:  зменшення  оборотного  капіталу  вироб-

ництва.

Це досягається вкладенням коштів на покращення склад-

ського  обігу  та  вдосконаленн  виробництва:  зменшення

товаро-матеріальних запасів за рахунок нормування, змен-

шення термінів поставок, скорочення виробничого циклу,

впровадження нових технологій, які дозволяють досягнути

економії ресурсів тощо.

ІІ-й напрям: зменшення оборотного капіталу обігу. Його

можна зменшити за рахунок зменшення дебіторської забор-

гованості шляхом нарахування процентів на залишок про-

строченої дебіторської заборгованості (а також нарахування

бонусів тим, хто своєчасно платить).

Дебіторська заборгованість підприємства може бути зменшена шляхом використання факторингу, який дозволяє перетворити дебіторську заборгованість у грошові кошти ще до настання терміну платежу.

Якщо дебіторська заборгованість оформлена векселем, то її також можна зменшити шляхом обліку векселів, які під- приємство отримало від покупців продукції. (Вексель можна не тримати до моменту погашення. Часто вигідніше продати його з дисконтом, а гроші вкласти в справу.)

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. Студенти повинні чітко усвідомити, що основою розу- міння сутності оборотного капіталу є вартісний підхід. Не- обхідно особливу увагу звернути на те, як принципи вико- ристання вартості та теорія нормування пов'язані з ефектив- ністю обігу оборотного капіталу.

2. Майбутні фахівці повинні приділити увагу сучасному підходу до тотального управління грошима та використан- ню теорії грошових зобов’язань в підвищенні ліквідності то- варів і послуг, у визначенні нормативів оборотного капіталу та аналізу ефективності використання оборотного капіталу.

3. Знайти та проаналізувати актуальні наукові праці за цією проблематикою.

?          Запитання та завдання для самоконтролю

1.  Розкрити сутність оборотного капіталу.

2.  Що таке фінансове управління оборотним капіталом?

3.  Перерахувати принципи планування оборотного капі-

талу.

4.  Які нормативи обігу оборотного капіталу вам відомі?

5.  Наведіть фнансові схеми з використанням векселів.

6.  Що включає в себе тотальне управління грошима?

7.  Запропонуйте фінансові схеми з використанням по-

хідних фінансових інструментів, які дозволять підвищити

ефективність використання оборотного капіталу.

?                      Запитання для роздумів та дискусій

 

 

У чому полягає єдність та протиріччя між нормами і нормативами оборотного капіталу?

Тестові завдання до тем 6 та 7

1. Які методи оцінки нематеріальних активів є основ- ними:

a) метод дисконтування грошових потоків;

б)  метод прямої капіталізації;

в)  метод парних продажів;

г)  метод витрат;

д)  метод коефіцієнтів.

2.  Основний капітал обліковується в балансі, зазвичай:

a) за ринковою вартістю;

б)  за середньорічною вартістю;

в)  за історичною вартістю;

г)  за залишковою вартістю;

д)  за справедливою вартістю.

3.  Основні економічні принципи фінансового плануван- ня основного капіталу:

a) принцип довіри—відповідальності;

б)  принцип науковості;

в)  принцип нормованого споживання;

г)  принцип оптимальності;

д)  принцип збалансованості грошових потоків.

4.  Показники ефективності використання основного ка- піталу:

a) DCR;

б)  коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

в)  LTV;

г)  ETI;

д)  коефіцієнт рентабельності основного капіталу.

5. Фондовіддача збільшується за рахунок зростання:

a) пасивної частини основного капіталу;

б)  продуктивності праці;

в)  вартості основних фондів;

г)  активної частини основного капіталу;

д)  ліквідності продукції підприємства.

6.  Показники, що відображають відповідальність засно- вників підприємства перед споживачами товарів і послуг:

a) рентабельність продажу;

б)  LTV;

в)  DCR;

г)  коефіцієнт платоспроможності;

д)  ЕTІ.

7.  Показники,           що       відображають            принцип         довіри- відповідальності між підприємством та його кредитором:

a) LTV;

б)  ЕTІ;

в)  DCR;

г)  коефіцієнт платоспроможності;

д)  коефіцієнт наростання витрат.

8.  Показники, що відображають принцип нормованих витрат:

a) норматив незавершеного виробництва;

б)  норматив готової продукції;

в)  LTV;

г)  ЕTІ;

д)  коефіцієнт ліквідності.

9.  Показники, що відображають правило фінансового ва- желя:

a) LTV;

б)  ROE;

в)  ROА;

г)  ЕTІ;

д)  DCR.

10.  Тотальне управління грошима включає в себе:

a) стратегічне планування;

б)  управління товарно-матеріальними запасами;

в)  бюджетування;

г)  застосування інформаційних технологій у розрахунках;

д)  котирування акцій.

i :)        Індивідуальне завдання за цією темою

І рівень складності

Виконати розрахункову роботу.

У процесі виконання роботи студенти повинні:

1.  Проаналізувати вихідні дані та самостійно встанови- ти, яких бракує (див. табл. № 1, № 2 та п. 4).

2. Визначити нормативи за елементами оборотного ка- піталу – сировиною, основними матеріалами і покупними напівфабрикатами; незавершеним виробництвом; готовою продукцією та за іншими елементами.

3.  Загальний норматив оборотного капіталу на розрахун- ковий рік.

4.  Приріст оборотних засобів порівняно з базовим роком.

5.  Планові показники: тривалість одного обороту, коефі-

цієнт оборотності, коефіцієнт закріплення.

6.  Вивільнення (залучення) коштів у зв’язку з прискорен-

ням (сповільненням) оборотності оборотного капіталу.

Звіт з практичної роботи має включати:

1)  формулювання мети роботи;

2)  вихідні дані та розрахунки, виконані відповідно до по-

ставлених завдань;

3)  аналіз одержаних показників, висновки, пропозиції.

 

Вихідні дані:

 

Таблиця 1

 

 

п/п

 

Показники

 

Од. вим.

Значення показників

1

План реалізації

шт.

15200

2

Вартість сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів

 

грн/шт.

 

271

3

Виробнича собівартість

грн/шт.

468

4

Тривалість виробничого циклу

днів

15

Продовження табл. 1

 

5

Норматив запасу сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів

 

днів

 

17

6

Норматив запасу готової продукції

днів

4

7

Оптова ціна виробу

грн/шт.

585

8

Частка оплати праці в собівартості виробу

 

\%

 

17

9

Трудомісткість виробу

 

0,3

10

Середній термін дебіторської заборгованості

 

днів

 

90 діб

 

Таблиця 2

 

 

п/п

 

Елементи оборотних засобів

Затрати на плановий рік, тис. грн

 

Норматив запасу, днів

 

Примітка

1

Допоміжні матеріали

 

281

 

50

 

2

Паливо

179

30

 

3

Інструменти, запчастини

 

334,3

 

70

 

4

Інші

54

20

 

 

3.  Витрати на виріб наростають рівномірно протягом ви- робничого циклу;

4.  Загальний норматив оборотного капіталу в базисному

 

році становив

тис. грн;

 

5.  Нормований коефіцієнт оборотності оборотного капі- талу в базисному році – 14,8.

Примітка. Вихідні дані, яких не вистачає, кожен студент встановлює для себе самостійно.

ІІ рівень складності

Прийняти управлінські рішення з фінансового управлін-

ня оборотним капіталом.

Р.S. Виконання цього завдання є об’єктом контролю за кредитно-модульною системою (модуль № 2).