2.4. загальні показники оцінки туристичної діяльності

Основною одиницею виміру обсягів туристичної діяльності є турист як особа, що подорожує з різною метою терміном від 24 годин до одного року без здійснення оплачуваної діяльності і з зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін. У статистичному обліку туристи класифікуються за видами туризму (внутрішній, виїзний і в'їзний) і за віком (дитячий, підлітковий, молодіжний та інший «третій вік»).

Рівень розвитку туризму в країні або регіоні виражається туристичними потоками.

Туристичний потік - це постійне прибуття туристів у країну (регіон) або виїзд туристів за кордон за певний період часу.

До показників туристичного потоку відносяться:

загальна кількість туристів, у тому числі організованих і самодіяльних;

кількість туроднів, що розраховується за формулою

ТД = Чтур • 'і, (2.1)

де ТД - кількість туроднів; Чтур - чисельність туристів;

і - середня тривалість перебування одного туриста в даній країні (регіоні), дні.

Середня тривалість перебування одного туриста у визначеному місці розраховується за середнім арифметичним.

Особливе значення для оцінки рівня розвитку туризму в країні або регіоні мають показники охоплення туризмом свого населення, які характеризують інтенсивність туристичних потоків. Ці показники виступають у двох видах: нетто- і брутто-інтенсивність туристичних потоків.

Нетто-інтенсивність розвитку туризму розраховується за формулою

= ^ ■ 100, (2.2)

де «ін - коефіцієнт нетто-інтенсивності туристичних потоків, \%;

Чтур - чисельність того населення країни (регіону), яке здійснило хоча б одну туристичну подорож за рік

або за інший період часу, тобто кількість туристів; Чнас - загальна чисельність населення країни (регіону) за той самий період.

Цей показник означає, яка частка (\%) населення країни (регіону) або якої-небудь демографічної групи здійснила хоча б одну туристичну поїздку за рік чи за інший період часу, наприклад сезон.

Показник інтенсивності брутто (К^) означає, скільки туристичних подорожей припадає в середньому на одного жителя країни (регіону) за який-небудь період. При розрахунках використовується формула

кбр = Щщ^. 100і т

^ нас

(2.3)

де Мтп - загальна кількість туристичних подорожей, зроблених населенням країни (регіону) за певний період часу.

Показник брутто-інтенсивність по-іншому називається «частота туристичних поїздок» населення країни (регіону) або окремої демографічної групи.

Сезонність попиту на туристичні послуги викликає нерівномірність туристичних потоків, оцінка яких кількісно виражається різними коефіцієнтами. На практиці застосовується три способи розрахунків коефіцієнтів нерівномірності туристичних потоків.

При першому способі використовується така формула:

. ТДтах ТДтіп

(2.4)

де  Кнр- коефіцієнт нерівномірності туристичного потоку; ТДтах - кількість туроднів за період (найчастіше за місяць) з максимальним туристичним потоком; ТДтіп - кількість туроднів за період з мінімальним туристичним потоком. При другому способі кількість туроднів за період з максимальним потоком туристів зіставляється з річною кількістю туро днів:

де  ТДр - річна кількість туроднів.

При третьому способі визначається, у скільки разів інтенсивність туристичних потоків протягом місяця з максимальним туристичним потоком перевищила середньомісячну інтенсивність туристичних потоків (середньомісячну кількість туроднів):

. ТДтах ' ТДсМ

(2.6)

де  ТДсМ - середньомісячна кількість туроднів за рік.

Крім показників, що характеризують туристичні потоки, розвиток туристичного бізнесу оцінюється макроекономічною та соціальною ефективністю. Такі показники ефективності туризму характеризують внесок туризму у створення робочих місць, у валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний доход країни. Вони виражають частку доходів від туризму в експорті та частку витрат на туризм в імпорті країни, охоплюють мультиплікаційний ефект туризму, який впливає на соціально-культурний рівень населення.

До найважливіших показників оцінки туристичної діяльності суб'єктів підприємництва відносяться такі:

кількість обслужених туристів та екскурсантів;

доход від реалізації туристичних послуг;

прибуток від туристичної діяльності;

рентабельність туристичної діяльності.

Ефективність туристичної діяльності проявляється в мінімізації сукупних витрат і підвищенні прибутковості туристичних підприємств, а також в отриманні додаткових вигод суб'єктами підприємництва поза туристичною сферою діяльності.

Особливого значення набуває нині оцінка якості обслуговування туристів, побудована на основі таких вимог: комфортність перевезень та інших послуг; широта асортименту та рівень якості послуг на всьому шляху подорожування.

Контрольні запитання та завдання

Які риси характерні для підприємництва в туризмі?

На яких принципах ґрунтується підприємницька діяльність у туристичному бізнесі?

Розкрийте сутність функцій підприємництва в туризмі.

Охарактеризуйте основні суб'єкти підприємницької діяльності в туризмі.

Що відноситься до туристичної інфраструктури?

Наведіть схему формування та збуту туристичного продукту.

Чим відрізняється реалізація та споживання турпродукту (окремих послуг) від матеріально-речових товарів?

Поясніть порядок оформлення продажу туристичного продукту.

У чому полягає мета підприємницької діяльності суб'єктів туристичного бізнесу?

На яких правових засадах ґрунтується туристичне підприємництво в Україні?

Оцініть умови здійснення туристичної діяльності.

Які засоби прямого впливу на економіку туристичного бізнесу застосовує держава?

Яка роль непрямого державного впливу на розвиток туризму в Україні?

Як класифікуються ресурси, необхідні для забезпечення туристичної діяльності?

Чим визначається система ресурсного забезпечення формування та реалізації туристичного продукту?

Охарактеризуйте взаємозв'язок туроператора з постачальниками туристичних послуг і покупцями турпродукту.

Як формується туристичний потік?

Які показники використовуються для оцінки потоку туристів?

Чи можна оцінити інтенсивність розвитку туризму?

Як визначається економічна та соціальна ефективність туристичного бізнесу країни?