Економіка та підприємництво - Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів

Узагальнюючі оцінки як інструмент технічного аналізу валютного та грошового ринків

Під час вивчення певної вибірки банків як потенційних позичальників міжбанківського кредиту комплексний підхід може бути реалізований шляхом розрахунку показників, що характеризують основні напрями їхньої діяльності, а саме: платоспро­можність, ліквідність, якість активів, прибутковість тощо. Автором методики самостійно проведено всі розрахунки за методикою, які наводяться нижче. Методологічно розрахунок показників виконано у відповідності з вимогами Інструкції НБУ від 14 квітня 1998 р. № 141 про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженої правлінням НБУ із змінами та доповненнями. На початковому етапі проведено розрахунок 17-ти показників, 12 з яких є нормативами НБУ. У нашому прикладі використано фактичні дані на звітну дату 10-ти українських банків. Їхні назви свідомо замінені на літери латинської абетки для дотримання комерційної таємниці (див. табл. 1). Нормативи Н8-Н11 виключені з розрахунків. Єдина система показників застосована до всіх банків сукупності, що ставить усі банки в рівні умови та забезпечує неупереджену, об’єктивну оцінку.

Таблиця 1

Вихідна таблиця фактичних значень показників діяльності банків України, розрахованих на основі даних балансів на 01.02.99 р. та у відповідності до вимог Інструкції НБУ

Показники

Фактичне значення показників по банках

A

B

C

D

E

F

G

H

I

J

Платоспроможність

0,1566

0,5357

0,3008

0,2616

0,2808

0,2652

0,1648

0,5789

0,2665

0,3627

Достатність капіталу

0,1049

0,4043

0,2562

0,2097

0,2347

0,2054

0,149

0,5211

0,144

0,295

Миттєва ліквідність

0,3422

0,6636

1,3819

1,5908

0,5657

0,47

1,0908

2,1744

0,4594

0,3341

Загальна ліквідність

0,9983

1,5476

1,1904

1,1482

1,0213

1,19

1,0575

2,0466

0,9171

1,1013

Віднош. високолікв. акт. до роб. активів

0,4299

0,3666

0,2948

0,3225

0,2879

0,3713

0,279

0,3648

0,6419

0,2564

Надані МБК

0,4963

0,5175

0,3907

0

0,1493

0

0,3096

0,2947

2,2288

0,0182

Закінчення табл. 1

Показники

Фактичне значення показників по банках

A

B

C

D

E

F

G

H

I

J

Отримані МБК

0,6509

0,2921

1,4359

0,233

0,7363

0,5041

0,4295

0,4508

3,5987

0,091

Норматив інвесту- вання

0,2204

0,0127

0,1699

0,1931

0,0796

0,0017

0,0789

0

0

0,0078

Відношення прибутку до активів

0,0048

0,0028

0,0001

0,0022

- 0,0017

0,0038

0,0014

- 0,014

- 0,0057

0,0115

Відношення прибутку до капіталу

0,0455

0,0069

0,0006

0,0104

- 0,0072

0,0184

0,0093

- 0,0269

- 0,0394

0,039

Прострочені кредити у кредит. портфелі

0,0965

0,0845

0,0374

0,0199

0,0773

0

0,0899

0

0

0,1952

Пролонговані кредити у кредит. портфелі

0,0763

0,0294

0,0179

0,3845

0,1661

0,087

0,0904

0,1733

0

0,1384

«Проблемні кредити» в активах

0,05

0,047

0,024

0,148

0,099

0,047

0,072

0,086

0

0,088

 

Наступним кроком комплексної оцінки є перехід від 13-ти окремих показників до узагальненого показника. Такий показник виступає інтегрованим втіленням головних характеристик банку і є дуже зручним з погляду використання в порівняльному аналізі. Розрахунок узагальнюючої оцінки можна розкласти на два етапи:

стандартизація 13-ти окремих показників кожного з банків сукупності, тобто приведення усіх показників до єдиної шкали виміру.

Власне розрахунок узагальнюючої оцінки.

Необхідність виконання першого етапу зумовлена наявністю 13-ти показників з різним масштабом виміру. Шкалювання показників сукупності (приведення ознакового простору до певної шкали вимірювання зі збереженням пропорції у відстанях між окремими членами простору) проводиться за допомогою методу стандартизованих відхилень. Можливо використання декількох підходів до стандартизації даних, при цьому вибір типу стандартизації цілком залежить від напрямку аналізу та особливостей сукупності, що вивчається.

Першим розглянемо найбільш статистично коректний метод. Для цього визначимо середнє арифметичне просте по кожному показнику у сукупності банків, а також середнє квадратичне відхилення індивідуальних значень показників сукупності від серед­нього.

Розрахунок відношення різниці між індивідуальним значенням показника банку та середнім значенням цього ж показника по сукупності банків до середнього квадратичного відхилення дозволяє привести показники до стандартизованого масштабу виміру (див. табл. 2).

Таблиця 2

Стандартизовані ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ за методом відхилень від середнього значення показників діяльності банків

Показники

Стандартизовані значення показників по банках

A

B

C

D

E

F

G

H

I

J

H3

-1,145

1,556

-0,118

-0,397

-0,26

-0,372

-1,087

1,864

-0,362

0,323

H4

-1,16

1,194

0,03

-0,336

-0,139

-0,37

-0,813

2,112

-0,852

0,335

H5

-0,9

-0,388

0,756

1,089

-0,544

-0,697

0,292

2,018

-0,713

-0,913

H6

-0,665

0,968

-0,093

-0,219

-0,596

-0,095

-0,489

2,452

-0,906

-0,358

H7

0,611

0,045

-0,596

-0,349

-0,658

0,087

-0,737

0,029

2,506

-0,939

H12

0,085

0,117

-0,076

-0,669

-0,442

-0,669

-0,199

-0,222

2,717

-0,642

H13

-0,185

-0,531

0,573

-0,588

-0,102

-0,326

-0,398

-0,378

2,659

-0,725

H14

1,643

-0,727

1,067

1,331

0,036

-0,852

0,028

-0,872

-0,872

-0,783

Прибуток/активи

0,632

0,337

-0,062

0,248

-0,328

0,484

0,13

-2,143

-0,918

1,621

Прибуток/капітал

1,52

0,047

-0,193

0,181

-0,491

0,486

0,139

-1,243

-1,72

1,272

Прострочені кредити/кредит. портф.

0,59

0,396

-0,367

-0,65

0,279

-0,973

0,483

-0,973

-0,973

2,188

Пролонг кредити/ кредит. портфель

-0,359

-0,779

-0,882

2,404

0,446

-0,263

-0,232

0,511

-1,043

0,198

Проблемні кредити/ сумарні активи

-0,495

-0,588

-1,295

2,52

1,012

-0,588

0,182

0,612

-2,034

0,674

 

Проведена стандартизація дає змогу:

а) дослідити стандартне відхилення кожного з показників діяльності окремого банку від середнього значення показника у сукупності банків, взятого за еталон порівняння;

б) надати показникам сукупності порівнюваного вигляду, що є підготовчою процедурою перед розрахунком узагальнюючої оцінки.

Слід наголосити на тому, що досліджувані у нашому прикладі показники, так само як і багато інших показників, які характеризують діяльність банку, різняться між собою за декількома ознаками, а саме:

1) відносяться до різних типів відносних величин;

2) оцінюють різні аспекти та напрямки діяльності банку;

3) можуть мати різнонаправлений вигляд;

4) мають різний масштаб.

При цьому, і це найсуттєвіше, вони різняться за ступенем важ­ливості (критерієм важливості виступає рівень інформативності показника для діагностики та моніторингу стану економічного об’єкта) щодо оцінювання банку з позиції позикодавців. Розподіл означених показників від менш важливого до більш важливого проведемо за методом експертних оцінок. У ролі експертів представлені особи, які мають досвід казначейських операцій, розуміються на аналізі фінансово-економічного стану банків-позичальників.

Таблиця 3

ЗВЕДЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРТНОГО ОПИТУВАННЯ ВІДНОСНО РІВНЯ ВАЖЛИВОСТІ КОЖНОГО ОКРЕМОГО ПОКАЗНИКА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКА-ПОЗИЧАЛЬНИКА

Показники

Оцінки експертів

Wj

A

B

C

D

E

F

G

H

I

J

K

L

Н3

13

7

12

11

13

10

12

11

13

12

12

10

11,33

Н4

11

11

5

9

8

11

13

10

12

6

7

9

9,33

Н5

1

5

11

13

9

12

11

13

3

11

11

11

9,25

Н6

12

12

13

12

10

9

10

12

7

9

13

13

11,00

Н7

10

6

3

10

5

13

6

9

9

7

2

12

7,67

Н12

2

3

2

4

4

1

8

3

5

3

5

3

3,58

Н13

3

4

4

2

3

2

7

2

6

1

3

2

3,25

Н14

4

2

1

1

1

6

5

1

1

2

1

1

2,17

Прибуток/активи

9

10

7

6

6

7

3

5

8

4

6

8

6,58

Прибутку/капітал

8

1

6

3

2

5

4

4

2

5

4

7

4,25

Прострочені кредити/кредитний портфель

5

9

10

8

12

4

2

8

10

13

10

6

8,08

Пролонговані кредити/кредитний портфель

6

8

8

5

7

3

1

7

4

10

8

5

6,00

Проблемні кредити/ сумарні активи

7

13

9

7

11

8

9

6

11

8

9

4

8,50

 

В опитуванні брало участь 12 експертів, яким було запропоновано надати кожному з 13-ти показників оцінку-вагу від 13 до 1 в залежності від міри їх важливості при вивченні банку — потенційного позичальника. Як бачимо з табл. 3, найвищу оцінку-вагу отримав показник платоспроможності, далі йде група показників ліквідності, за ними показники якості активів. Такий розподіл ваг за категоріями показників є природним і свідчить про добру обізнаність експертів у питаннях аналізу банків-позичальників, тим са­мим підвищуючи якість експеременту. Візуальний аналіз отриманих результатів дозволяє оцінити варіацію думок експертів як незначну.

Для оцінки прийнятності результатів як ваг було розраховано коефіцієнт конкордації (узгодженості) за формулою Кендалла, який характеризує зв’язок між кількома ознаками, вираженими в порядковій шкалі. В нашому прикладі вивчався зв’язок між судженнями експертів, втілений в сукупність оцінок, тобто рівень одностайності/варіабельності.

   ,           (1)

 де    .

Отримано такий результат: 0,633. Коментар: коефіцієнт може набувати значення від 0 до 1. За наявності значної варіабельності думок експертів показник наближається до 0. За значної спорідненості оцінок показник тяжіє до 1. Таким чином, результат розрахунку в нашому прикладі показує достатньо щільний зв’язок між оцінками експертів. Окрім цього необхідно перевірити істотність зв’язку, тобто пересвідчитись у тому, що узгодженість оцінок експертів не є випадковою величиною. Перевірка проводиться з використанням критерію «хі-квадрат». Розрахункове значен­ня c2 = Wm(n — 1) порівнюється з теоретичним значенням для заданого рівня значущості і ступенів свободи. У нашому випадку для рівня значущості 0,01 та k = 12 c2 розрахункове = 91,15, а c2теоре­тичне = 26,2; c2р > c2т, тому з імовірністю 99\% можна стверджувати, що у судженнях експертів є узгодженість. Оцінки експертів приймаються як ваги показників для подальшого розрахунку узагальнюючого показника.

Для отримання узагальнюючого показника по кожному з об’єктів сукупності застосуємо формулу багатомірної середньої зваженої:

,  (2)

де I — узагальнюючий показник діяльності банку;

Kstij — стандартизоване значення елементів матриці із i по j;

Wj — усереднена оцінка-вага кожного з показників сукупності згідно з експертним опитуванням.

Слід також зауважити таку важливу деталь, як різнонаправлений характер показників нашої сукупності. Наприклад, чим біль­ший у банку показник прибутковості, тим краще характеризується його діяльність, у той час як чим більший показник питомої ваги прострочених кредитів у кредитному портфелі, тим гірше характеризується його діяльність. Ці показники, як ми пересвідчилися, мають різнонаправлений вигляд. Тому перед підрахунком багатомірної зваженої тут і надалі ми використовуємо таке правило: показники з напрямком «чим нижче, тим краще» помножуються на –1. Це дає змогу привести всі показники до єдиного вигляду за напрямком.

Отримані результати зведені у загальну табл. 4.

Узагальнююча оцінка кожного банку розраховується за формулою (2). Отримані остаточні оцінки за трьома методами стандартизації зведемо та проаналізуємо в табл. 5. Підсумуємо проведений аналіз. Так, перша оцінка виконана з використанням методики стан­дартизації при середньому арифметичному в якості еталона порівняння та формули (2) для визначення узагальнюючої оцінки.

 

Таблиця 4

Зведені узагальнюючі оцінки діяльності банків, розраховані згідно з методиками І—ІІІ

Банк

Оцінка за першим типом стандартизації

Оцінка за другим типом стандартизації

Оцінка за третім типом стандартизації

A

-0,294

-0,633

0,781

B

0,515

-0,370

2,352

C

0,132

-0,490

1,965

D

-0,270

-0,605

1,584

Е

-0,383

-0,645

1,189

F

0,103

-0,501

1,400

G

-0,314

-0,627

1,156

H

0,791

-0,266

3,397

I

-0,129

-0,571

1,236

J

-0,150

-0,579

1,351

 

Таблиця 5

Стандартизовані за методом відхилень від нормативних значень показники діяльності банків

Показники

Норматив

Банки

A

B

C

D

E

F

G

H

I

J

Платоспроможність

не менше 0,08

0,1566

0,5357

0,3008

0,2616

0,2808

0,2652

0,1648

0,5789

0,2665

0,3627

Достатність капіталу

не менше 0,04

0,1049

0,4043

0,2562

0,2097

0,2347

0,2054

0,149

0,5211

0,144

0,295

Миттєва ліквідність

не менше 0,2

0,3422

0,6636

1,3819

1,5908

0,5657

0,47

1,0908

2,1744

0,4594

0,3341

Загальна ліквідність

не менше 1

0,9983

1,5476

1,1904

1,1482

1,0213

1,19

1,0575

2,0466

0,9171

1,1013

Подпись: 251Віднош. високолікв. акт. до роб. активів

не менше 0,2

0,4299

0,3666

0,2948

0,3225

0,2879

0,3713

0,279

0,3648

0,6419

0,2564

Надані МБК

не більше 2

0,4963

0,5175

0,3907

0

0,1493

0

0,3096

0,2947

2,2288

0,0182

Отримані МБК

не більше 3

0,6509

0,2921

1,4359

0,233

0,7363

0,5041

0,4295

0,4508

3,5987

0,091

Норматив інвестування

не більше 0,5

0,2204

0,0127

0,1699

0,1931

0,0796

0,0017

0,0789

0

0

0,0078

Відношення прибутку до активів

не менше

0,0048

0,0028

0,0001

0,0022

- 0,0017

0,0038

0,0014

- 0,014

- 0,0057

0,0115

Відношення прибутку до капіталу

не менше

0,0455

0,0069

0,0006

0,0104

- 0,0072

0,0184

0,0093

- 0,0269

- 0,0394

0,039

Прострочені кредити у кредит. портфелі

не більше

0,0965

0,0845

0,0374

0,0199

0,0773

0

0,0899

0

0

0,1952

Пролонговані кредити у кредит. портфелі

не більше

0,0763

0,0294

0,0179

0,3845

0,1661

0,087

0,0904

0,1733

0

0,1384

Проблемні кредити в активах

не більше

0,05

0,047

0,024

0,148

0,099

0,047

0,072

0,086

0

0,088

 

 

Інтервал можливих значень узагальнюючих оцінок за цією методикою від — ¥ до + ¥. Як видно з табл. 5, емпіричні значення розташовані навколо 0. Чим вище додатне значення узагальнюючої оцінки, тим краще характеризується банківська установа, що її отримала.

Друга оцінка виконана з використанням методики стандартизації при максимальних та мінімальних значеннях показників у ролі еталона та за формулою (2) для визначення узагальнюючої оцінки. Інтервал значень узагальнюючих оцінок за цією методикою від –¥ до 0. Завдяки особливостям шкали банки, що отримали узагальнюючі оцінки, наближені до 0, характеризуються як найкращі в сукупності досліджених банків за своїм фінансово-економічним станом. Третю оцінку проведено з використанням підходу, коли в ролі стандарту приймаються інструктивно-затверджені нормативи як втілення оптимальних економічних характеристик. Для розрахунку узагальнюючої оцінки, як і в попередніх випадках, використано формулу (2). Інтервал значень узагальнюючих оцінок за цією методикою від 0 до + ¥. Відповідно, чим більше значення оцінки в того чи іншого банку, тим краще характеризується його фінансово-економічний стан.

Особливістю першої та другої оцінок є їхня велика залежність від внутрішньої структури сукупності, що вивчається. Йде мова про те, що в разі, коли наша вибіркова сукупність не є репрезентативною і повністю складається, наприклад, з фінансово нестабільних, збиткових банків, середнє еталонне значення буде відносно низьким та виникне ризик надання позитивних оцінок і високого рейтингу в кінцевому підсумку кращому серед гірших банків. Проте це не змінює реального становища об’єкта. Тож для уникнення цього недоліку перших двох підходів рекомендується робити репрезентативний підбір кандидатів на отримання кредиту для свідомого підвищення стандартів порівняння. Третя оцінка, що побудована на нормативних значеннях, не має таких вад, як перша та друга. Тому вона виступає як зовнішній критерій оптимальності і як засіб контролю по відношенню до першого та другого методів. Виходячи з цого, можна зробити висновок, що для отримання найбільш зваженої та збалансованої оцінки доцільно комплексно використовувати усі три методики.

Якщо отримані результати подати у вигляді порядкової шкали, з’являється можливість перевірити спорідненість використаних підходів для отримання узагальнюючих оцінок з допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена.

Для перевірки спорідненості використаних підходів для отримання узагальнюючих оцінок у сукупності банків розрахуємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена за формулою

r =

де r — коефіцієнт Спірмена;

d — різниця рангів однієї сукупності за різними ознаками (методиками тощо);

n — кількість членів сукупності.

Результати розрахунку коефіцієнта Спірмена показують, що між усіма методиками істотний зв’язок: для рівня значності 1—0,05 при n = 10 критичне значення дорівнює 0,564, а фактичні значення отриманих коефіцієнтів перевищують критичне значення (табл. 6).

Таблиця 6

Коефіцієнти рангової кореляції Спірмена розраховані на підставі банківських рейтингів, визначених згідно з методиками І—ІІІ

Методики

Значення коефіцієнта рангової кореляції Спірмена

I&II

0,988

I&III

0,867

II&III

0,879

 

Для методик I&II, I&III II&III такий зв’язок є дуже щільним, позаяк фактичні значення коефіцієнта перевищують 85\%. Таким чином, використані методики, що базуються на дещо відмінних типах стандартизації, дозволили дійти майже однакових результатів, тим самим підтвердити об’єктивність отриманих оцінок. Можна стверджувати з впевненістю на 95\%, що застосування будь-якої з наведених методик дозволить отримати результати майже однорідні з результатами решти з апробованих вище засобів отримання узагальнюючої оцінки.

Індивідуальні узагальнюючі оцінки можна використати для подальшого моніторингу стану банківської системи в цілому і грошового та валютного ринку зокрема. Це випливає з наявності стохастичного зв’язку, який можна викласти у вигляді схеми:

Інтегральний показник — як відображення фінансового стану банку

 

Спостерігаємо кореляційну залежність між станом економічної системи (ділові цикли, політична ситуація, законодавче забезпечення тощо), суб’єктами економічних відносин, що формують цю систему і одночасно є клієнтами банків, і фінансовим станом банків як посередників. Так, наприклад, економічні негаразди безпосередньо впливають на клієнтів банківських установ, погіршуючи їхню платоспроможність, змен­шуючи обіги по рахунках, заморожуючи ділову активність. Банки внаслідок цього можуть недоотримати прибутки, є ймовірність погіршення стану кредитного портфеля, відтік ресурсів підриває ліквідність — усе це в кінцевому підсумку дасться взнаки в узагальнюючих показниках, які чутливо реагують на зміни і вказують їхній напрямок, формуючи певний тренд. Тож з узагальнених оцінок стану кожного з банків сукупності, розрахованих на певну дату, можна вивести єдину узагальнюючу оцінку, що й буде індикатором «економічного здоров’я» банків і, разом з тим, індикатором кон’юнктурних змін в економіці. Така усереднена оцінка може бути отримана за формулою середнього арифметичного простого з індивідуальних значень оцінок по банках. Спостереження за динамікою усередненої оцінки в поєднанні з макроекономічними показниками може стати корисним як для прогнозування рівнів безпосередньо самих інтегральних показників, так і кон’юнктури валютного та грошового ринків. У періоди загострення економічної кризи стан таких ринків, як правило, депресивний, що зумовлено зрос­танням валютного курсу, процентної ставки, дефіцитом ресурсів, зменшенням ділової активності клієнтів банків, особливо суб’єктів ЗЕД, і самих банків як операторів міжбанківського ринку. Не слід забувати, що національні грошовий та валютний ринки є суто міжбанківськими, при цьому доходи від міжбанківських операцій можуть становити від 10 до 25\% загальних доходів банків, а зміна кон’юнктури ринку передусім від­бивається на доходах. Таким чином, виходячи з динаміки узагальнюючої оцінки, можемо говорити про перспективи принаймні пожвавлення/загасання активності операторів ринку. Перспективи використання узагальнюючої оцінки як технічного індикатора видаються досить оптимістичними, але для остаточних висновків доведеться зробити додаткові дослідження.

Література:

Савлук М. І. Вступ до банківської справи. — К.: Лібра, 1998. — 344 с.

Інструкції НБУ про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Затв. правлінням НБУ 14 квітня 1998 р. за № 141, із змінами та доповненнями.

Сошникова Л. А., Тамашевич В. Н. Многомерный статистический анализ в экономике / Под ред. проф. В. Н. Тамашевича. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 1999. — 598 с.

 

С. С. Ващаєв, аспірант

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ РЕЙТИНГОВИХ ОЦІНОК ЕКОНОМІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ

В економічній практиці багатьох країн набули широкого розповсюдження методи визначення стану різних об’єктів (банків, підприємств, галузей, регіонів тощо) за допомогою рейтингових оцінок або рейтингів. У перекладі з англійської рейтинг (rating) означає «клас, розряд; віднесення до класу, розряду, категорії». Інакше кажучи, рейтинг — це розташування об’єктів, що досліджуються, в певному порядку залежно від значення рейтингової оцінки. На її основі проводиться порівняння чи впорядкування об’єктів станом на певний період часу чи визначення змін у сукупності об’єктів за період. Як безвимірний показник рейтингова оцінка має дві особливості. По-перше, під час визначення стану об’єкта вона може розраховуватися з використанням як кількісних, так і атрибутивних показників у різних поєднаннях; по-друге, в більшості запропонованих методик розрахунку рейтингових оцінок вирішальним для прийняття підсумкового рішення є не числове значення оцінки, а порядок розташування об’єктів (впорядкування всередині вибірки).

Оскільки будь-яка економічна система є надзвичайно склад­ною та динамічною, її функціонування та розвиток можуть бути охарактеризовані певною множиною відповідних показників. Вибір цих показників (формування ознакового обширу) є найвідповідальнішим етапом у процесі побудови рейтингової оцінки, тому що передбачає якісний аналіз суті явища. Рейтингова оцінка найповніше характеризуватиме стан об’єкта, якщо до її складу включити показники, які з різних боків висвітлюють проблему, що вивчається. Надійний кінцевий результат може бути отриманий лише за умови, що дослідник має відповідний досвід щодо аспекту дослідження проблеми і відтак може провести чітку класифікацію показників. Як правило, з метою зменшення витрат у більшості випадків показники обираються на основі існуючих класифікацій, а також поточної статистичної інформації. Але навіть при цьому вибір показників є складним процесом і загалом певною мірою залежить від інтуїції та досвіду дослідника.

Усі показники ознакового обширу складно зіставити за одиницями виміру, що робить проблематичним проведення з ними будь-яких математичних операцій. У багатовимірному порівняльному аналізі для їх стандартизації (позбавлення одиниць виміру) в статистиці використовуються різні методи, зокрема, ранжирування, експертні оцінки, відхилення від еталона, відношення до еталона [1], [2]. При побудові рейтингових оцінок стандартизація найчастіше відбувається за допомогою ранжирування об’єктів — заміни значень показників їхніми рангами.

Тобто відбувається позбавлення іменованих показників і озна­ковий обшир може бути представлений у вигляді матриці рангів R:

,

де Rji — ранг j-го об’єкта по і-му показникові, m — кількість показників; n — кількість об’єктів.

У більшості випадків показники ознакового обширу будуть інформаційно різноспрямованими і здійснюватимуть різний вплив на рейтингову оцінку. Для забезпечення інформацій- ної односпрямованості показників їх поділяють на стимулятори та дестимулятори [2]. Зв’язок між рейтинговою оцінкою та показником-стимулятором прямий, а з дестимулятором — обернений. Існують аналітичні методи перетворень дестимуляторів у стимулятори. Але під час побудови рейтингових оцінок можна скористатися спрощеним підходом. Оскільки ранжирування об’єктів за значеннями показників відбувається, як правило, від Rmin до Rmax, то є сенс надавати ранги для показників-стимуляторів від Rmax до Rmin, а для дестимуляторів — від Rmin до Rmax. В такому разі менше значення рейтингової оцінки вказуватиме на більш високий рейтинг об’єкта. Але цей підхід можна використати лише при наданні рангів кількісним показникам.

У загальному вигляді рейтинг j-го об’єкта розраховується як проста середня з рангів:

,

де m — кількість показників.

Зведена оцінка Rj є основою для побудови рейтингу об’єктів, що вивчаються.

Використання рейтингової оцінки породжує дві досить суттєві проблеми. По-перше, при використанні простої середньої всі показники, включені до ознакового обширу, здійснюють рівновагомий вплив на кінцеву оцінку Rj, чого в реальному житті бути не може. По-друге, як бути, якщо до ознакового обширу включаються атрибутивні показники?

Підійти до розв’язання цієї проблеми можна за допомогою поєднання методів побудови рейтингових оцінок та експертного оцінювання. Але якщо перехід від кількісних показників до рангів логічно та математично обґрунтований і відбувається з мінімальними втратами інформації [3], то експертне оцінювання вносить у процес дослідження певний ступінь суб’єк­тивизму. В рейтингових оцінках завдання експертів полягає у визначенні вагомості кожного з показників ознакового обширу, а також у побудові шкали оцінок для атрибутивних показників. Такий підхід дозволяє розробити шкалу оцінок та вектор вагових коефіцієнтів, які надалі ефективно використовуватимуться протягом певного, іноді досить тривалого, часу. Вагові коефіцієнти також можуть бути визначені аналітичними методами [2].

В такому разі рейтингова оцінка набуває вигляду середньої арифметичної зваженої:

,  за умови

де Rj — рейтингова оцінка j-го об’єкта, ; Rji — ранг j-го об’єкта за і-м показником; di — ваговий коефіцієнт для і-го по- казника.

В Україні рейтингові оцінки дістали широке застосування у фінансовій сфері. Серед них можна виділити три методики. Перша — визначення рейтингів комерційних банків, друга — визначення рейтингів цінних паперів та торговців у Позабіржовій фондовій торговельній системі (ПФТС) і третя — оцінка інвести­ційної привабливості регіонів. Звісна річ, що вони мають обмежене цілеспрямоване використання, однак інформаційною базою для них виступає статистична звітність (для рейтингової системи ПФТС — також щоденні результати діяльності самої торговельної системи), що значно зменшує витрати на отримання кінцевого результату досліджень.

Система рейтингової оцінки комерційних банків CAMEL застосовується (в основному в США) з 1978 року [4]. Її назва утворена від перших літер показників, що включаються до аналізу: C — достатність капіталу, A — якість активів, M — якість управління (менеджменту), E — прибутковість банку, L — ліквідність банку).

Кожен з показників отримує від експертів бал від «1» (добре) до «5» (незадовільно), всі показники вважаються рівно- вагомими, й узагальнююча оцінка розраховується за форму- лою середньої арифметичної простої. На основі отриманих результатів дається характеристика банкам. Ця методика є однією з тих, у якій розроблена шкала значень для рейтингової оцінки.

1990 року до алгоритму розрахунку були внесені суттєві зміни. Зокрема, змінено порядок аналізу CAMEL-факторів та введені вагові коефіцієнти [5].

1996 року такий підхід був запропонований для визначен- ня рейтингу комерційних банків України [6]. Приблизно в той самий час у Росії для оцінки надійності комерційних бан- ків була запропонована і набула поширення методика рей- тингової оцінки В. Кромонова [4]. На відміну від системи CAMEL її ознаковий обшир складається з показника розміру капіталу банку та 5-ти чітко визначених аналітичних коефіці- єнтів. Надійність банку оцінюється шляхом порівняння фак- тично отриманих рейтингових оцінок з «ідеальним банком» (R = 100).

Дещо модифікований підхід реалізовано українською Позабіржовою фондовою торговельною системою (ПФТС) для визначення рейтингів цінних паперів та рейтингів торговців на фондо-

 

 

Подпись: 259

 

 
Принцип розрахунку рейтингової оцінки інвестиційної привабливості областей України

вому ринку України [7]. Рейтингові оцінки розраховуються за визначеними експертами шкалами як середні арифметичні зважені для кожної з зазначених категорій по всіх учасниках ПФТС, і проводиться порівняння цих оцінок станом на певні періоди часу. На відміну від рейтингової системи CAMEL у системі ПФТС найвищий рейтинг має об’єкт з максимальним значенням рейтингової оцінки.

Ще одна сфера застосування рейтингової оцінки — визначення рейтингу областей України з погляду їхньої інвестиційної привабливості [8]. Головна особливість цього методу — двохрівневий підхід до побудови рейтингової оцінки області. Рейтингова оцінка для кожної області визначається на основі 26 аналітичних показників, що представлені в офіційній статистичній звітності чи розраховані на її основі. Алгоритм розрахунку можна подати у вигляді схеми, що її подано на с. 259.

Оцінки І рівня являють собою середні з рангів аналітичних показників. При переході до оцінки ІІ рівня вводяться вагові коефіцієнти, що визначаються експертним шляхом. Зведена рейтингова оцінка розраховується як середня арифметична зважена з оцінок І-го рівня і на її основі відбувається ранжирування та групування областей за рівнем інвестиційної привабливості.

Підсумовуючи все вищенаведене, можна виділити 3 особливості, які роблять методи рейтингових оцінок популярними.

Всі методи базуються на комплексному та багатовимірному підході до оцінки явища, що вивчається.

Рейтингова оцінка може бути побудована на основі статистичної звітності, що не вимагає додаткових фінансових витрат.

Отримана оцінка є порівняльною, і вона враховує стан розвитку кожного з об’єктів.

Література:

Дубров А. М., Мхитарян В. С., Трошин Л. И. Многомерные статистические методы. — М.: Финансы и статистика, 1998.

Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических исследованиях. Методы таксономии и факторного анализа / Пер. с пол. — М.: Статистика, 1980.

Хеттсманпергер Т. Статистические выводы, основанные на рангах / Пер. с нем. — М.: Финансы и статистика, 1987.

Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. — М.: Инфра-М, 1995.

Панова Г. С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Раєвський К. Є. Визначення узагальнюючої оцінки фінансового стану комерційного банку // Вісник НБУ. — 1996. —  № 4.

Кучеренко В. Позабіржова фондова торговельна система // Вісник НБУ. — 1997. — Жовтень.

Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995.

 

О. Є. Линюк, аспірантка