Використання ІнформацІйноЇ логІстики як фактора пІдвищення конкурентоспроможностІ пІдприЄмств

На сучасному етапі розвитку економічних відносин необхідно розглядати підприємство в тісному зв’язку з постачальниками виробничих ресурсів та споживачами готової продукції, адже в умовах дедалі жорсткішої конкуренції успіх будь-якого підпри­ємства залежить від швидкості реагування на постійні зміни в зовнішній інфраструктурі. Підприємство повинно мати такі механізми управління, що дозволять здійснювати адаптацію до нових умов. Тому неабиякого значення набувають питання планування, аналізу виробничо-господарчої і фінансової діяльності під­приємства, вдосконалення і постійного цілеспрямованого розвитку виробничо-технологічної та організаційної структури під­приємства, розробки заходів щодо забезпечення його максимальної ефективності. Тож визначаючи логістику як науку про планування, організацію, управління і контроль за рухом матеріальних, енергетичних ресурсів, кадрів та інших потоків, переконуєшся в доцільності використання заходів логістико-орієнтованого управ­ління для піднесення конкурентоспроможності підприємств.

Логістична система охоплює і погоджує процеси виробництва, закупівлі та розподілу продукції і виступає основою при стратегічному плануванні та прогнозуванні. Вона націлена на створення і контроль за діяльністю єдиної системи управління виробництвом і маркетингом, фінансовими й економічними роз­рахунками, обробкою необхідної інформації. Значний прогрес у справі раціоналізації цих сфер діяльності може бути досягнутий шляхом максимальної координації матеріальних та інфор­маційних потоків.

Поняття матеріального потоку є ключовим у логістиці. Матеріальні потоки утворюються в результаті транспортування, складування й виконання деяких інших операцій з сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами — починаючи з первинного джерела сировини аж до кінцевого споживання.

Для того, щоб мати можливість керувати динамічною логістичною системою, необхідно в будь-який момент мати інформацію про вхідні та вихідні матеріальні потоки, а також про матеріальні потоки, що знаходяться всередині її.

Інформаційний потік можна визначити як сукупність повідомлень, що циркулюють у логістичній системі або між логістичними системами і зовнішнім оточенням, необхідних для управління та контролю за логістичними операціями. Інформаційний потік відповідає матеріальному і може існувати у вигляді паперових і електронних документів.

Інформаційний потік може випереджати матеріальний, рухатися водночас з ним або після нього. Він може бути спрямований як в один бік з матеріальним, так і в протилежний. Наприклад, потік, що випереджає інформаційний, у зустрічному напрямку містить, як правило, відомості про замовлення, а в тому самому напрямку — попередні повідомлення про очікуване прибуття вантажу. Водночас з матеріальним потоком у тому самому напрямку йде інформація про кількісні та якісні його параметри. Слідом за матеріальним потоком у зустрічному напрямі може проходити інформація про результати приймання вантажу за якістю чи за кількістю, різноманітні претензії, підтвердження. У той самий час, шлях, яким пересувається інформаційний потік, може не збігатися з маршрутом руху матеріального потоку.

Інформаційний потік характеризують джерело виникнення, напрямок руху, швидкість передачі та приймання, інтенсивність потоку й інші показники. Тому управляти інформаційним потоком можна змінюючи його напрям, обмежуючи швидкість передачі до відповідної швидкості прийому, а обсяг потоку — до величини пропускної спроможності окремого вузла чи дільниці шляху.

Вимірюється інформаційний потік кількістю інформації, що передається чи опрацьовується за одиницю часу. Засоби вимірювання кількості інформації, що міститься в будь-якому повідомленні, вивчаються розділом кібернетики, який називається «Теорія інформації». При цьому за одиницю кількості інформації прийнята так звана двоїчна одиниця — біт. У практиці господарської діяльності інформація може мати іншу одиницю вимірювання. Наприклад, кількість документів, що передається, або кількість рядків у них.

Зазначимо, що крім логістичних операцій в економічних сис­темах здійснюються й інші операції, що супроводжуються виникненням і передачею потоків інформації. Проте логістичні інформаційні потоки становлять найзначнішу частину сукупного потоку інформації, який є складною системою, що включає різні підсистеми.

Як і інша система, інформаційна система повинна складатися з упорядковано взаємозв’язаних елементів і мати певну сукупність якостей, що їх об’єднують. Інформаційні системи включають підсистеми функціонування і забезпечення. Функціональна підсистема складається з сукупності завдань, які треба виконувати, згрупованих за цільовою ознакою. В підсистему, що забезпечує, входять такі елементи, як: технічне забезпечення, тобто сукупність засобів з обробки й передачі інформаційних потоків; інформаційне забезпечення, що включає в себе різноманітні довідники, класифікатори, засоби формалізованого опису даних; математичне забезпечення чи сукупність засобів розв’язання функ­ціональних задач і інші засоби забезпечення.

Організація зв’язків між елементами в інформаційних системах логістики може суттєво відрізнятися від організації традиційних інформаційних систем. Це зумовлено тим, що в логістиці інформаційні системи повинні забезпечувати всебічну інтеграцію всіх елементів управління матеріальним потоком, їх оперативну і надійну взаємодію.

Логістичні інформаційні системи поділяють на три групи: планові, диспозитивні та виконавчі, що відрізняються як своїми функціональними підсистемами (складом задач, що розв’язують­ся), так і підсистемами, що забезпечують.

Планові системи створюються на адміністративному рівні управління, їх використовують для прийняття довготермінових рішень стратегічного характеру. Серед задач, що розв’язуються ними, може бути створення та оптимізація ланок логістичного ланцюга, планування виробництва, загальне управління запасами, управління резервами й інші задачі.

Диспозитивні системи відповідають рівневі управління складом або цехом і призначені для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем — детального управління запасами, розпорядження внутріскладським транспортом, відбору вантажу за замовленнями і їх комплектуванням.

Виконавчі інформаційні системи використовуються на рівні адміністративного чи оперативного управління. Ці системи призначені для контролю матеріальних потоків, оперативного управління обслуговування виробництва і т. ін.

У планових інформаційних системах розв’язуються задачі, що зв’язують логістичну систему з сукупним матеріальним потоком. При цьому створюється ефективна система організації виробництва, побудована з урахуванням потреб ринку, з видачею необхідних вимог у систему матеріально-технічного забезпечення підприємства. Таким чином, планові системи зв’язують логістичну систему з зовнішнім середовищем і сукупним матеріальним потоком. Диспозитивні і виконавчі системи деталізують плани і забезпечують їх виконання на окремих виробничих ділянках, складах, а також на конкретних робочих місцях.

Важливість інформаційної логістичної системи передусім у тому, що на ній базується підсистема управління організацією відповідного рівня. І від ступеня наповнення інформаційної системи, якості і своєчасності інформації залежить ефективність системи управління в цілому. В відповідності з принципами системного підходу будь-яка система повинна досліджуватися у взає­мовідносинах з зовнішнім середовищем, а вже після цього всередині своєї структури. Цього принципу послідовного руху етапами створення системи слід дотримуватися і під час проектування логістичних інформаційних систем.

Тому інформаційну систему організації доцільно уявити у вигляді піраміди з чотирьох сходинок. Нижній рівень піраміди стосується окремих угод і запитань, таких, як обробка замовлення, визначення шляхів транспортування товару. Наступний рівень інформаційної піраміди забезпечує менеджерів інформацією, необхідною для успішного управління всією фірмою. Досягнення мети середнього рівня управління можливе, коли використовується інформація, призначена для тактичного управління. Стратегічне управління — це головний ступінь управління, і здійснюється він вищим керівництвом організації, тоді як тактичні плани і рішення щодо них приймають керівники середньої ланки. Тактичні плани розробляються у відповідності зі стратегічними планами, розвиваючи їхні основні напрямки на коротший період часу. Природно, й інформація, необхідна для прийняття рішень з їхнього виконання, відрізняється від інформації першого і другого рівнів піраміди.

Концепція логістики та стратегічні цілі організації спрямовані на забезпечення максимальної адаптації фірми до умов ринку, що змінюються, підвищення своєї частки ринку, одержання переваг серед конкурентів з мінімальними затратами. Тому підсистема стратегічного управління має органічно зв’язуватися з основними потоками інформаційної логістичної системи організації.

Нові проблеми, що постають перед організаціями і керівниками виробництва в галузі практичної реалізації логістичних принципів, ставлять їх перед необхідністю створення інформаційної інфраструктури, що дозволила б збирати, організовувати і транспортувати інформацію у відповідності з поставленими цілями. Проте логістична система на виробництві ефективна лише тоді, коли створюються умови для її інтеграції в поточні виробничі процеси. Ця проблема розв’язується шляхом побудови єдиної інтегрованої інформаційної системи, переваги якої спричинені тим, що зростає швидкість обміну інформацією, зменшується кількість помилок в обліку, суміщаються раніше розрізнені інформаційні блоки.

Розрізняють вертикальну і горизонтальну інтеграцію інформаційного обслуговування субсистем. Горизонтальна інтеграція робить можливим зв’язати інформацію і забезпечити нею матеріальний потік у ланцюзі надходження товару і сировини, попередньої їхньої обробки, монтажу, перевірки та збуту. Горизонтальна інтеграція, до того ж, дозволяє органічно зв’язати матеріальні і товарні потоки з загальною системою планування й управління на рівні виробництва і фірми в цілому. Наявність подібного зв’язку дасть можливість домогтися того, що жодне відповідне рішення про виробничий процес не може бути прийняте і реалізоване без співвіднесення його з загальною стратегією і метою виробництва.

Вертикальна інтеграція полягає у зв’язку і взаємовпливі різноманітних рівнів в ієрархії структури управління виробництвом. Вона охоплює всі ступені як прямими, так і зворотними зв’язками, дозволяючи верхньому рівню мати достатню інформацію про стан окремих ланок виробництва й оперативно реагувати на зміни, що відбуваються.

Широке проникнення логістики в сферу економіки значною мірою завдячує комп’ютеризації управління матеріальними потоками. Це дало можливість на кожному робочому місці розв’я­зувати складні питання обробки і взаємного обміну інформацією між різноманітними учасниками логістичного процесу.

При побудові логістичних інформаційних систем на базі ЕОМ необхідно додержуватися певних принципів. По-перше, логістичні інформаційні системи, як і інші автоматизовані системи управління, є системами, що постійно розвиваються. Це означає, що, проектуючи їх, необхідно передбачити можливість постійного зростання числа об’єктів автоматизації, можливість розширення складу функцій, що реалізуються інформаційною системою, і кількість задач, які вона розв’язує. Потрібно також забезпечити прийнятність системи для користувача, гнучкість системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування.

Ключовим пунктом планування й управління виробництвом є оптимальне співвідношення централізації і децентралізації в діяльності окремих підсистем. Оптимально організована локальна діяльність кожної з підсистем, як правило, не приводить до найкращого результату в діяльності всієї системи. Тому однією з найважливіших умов успішного функціонування виробництва є створення комунікаційних і інформаційних систем, що дозволили б налагодити ефективний зв’язок між учасниками процесу управління. При цьому комунікаційна система повинна охоплювати всіх постачальників і замовників даного підприємства.

Інформаційна система, що створюється як у рамках окремих виробничих одиниць, так і в усій фірмі в цілому на базі сучасних, швидкісних ЕОМ, відповідного програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного (сервілістичного) фактора в самостійну продуктивну силу, здатну помітно і в стислий час підвищити продуктивність праці і зменшити до мінімуму витрати виробництва. Що вищий рівень інформаційної системи, то вища ефективність логістичної системи. Тому якість інформаційної системи дозволить ефективно розв’язувати численні проблеми управління запасами, транспортування продукції, складування й інших логістичних функціональних галузей.

Варто зазначити, що, незважаючи на ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів у загальній системі логістики, також успішне її функціонування можливе лише в разі переходу всього виробництва на логістичні принципи.

У свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівлі, транспорту, складування, виробництва, збуту й розподілу абсолютно неможливий без інформаційної системи, що створює для його реалізації основні передумови.

Література:

Гаджинский А. М. Основы логистики. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1996. — 124 с.

Колобов А. А., Омельченко И. Н., Ермаков А. Ю. Промышленная логистика. — М.: Изд-во МГУ им. Баумана, 1997. — 204 с.

Неруш Ю. М. Коммерческая логистика: Учебник для вузов. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 271 с.

Родников А. Н. Логистика.: Терминологический словарь. — М.: Экономика, 1995. — 248 с.

Д. О. Редькін