Чотири стадІЇ оборотностІ цІнних паперІв (на прикладІ облІгацІй мІсцевих позик)

Актуальність теми зумовлена сучасним станом української економіки і, зокрема, пріоритетами розвитку ринку цінних паперів. Децентралізація влади збільшила потреби в фінансуванні інфраструктури міст. Тенденції трансформації економічного та соціального устрою нашої країни в суспільство, збудоване на інтересах власності, створюють необхідні умови для появи та розвитку ринку цінних паперів та кредитного ринку, які пропонують достатньо гнучкі механізми фінансування та кредитування міст. Одним з найбільш перспективних та ефективних інструментів фінансування потреб місцевостей в Україні є випуск облігацій місцевих позик.

Облігації місцевих позик є довготерміновими цінними паперами, які виступають складовою ринку боргових зобов’я­зань. Ринок боргових зобов’язань, в свою чергу, є частиною кредитного ринку. З іншого боку, довготермінові цінні папери входять до складу ринку цінних паперів. Наявність цих складних зв’язків зумовлює подвійну економічну сутність облігацій місцевих позик.

З одного боку, облігація місцевої позики матиме всі ознаки інструмента ринку цінних паперів. Властивостями інструмента ринку цінних паперів виступають вартість, ліквідність, оборотність, дохідність та надійність. З другого боку, виступаючи інструментом кредитного ринку, облігація місцевої позики матиме властивості кредиту. Трьома основними властивостями кредиту виступають платність, терміновість та повернення.

Оборотність цінних паперів — це наявність у них певного самостійного життєвого циклу, що включає чотири послідовні стадії: випуск — розміщення — обіг — погашення. Виділення оборотності як однієї з основних властивостей цінних паперів є ключовим для розуміння економічної сутності цінних паперів у цілому.

Для правильного розуміння змісту терміна оборотності цінних паперів треба звернути особливу увагу на два моменти. По-перше, важливим є розмежування двох процесів — обігу цінних паперів та обігу тієї вартості, яку вони уособлюють та гарантом (заставою) якої вони є. Цінні папери, наприклад облігації місцевої позики, мають свій життєвий цикл та обертаються самостійно, відокремлено від тих коштів, які було залучено емітентом шляхом випуску позики. По-друге, наявність самостійного обігу дуже чітко відрізняє цінні папери від інших документів та інструментів фінансового ринку. Скажімо, ощадній книжці не притаманний самостійний обіг. Саме тому ощадна книжка не є цінним папером, а облігація, або вексель, є цінними паперами, бо їм притаманний вільний чи обмежений, але саме самостійний, обіг.

Чотири стадії, що складають поняття оборотності, мають свої особливості.

Випуск цінних паперів починається, напевно, з обґрунтування його необхідності та проектування наступних стадій циклу. Це дуже важливий етап для успішного проходження та завершення всього життєвого циклу, тому що він за своєю сутністю є процесом формування «генетичної бази» емісії. На цьому етапі закладаються вид цінного папера, його номінал, дохідність, термін та сфера обігу, умови погашення. Визначені умови випуску оформляються документально згідно з чинним законодавством та подаються до відповідних державних органів для реєстрації.

Слід зазначити, що фактично на цій стадії існує ще не цінний папір, а його прототип у вигляді грошового документа. Детальніше процес перетворення грошового документа в цінний папір розглядається далі. На рис. 1 наведена схема підготовки емісії.

де ГД — грошовий документ,

  ЦП — цінний папір.

Рис. 1. Схема підготовки випуску цінних паперів

Розміщення полягає в передачі у власність цінного папера першому власнику. Однак фактично передається у власність грошовий документ, який лише після завершення процесу передачі у власність від емітента до свого першого власника стає за своєю сутністю цінним папером. Схематично процес розміщення представлений на рис. 2. Сфера згаданої дії — первинний ринок. Первинне розміщення може бути обмежене чи необмежене в часі; це напевно визначається умовами емісії. При необ­меженому розміщенні цінні папери даного випуску можуть реалізовуватися першому власникові, як правило, до дати їх погашення. В українській практиці розміщення облігацій місцевих позик у більшості випадків має обмежений характер. Як правило, термін розміщення становить півтора-два місяці, і випуск вважається таким, що відбувся, якщо реалізовано 20\% оголошеного обсягу емісії.

Рис. 2. Схема розміщення цінних паперів

Обіг цінних паперів фактично розпочинається після їх первинного розміщення. Вважається, що цінні папери перебувають в обігу з моменту відчуження їх емітентом та передачі у власність першому власникові. Зміст терміну «обіг» розглядається з позиції емітента. Вважається, що цінні папери перебувають в обігу, навіть якщо їх перший власник є й останнім власником (тобто, наприклад, якщо протягом двадцяти років облігації жодного разу не перепродавалися і пред’являються першими власниками до погашення).

Стадія обігу є за своєю сутністю та функціональним призначенням найважливішою стадією оборотності. Саме і тільки в стадії обігу грошові документи перетворюються на цінні папери і функціонують як цінні папери. Часове вимірювання існування грошових документів як цінних паперів відбувається від (після) їх первинного розміщення до їх повного погашення. Вважається слушним представляти обіг як функціональний стан цінних паперів під час їхнього існування. Відправною віхою функціонування грошових документів як цінних паперів є їх народження — первинне розміщення, а закінченням — погашення. Наочно функціональне призначення обігу представлено на рис. 3.

де ЦП — цінний папір,

  В — власник,

   і — загальна кількість власників одного ЦП.

Рис. 3. Схема обігу цінних паперів

Погашення є завершальною стадією оборотності цінних паперів. Погашення облігацій місцевих позик може здійснюватися в кількох формах: у грошовій (готівковій або безготівковій), шляхом надання певних послуг або товарів, шляхом конвертації в цінні папери іншого випуску чи навіть виду. Оскільки однією з властивостей інструментів ринку цінних паперів є дохідність, частіше за все виплата доходу (чи його останньої частини) відбувається одночасно з погашенням. Виплата доходу та погашення цінного папера проводиться його останньому власникові. Форма та термін погашення, а також розмір доходу чітко вказуються в умовах випуску. Схематично процес погашення цінного папера представлено на рис. 4.

При цьому:

Гроші ’ = Гроші + Δ

де В — власник,

 і — кількість власників одного цінного папера,

Δ — дохід.

Рис. 4. Схема погашення цінних паперів

Тепер для цілісного уявлення про процес функціонування гро­шових документів як цінних паперів можна навести повну схему послідовності оборотності цінного папера. Дана концепція представлена на рис. 5.

Таким чином, було детально з’ясовано та схематично відображено сутність чотирьох окремих стадій оборотності цінних паперів на прикладі облігацій місцевих позик. Було проаналізовано механізм перетворення грошових документів на цінні папери, що дало можливість наочно продемонструвати механізм утворення доходу.

При цьому: Гроші ’ = Гроші + Δ

де ГД — грошовий документ,

Ем — емітент,

ЦП — цінний папір,

В — власник цінного папера,

і — кількість власників одного цінного папера,

Δ — дохід.

Рис. 5. Функціонування грошових документів як цінних паперів (показано на прикладі стадій оборотності цінних паперів)

Т. Е. Крішталь, аспірантка