6.7. порядок розрахунку резерву під кредитні ризики

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування (табл. 6.5).

Таблиця 6.5

Під час формування резервів за кредитними операціями, що здійснюються на міжнародному ринку, банки мають ураховувати ризик країни, який виникає у зв'язку з кредитуванням позичальників інших країн і залежить від нестабільної політичної ситуації, економічної кризи, обмежувальної політики уряду щодо іноземних кредитів, інвестицій, переказів тощо.

Під час розрахунку резерву з урахуванням ризику країни чистий кредитний ризик зважується на один з двох коефіцієнтів резервування, що є більшим: коефіцієнт резервування за ступенем ризику залежно від категорії кредитної операції, або коефіцієнт резервування за ризиком країни позичальника.

Якщо гарантом повернення боргу за такою кредитною операцією є резидент країни, ризик якої належить до вищої групи, ніж ризик країни позичальника, то для порівняння береться коефіцієнт, що встановлений для країни цього гаранта.

Якщо за результатами оцінки фінансового стану і стану обслуговування боргу кредитна операція за ступенем ризику віднесена до категорії «стандартна», а країна позичальника за ризиком віднесена до третьої групи ризику і нижче, то така кредитна операція вважається «нестандартною».

Якщо кредитна операція в іноземній валюті здійснюється з нерезидентом, що не є банківською установою або фізичною особою (яка оформила дозвіл на працевлаштування в Україні, або яка є працівником розташованих на території України іноземних дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом та дипломатичними привілеями), то така операція не може бути віднесена до категорії вищої ніж «субстандартна». Ця норма не поширюється на кредитні операції, що здійснюються іноземними філіями українських банків.

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтинго-вих компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors тощо).

Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни. Рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома банків Національним банком України.

Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування.

Тести до матеріалу теми 6

До кредитів в поточну діяльність не відносяться:

розрахунки за овердрафтом; Б) операції Репо;

врахування векселів;

Г) кредити на вивчення іноземних ринків.

До кредитів в інвестиційну діяльність не відносять:

кредити на будівництво та освоєння землі;

Б) кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання, землі;

кредити на придбання цінних паперів; Г) оперативний лізинг.

Бланковий кредит — це:

кредит, виданий шляхом бланкового надпису на векселі; Б) незабезпечений кредит;

кредит на придбання бланків цінних паперів; Г) кредит, оформлений договором застави.

Визначення конкретних параметрів кредиту: сума; відсотки; цілі тощо зветься:

структуризацією кредиту; Б) реструктуризацією кредиту;

оцінкою кредитоспроможності;

Г) розглядом заявки на одержання кредиту.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника:

визначає НБУ;

Б) розробляє сам банк самостійно;

визначає банк на підставі типової методики НБУ; Г) затверджує НБУ за поданням банку.

Скільки класів позичальників існує:

три; Б) шість;

п'ять; Г) сім.

7. В основу методики оцінки фінансового стану позичальника покладено:

рейтинговий підхід; Б) бальний підхід;

конкурсний підхід; Г) ієрархічний підхід.

8. Оцінку кредитоспроможності позичальника-клієнта банка у випадку укладання договору про здійснення кредитної операції проводити:

необов'язково; Б) обов'язково;

обов'язково, а надалі — раз на три місяці; Г) обов'язково, а надалі — раз на місяць.

9. Оцінку кредитоспроможності позичальника-комерцій-ного банка у випадку укладання договору про здійснення кредитної операції проводити:

необов'язково; Б) обов'язково;

обов'язково, а надалі — раз на три місяці; Г) обов'язково, а надалі — раз на місяць.

Оптимальне співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди повинно бути:

А) не менш ніж 2; Б) не менш ніж 1,5; Б) не менш ніж 1; Б) не менш ніж 0,5.

Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати:

щоденно; Б) щомісяця;

щоквартально; Г) щотижня.

Якої оцінки стану обслуговування боргу за кредитом не існує:

відмінної; Б) доброї;

слабкої;

Г) незадовільної.

При класифікації кредитного портфеля за ступенем ризику не враховується:

клас позичальника;

Б) строки погашення основного боргу і відсотків за ним;

оцінка обслуговування боргу позичальником; Г) наявність забезпечення.

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу грунтується:

на кожній кредитній заборгованості окремо;

Б) на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи;

на кредитній заборгованості, що віднесена до вищої групи; Г) на середньозваженій оцінці.

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву на можливі втрати не враховується:

сума валового кредитного ризику;

Б) класифікація кредиту за ступенем ризику;

наявність забезпечення;

Г) норма мінімальних обов'язкових резервів.

На розмір коефіцієнту, з яким сума забезпечення береться до розрахунку резервів під кредитні ризики не впливає такий фактор:

категорія кредитної операції; Б) вид забезпечення;

валюта забезпечення; Г) клас позичальника.

Банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави за кредитами:

забалансовими;         Б) останньої надії;

безнадійними;           Г) списаними з балансу.

Оберіть невірне твердження.

A)        банку рекомендується щокварталу проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вар- тість;

Б) банку рекомендується у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість;

B)        якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, то він банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу;

Г) якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, на нього накладаються штрафи НБУ.

На розмір резервів за кредитними операціями не впливає:

величина чистого кредитного ризику;

Б) коефіцієнт резервування за ступенем ризику залежно від категорії кредитної операції;

коефіцієнт резервування за ризиком країни позичальника; Г) норма мінімальних обов'язкових резервів.

Коефіцієнт резервування за субстандартним кредитом становить:

А) 1 \%;            Б) 5 \%;            В) 20 \%;        Г) 50 \%.

Коефіцієнт резервування за кредитом «під контролем» становить:

А) 1 \%;      Б) 5 \%;      В) 20 \%;     Г) 50 \%.

Резерви по стандартним кредитам формують за рахунок:

прибутку банку; Б) витрат банку;

резервного капіталу;

Г) субординованого капіталу.

Резерви по нестандартних кредитах формують за рахунок:

прибутку банку; Б) витрат банку;

резервного капіталу;

Г) субординованого капіталу.

24. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення:

A)        співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентсь- ких рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточ- ними рахунками;

Б) активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання;

B)        ліквідних активів до короткострокових зобов'язань; Г) загальних активів до загальних зобов'язань.

25. Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення:

A)        співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентсь- ких рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточ- ними рахунками;

Б) активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання;

B)        ліквідних активів до короткострокових зобов'язань; Г) загальних активів до загальних зобов'язань.

26. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення:

A)        співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентсь- ких рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточ- ними рахунками;

Б) активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання;

B)        ліквідних активів до короткострокових зобов'язань; Г) загальних активів до загальних зобов'язань.

Для комерційного банку норматив миттєвої ліквідності повинен складати не менше:

А) 15 \%;       Б) 20 \%;        В) 40 \%;       Г) 100 \%.

Для комерційного банку норматив поточної ліквідності повинен складати не менше:

А) 15 \%;     Б) 20 \%;     В) 40 \%;     Г) 100 \%.

Для комерційного банку норматив короткострокової ліквідності повинен складати не менше:

А) 15 \%;     Б) 20 \%;     В) 40 \%;     Г) 100 \%.

Тема 7