Банківські операції - Навчальний посібник ( Косова Т.Д., Циганов О.Р.)

2.3. операції щодо залучення банківських ресурсів

Банки залучають вільні кошти юридичних і фізичних осіб шляхом учинення депозитних операцій, у процесі яких використовують різноманітні види банківських рахунків.

Депозитом (внеском) вважаються кошти в наявній і безготівковій формі у валюті України або іноземної валюти, що фізична або юридична особа розмістила на рахунках у комерційному банку на договірних умовах на певний термін (або без його визначення) під відсоток і які повинні бути виплачені вкладнику відповідно до чинного законодавства й умов договору. До таких внесків також відносяться кошти, притягнення яких було здійснено банком у формі випуску (емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів. Практично всі клієнтські рахунки називаються депозитними.

Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають у ролі позичальника, і кредитори — власники коштів. Об'єктом депозитних операцій є кошти, передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою. Існують різноманітні ознаки класифікації внесків. У залежності від вкладника депозити заведено розділяти на депозити фізичних і юридичних осіб. За своїм економічним змістом депозити заведено поділяти на чотири групи (рис. 2.1): до запитання; на певний строк (термінові); іменні ощадні; депозити на подавця.

1

залишки на коррахунках, що відкриті в даному банку іншими банками

Рис. 2.1. Класифікація депозитів за економічним змістом

У свою чергу кожна з цих груп класифікується за різними ознаками. Вклади до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для вчинення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта гроші з поточного рахунку в будь-який момент можуть бути цілком або частково вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів. До вкладів до запитання дорівнюються вкладання з попереднім повідомленням банку про зняття грошей із рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця).

При регулярному використанні коштів, що зберігаються, на поточних рахунках у клієнтів усе одно залишаються визначені невикористані залишки коштів. Наявність залишків на рахунках клієнтів пов'язано з осіданням коштів на пасивних рахунках у комерційних банках протягом відрізка часу, установити які у момент їхнього надходження на рахунок практично неможливо. Такими є розрахункові і поточні, бюджетні рахунки юридичних і фізичних осіб, спеціальні рахунки, на яких зберігаються цільові кошти, кореспондентські рахунки з розрахунків з іншими банками, а також кошти у розрахунках. Банк, відкриваючи рахунку клієнтам, використовує кредитові залишки по рахунках для проведення активних кредитних операцій.

Вклади до запитання у своїй основі не є стабільними, що обмежує сферу їх використання комерційними банками для кредитних й інвестиційних операцій. З цієї причини власникам рахунків виплачується низький відсоток або взагалі не виплачується. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст вкладів до запитання шляхом надання додаткових послуг власникам рахунків і підвищення якості їх обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, використання зручних для клієнта форм розрахунку: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультаційне обслуговування тощо.

Таким чином, депозити до запитання є найбільше ліквідними внесками. їх власники можуть у будь-який момент використовувати гроші.

Основними вадами депозитів до запитання є:

для їх власників — відсутність сплати відсотків за рахунком (або дуже маленький відсоток);

для банку — необхідність мати більш високий оперативний резерв для підтримки ліквідності (через потенційну можливість вилучення грошей із рахунків до запитання).

Для покриття операційних витрат, пов'язаних із веденням поточних рахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може стягатися з грошового відсотка. Деякі банки не беруть комісії з безпроцентних рахунків за умови збереження на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на контокор-рентних рахунках (це рахунки, на яких враховуються власні кошти клієнта (кредитові сальдо) і кредити банку (дебетове сальдо). На цьому рахунку відображаються всі операції банку з клієнтами, видача кредитів і проведення платежів із доручення клієнта, надходження виторгу від реалізації продукції й інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення кредитів. Інакше кажучи, контокоррентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, що поєднує особливості поточного і кредитного. Кредитове сальдо за контокоррентним рахунком означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове — що в клієнта виникнула заборгованість перед банком по кредитах.

Формою притягнення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок схожий на контокоррентний. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтам, які активно кредитуються, то при овердрафті таке кредитування припускається час від часу, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особистий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і неюридичним особам, а також громадянам, у той час, як контокоррентний рахунок відкривається тільки у відносинах банку з юридичними особами. Таким чином, особистий рахунок з овердрафтом має більш широку сферу застосування.

Одним із видів депозитів до запитання є залишки коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у даному банку іншими банками.

Строкові вклади — це кошти, що зараховуються на депозитні рахунки на суворо обговорений термін і можуть бути зняті після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку в зазначений термін (не менше 1 місяця). Повернення строкових вкладів клієнту відбувається у вигляді переказу грошей на поточний рахунок або готівки з каси банку. Строкові вклади є для банку кращим видом депозитів, тому що вони стабільні й зручні в банківському плануванні (можливість підтримки ліквідності з меншим оперативним резервом). За ними виплачується високий депозитний відсоток, рівень якого диференціюється в залежності від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку й інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються договором між вкладником і банком. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, розмір якого залежить від орієнтації банку на певного вкладника (дрібного, середнього, великого).

Строкові вклади не використовуються для вчинення поточних платежів. При достроковому вилученні коштів із термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених договором відсотків.

Банк зацікавлений у притягненні строкових вкладів, тому що вони стабільні й дозволяють банку мати у своєму розпорядженні кошти вкладників протягом тривалого часу.

Хиба термінових депозитів для клієнтів складається у неможливості використовувати кошти на рахунках термінових депозитів для розрахунків і поточних платежів, а також для одержання готівки. Для банку хиба складається в необхідності виплат підвищеного відсотку за вкладами і зниженні в такий спосіб маржі (різниці між відсотками за активними і пасивними кредитними операціями).

Однієї з форм строкових вкладів є сертифікати. Сертифікати бувають депозитні й ощадні. Депозитні сертифікати видаються юридичним, а ощадні — фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати за такими особливостями: засіб випуску; засіб оформлення; термін оборотності; умови сплати відсотків.

Відповідно до першої особливості сертифікати випускаються в разовому порядку і серіями; у залежності від засобу оформлення — іменні та на подавця; у залежності від терміну оборотності — із регулярною оплатою відсотків по завершенню визначеного поточного періоду і з виплатою відсотка на день погашення сертифіката (рис. 2.2).

Депозитний сертифікат — це цінний папір, що може використовуватися її власником як засіб платежу і мати оборот на фондовому ринку. Сертифікати мають істотну принадність над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами.

На вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням прибутку за час збереження і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку. У той час як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку — втрату частини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як засіб платежу за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту.

Щоб набути банківського векселя, покупець повинен перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк банківського векселя на ім'я покупця і відзначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їхнього викупу після закінчення терміна оборотності або ж дострокового викупу векселів. У банківських векселях указується розмір прибутку у виді відсотка до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселя за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу.

Ощадні вклади служать власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, у якій відображаються всі операції за рахунком. Зняття грошей з ощадного рахунку відбувається за попереднім повідомленням власника внеску. Період попередження може бути закріплений законодавчо (як засіб державного регулювання) або встановлюватися за договором між банком і власником рахунку. Таким чином, ощадні вклади передбачають великий термін існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях. За ощадними вкладами банки нараховують відсотки.

Вадою ощадних вкладів є чутливість цих внесків до дії різноманітних чинників (політичних, економічних, психологічних), що підвищує погрозу швидкого відтоку коштів із цих внесків і втрати ліквідності банку.

Депозити є важливим джерелом ресурсів комерційних банків. Цьому джерелу формування ресурсів властиві деякі вади. Мова йде про значні матеріальні й грошові витрати банку при притягненні коштів за внесками, обмеженості вільних коштів у рамках окремого регіону. Крім того, мобілізація коштів до внесків (депозитів) залежить значною мірою від клієнтів (вкладників), а не від самого банку. Проте, конкурентна боротьба між банками на ринку кредитних ресурсів примушує їх уживати заходів щодо розвитку нових послуг, що сприяють притягненню депозитів.