5.4. операції комерційних банків на фондовому ринку

На ринку цінних паперів України комерційні банки можуть виконувати практично всі функції: емітента, інвестора, фінансового посередника, інфраструктурного учасника. Таким чином,

комерційні банки грають важливу роль у розбудові фондового ринку України.

При формуванні власного капіталу шляхом випуску акцій комерційні банки виступають як емітенти, при розміщенні тимчасово вільних коштів у цінні папери інших емітентів вони виступають як інвестори.

Як фінансові посередники на фондовому ринку банківські установи здійснюють такі види діяльності (рис. 5.2).

управління цінними паперами: інвестиційне управління інвестиційними фондами, контроль за чистими активами взаємних фондів інвестиційних компаній, управління портфелем цінних паперів клієнтів, управління цінними паперами, що перебувають у власності державних органів управління;

операції з акціями та іншими пайовими паперами: надання брокерських послуг, виконання генеральної угоди щодо операцій із цінними паперами на умовах дилерської угоди, зберігання цінних паперів своїх акціонерів і клієнтів;

операції з векселями: облік векселів, виконання договорів доручення (виконання функцій доміціліанта), поручительство за вексельними зобов'язаннями (надання авалю), прийняття векселів на інкасо, надання кредиту під векселі.

Операції з акціями та іншими пайовими паперами

Рис. 5.1. Види діяльності банків на фондовому ринку

Як інфраструктурні учасники фондового ринку комерційні банки здійснюють такі види діяльності: депозитарну діяльність як депозитарій та зберігач цінних паперів своїх клієнтів; розрахунково-клірингове обслуговування клієнтів; діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; інформаційне обслуговування учасників фондового ринку виконання консалтингових функцій.

Комерційні банки як депозитарний фінансовий посередник можуть бути емітентом не тільки акцій, а й інструментів грошового ринку — депозитних, ощадних сертифікатів та векселів. Якщо на основі емісії акцій та облігацій здійснюється формування власного й позикового капіталу банку, то випуск векселів і сертифікатів може розглядатись як форма залучення так званих безвідзивних вкладень, тобто як інструмент наповнення кредитного ринку країни. Право емісії акцій та облігацій надається тільки комерційним банкам, створеним у формі акціонерних товариств. Випускати депозитні сертифікати й векселі має право будь-який комерційний банк незалежно від того, в якій організаційній формі його створено.

Практика доводить, що акціонерному товариству, навіть великому, важко самостійно вирішувати всі питання, пов'язані з емісією та обігом своїх цінних паперів. Така діяльність змушує утримувати спеціальний фондовий відділ, який повинен постійно, на високому професійному рівні займатися питаннями ринку цінних паперів. У нашій країні переважна кількість емітентів розміщує їх не самостійно, а за допомогою професіоналів, які спеціалізуються на проведенні операцій із цінними паперами. Такі професіонали можуть належно підготувати і розмістити випуск цінних паперів, а також забезпечити підтримку їхньої ліквідності на вторинному ринку. В Україні професіоналами-андерайтерами, як зазначалося вище, здебільшого є банки.

Саме участь банків або інших професіоналів фондового ринку (інвестиційних компаній, брокерських фірм, фінансових компаній) у розміщенні цінних паперів інших емітентів на первинному ринку характеризується процедурою андерайтингу.

Відповідно до українського законодавства андерайтинг — це купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладення договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний або частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем чи про накладання на покупця обов'язку продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

Виходячи з даного визначення та практики іноземних фондових ринків і фінансових організацій, можна виділити три види андерайтингу, а також різні його модифікації залежно від умов, закладених в угоді.

Види андерайтингу

Андерайтинг «на базі твердих зобов'язань» (гарантований андерайтинг). Передбачає проведення операцій з розміщення випуску цінних паперів власним коштом. У такому разі банк діє як дилер. Операція з викупу нового випуску ЦП і їх подальшого продажу індивідуальним та інституційним інвесторам називається підпискою.

Банк здійснює підписку на весь випуск цінних паперів або на його частину, викуповує їх за єдиною ціною. Надалі такі цінні папери зазвичай продаються за вищою ціною. При цьому андерайтер за умовами угоди з емітентом має тверді зобов'язання щодо викупу всього випуску або його частини. Тому навіть якщо частину цінних паперів не буде розміщено серед інвесторів, банк зобов'язаний їх придбати. Таким чином, він бере на себе фінансові ризики, пов'язані з розміщенням ЦП. Якщо момент первинного розміщення збігається з різким падінням курсів на вторинному ринку, андерайтер, який викуповує цінні папери за фіксованою ціною, може понести значні збитки.

Андерайтинг «на базі найкращих зусиль» (звичайне посередництво). У цьому випадку андерайтер зобов'язується докласти максимум зусиль для розміщення якомога більшої кількості цінних паперів. Тобто банк виступ а-як брокер (купівля-продаж ЦП за рахунок і за дорученням клієнта). Банк андерайтер не має зобов'язання шо до викупу нерозміщеної' частин-емісії, тобто всі фінансові ризики пов'язані з розміщенням випуск} цілковито покладено на емітента, андерайтер отримує комісійні за т кількість цінних паперів, яку він реалізував. Нереалізована частина емісії повертається емітенту. Невеликі банки і торговці цінним, паперами в Україні надають переваги андерайтингу «на базі найкращих зусиль».

Обмежений андерайтинг («50/50 або частковий викуп). За цього виду андерайтингу банк розміщує цінні папери як брокер, але гарантує емітенту викуп нерозміщеної частки випуску за свій рахунок. Різновидом обмеженого андерайтингу є придбання оп-ціону на підписку тобто банк придбаває право купити підписку в емітента. Таке право реалізується ним у разі, якщо банк знайде покупців на цінні папери. Бань може самостійно придбати частин;, випуску, а на залишок — купити опціон.

Залежно від додаткових умов, закладених в угоді з емітентом, можливі такі модифікації андерайтингу

а)         андерайтинг з авансуванням банк-андерайтер умовами уго- ди може бути зобов'язаний надати емітент} аванс за взяті ним для розміщенню цінні папери;

б)         конкурентний андерайтинг'. підготовка емісії та її викуп здійснюються н. основі конкуренції — угоду з емітентом укладає андерайтер, який пропонхч найкращі цінові та інші умови;

в)         «стенд-бай «: андерайтер зобов'язується викупити для по- дальшого розміщення частину емісії, яку не викуплено старими акціонерами або тими, хто придбав у них це право;

г)         консорціумний андерайтинг. з метою розміщення значних випуски цінних паперів або для підвищення його ефективності створюються консорціуми (або емісійні синдикати) — групи ан- дерайтерів, які не мають статусу юридичної особи, діють тимча- сово на базі прийнятих спільних зобов'язань та умов розподілу прибутки і забезпечують розміщення й гарантування випуску цінних паперів емітента. Для цього вони укладають багатосто- ронню угоду між собою, з одного боку, та угоду головного банку (менеджера) консорціуму з емітентом — з іншого.

Етапи андерайтингу, характерні для міжнародної практики, відображено на рис. 5.3.

4   | Аналітична та дослідницька підтримка випуску 3     Післяринкова підтримка випуску цінних паперів 2     Розміщення цінних паперів 1     Підготовка емісії цінних паперів

Рис. 5.3. Етапи андерайтингу Етап 1. Підготовка емісії

На цьому етапі банк має вирішити низку питань, серед яких:

а)         вивчення правової основи операції;

б)         оцінка економічного стану емітента;

в)         розробка документації та умов випуску, оцінювання емісії разом з емітентом, а за необхідності — з юридичними фірмами, інвестиційними консультантами;

г)         реклама емісії;

г)         попередня оцінка якості цінних паперів;

д)         підготовка проспекту емісії та реєстрація випуску у відпо- відних державних органах;

е)         укладення угоди з емітентом щодо розміщення цінних па- перів.

В угоді визначаються:

предмет угоди: вид андерайтингу, в тому числі додаткові умови (якщо вони існують); загальні та цінові характеристики цінних паперів, які підлягають розміщенню; часові характеристики підписки; умови винагороди андерайтера;

права та обов'язки сторін відповідно до виду і додаткових умов андерайтингу, в тому числі порядок документального оформлення процедур андерайтингу та порядок передачі цінних паперів;

порядок розрахунків емітента з андерайтером — розмір основної і додаткової (в разі вигіднішого, ніж за умовами угоди, розміщення) винагороди, строки її виплати тощо;

відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків;

особливі умови;

порядок розгляду спорів;

термін дії угоди;

8)         юридичні адреси та реквізити сторін. Етап 2. Розміщення цінних паперів

Розміщення цінних паперів може здійснюватися у кілька способів:

а)         приватне розміщення — реалізація цінних паперів на випу- щену суму серед обмеженої кількості заздалегідь відомих осіб без публічного оголошення, без рекламної компанії, без реєстра- ції проспекту емісії;

б)         відкритий продаж — реалізація цінних паперів шляхом:

відкритої передплати цінних паперів: банк-андерайтер публікує і реєструє проспект емісії, створює групу передплати, приймає заявки від потенційних інвесторів на розміщення ЦП за оголошеним раніше курсом;

здійснення конкурентної передплати, під час якої потенційні інвестори мають змогу внести свої пропозиції щодо курсу передплати цінних паперів, на основі чого визначається їх оптимальний курс;

в)         продаж цінних паперів через біржу — в обов'язки банку- андерайтера входить також авансування емітента до надходжен- ня коштів за продані цінні папери, складання звітів про випуск, публікація результатів передплати тощо.

На цьому етапі банк може бути зобов'язаний підтримувати курс ЦП на вторинному ринку в період первинного розміщення. Етап 3. Післяринкова підтримка

Цей етап передбачає підтримку курсу цінного паперу на вторинному ринку (зазвичай протягом року).

Етап 4. Аналітична та дослідницька підтримка

На даному етапі банк-андерайтер, як правило, контролює динаміку курсу цінного паперу та факторів, що на нього впливають.

Винагорода за послуги андерайтингу може бути у вигляді:

комісії, яка зазвичай розраховується у відсотках від суми розміщених ЦП за курсовою вартістю. Такий вид винагороди притаманний андерайтингу «на базі найкращих зусиль», а також обмеженому андерайтингу. Крім того, угодою може бути передбачено, що в разі розміщення цінних паперів на вигідніших умовах, ніж обумовлено в угоді (мінімальна курсова вартість), банк отримує певну частку (відсоток) від суми додаткового прибутку;

результату торгівлі (прибутку або збитку), котрий визначається як різниця між ціною реалізації цінних паперів і ціною, за якою вони були викуплені в емітента. Цей вид винагороди притаманний гарантованому андерайтингу («на базі твердих зобов'язань»). Як свідчить зарубіжна практика, розмір такого прибутку коливається в межах від 1 \% (андерайтинг цінних паперів великої, відомої кредитоспроможної компанії) до 25 \% (андерайтинг цінних паперів маленької венчурної компанії). Слід зауважити, що теоретично результатом торгівлі цінними паперами емітента можуть бути і збитки.

Стосовно загального розміру доходів від андерайтингу зазначимо, що американські інвестиційні банки за випуск низькоризи-кових корпоративних облігацій отримують винагороду в розмірі 0.9 \% від обсягу емісії. В Росії організатор випуску корпоративних облігацій отримує 0,6—0,7 \% від обсягу емісії. За гарантію розміщення андерайтер бере плату в розмірі не менше 0,5 \%. Отже, загальний розмір його комісійних становить у середньому 1 \%. За розміщення невеликих обсягів цінних паперів, а також за складніших умов випуску і розміщення комісійні можуть бути вищі. Зважаючи на однотипність діяльності, а також міжнародну солідарність андерайтерів, припускаємо, що розмір винагороди за послуги андерайтингу в Україні дорівнює в середньому 1 \%.

Банки також можуть надавати послуги, пов'язані з андерайти-нгом. Наприклад, — гарантії іншим андерайтерам, що є своєрідним страхуванням їхніх ризиків нерозміщення цінних паперів. Зміст такої гарантії зводиться до того, що банк-гарант зобов'язується придбати за фіксованим курсом цінні папери, які андерайтер не зможе розмістити. Банк-гарант, розміщуючи ці папери, розраховує на комісійну винагороду за свій ризик.

Тести до матеріалу теми 5

До групи активів із ступенем ризику 10 відсотків відносять:

кошти в Національному банку;

Б) короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;

Г) кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

Д) кредити, які надані фізичним особам.

До групи активів із ступенем ризику 20 відсотків відносять:

кошти в Національному банку;

Б) короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;

Г) кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

Д) кредити, які надані фізичним особам.

До групи активів із ступенем ризику 50 відсотків відносять:

кошти в Національному банку;

Б) короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;

Г) кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

Д) кредити, які надані фізичним особам.

До групи активів із ступенем ризику 100 відсотків відносять:

кошти в Національному банку;

Б) короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;

Г) кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

Д) кредити, які надані фізичним особам.

5.         Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати \% розміру капіталу банку:

А) 40;  Б) 60;   В) 30;  Г) 50.

На забалансових рахунках банку обліковуються цінні папери:

в торговому портфелі; Б) на продаж;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

Г) придбані згідно з договорами про довірче управління.

На балансових рахунках банку обліковуються:

надані кредити; Б) надані гарантії;

отримані гарантії; Г) враховані векселя.

На ринку цінних паперів України комерційні банки не можуть виконувати таку функцію:

ремітента; Б) інвестора;

фінансового посередника;

Г) інфраструктурного учасника.

Який вид цінних паперів не передбачає класифікація портфеля цінних паперів банку:

цінні папери в портфелі на інвестиції; Б) цінні папери в портфелі до погашення;

цінні папери в портфелі на продаж; Г) цінні папери в торговому портфелі.

Перевищення суми списання по рахунку над залишком рахунка називається:

А) аутсайд;   Б) овердрафт;   В) контокорент; Г) ануїтет.

Операції з цінними паперами, які складаються з двох частин і за якими укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) державних цінних паперів на певний термін із зобов'язанням зворотного продажів (купівлі) у визначений термін або на вимогу із сторін за заздалегідь обумовленою ціною — це:

операція «П»; Б) операція «Н»;

операція «Репо»; Г) операція «депорт».

Наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки називається:

діловою репутацією; Б) кредитоспроможністю;

зворотністю;

Г) платоспроможністю.

Внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою, має назву:

портфельна інвестиція; Б) пряма інвестиція;

концесія;

Г) сек'юритизація.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою не має перевищувати:

15 \% регулятивного капіталу; Б) 15 \% статутного капіталу;

30 \% регулятивного капіталу; Г) 30 \% статутного капіталу.

Норматив загальної суми інвестування не має перевищувати:

60 \% регулятивного капіталу; Б) 60 \% статутного капіталу;

30 \% регулятивного капіталу; Г) 30 \% статутного капіталу.

Принцип розміщення статей активу в балансі банку

збільшення ліквідності; Б) зниження ліквідності;

збільшення терміновості коштів; Г) скорочення терміновості коштів.