8.1. еволюція розвитку internet

В наш час рідко хто проявить намір заперечити той факт, що власне комп'ютери та інформаційні технології визначають рівень та темпи розвитку сучасної цивілізації. Однак, і по сьогоднішній день не всі, безумовно, визнають факт не менш наглядний - найбільш важливим застосуванням комп'ютерів стають роботи не по автоматизації, діловодству або комп'ютеризації виробництва та навчання, а створення глобальних телекомунікаційних мереж, що об'єднують все людство в єдине інформаційне співтовариство.

Країни, що виникли на території колишнього СРСР, опинились осторонь від цього всесвітнього телекомунікаційного руху по причинам не тільки технічного, але і політичного характеру. Прийшов час наздоганяти втрачене. Без створення національних комп'ютерних мереж та їх включення в світові інформаційні мережі бажана інтеграція країн СНД в європейське та світове товариство просто неможлива.

В даний час в країнах СНД діє ряд інформаційних мереж - RELKOM, FREENET, GLASNET та інші. Однак, ці мережі головним чином використовують протоколи обміну даними більш низького рівня, чим ті, на яких працює світова інформаційна мережа – Internet, та базуються на більш низькочастотних каналах зв'язку, що підтримують в основному електронну пошту. З 1993 року Міжнародний науковий фонд (International Science Foundation) фінансує і керує декількома проектами по створенню в країнах СНД наукових та освітніх комп'ютерних мереж з доступом до мережі Internet, що об'єднує сьогодні більше ніж як 30 мільйонів користувачів в більш ніж 100 країнах.

Телекомунікаційна програма МНФ (початковий бюджет 10 млн. доларів) охоплює чотири регіональних проекти.

1.Волоконно-оптична лінія зв'язку в Москві, що забезпечить доступ в Internet та взаємний обмін інформацією співтовариству науки, культури та освіти м. Москви, а також периферійним організаціям.

2.Комп'ютерна мережа Новосибірського Академмістечка, підключена до Internet .

3.Територіальна комп'ютерна мережа в м. Ярославль, що обслуговує інфраструктуру міста (бібліотеки, школи, лікарні, інститути та організації) і має освітню направленість.

4.Наукова та освітня мережа в м. Києві з п'ятьма регіональними вузлами, розташованими в районах концентрації інститутів та вузів, та з'єднаними між собою радіорелейними каналами, зі супутниковим каналом в Internet. Всі проекти МНФ виконуються в тісному співробітництві з державними та недержавними структурами.

Internet з'явилась біля двадцяти років тому в результаті намірів об'єднати мережу Міністерства Оборони США ARPAnet з різноманітними радіо та супутниковими мережами. ARPAnet (Advanced Research Projects Agency net - мережа Управління перспективними дослідженнями) була експериментальною мережею, що призначалася для забезпечення військових досліджень по створенню мереж, стійких до часткових неполадок (наприклад, мереж, які змогли б продовжувати роботу при нанесенні бомбових ударів). В моделі ARPAnet між комп'ютером - генератором інформації та комп'ютером - адресатом завжди існує зв'язок. Мережа була побудована так, щоб потреба в інформації від комп'ютерів клієнтів була мінімальною.

Для пересилання повідомлення по мережі комп'ютер повинен був просто розміщувати дані в конверт, що називався "пакетом міжмережевого протоколу" (IP, Internet Protocol), та правильно "адресувати" такі пакети. Взаємодіючі між собою комп'ютери, (а не тільки сама мережа та її канали), також несли відповідальність за забезпечення передачі даних. Головний принцип полягав у тому, що кожний комп'ютер в мережі був у змозі спілкуватися в мережі з любим іншим комп'ютером. В результаті в США була створена працююча мережа, яка стала прабабусею сучасної Internet. Вчені, викладачі та інші спеціалісти, які мали до неї доступ, незабаром відчули її переваги. Приблизно в той же час, коли Internet робила свої перші кроки, були розроблені перші локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) ETHERNET. ЛОМ поступово вдосконалювались до 1992-93 p.p., коли з'явилися перші настільні робочі станції і в технології ЛОМ стався справжній "вибух". Багато цих робочих станцій поставлялися з операційною системою BERKELEY UNIX, яка дозволяла працювати з протоколом Internet - (IP). В результаті виникла нова ідея: замість з'єднання з одним центральним (головним) комп'ютером, що працював в режимі розділення часу, споживачі захотіли підключати свої ЛОМ до ARPAnet повністю. Практично одночасно багато компаній та організацій почали створювати власні ЛОМ, використовуючи ті ж комутаційні протоколи, що й в ARPAnet, а саме IP протоколи та їх похідні.

Мал. 47 . Кількість вузлових комп’ютерів

Серед найбільш важливих із цих нових мереж треба виділити мережу NSFNET, мережу Національного наукового фонду (NSF) уряду США. В кінці 80-х років NSF створив 5 суперком'ютерних центрів у провідних університетах CШA. Згодом виникла комунікаційна проблема: потрібно було знайти спосіб з'єднання цих центрів між собою та надати споживачам доступ до інформаційного ресурсу. Спочатку NSF спробувала використати для передачі даних мережу ARPAnet, але ці наміри успіху не мали із-за бюрократичних та кадрових проблем. Тоді NSF вирішив створити свою власну мережу на основі IP-технології мережі ARPAnet. Центри були з'єднані телефонними лініями із швидкістю передачі даних 56000 біт/сек (приблизно дві друкованих сторінки формату А4 за 1 секунду): в кожному регіоні США університет з'єднувався зі своїми найближчими сусідами. В такій конфігурації любий комп'ютер міг спілкуватися із всіма останніми, шляхом передачі повідомлень через своїх сусідів. Університети отримали відразу доступ до спільних інформаційних ресурсів і необмежену можливість спілкування з колегами. Графік (завантаження мережі) все збільшувався і комп'ютери, що управляли мережею, і канали зв'язку просто вже не витримували навантаження. В 1987 році фірма Merit Network модернізувала мережу. Швидкість передачі даних виросла приблизно в 20 разів, було замінено старі комп'ютери на швидкодіючі.

Таким чином, мережу NSF можна вважати бабусею Internet. Самим важливим аспектом роботи Національного наукового комітету в галузі мереж є те, що доступ до мережі забезпечений практично всім бажаючим. До цього доступ в Internet мали лише вчені в галузі комп'ютерної техніки, урядові службовці та військові і урядові підрядчики. Зараз з'єднання з Internet мають більшість; робляться спроби підключити школи та бібліотеки. Все це дає підставу прогнозувати, що мережа буде розростатись, будуть виникати нові проблеми, з'являться нові прогресивні інформаційні технології. Internet об'єднує близько 18000 локальних мереж, в яких знаходяться мільйони комп'ютерних терміналів (по деяким даним близько 2 мільйона комп'ютерів та 30 мільйонів користувачів). Internet розширюється приблизно на 1000 комп'ютерів в день. Є прогноз, що до 2010 року число користувачів збільшиться до 1 млрд. чоловік.