Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах - Збірник (Клочко А.М.)

Фінансовий моніторинг як інструмент зміцнення конкурентних позицій банку

Проблема боротьби з відмиванням брудних коштів є однією з найактуальніших світових фінансових проблем, оскільки зазначене негативне явище набуло на сьогодні світового масштабу.

«Брудні» гроші залучаються у фінансовий обіг не прямо, а опосередковано і переважною мірою за допомогою банківської системи. Банки можуть відігравати у цьому процесі як пасивну так і активну роль. Пасивна роль полягає у тому, що банки виконують функцію технічної ланки при здійсненні тих, чи інших фінансових оборудок. Активна ж роль заключається у створенні умов для проведення сумнівних та незаконних операцій. Проте на сьогодні і самі банки все частіше стають об’єктом злочинних посягань з боку не лише недобросовісних власників, а й національних та міжнародних організованих злочинних угруповань і окремих злочинців, особливо коли йдеться про намір «відмити» кошти, отримані незаконним шляхом.

Випадки участі банків у процесі відмивання брудних грошей, кількість яких останнім часом зростає, завдає відчутних моральних збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників, що у свою чергу призводить до зниження їх конкурентних позицій. Крім того, обіг таких коштів шкодить економіці держави.

З огляду на це, запровадження процедур фінансового моніторингу у сферу банківської діяльності є своєчасним і дієвим заходом, який певною мірою дозволить попередити, а також викрити фінансові злочини. Адже сутність банківської діяльності, у цьому контексті, полягає не лише в тому щоб зупинити здійснювану клієнтом неправомірну операцію, а й в тому, щоб сприяти його притягненню до відповідальності, відстежити весь ланцюжок легалізації незаконно здобутих коштів, викрити злочинців, конфіскувати їх активи, притягнути до кримінальної відповідальності і таким чином перешкодити подальшому здійсненню їх злочинного бізнесу.

У цьому зв’язку, кожен банк має розробити відповідну конкурентну корпоративну стратегію розвитку, оскільки конкурентним є той банк, який володіє чітким розумінням власних стратегічних цілей, баченням майбутнього, компетентним персоналом, та ефективним механізмом адаптації до сучасних вимог ринку банківських продуктів та послуг. Динамічність, як характерна особливість конкурентної установи, зумовлює необхідність здійснення інноваційної діяльності, швидкого оцінювання ситуації на ринку, прийняття адекватних рішень щодо впровадження відповідних змін.

Виходячи з цього, конкурентною стратегією вважають сукупність взаємопов’язаних дій, направлених на досягнення та утримання стійких конкурентних переваг банку та зростання його вартості. Банк без стратегії, як зазначає А.Б.Ідрісов, – це набір активів, обтяжених зобов’язаннями.

Загальна конкурентна стратегія банку складається з чотирьох функціональних складових: маркетингова, фінансова, інформаційна, управлінська. Кожна з них являє собою програму дій у відповідному напрямку з метою досягнення певних кількісних показників, що характеризують майбутній стан банку.

Так, фінансова стратегія може бути направлена на досягнення певного рівня зростання ринкової вартості банку, його акцій, зростання показників дохідності і прибутковості і таке інше – при дотриманні певних обмежень щодо ризиків, ліквідності, нормативів НБУ.

Метою маркетингової стратегії може бути зростання долі банку на ринку окремих видів операцій чи послуг, приріст вигідних клієнтів тощо.

Цільовими критеріями інформаційної стратегії можуть бути доля клієнтів, охоплених системою «клієнт – банк», збільшення кількості автоматизованих операцій, запровадження інтернет- та онлайнових операцій.

По суті стратегію формують окремі складові поточного планування та управління банком (кредитна політика, процентна політика, регіональна, управління ризиками тощо).

Привабливість банківських послуг для клієнта визначається економічними та неекономічними факторами. До економічних факторів відносяться ті, які визначають цінність банку для клієнта: тарифи на виконання операцій; витрати часу на здійснення операцій; емоційні затрати; ефект від банківської операції чи послуги (додаткові доходи, витрати тощо). Неекономічні фактори пов’язані з можливостями банку вирішувати проблеми клієнта стосовно його взаємовідносин з органами влади, постачальниками і підрядниками та іншими банками, а також з можливістю надання консалтингових та інших послуг, які сприяють розвитку бізнесу клієнта. Стабільність та надійність банку (рівень якої певною мірою залежить і від того, чи задіяний він у фінансових махінаціях) та його здатність щодо забезпечення комерційної таємниці ще довго будуть визначати конкурентні позиції банків.

В заключенні слід зауважити, що вітчизняні банки, на сьогодні, здійснюють свою діяльність в умовах жорсткої конкуренції, так як поступове зростання економіки зумовлює розвиток ринку банківських послуг як для корпоративного сектора, так і для фізичних осіб. Посилює конкуренцію присутність в Україні іноземних банків, які мають достатньо дешевих ресурсів, надають широкий спектр якісніших, порівняно з нашими банками, послуг клієнтам, мають стійку високу репутацію. Тому українські банки як активні учасники ринкових відносин захищаються від загроз глобалізації шляхом консолідації, концентрації бізнесу та підвищення його конкурентоздатності та гнучкості.