Сучасні проблеми чинного законодавства у проведенні оперативно-розшукових заходів оперативними підрозділами убоз

Аналіз ситуації у сфері боротьби зі злочинністю свідчить, що назріла необхідність розробки нових концептуальних положень стратегії і тактики боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Насамперед, необхідно привести у відповідність сучасним стандартам правові й організаційні основи діяльності відповідних спеціальних підрозділів.

Слід кардинальним чином переглянути критерії оцінки результатів роботи підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Гонитва за кількістю спрямованих у суд кримінальних справ на ОПГ зіграло в останні роки негативну роль – заради досягнення планового показника не ведеться так необхідна глибока розробка злочинного середовища, не контролюються ті криміногенні процеси, що відбуваються в організованій злочинності.

Оцінка результатів роботи спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю повинна виходити з одного єдиного критерію – ступінь конкретного позитивного для суспільства впливу правоохоронних органів на злочинне середовище в конкретному регіоні. Міністерству внутрішніх справ України необхідно виробити єдиний алгоритм роботи інформаційної служби:

– співробітники аналітичного підрозділу визначають об’єкт розробки ліквідація якого максимально позитивно вплине на криміногенну ситуацію (це може бути будь-яка актуальна для безпеки країни програма – і по серійних злочинах, і по кримінальних авторитетах, і по пріоритетному напрямку в сфері економіки та ін.);

– здійснюється комплексне планування та проведення операцій, спрямованих на руйнацію злочинних структур, нейтралізацію і припинення їх спільної діяльності, ліквідацію організованих злочинних угруповань та співтовариств;

– за результатами вже проведеної роботи проводиться оцінка ступеню оздоровлення криміногенної обстановки в регіоні.

На законодавчому рівні необхідно зробити кардинальний крок – вирішити питання про вертикальне підпорядкування спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю безпосередньо ГУБОЗ МВС України, що дозволить цілеспрямовано працювати над актуальними програмами, а не просто видавати «на гора» безсистемний вал малозначних кримінальних справ. Підрозділи ГУБОЗ повинні функціонувати відносно автономно – тільки в цьому випадку їхній потенціал буде максимально використаний в інтересах боротьби з організованою злочинністю.

Втілення в життя зазначених пропозицій при розробці оновленої концепції боротьби з організованою злочинністю створить необхідні передумови для зміцнення законності і правопорядку в державі, забезпечення активної наступальної протидії організованим формам злочинності.

Пропозиції щодо вдосконалення організації роботи ОВС щодо виявлення та розкриття злочинів:

1. Створення інституту судових слідчих з одночасним скороченням слідчих підрозділів правоохоронних органів.

Основні завдання:

– отримання матеріалів про злочини, в т.ч. прямі заяви громадян;

– порушення кримінальних справ, на підставі отриманих матеріалів;

– організація та безпосереднє проведення слідчих дій;

– підготовка матеріалів для судового розгляду;

– виступ в судовому процесі з боку обвинувачення.

2. Створення недержавних інститутів правоохоронної системи. Аби зменшити навантаження на державні органи, що ведуть оперативну перевірку та слідство, потрібно дозволити роботу детективних агентств, законодавчо її врегулювати, та дати можливість проводити роботу по розкриттю, фіксації та збору доказів вчинення злочинів, які б приймались беззастережно або з перевіркою державним органом слідством та приймались судом.

Основні завдання:

– пошук та отримання матеріалів по кримінальній справі в інтересах безпосереднього Замовника, в т.ч. потерпілого;

– підвищення ефективності досудового слідства.

3. Введення механізму обміну інформацією по кримінальним справам між державними і недержавними структурами задіяними в розкритті злочинів, в т.ч. проведення експертиз та інше.

Основні завдання:

– підвищення ефективності процесу розслідування злочинів;

– зменшення навантаження оперативних підрозділів правоохоронних органів.

4. Передбачити у законодавчому та організаційному порядку спеціалізацію слідчих та оперативних працівників, і відповідно проводити підбір та підготовку кадрів по визначених напрямках. Стимулом для слідчого має бути намагання розслідувати, а для оперативного працівника, розкрити більш складні злочини, а відповідним чином повинно відбиватися на заробітній платні.

5. Створення електронних баз даних у кожного чергового по району на предмет подія – картотека – рапорт по змінах, затриманнях, доставлених в лікарню, психічно та нарко облікованих. Так наприклад: назріла необхідність створення інтегрованого банку даних, який безсумнівно, повинен мати статус загальнодержавного (з відповідним нормативним регулюванням), як варіант назви: «Інформаційний Центр ГУБОЗ». Структурно цей Центр має входити в загальну систему інформаційного забезпечення МВС України, разом з тим порядок проходження інформації про організовані злочинні формування повинен мати специфічні особливості. Ці особливості покликані забезпечити конфіденційне проходження оперативно-значимих зведень із всіх видів інформаційних підсистем МВС у базу даних Центра, а також надходження інформації з встановленого в законодавчому порядку переліку обліків з інших організацій і відомств.

Пропонується наступна схема побудови інформаційних потоків, що спрямовуються у Центр:

– галузеві служби МВС у рамках визначених для них задач ведуть обліково-реєстраційну роботу, їх оперативні підрозділи накопичують оперативно-розшукову інформацію і встановлений обсяг зведень направляють у ДІТ МВС, де до них забезпечується доступ з боку Центру;

– на регіональному (місцевому) рівні підрозділи УБОЗ мають можливість використовувати обліки структурних служб УМВС, зібрана інформація в результаті проведеного аналізу розрізнених зведень, через корпоративну мережу ГУБОП направляються в Центр;

– внутрішня інформація корпоративної мережі ГУБОЗ, що формується в результаті діяльності СПБОЗ ОВС, безпосередньо спрямовується в Центр;

– на законодавчому рівні чітко визначається перелік облікових зведень, що направляються різними відомствами й організаціями безпосередньо в Центр, цей інформаційний потік формується як державними структурами (Податкова адміністрація, Міністерство статистики, Державне контрольно-ревізійне управління, Національний банк, й ін.), так і організаціями різних форм власності (великі промислові підприємства, комерційні банки, страхові компанії, й ін.).

Втілення в життя пропонованого варіанту створить безперешкодний доступ співробітникам СПБОЗ ОВС до необхідної інформації, подолає міжвідомчі бар’єри і вирішить деякі питання з організації взаємодії.

6. Перегляд та реформування системи показників оперативних підрозділів шляхом оцінки роботи підрозділів не за кількістю справ а за кількістю розкритих тяжких, особливо тяжких та резонансних злочинів.

Пропозиції щодо вдосконалення системи управління МВС:

1. Удосконалення управління (особливо оперативного) та організаційно-штатних структур забезпечення організаційної єдності і керованості системи шляхом зміцнення штабної функції;

2. раціональна відмова від дублювання в роботі, зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості;

3. забезпечення оптимального співвідношення функцій штабних, лінійно галузевих і функціональних підрозділів у структурах управління; збереження на рівнях апаратів МВС, ГУМВС-УМВС функцій координації, методичного керівництва, інформаційно-аналітичного обслуговування, контролю й інспектування, безпосереднього планування та організації проведення заходів державного і міжрегіонального рівня, а також організації реагування на надзвичайні ситуації та розкриття тяжких злочинів, що викликали широкий громадський резонанс;

4. делегування частини управлінських функцій від МВС до ГУМВС-УМВС.

Щодо питання вдосконалення функцій МВС пропонується закріпити насамперед такі функції:

– забезпечення здійснення єдиної політики в галузі побудови і розвитку системи МВС, включаючи кадрову політику;

– аналіз і прогнозування розвитку оперативної обстановки, розроблення стратегії реагування на її негативні зміни;

– оперативне реагування на ті надзвичайні ситуації та події, які потребують втручання центрального апарату і безпосереднього вжиття оперативно-службових заходів;

– організація та здійснення загальнодержавних, міжрегіональних і міжнародних заходів боротьби із злочинністю;

– забезпечення внутрішньої безпеки системи МВС;

– інформаційне обслуговування всіх ланок системи МВС;

– представництво інтересів системи МВС у центральних органах державної виконавчої влади;

– організація взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами України, органами правопорядку інших держав;

– правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ;

– здійснення заходів щодо правового та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ;

– достатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення органів внутрішніх справ.

Пропозиції щодо вдосконалення нормативного забезпечення функціонування МВС:

У зв’язку із недостатньо повним визначенням деяких положень у законі України «Про ОРД» пропонуємо ст.ст.1,2,4 вказаного закону викласти у наступній редакції:

Стаття 1. Завдання оперативно-розшукової діяльності.

Завданнями оперативно-розшукової діяльності є:

1. Пошук і фіксація фактичних даних, щодо протиправної діяльності осіб (груп осіб) з метою:

– забезпечення прав і свобод людини, захисту безпеки суспільства та держави;

– виявлення, запобігання, припинення і розкриття злочинів;

– розшук осіб, які вчинили злочини;

– встановлення особи невпізнаних осіб;

– встановлення місцезнаходження безвісно зниклих осіб;

– оперативне супроводження кримінального судочинства;

– протидії розвідувально – підривній діяльності спецслужб іноземних держав;

– захист державної таємниці;

– забезпечення особистого захисту осіб, у випадках визначених законодавством;

– викриття осіб причетних до діяльності міжнародних терористичних організацій, що становлять загрозу національній безпеці України.

2. Отримання інформації, щодо правопорушень не кримінального характеру, встановлення яких сприяє вирішенню завдань протидії злочинності.

3. Отримання інформації, щодо фактів та обставин, що не мають ознак злочину, проте, відповідно до законодавства України, потребують перевірки.

Стаття 2. Поняття ОРД

Оперативно-розшукова діяльність – це система гласних і негласних, пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, передбачених законом України, що здійснюються спеціально уповноваженими суб’єктами із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Стаття 4.Принципи ОРД

Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на конституційних принципах законності, поваги і дотримання прав і свобод людини, також гуманності, наступальності, конспіративності, поєднання гласних і негласних заходів, взаємодії з державними органами, населенням, неурядовими та громадськими організаціями, відповідності використання оперативно – розшукових заходів ступеню суспільної небезпеки протиправної діяльності окремих осіб або груп осіб.

Також пропонуємо доповнити закон наступними статтями:

– оперативно-розшукові заходи, які проводяться з дозволу суду;

– оперативно-розшукові заходи, які не потребують дозволу суду;

– стадії оперативно-розшукової діяльності;

– порядок попередньої перевірки отриманої оперативної інформації;

– визначення термінів (що використовуються у тексті Закону з метою єдиного їх тлумачення).