Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах - Збірник (Клочко А.М.)

Деякі питання побудови систем кількісних і якісних показників економічної безпеки

Тривале існування підприємства чи організації в нестабільній економіці залежить від наявного рівня економічної безпеки. Тому перед суб’єктами господарювання нашої країни виникає потреба оцінити всі можливі зміни в стані їх економічної безпеки.

Економічна безпека суб’єкта господарювання – такий стан його внутрішнього потенціалу, який передбачає збалансований і безупинний розвиток та найбільш ефективне використання усіх видів наявних ресурсів та підприємницьких можливостей при своєчасному запобіганню можливим внутрішнім і зовнішнім нагативним впливам чи загрозам. При вирішенні цього питання на мезо- чи мікро рівнях існують відмінності за формами і масштабами прояву небезпеки. Так на мезо рівні під економічною безпекою треба розуміти такий стан регіону чи галузі, що забезпечує достатній рівень, економічного, соціального та технологічного функціонування та подальшого розвитку, а також невразливість та незалежність економічних інтересів великих соціальних груп відносно можливих зовнішніх чи внутрішніх дій чи впливів. При цьому доцілоно зауважити, що в умовах стабільної роботи підприємства ці завдання суттєво відрізняються від тих, що існують в періоди кризової ситуації в його діяльності.

В режимі стійкого функціонування для забезпечення своєї економічної безпеки суб'єкт господарювання акцентує увагу на підтримці нормального ритму виробництва та збуту продукції; запобіганні можливих збитків; недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації та комп'ютерних баз даних, протидії несумісній конкуренції на ринку. В кризові періоди свого розвитку найбільшу небезпеку для нього представляє руйнація наявного потенціалу (виробничого, кадрового, технічного та технологічного). Все це зумовлює необхідність побудови різних систем моніторингу та економічної діагностики на рівні суб'єктів господарювання, що знаходяться в різних фазах свого розвитку.

З усіх можливих загроз для економічної безпеки на мікрорівні – катастрофічних (природних або техногенних) інформаційних, конкурентних, організаційних, кримінальних особливу увагу слід зосередити на тих, що безпосередньо спрямовані на руйнування або ослаблення потенціалу підприємства екзогенних (зовнішніх) чинників. Інші загрози, в тому числі неефективна науково-виробнича чи маркетингова стратегії або некомпетентний менеджмент, також мають незаперечну дію на потенціал підприємства, але їх легко можна усунути через їх внутрішнє походження.

Разом з тим, якщо економічна політика держави змушує суб'єктів господарювання шукати тіньові схеми організації бізнесу, через значний податковий тиск позбавляє його оборотних коштів не тільки на розширене, але й на просте відтворення, тобто свідомо підштовхує підприємство в зону підвищеного підприємницького ризику, оцінювати стан економічної безпеки за іншими, хоча й істотними її компонентами (економічними, кримінальними, інформаційними, кадровими і т.п.) не має практичного сенсу. В цих умовах, на наш погляд, основну увагу варто зосередити на чинниках, що можуть змінити зовнішнє середовище та забезпечать економічну безпеку не тільки конкретного підприємства, а й економіки регіону чи держави в цілому.

Виходячи з цього діагностика економічної безпеки суб'єкта господарювання, повинна забезпечити:

– характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз, з якими може стикатись підприємство;

– визначення та моніторинг чинників, зміцнюючих або руйнуючих стійкість його соціально-економічної позиції на короткострокову і середньострокову перспективу;

– побудову системи показників, які дозволяють оцінити дію цих чинників на потенціал підприємства;

– побудову критеріїв та порогових значень найважливіших показників, які формують рівень економічної безпеки;

– розробку економічної політики, спрямованої на підвищення ступеня економічної безпеки.

При цьому доцільно відзначити, що перші дві позиції побудови стратегії забезпечення економічної безпеки сформульовані і досліджені достатньо повно, тоді як побудова системи показників і розробка методик діагностики які б враховували специфіку діяльності підприємств вивчені недостатньо. Разом з тим від точної ідентифікації загроз, правильного вибору вимірників їх прояву (системи показників), залежить рівень адекватності оцінки економічної безпеки суб'єкта господарювання та правильності підбору комплексу необхідних контрзаходів щодо попередження можливих втрат, відповідних масштабам і характеру виникаючих загроз. Таким чином головне питання при розробці методики діагностики – це побудова систем кількісних і якісних показників економічної безпеки та встановлення їх порогових значень, досягнення яких вимагатиме відповідних управлінських дій з боку вищого керівництва підприємства.

Виходячи з першого розуміння суті поняття економічної безпеки вважаємо, що в системі показників повинні бути сформульовані такі блоки:

– індикатори якості потенціалу;

– індикатори виробництва;

– індикатори стану ринку та позиції на ньому суб'єкта господарювання;

– індикатори фінансового стану підприємства;

– соціальні індикатори;

– екологічні індикатори.

Відбір конкретних показників, як індикаторів відповідної сфери економічної безпеки суб'єкта господарювання, залежно від сфери його діяльності можливий на базі двох підходів:

– на основі евристичних методів із залученням бригади експертів;

– на основі методів кореляційного аналізу, які дозволять автоматизувати процес їх відбору залежно від зовнішнього і внутрішнього оточення підприємства. В цьому випадку варто оцінити вплив всього існуючого пасиву показників, які характеризують відповідну сферу діяльності суб'єкта господарювання, обсяги реалізації його продукції та послуг (соціальна доцільність функціонування підприємства) або масштаби одержаного прибутку (фінансова діяльність). Відбір показників проводять по максимізації значення коефіцієнта кореляції з врахування фактору мультиколінеарності.

При проведені діагностики економічної безпеки відхилення фактичних показників від їх бар'єрних значень можна оцінювати наступним чином:

а) нормальний стан безпеки, коли індикатори економічної безпеки знаходяться в межах порогових значень, а рівень використання наявного потенціалу близький до технічно обґрунтованих нормативів завантаження устаткування і виробничих потужностей;

б) передкризовий стан, коли хоча б один із інтегральних індикаторів економічної безпеки вищий його бар'єрного значення, а всі інші наблизились до їхнього критичного значення, але при цьому не втрачені технічні та технологічні можливості розвитку виробництва при застосуванні превентивних заходів;

в) кризовий стан, коли долаються бар'єрні значення більшості інтегральних індикаторів безпеки, в тому числі фінансових і з'являються ознаки безповоротності скорочення виробництва та часткової втрати потенціалу підприємства;

г) критичний стан, коли порушуються всі бар'єрні значення індикаторів економічної безпеки, втрата потенціалу стає неминучою і невідворотною та виникає загроза банкрутства.