Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах - Збірник (Клочко А.М.)

Окремі аспекти використання загальнонаукових методів у розвитку теорії орд

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ОРД – це система гласних та негласних, пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів [1].

Оперативно-розшукова діяльність є найбільш дієвим і ефективним механізмом в профілактиці та розкритті злочинів. Здійснює оперативно-розшукову діяльність фахівець – оперативний працівник. Це фізична особа, яка наділена правами і обов’язками, передбаченими оперативно-розшуковим законодавством, відомчими нормативними актами по організації і тактиці оперативно-розшукової діяльності і відповідає певним морально-психологічним, професійно-діловим і фізичним якостям, обумовленим специфікою діяльності даної категорії осіб. Сучасна оперативно-розшукова діяльність вимагає поглибленого психологічного, інтелектуально-логічного, наукового і професійного підходу. В умовах складної криміногенної ситуації, коли злочинці користуються не тільки найсучаснішим матеріально-технічним обладнанням, але мають й достатній інтелектуальний рівень, коли більшість тяжких злочинів носить латентний характер, а при вчиненні злочинів застосовуються відповідні досягнення науки, оперативно-розшукова діяльність набуває творчого характеру [2, с. 3].

В процесі здійснення цієї діяльності, особливо при розкритті і розслідуванні проявів організованої злочинності, виникає питання про можливості і межи застосування спеціальних сил, засобів і методів, які мають у своєму розпорядженні органи внутрішніх справ для вирішення оперативно-тактичних завдань. Безсумнівно, що використання засобів конфіденційної діяльності викликається об’єктивними причинами, обумовленими специфікою оперативно-розшукової діяльності. Без конфіденційних прийомів і методів практично неможливо отримати достовірну інформацію про таємні наміри і плани організованих злочинних формувань, про їх дії, склад учасників, зв’язки, місця зберігання злочинно добутого майна і цінностей, а значить неможливо створити умови для попередження і припинення їх протиправної поведінки. У деяких випадках здійснення оперативно-розшукових заходів та методів, використання оперативно-розшукових засобів не може бути безмежним, оскільки вони ущемляють особисті права й свободи громадян. Навіть тоді, коли це стосується осіб, обґрунтовано підозрюваних у протиправній поведінці. Але, як зазначено у ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», під час здійснення ОРД не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасових характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, є метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства [1].

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть дути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64) [3]. Обмеження прав і свобод може бути у випадках, передбачених законом і носити тимчасовий, винятковий характер, коли без такого обмеження не можуть бути захищені права і свободи інших людей, інтереси суспільства і держави. У тих випадках, коли законодавство допускає можливість втручання у особисте життя громадян як виняток, для захисту інтересів інших громадян чи суспільства від злочинних посягань слід говорити не про те, що допустимо здійснення оперативно-розшукової діяльності і проведення оперативно-технічних заходів в інтересах забезпечення правопорядку і громадської безпеки, а про те, наскільки обґрунтовано застосування тих чи інших засобів і методів і в яких межах вони доцільні в кожному випадку. Від вибору тих чи інших прийомів і методів оперативно-розшукової діяльності для вирішення оперативних завдань, поєднання гласних та негласних засобів залежить ефективність розкриття і розслідування конкретних злочинів [4; 5].

Оперативно-розшукова діяльність це насамперед наука, система наукових знань.         Певна система методів та форм, засобів та видів пізнання становить наукову методологію. Під методологією розуміють систему певних теорій, що виступають як керівний принцип знаряддя наукового аналізу, засіб реалізації вимог цього аналізу [6, с.138]. Філософське розуміння методології вказує на її нерозривний зв’язок з методами. На її основі розробляються загально наукові та спеціальні методи. В них проявляються методологічні засади матеріалістичної діалектики. Методи дослідження реалізують ці засади на практиці.

Процес пізнання при розслідуванні злочинів відбувається в установленій законом процесуальній формі, з дотриманням процедури збирання доказів, конструюванням версій, використанням засобів доказування за кримінальною справою. Встановлення істини під час розслідування чи судового розгляду обмежено часом, встановленими законодавством строками.

Однією з найбільш актуальних проблем сучасного етапу розвитку логіки та методології науки є питання про необхідність виділення поряд з емпіричним та теоретичним рівнями наукового пізнання ще одного відносно самостійного рівня – мета теоретичного, який є передумовою самої теоретичної діяльності в науці.

Не є новиною, що оперативно – розшукова діяльність йде обруч із такими науками як – кримінологія, криміналістика, кримінальне право та кримінальний процес. Для того, щоб розкрити та розслідувати злочин, довести справу до суду, покарати злочинця та потім, після отбуття покарання впевнитись, що ця людина стала на путь виправлення необхідно поєднати усі зусилля, та усі ці науки. Загальна мета усіх цих предметів, це боротьба зі злочинністю. Тому й методи та методологія практично збігаються.

Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою залежить від методологічної бази. Загальновизнаним є положення, що метод визначається предметом і завданнями дослідження. Разом з тим багато залежить не лише від предмета, але й від його розуміння, тобто від теорії предмета. Тому не випадково, що кожній теорії властивий свій метод, що метод – це не лише спосіб дослідження але й теорія. Наприклад, залежно від розуміння й суті особи злочинця, детерміністської природи злочинної поведінки, вирішальною мірою визначається методологія дослідження.

Процес пізнання істини в розслідуванні та судовому розгляді підпорядкований загальним закономірностям з урахуванням певних особливостей. Розкриття та розслідування злочинів являє собою окремий випадок пізнання об’єктивної дійсності. Розслідування злочинів та розгляд кримінальних справ у суді має ретроспективний характер. Оперативний працівник, слідчий або суд вивчають подію злочину за допомогою відображень, залишених на місці події, речових доказів, показань свідків, висновків судових експертиз.

Методологія – це не тільки логіка пізнання, а й сукупність певних методів практичної діяльності. Практика забезпечує надійність метода науки.

Згідно із словником В.Даля метод – це спосіб, порядок, підґрунтя; принятний шлях для ходу, досягнення будь-чого, у вигляді загальних правил [7, с. 323]. Загально визнаним є положення, що метод визначається предметом і завданням дослідження. Разом з тим багато залежить не лише від предмета, а й від його розуміння, тобто від теорії предмета. Тому не випадково, що кожній теорії властивий свій метод, що метод – це не лише спосіб дослідження, а й теорія.

Під терміном «метод» розуміється 1) спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чого-небудь; 2) спосіб дії або поводження певним чином; 3) суворе, послідовне, систематичне виконання чого-небудь. У філософії метод трактується як спосіб досягнення визначеної мети за допомогою сукупності прийомів і операцій теоретичного і практичного пізнання, освоєння реальної дійсності. Безумовно, ми розуміємо, що немає й у принципі не може бути абсолютно чистих методів, у яких не були б присутні у тій чи іншій мірі елементи та прийоми інших методів.

Розрізняють три групи методів наукового пізнання: спеціальні, загальнонаукові та універсальні [8, с. 297–308].

Особливості оперативно-розшукової діяльності зумовили на самих ранніх етапах її розвитку використання формально-логічних методів пізнання (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, конкретизації й абстрагування, аналогії, версії тощо). Використання цих методів забезпечує правильність мислення за формою, отримання нових знань за сутністю.

Аналіз – це метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин будь-чого. Тобто це процес розчленування цілого на частини. Він є необхідним етапом пізнання, який нерозривно пов’язаний із синтезом, і є однією з основних операцій, із яких формується реальний процес мислення. Аналіз є важливим методом пізнання під час розкриття та розслідування злочину.

Синтез – процес практичного або уявного возз’єднання цілого з частин або з’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле.

Індукція – спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних висновків. Це рух знання від одиничних тверджень до загальних положень. Індукція тісно пов’язана з дедукцією. Логіка розглядає індукцію як вид умовиводу, розрізняючи повну і неповну індукцію. Має велике значення при висуванні версій, пізнанні подій минулого.

Дедукція – спосіб міркування, при якому нове положення виводиться суто логічним шляхом від загальних положень до окремих висновків. Це рух знання від більш загального до менш загального, окремого, виведення наслідків із припущень. Дедукція є також умовиводом. Вона являє собою метод, що використовується у слідчому мисленні в процесі пізнання істини.

Аналогія – подібність у чомусь між явищами, предметами, поняттями. Являє собою умовивід від окремого до загального. Аналогія – це метод пізнання, який лежить в основі метода моделювання. Використовується у висуванні версій за аналогією, використання типових ситуацій, систем тактичних прийомів, таблиць та інше.

Абстрагування – прийом пізнання, метод, при якому відкидається несуттєве. Абстракція – це одна з основних операцій мислення, яка полягає в тому, що суб’єкт, відкриваючи певні, суттєві ознаки досліджуваного об’єкта, не бере до уваги інші – несуттєві.

Загально наукові методи застосовуються в усіх науках. До таких методів можуть бути віднесені:

Спостереження – метод дослідження, який полягає в навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті об’єктів, явищ із метою вивчення їх специфічних змін у певних умовах і відшукуванні смислу цих явищ.

Опис – метод дослідження, який полягає в зазначенні ознак об’єкта. Це може бути усне або письмове перелічення кількісних чи якісних ознак, властивостей в певній послідовності. Опис є засобом фіксації інформації і використовується при складанні протоколів, словесного портрета.

Експеримент – метод дослідження, який передбачає проведення дослідів для відтворення явищ передбачає проведення дослідів для відтворення явищ в штучно створених аналогічних умовах. Головне в експерименті – це серія дослідів у різних варіантах. Може мати на меті підтвердження або спростування гіпотези, встановлення природи явища та ін.

Порівняння – метод, який заснований на зіставленні властивостей або ознак кількох об’єктів. Об’єкті порівняння повинні бути порівнюваними. В оперативно – розшуковій діяльності порівнюються фактичні дані, уявлення, предмети, люди, тварини. Порівняння має на меті виявлення того загального, що є в об’єктів.

Вимірювання – метод, який передбачає порівняння досліджуваної величини з однорідною величиною, що прийнята за одиницю виміру. Використовується під час проведення слідчих дій, у експертній практиці, при попередженні злочинності [9; 10].

Спеціальні методи оперативно-розшукової діяльності використовуються для вирішення її завдань. Спеціальні методи можуть бути розподілені на методи науки, та на методи практичної діяльності, які безпосередньо використовуються оперативно-розшуковими працівниками. Методи оперативно-розшукової діяльності завжди використовуються комплексно.

Сукупність розглянутих теоретичних положень надає змогу сказати, що всі незвані загально-юридичні та спеціальні методи притаманні оперативно-розшуковій діяльності, синтезовані нею та активно використовуються оперативними працівниками органів внутрішніх справ України у боротьбі зі злочинністю.