Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах - Збірник (Клочко А.М.)

Шляхи подолання корупції в україні

В Україні корупція є однією з проблем, які потребують невідкладного розв'язання. Вона становить значну загрозу демократії, реалізації принципу верховенства права, соціальному прогресу, національній безпеці, становленню громадянського суспільства. [2]

У ст. 19 Конституції України зазначено, що посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Від реалізації цього положення значною мірою залежить діяльність державного апарату, функціонування підприємств, установ і організацій усіх форм власності, своєчасне і справедливе вирішення соціальних проблем, забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб [1].

З 5 жовтня 1995 року в Україні діє Закон «Про боротьбу з корупцією», який визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. [3] У Законі розкривається поняття корупції, дається перелік суб’єктів та способів покарання за вчинення корупційних діянь.

З метою зміцнення законності та правопорядку в державі, підвищення ефективності боротьби з корупцією, захисту прав та свобод людини і громадянина Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. затверджена Національна програма боротьби з корупцією, у квітні 1998 року, була затверджена Концепція боротьби з корупцією на 1998–2005 роки, у вересні 2006 року Концепція подолання корупції і Україні «На шляху до доброчесності».

На підставі цієї Концепції кожний рік розробляється система конкретних заходів, які необхідно здійснювати центральним, місцевим органам виконавчої влади, правоохоронним структурам у контексті забезпечення більш активної та ефективної боротьби з корупцією. Головні зусилля державних органів повинні спрямовуватися не тільки на подолання наслідків корупції, а, передусім, на усунення об’єктивних та суб’єктивних причин цього зла.

У нашому суспільстві з проблем подолання корупції діє понад 23 різних законодавчих та нормативних актів Президента України, Верховної Ради та Уряду України. Також Україна підписала ряд міжнародних договорів та працює з цього питання з різними недержавними структурами.

Щороку в Україні виявляється близько 5 тис. правопорушень корупційного характеру, відповідальність за які передбачено Законом України «Про боротьбу з корупцією». У 2005 році правоохоронними органами виявлено понад 6 тис. таких правопорушень, з яких 2,5 тис. – органами внутрішніх справ (ОВС). До адміністративної відповідальності у вигляді штрафів притягнуто близько 4 тис. осіб (за матеріалами ОВС – більше 1,3 тис. осіб).

Зростають зусилля у боротьбі з корупційними діяннями кримінального характеру. Протягом 2001 року у сфері економіки викрито 52,7 тис. злочинів, до кримінальної відповідальності органами внутрішніх справ України притягнуто 19,1 тис. осіб, у тому числі керівників підприємств (2689), керівників підрозділів (1112), фінансово-бухгалтерських працівників (1669), державних службовців (757). Кількість злочинів у сфері службової діяльності, зареєстрованих за цей період, за даними МВС України, становить понад 18,9 тис., з яких злочини, пов’язані із зловживанням владою або посадовим становищем, дорівнюють 42,1 \% (7947), хабарництвом – 12,2 \% (2304). [4]

Проте статистичні данi про результати боротьби з корупцією характеризують лише один бік проблеми – активність правоохоронних органів, але нi в якому разi не рiвень корупцiї в державi. Її стан обумовлюють багато інших чинників. Основнi фактори випливають з недоскона­лої фінансової, податкової, приватизацiйної, iнвестицiйної, промислової, господарської, митно-тарифної політики. Подальша тiнiзацiя економiки породжує i характеризує рiвень корупцiї, а кримiнальна та адмiнiстративна статистика констатує лише результати боротьби з нею. [5]

Важливою проблемою, пов’язаною з протидією корупції в Україні, залишається корупція в правоохоронних та контролюючих органах.

Як свідчать статистичні дані Міністерства юстиції України, у 2001 році за скоєння корупційних діянь до відповідальності було притягнуто 280 працівників правоохоронних органів, з яких понад 67,7 \% – це працівники системи МВС України. За цей період органами прокуратури закінчено і направлено до суду більше 1 тис. кримінальних справ про корупційні злочини, вчинені працівниками правоохоронних органів, з яких 210 – про одержання хабара.

Таким чином, тільки викладене вже дає підстави констатувати, що рівень діяльності державних і правоохоронних органів та суддів щодо обмеження розмірів і впливу корупції на життєво важливі сторони суспільного життя країни та організаційно-правове забезпечення цієї діяльності не відповідають вимогам сьогодення. [4]

Слід зазначити, що одним з найактивніших методів боротьби з корупцією є часта зміна посадових осіб. Рівень корупції залежить від культурного розвитку громадян та економічного положення суспільства.

На підставі вище викладеного, що сьогоднішній день закони у сфері боротьби з корупцією працюють не в повній мірі. Для підвищення ефективності боротьби з корупцією, на наш погляд, потребує вирішення цілої низки питань політичного, економічного, правового та організаційного характеру;

-подолання корупції в Україні комплексний підходом, тобто використання проведення заходів та зусиль влади і суспільства, спрямованих на боротьбу з корупцією.