Девіантна поведінка - Матеріали круглого столу

Профілактика виникнення девіантної поведінки у працівників рятувальних підрозділів мнс україни

Сьогодні, коли постійно зростає кількість виникнення надзвичайних ситуацій в Україні, дуже актуальним є вирішення питання якісної всебічної підготовки фахівців екстремального профілю до діяльності в надзвичайних умовах, а саме підвищення надійності їх діяльності. В рамках такої підготовки окреме місце відведено заходам з профілактики виникнення певних форм девіантної поведінки у фахівців-рятувальників як відповіді або реакції на негативний вплив професійних стрес-факторів. З метою вдосконалення процесу підготовки проводиться низка досліджень, що присвячені всебічному вивченню особистості фахівців екстремального профілю, зокрема працівників рятувальних підрозділів МНС України. Одним з напрямків досліджень є вивчення наслідків впливу професійних стрес-факторів на суб’єкт діяльності, а саме на його психічний стан.

Статистичні дані свідчать про те, що професійна діяльність фахівців рятувальних підрозділів МНС України вважається однією з самих небезпечних для суб’єкту діяльності. З метою визначення суб’єктивної оцінки ступеню важкості професійної діяльності нами було проведено опитання фахівців-рятувальників, результати якого дозволили встановити наступне. Більше половини, а точніше 61,89\% опитаних фахівців МНС, відмітили високу ступінь складності своєї діяльності; 24,06\% респондентів вказали на середній ступінь складності і лише 14,05\% з усіх опитаних вважають свою професійну діяльність неважкою. На питання, що саме при виконанні професійних обов’язків спричиняє максимальне навантаження на особистість, більшість фахівців-рятувальників відмітили два фактори. На першому місці знаходиться загибель чи поранення дітей, колег по роботі; друге місце відведено неможливості врятувати людей та допомогти постраждалим в надзвичайній ситуації. Зауважимо, що поряд з цим в розмові працівники рятувальних підрозділів МНС України відмічали високу психологічну напруженість своєї діяльності та говорили про те, що після ліквідації наслідків надзвичайної ситуації не часто можна констатувати успішність її завершення. Тобто, найчастіше при виконанні своїх професійних обов’язків фахівці-рятувальники відмічають незадоволеність та відчувають на собі дію негативних стрес-факторів.

На запитання про те, як фахівці можуть охарактеризувати свій стан після виконання професійних обов’язків, більшість опитаних (64,52\%) відмітили, що найчастіше спостерігають у себе головні болі, загальну слабкість та безсоння. Інші респонденти навпаки говорили, що їм властиві психологічна напруженість, дратівливість, збудженість Також майже третина опитаних рятувальників свідчать, що після ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій вони відмічають у себе появу думок про сутність смислу життя, про життя та смерть, про життєві цінності. Необхідно відмітити, що зазначені особливості є проявом депресивних станів та свідчать про високий рівень нервово-психічної напруженості особистості. Безумовно все це є своєрідним тягарем для людини, якого їй просто необхідно позбавитись. Саме на цьому етапі людина обирає засоби боротьби з негативними психічними станами, які можна поділити на дві великі групи:

Раціональні або конструктивні – використання особистістю навичок саморегуляції психічного стану та прийомів релаксації.

Нераціональні або деструктивні – окремі форми поведінки, що відхиляється, зокрема вживання алкоголю, сильних заспокійливих засобів, тощо.

Зауважимо, що обрання особистістю того, чи іншого засобу боротьби з негативними психічними станами залежить мінімум від двох складових. Перший фактор утворюють індивідуально-психологічні особливості особистості, а саме емоційно-вольові характеристики, рівень розвитку моральних якостей, особистісний локус контролю, впевненість в своїх силах, тощо. До другої складової слід віднести особливості професійно-психологічної підготовки фахівця – професійні знання вміння та навички, суб’єктивний досвід, володіння та вміння використовувати спеціальні психологічні техніки, націлені на захист психологічної цілісності особистості та збереження психологічної рівноваги, і як слідство – психологічної надійності фахівця.

Необхідно зауважити, що при недостатньому рівні сформованості хоча б одного з зазначених факторів підвищується імовірність того, що людина в якості засобів зменшення психічної напруги буде використовувати окремі форми девіантної поведінки. І якщо на перший фактор практично не можливо суттєво вплинути, то спеціальній професійно-психологічній підготовці фахівців рятувальних підрозділів МНС України необхідно приділяти максимум уваги. Отже, слід зауважити, що все вищевикладене свідчить про необхідність введення до курсу спеціальної підготовки фахівців-рятувальників навчання їх конструктивним засобам боротьби з негативними психічними станами та заходам психопрофілактики їх виникнення.

Лєбєдєв Денис Валерійович, науковий співробітник НДЛ екстремальної та кризової психології Університету цивільного захисту України.

Аналіз механізмів виникнення поведінки, що відхиляється, у професійній діяльності фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС

На теперішньому етапі розвитку психологічної науки не існує єдиної теорії, яка б повною мірою пояснювала механізм розвитку поведінки, що відхиляється, немає систематизації причин і властивостей особистості у вигляді створення, наприклад, загальної моделі поведінки, що відхиляється. Існуючі підходи висвітлюють яку-небудь одну сторону цієї проблеми, не охоплюючи всієї картини в цілому. Нами не знайдено робіт, які б стосувалися розробки даної проблеми стосовно до професійної діяльності представників професій екстремального профілю, зокрема фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів Міністерства з надзвичайних ситуацій. Наявні негативні процеси, вчинки в межах психології діяльності в особливих умовах розглядаються в межах поняття нервово-психічної стійкості. Однак вона є лише одним з факторів, що забезпечують ефективність діяльності та її надійність. Не можна ототожнювати поняття «нервово психічної стійкості» і «надійності», як це роблять деякі автори. Надійність є більш ємним поняттям й включає не тільки такі фактори, як емоції, воля, мотиви, але й такі характеристики як, відповідальність, самооцінка, самоконтроль, кожне з яких також є інтегративною властивістю.

Стосовно до професійної діяльності не було введене поняття «поводження, що відхиляється,». У неявному виді дана проблема розглядається в плані вивчення помилкових дій, відмов людини-оператора в стресових умовах, порушень діяльності в аварійній ситуації. В інженерній психології дослідження неадекватної поведінки велося в напрямку вивчення причин зниження ефективності виконання робочих завдань і погіршення психічного стану у відповідність із розкриттям динаміки працездатності, основних її фаз, виявленням тих факторів, від яких залежить її тривалість. В основному, зазначені напрями базуються на вивченні фізіологічних і психофізіологічних особливостей людини-оператора, що визначають порушення в протіканні психічних процесів (пам'яті, мислення, уваги, волі), зміни настрою й психосоматичного стану, ніж відхилення в поведінці. Головним предметом дослідження при цьому є помилкові дії людини.

На підставі аналізу наявного експериментального матеріалу можна зробити висновок, що емоційний фактор має велике значення в розвитку порушень діяльності й поведінки, що відхиляється, в екстремальних умовах. Це узгоджується з висловленням Г.С. Никифорова про те, що для професій «пов'язаних з переживанням психічної напруженості в силу найвищої відповідальності за прийняті оператором рішення ... висока емоційна стійкість і добре сформований самоконтроль набувають першорядного значення серед інших професійно важливих якостей».

Значення факторів інтроверсія-екстраверсія й особливості нейродинамики різними авторами інтерпретуються неоднозначно. Характеризуючи вплив особливостей нейродинаміки на професійну діяльність дослідники використовують такі параметри, як швидше, повільніше, раніше, пізніше, розглядаючи їх стосовно до процесу підтримання оптимальної працездатності в задані проміжки часу й до здійснення помилкових дій.

Таким чином, роль факторів типу нервової системи й екстраверсії-інтроверсії не є істотною (значимою) у розвитку поведінки, що відхиляється. Дані характеристики більшою мірою, ніж всі інші можуть бути скомпенсовані.

Основу надійності особистості, включеної в професійну діяльність, становить і рівень її моральності. Відсутність належної мотивації може викликати зниження інтенсивності самоконтролю, а також зневагу до сигналів неузгодженості з еталоном, що призводить до виникнення помилкових дій.

Експериментальні дослідження поведінки людей в екстремальних умовах показали, що індивідуальні розходження в поведінці при стресі проявляються залежно від ступеня екстремальності стресогенного фактора. При порівняно невисокій його екстремальності в більшості людей виникає активна поведінка, що характеризується збільшенням швидкості реакцій, зменшенням числа помилкових дій тощо. У тих же умовах у меншого числа людей відзначається пасивна стресова поведінка, що проявляється в уповільненні дій, у зниженні вольових імпульсів, зменшенні самоконтролю та інш. При порівняно високій екстремальності фактора діючого на людей у більшості з них проявляються пасивні форми стресової поведінки, число активно реагуючих – зменшується.

Екстремальні й особливі умови діяльності багато авторів пов'язують із виникненням стану психічної напруженості. Його пов'язують із глибокими й інтенсивними емоційними переживаннями, надмірною виразністю емоційних реакцій, з розбіжністю між мотивом і метою діяльності, між об'єктивним значенням характеру мети діяльності і її особистісним змістом для людини, що може бути обумовлено захисними біологічними реакціями організму. Психічна напруженість може виражатися в станах утоми, переляку, тривожності, депресії, страху, паніки, що призводять до порушення адекватності професійної діяльності, дисципліни праці, зриву роботи. Найбільш виражений стан емоційної напруженості спостерігається при виконанні високо відповідальної роботи, лімітованої в часі, в обстановці, що представляє загрозу для життя.

Зіставлення наведених характеристик з ознаками різних періодів адаптації, основних стадій стресу свідчить про значні риси їхньої подібності із проявами періоду дезадаптації або стадії виснаження при стресі.

Всі властивості особистості перебувають у певному взаємозв'язку. При цьому можлива компенсація невиразності одних, за рахунок більшої розвиненості інших.

Стан емоційної напруженості, призводячи до декомпенсації психічної діяльності фахівця, сприяє прояву слабких місць, прихованих дефектів у структурі особистості, що призводить до зривів у професійній діяльності, грубих порушень статутного порядку.

Узагальнюючи сказане можна висунути припущення про те, що поведінка, що відхиляється, у професійній діяльності виникає в результаті неузгодженостей і порушень у структурі особистості, що виникають у результаті невідповідності особистісних особливостей умовам діяльності. Розуміючи під поведінкою, що відхиляється, дії, що не відповідають заданим нормам, вважаємо, що на прикладі дослідження діяльності фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС, є можливим максимально повно врахувати особливості даного поняття.

Осинский Евгений Константинович, начальник отдела охраны  ООО «Девелопмент Констракшн Холдинг» г. Киев

Значение личной охраны в предупреждении заказных убийств

Термин «киллер» (от англ. кiller- убивать) начал использоваться прессой для обозначения человека, совершившего убийство по заказу. В уголовном праве используется иной термин – исполнитель преступления. В данном случае – убийства по заказу, совершенное из корыстных побуждений (за вознаграждение).

В конце 80-х – начале 90-х годов в СССР/СНГ наемными убийцами обычно становились ранее судимые или морально деградировавшие и потерявшие социальные ориентиры лица. В ряде случаев заказные убийства совершали лица, находящиеся в розыске за совершение преступлений – они шли на убийство в связи с нелегальным положением и связанных с этим материальных затруднений. Заказные убийства, большинство из которых совершались на бытовой почве (конфликты из-за жилья, наследства, ревность, месть и т.п.), совершались случайными исполнителями и достаточно успешно раскрывались правоохранительными органами. Это позволило криминологам составить социальный портрет наемного убийцы: безработный, потерявший надежду найти хорошо оплачиваемую работу; финансовые проблемы (наличие крупных долгов); судимость или общение в криминальной среде.

Однако с изменением экономической и политической обстановки в странах СНГ им на смену пришли киллеры-профессионалы. В основном, это бывшие бойцы подразделений специального назначения или участники локальных вооруженных конфликтов. Уволенные со службы и умеющие только профессионально владеть оружием, имеющие опыт проведения силовых операций, они стали востребованными криминальными структурами.

По данным МВД России данная категория составляет до 70\% киллеров-профессионалов. Киллеров можно разделить на две группы. К первой относятся высококвалифицированные киллеры-одиночки. Их могут использовать для всего 2-3 ликвидаций, но на самом высоком профессиональном уровне и за большую плату. К другой группе относятся киллеры, выполняющие заказы лидеров организованных преступных групп (ОПГ). Они, из-за низкого уровня профессиональной подготовки, не представляют особой ценности. Поэтому после совершения заказного убийства их уничтожает другой киллер ОПГ, так как они располагают информацией, представляющей оперативный интерес. Например, киллеров из новокузнецкой ОПГ Лабоцкого, считавшихся одноразовыми обычно уничтожали сразу после исполнения заказа (по соображениям безопасности и ради экономии денег).

Для обеспечения личной безопасности высших должностных лиц государства и VIP-персон в большинстве стран мира созданы специальные подразделения. Например, Управление государственной охраны и Департамент Государственной службы охраны при МВД Украины, Федеральная служба охраны Российской Федерации, Служба личной охраны президента США (Presidental Protective Division, PPD), Группа охраны президента Франции (Groupe de Securite du President de la Republique, GSPR) и др. Кроме государственных органов, во многих странах мира охранные услуги оказывают коммерческие структуры. По сведениям Украинской Федерации сотрудников негосударственных служб безопасности в стране выдано более 2 тыс. лицензий на охранную деятельность, в которой задействовано более 500 тыс. человек. В России действует почти 24 тысячи охранно-сыскных структур, персонал которых превышает 650 тыс. человек. В зависимости от статуса или положения в социальной иерархии для обеспечения безопасности многие VIP-персоны широко используют телохранителей (security) или сотрудников личной охраны. Телохранитель, обладающий широким спектром специальных знаний и навыков, должен обеспечить безопасность охраняемого лица. Отличной физической подготовки для этого недостаточно. Необходимы знание психологии, способность быстро оценить сложную обстановку, прогнозировать возможные варианты ее развития и умение принять адекватное решение. От этого будет зависить жизнь телохранителя и охраняемого им лица. Телохранитель-профессионал должен предотвратить возможность нападения на охраняемое лицо, не допустить возникновения экстремальной ситуации. Он должен так строить свою работу, чтобы полностью исключить потенциальную угрозу охраняемому лицу. Так, 29 мая 2008 года телохранитель директора московского выставочного комплекса «Экспоцентр» В. Малькевича при попытке покушения на охраняемое лицо, застрелил двух вооруженных нападавших и одного ранил.

Сегодня реалии таковы, что немногие сотрудники, работающие в личной охране, имеют специальную подготовку. Согласно концепции подготовки телохранителей основная задача – это за короткий период времени (объем учебной программы 80-140 часов) научить кандидата стрельбе из штатного оружия, элементарным приемам рукопашного боя, основам права и тактики. При этом на психологическую подготовку будущего телохранителя, чья профессия относится к разряду экстремальных, отводится всего от 1,5\% до 5\% учебного времени. Хорошо известно, что под патогенным воздействием стресс-факторов экстремальной ситуации у человека могут возникать тревожность, страх, паника и другие негативные формы поведения, которые не позволяют ему действовать адекватно. Таким образом, игнорируя психологическую подготовку как один из основных направлений профессиональной подготовки, руководители курсов заранее обрекают выпускника на неэффективные действия в экстремальных условиях. Поэтому нужны специализированные учебные заведения, которые на высоком профессиональном уровне готовили телохранителей. Кроме этого, для установления законодательного регулирования охранного бизнеса в Украине и унификации правового статуса института частной охраны необходимо принятие закона, аналогичного Закону РФ «О частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации». Тогда мы избавимся от многих неувязок и неточностей. Охраняемые лица будут чувствовать себя уверенней, зная, что их безопасность обеспечивают настоящие профессионалы, действующие всегда надежно и в строгом соответствии с законами.