Про деякі особливості злочинної поведінки жінок

Тема девіантної поведінки є міждисциплінарною та дискусійною, тому її вивченням займаються соціологи, психологи, правоохоронці, філософи, педагоги та ін. Девіантною поведінкою вважається стійка поведінка особистості, що відхиляється від соціальних норм та спричиняє шкоду суспільству і особистості [4, c. 15]. Крайнім варіантом девіантної поведінки є злочинна поведінка.

Злочинність жінок та злочинність чоловіків породжуються спільними причинами, які з неминучістю визначають існування злочинності в цілому. Діючи на поведінковому рівні в кожному певному випадку вони призводять до неоднакових результатів через різницю в статевій належності людей. Розуміючи під механізмом злочинної поведінки процес «взаємодії зовнішніх факторів об‘єктивної дійсності і внутрішніх психічних процесів та станів, що детермінують рішення скоїти злочин та контролюючих його виконання» [2, c. 36]. Є сенс визначити ще один аспект вивчення та дослідження даної проблематики – психологічний. Дослідження цього аспекту проблеми має вестись в напрямку пошуку та визначення особистісних детермінант злочинної поведінки.

Відомо, що протягом життя особистість проходить через кризи вікового розвитку, вихід з яких при нормальному розвитку збагачує індивідуальний досвід, при аномальному розвитку – виникають різноманітні девіації. Як свідчать результати досліджень – період переживання кризи середини життя є найбільш характерний для жінок, що скоїли вбивство. Максимальна кількість вбивств здійснюються жінками у віці 41–45 років. В цей період переоцінюються цінності, дедалі актуальним стає питання про сенс життя, дорослі діти потребують меншої уваги, змінюється ставлення до супутника життя. Сучасне соціально-економічне становище, різкий розподіл суспільства на «бідних» та «багатих», девальвація базових цінностей, та інші фактори призводять до того, що основним способом виходу з кризи, що переживається, є асоціальний спосіб. Агресія, що накопичується у особистості, відсутність можливості реальної зміни власного становища переростає в делінквентні та девіантні форми поведінки [3, c. 43].

Проведене нами вибіркове дослідження кримінальних справ в жіночій колонії м. Харкова, дозволяє зробити деякі висновки про психологічну характеристику злочинниць. Вивчення термінальних (цінностей – цілей) та інструментальних (цінностей – засобів) цінностей у різноманітних категорій злочинців показало, що характерним для злочинців є відсутність сприйняття життя іншої людини як цінності, негативне відношення до життя, відмова від майбутнього, агресивність.

Так, вбивство не є випадковим фактором біографії злочинниці, породжуючись певним характером взаємовідносин між людьми, і, поперед усе, в сім‘ї [1, с. 87]. жертвами злочинів стають близькі – чоловіки, співмешканці, які своїми попередніми діями: пияцтвом, бійками, лайками, знущаннями спровокували злочин. Досить часто в систематичних сімейних сварках тільки випадок вирішує хто стає жертвою, а хто – злочинцем.

Агресивна злочинна поведінка жінок не може бути зрозумілою, коли об'єктом дослідження не стає агресивність як особистісна риса.

Взагалі жінкам-злочинницям менше, ніж чоловікам притаманні агресивність та асоціальні установки. Відомо, що для жінок досить важливі оцінки з боку інших людей і те, яке враження вони справляють. Багатьом притаманна така риса як демонстративність, але підвищення демонстративності у жінок одночасно поєднується із зниженням контролю. Демонстративність та агресивність мають певний зв'язок. Демонстративність, що визначає злочинні прояви, в тому числі агресивного характеру, може виконувати у них захисні (в психологічному плані) функції і служить метою самоствердження [2, c. 18]. Потреба у самоствердженні, що проявляється у формі фізичної, непрямої або вербальної агресій, стає у злочинниць нав'язливою, застрягаючою і суттєво впливає на весь їх образ життя. Так, наприклад, характерне для злочинниць-вбивць застрягання афективних психотравмуючих переживань призводить до ігнорування чи недостатнього обліку усіх необхідних обставин, неадекватному сприйманню та оцінки життєвих ситуацій, що виникають, поганому прогнозуванню наслідків своїх вчинків, необміркованості та агресивності поведінки.

Характеризуючи особистість як агресивну важливо виявити в її поведінці готовність агресивно реагувати на певні позивні сигнали агресії.

Жінкам-злочинницям притаманні такі якості особистості як високий рівень агресивності, підозрілість, наявність афективних станів, ригідність мислення, егоїзм. Навколишня дійсність для них цікава лише тоді, коли вона стосується їх особи. Вони постійно готові до афективної реакції на будь-яку дійсну, або уявну дію щодо них. Це призводить до викривленої оцінки поведінки людей, що незгодні з ними і сприяє побудові захисної агресивності.

За загальним показником агресії, яка є сумою показників фізичної агресії, непрямої агресії, роздратування та вербальної агресії, найбільш агресивною групою є злочинниці, що скоїли крадіжку приватного майна громадян. За ними йдуть особи, які займались збутом наркотичних засобів, потім – особи, що скоїли вбивство. Найбільш схильні до фізичної агресії вбивці (80\%), друге місце за показником фізичної агресії займають наркоманки (38\%), за ними йдуть злодійки (25\%). Найнижчий показник фізичної агресії зафіксовано у розкрадачок державного майна (15\%). Разом з тим непряма агресія найбільш притаманна розкрадачкам (70\%). Цей вид агресії найбільш складний, бо сюди входить дійсно чимось опосередкована непряма агресія, коли шкода об'єкту завдається без фізичного впливу. Непряма агресія це агресія, яка різними шляхами направлена на іншу особу (плітки, злі жарти). Злодійки займають друге місце за виразністю непрямої агресії (50\%). Їм властиві ненаправлені та невпорядковані вибухи люті, які іноді можуть бути лише демонстрацією. Вбивці та наркоманки за цим показником мають досить близькі значення, вони становлять біля 20\%. Схильність до роздратованості – готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні, виявляється у таких рисах як запальність, різкість, брутальність. Аналіз показників схильності до роздратованості показує близькість показників розкрадачок державного майна (35\%) і злодійок (45\%). Це можна пояснити особливостями адаптації до умов середовища, бо ці засуджені свідомо приховують свою брутальність та різкість, намагаючись виглядати краще.

Збільшення покажчиків роздратованості, непрямої агресії, негативізму, підозри і образливості може бути пов'язано з проблемою субкультури злочинців, що існує в місцях позбавлення волі, одним з істотних елементів якої є висока агресивність.

Негативізм – це опозиційна манера поведінки особи від пасивного опору до активної боротьби проти норм, звичаїв, що встановилися. Негативізм також найбільш виражений у наркоманок (83\%), а у злодійок та вбивць він майже однаковий. Рівень негативізму дуже близький до рівня підозри у наркоманок і злодійок і образливості у розкрадачок державного майна. Максимальний рівень образливості і підозри мають вбивці. Образа – заздрість та ненависть до оточуючих за дійсні та неіснуючі факти. Підозра фіксується у діапазоні від недовіри і обережності у відношенні до людей, до впевненості в тому, що всі інші люди завдають шкоду . Особливо варто підкреслити високий рівень підозри у вбивць (85\%) та наркоманок (64\%). Підозра примушує їх триматися відокремлено від загальної маси злочинниць, з тією різницею, що вбивці за весь час відбування покарання у колонії не придбають подругу, з якою ділять радощі, горе. Наркоманки будуть підтримувати стосунки лише з засудженими за аналогічні злочини, бо мають спільний інтерес – наркотики, а вживати їх, або ж здобувати краще гуртом. Найнижчі показники образливості мають розкрадачки державного майна.

Вербальна агресія це висловлення негативних почуттів як через форму, так і через зміст відповідей. До вербальної агресії найбільш схильні злодійки. Слабо розвинуті трудові навички, підвищена тривожність, досить низька самооцінка роблять їх вразливими, крім того ці злочинниці найбільш від усіх зловживають алкоголем. Тому вони захищають себе від існуючих та неіснуючих пригноблень найбільш доступним способом – лайкою, погрозами.

Особливості сприйняття умов життя, особистісні характеристики, нівелювання загальнолюдських цінностей можуть виступати як особистісні детермінанти делінквентної поведінки злочинниць, але це припущення потребує подальшого комплексного дослідження.

Література

Антонян Ю. М. Психология убийства. – М.: «Юристъ», 1997.

Анциферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологические исследования, 1994. – N1.

Ениколопов С.Н. Некоторые результаты исследования агрессии / Личность преступника как объект психологического исследования. – М., 1979.

Змановская Е. В. Девиантология. – М.: «Академія», 2003.