Девіантна поведінка - Матеріали круглого столу

Порушення в ціннісно-смисловій сфері особистості як чинник девіантної поведінки

В умовах швидкого та всебічного розвитку нашого суспільства дедалі актуальнішою стає проблема вивчення чинників виникнення та розвитку девіантної поведінки особистості. Існує безліч типів девіації та форм її прояву. Майже будь-який відхід людини від загальноприйнятих норм та правил вважається проявом відхиляючої поведінки. Необхідно зауважити, що деякі типи такої поведінки згодом перестали інтерпретуватись як «ненормальні». Поступово змінюється соціальне сприйняття певних форм девіацій, з’являється «нове розуміння» девіантної поведінки. Такі зміни здебільшого обумовлені нестійкістю поняття «соціальної норми», яке, хоча й недосить швидко, проте суттєво, змінюється під впливом різноманітних соціальних процесів.

Однією з найважливіших характеристик суспільних норм виступають соціальні цінності, які, як правило, є показником стабільності та цілісності суспільства [6–7]. В якості цінностей, з точки зору громадськості, виступають не зовсім конкретні поняття про загальнолюдські принципи буття, розуміння добра та лиха, визначення основ життєдіяльності людини. Іншими словами, норми та цінності визначають основи й правила життєдіяльності суспільства взагалі та конкретної людини зокрема. Отже, без чіткої системи цінностей уявити собі повноцінне функціонування суспільства практично неможливо.

Ціннісні орієнтації є невід’ємною складовою частиною загальної спрямованості особистості [1–4]. Вони є відображенням, проекцією внутрішніх устремлінь, потреб та, певною мірою, смислів існування особистості. Життєві цінності майже завжди обумовлюють смисл життя людини, наповнюють його змістом, надають життю повноти та визначають вектор його течії. Аналіз їх структури включає співвідношення смислоутворюючої і стимулюючої функцій, змістовного та динамічного компонентів. Ціннісні орієнтації можуть бути представлені в цілях, ідеалах, інтересах, принципах та переконаннях. Свій прояв вони знаходять в реальній поведінці особистості. Система стійких ціннісних орієнтацій людини є показником її внутрішнього світу, соціальної позиції та рівня духовного розвитку.

Виникнення протиріч та неузгодженості в системі цінностей як окремої людини, так і суспільства в цілому, може призвести до дезорганізації особистості, порушення стабільності в суспільстві, а також розвитку неоднорідності соціальних зв’язків й плутанині в соціальній свідомості. Перераховані процеси можна віднести до ряду чинників, що обумовлюють виникнення у людини різноманітних форм девіантної поведінки. Девіантна поведінка проявляється у вчинках, що відхиляються від норми, у вчинках, що не співпадають з правилами, які є загальноприйнятими в суспільстві. Зазначені особливості здебільшого можна віднести до соціальних факторів, що викликають появу відхилень в поведінці особистості. Проте, найбільш суттєвими та вагомими детермінантами девіантної поведінки конкретної людини, на наш погляд, є її індивідуально-психологічні особливості.

Як вже зазначалось, сукупність ціннісно-смислових орієнтацій та життєвих цілей людини визначають її особистісну спрямованість, характеризують її рівень домагань, проектуються на рівні самооцінки особистості [2-4]. Отже, ціннісно-смислова сфера є своєрідним стрижнем особистості та індикатором її внутрішньої сили і впевненості в собі. Таким чином, будь-які порушення або неузгодженість в ієрархії життєвих цінностей особистості, здатні викликати в неї появу соціально несхвальних вчинків та формуванню певних типів девіантної поведінки. Людина переживає стан фрустрації через втрачену можливість реалізації поставлених цілей, через розчарування в існуючих ідеалах та життєвих смислах. Відмічається підвищення напруженості, яке може нівелюватись шляхом прояву як зовнішніх так і внутрішніх агресивних дій та вчинків з боку людини. В такій складній ситуації може розвинутись складний міжособистісний конфлікт, що може бути проявом зіткнення об’єктивної реальності та суб’єктивних уявлень особистості. В цьому випадку людина не може розраховувати на реалізацію поставлених цілей, не розуміє як саме потрібно діяти в подібних умовах. Саме такі обставини найчастіше провокують виникнення нераціональних, неефективних та асоціальних форм поведінки особистості, що націлена на реалізацію та досягнення запланованого.

Окрім цього, неузгодженість цілей та життєвих цінностей особистості може призвести до зневірення людини в своїх силах, до зниженню рівню самооцінки та впевненості в собі. Такі обставини також можуть стати чинником виникнення девіацій в поведінці особистості.

Отже, узагальнюючи вищенаведене, можна з впевненістю сказати, що порушення в ціннісно-смисловій сфері особистості можуть обумовлювати виникнення у неї окремих форм девіантної поведінки.

Література

Агафонов А.Ю. Основы смысловой теории сознания. – СПб.: Изд-во «Речь», 2003. – 296 с.

Балакірєва О.М. Трансформація ціннісних орієнтацій в українському суспільстві // Український соціум. Соціологічні дослідження та моніторинг соціальної політики. – № 1. – 2002. – С. 32–38.

Бодалев А.А. О смысле жизни человека, его акме и взаимосвязи между ними // Мир психологии. – № 2(26). – 2001. – С. 54 – 57.

Кон И. С. В поисках себя. – М.: Просвещение., 1984. – 462 с.

Конфликты: Борьба, взаимодействие, сотрудничество / Под ред. Г. М. Потанина. – Москва – Белгород: Изд-во БГУ, 1997.–345 с.

Смелзер Н. Социология / Пер. с англ. – М.: Феникс, 1994.–688с.

Якуба Е. А. Социология. Уч. пособие для студентов. – Харьков: Константа, 1996.–192 с.