4.3. автоматизація визначення оцінки кредитоспроможності позичальника і визначення ступеня ризику його кредитування

4.3.1. Характеристика задачі

Проводити оцінку кредитоспроможності позичальника необхідно для визначення ступеня ризику його кредитування та прий­няття рішення про доцільність або недоцільність його кредитування.

Кредитоспроможнiсть — наявнiсть передумов для отримання кредиту i спроможність позичальника вчасно і в повному обсязі погасити позику та відсотки. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, якi характеризують його акуратнiсть при розрахунках за ранiше отриманими кредитами, його поточне фiнансове становище, спроможнiсть у разі необхiдностi мобiлi­зувати кошти з рiзних джерел, забезпечення оперативних конверсій активів у ліквідні кошти.

Операції з аналізу стану потенційного позичальника та оцінки ризику його кредитування можна розподілити на дві групи: операції, що не підлягають формалізації, та операції, які можуть бути формалізованими.

До операцій, які складно формалізувати, належать процедури аналізу документальних та недокументальних відомостей про позичальника. Проводиться всебічний аналіз потенційного позичальника. Основним джерелом даних для проведення такого аналізу є документи, які надає клієнт в банк разом із заявкою на кредитування. Крім вивчення основних напрямів діяльності клієн­та та його майнового стану, застави чи гарантійних зобов’язань, необхідно звернути увагу на такі фактори, як репутація клієнта, його професіоналізм, ставлення до своїх кредитних зобов’язань в минулому тощо. Тобто для проведення неформального, якісного аналізу, крім інформації, яку надає клієнт, та інформації, що зберігається про нього в архівних файлах бази даних, необхідно використовувати інші джерела інформації: публікації в періодичних виданнях, відомості з виставок, презентацій, рекламних буклетів, дані податкових інспекцій та інші дані.

Формалізована частина аналізу і оцінки кредитоспроможності позичальника залежить насамперед від структури, розмірів банку, його кредитної політики. Тому кожний банк виробляє свою методику оцінки кредитоспроможності позичальника, при розробці якої враховуються рекомендації НБУ, затверджені постановою Правління НБУ № 323 від 29 вересня 1997 р.

Розглянемо аналіз кредитоспроможності, заснований на визначенні ряду коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан клієнта та його зміни в часі.

4.3.2. Вхідна інформація

Вхідна інформація, що використовується для автоматизова­ного проведення такого аналізу, являє собою первинні документи і файли з інформацією про клієнта, що зберігаються в базі даних.

Для вирішення задачі використовуються такі інформаційні файли:

довідник статей балансу (STAT_B). Він містить код рядка статті балансу, назву статті балансу, нормативне значення показника;

довідник статей звіту про фінансові результати підприємств (STAT_Z). Він містить: код рядка звіту, назву рядка звіту, нормативне значення показника;

файл «Договір» (KRED_DOG) містить дані кредитних договорів, які брав клієнт раніше;

файл «Проведень» (PROW) містить дані про кредитну дисцип­ліну клієнта за раніше укладеними договорами;

файл «Клієнтів» (KLIENT) містить дані про клієнтів та їхні характеристики. Цей файл формується на основі установчих документів.

Основними первинними документами для розрахунку є бух­галтерські документи, які надаються клієнтом, а саме: «Баланс підприємства» (Форма № 1 за ДКУД) і «Звіт про фінансові результати підприємства» (Форма № 2 за ДКУД). Ці документи, завірені податковою інспекцією, надаються банку за станом на кінець передостаннього і останнього звітного періоду у формах, відповідних вимогам державних стандартів 19.2-75 «Система обліково-статистичної, первинної облікової, фінансової та іншої документації».

Якщо документи подаються у першому кварталі, то для аналізу подаються також дані за останній рік і передостанній квартал.

На підставі зазначених первинних документів формуються файли бази даних «Баланс» (BALANS) і «3віт» (ZWIT). Файл «Баланс» (BALANS) та «3віт» (ZWIT) подібні за своєю струк­турою. Вони містять: код ЕДРПОУ, дату, код статті (рядка), фактичне значення статті (рядка).

4.3.3. Алгоритм визначення показників кредитоспроможності

Якщо позичальниками є юридичні особи, то згідно з рекомен­даціями НБУ для визначення кредитоспроможності, розрахо­вуються такі коефіцієнти.

Коефіцієнт загальної ліквідності  характеризує наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізаційних активів:

                ,         (1)

де  — сума рядків другого розділу активу (запаси і витрати);

 — сума коштів 120 рядка (витрати майбутніх періодів) другого розділу активу;

 — сума рядків третього розділу активу (грошові кошти, розрахунки та інші активи);

 — сума рядків другого розділу пасиву (довгострокові пасиви);

 — сума коштів 620 рядка (кредити та позички, що не погашені в строк) третього розділу активу;

 — сума рядків третього розділу пасиву (розрахунки та інші короткострокові пасиви).

Значення  має бути не меншим, ніж 2,0—2,5, тобто сума власних коштів повинна бути в 2 чи 2,5 раза більшою від запозичених коштів.

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності , який характеризує те, наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними коштами та цінними паперами:

,         (2)

де  — сума коштів 260 рядка (каса) третього розділу активу;

 — сума коштів 270 рядка (розрахунковий рахунок) третього розділу активу;

 — сума коштів 280 рядка (інші рахунки в банках) третього розділу активу;

 — сума коштів 250 рядка (короткострокові фінансові вкладення інвестиції) третього розділу активу.

Значення має бути не менше, ніж 0,2—0,25, тобто кожна гривня короткострокових зобов’язань клієнта повинна не менше, ніж на чверть покриватись абсолютно ліквідними активами.

Коефіцієнт автономності , що характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів і визначається як співвідношення залучених і власних коштів:

                ,               (3)

де  — сума рядків другого розділу пасиву (довгострокові пасиви);

 — сума рядків третього розділу пасиву (розрахунки та інші короткострокові пасиви);

 — сума рядків першого розділу пасиву (джерела власних і прирівнених до них коштів).

Значення  має бути не більшим ніж 1,0.

Коефіцієнт маневреності власних коштів , що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів, обчислюється за формулою:

,       (4)

де  — сума рядків першого розділу пасиву (джерела власних і прирівнених до них коштів);

 — сума рядків першого розділу пасиву (основні засоби та інші позаоборотні активи).

Значення  має бути не меншим ніж 0,5.

Коефіцієнт співвідношення між неліквідними і ліквідними кош­тами , який розраховується за формулою:

,             (5)

де  — сума рядків першого розділу пасиву (основні засоби та інші позаоборотні активи);

 — сума рядків другого розділу активу (запаси і витрати);

 — сума рядків третього розділу активу (грошові кошти, розрахунки та інші активи).

Вважається нормальним, якщо співвідношення між неліквідними та ліквідними коштами дорівнює 1.

Важливим показником оцінки клієнта є рентабельність реалізованої продукції, яка розраховується за формулою:

,              (6)

де  — сума отриманого чистого прибутку;

 — сума від реалізації продукції.

Якщо рентабельність реалізованої продукції удвічі перевищує рівень інфляції у звітному періоді, то це можна вважати дуже доброю оцінкою діяльності клієнта.

Важливим показником також вважається порівняння обсягів реалізації продукції з розміром кредиту за період, що відповідає терміну заявленого кредиту. Цей показник розраховується за формулою:

,    (7)

де  — сума реалізації продукції за I-й інтервал часу, який дорів­нює періоду заявленого кредиту;

К — сума заявленого кредиту.

Дуже добрим вважається цей показник, якщо він дорівнює 200\%.

Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру:

· ефективність менеджмента позичальника;

· стан позичальника на ринку та його залежність від циклічності, структурних змін в економіці та галузі;

· погашення кредитної заборгованості позичальником в минулому;

· наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника;

· професіоналізм керівництва.

Оцінка фінансового стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі:

· аналізу прибутків та збитків;

· аналізу якості активів та пасивів;

· створення резервів;

· виконання зобов’язань комерційним банком у минулому;

· аналізу якості банківського менеджменту.

Оцінка фінансового стану позичальника — фізична особа повинна враховувати:

· наявність реальної застави;

· вік та здоров’я клієнта;

· загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

· інтенсивність користування банківськими позиками в минулому та своєчасність погашення їх і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспек­тивами його розвитку кредити слід віднести до таких категорій:

· клас «А» — фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту та відсотків по ній у встановлені строки. Водночас можна зробити висновок, що фінансова діяльність надалі здійснюватиметься на такому ж високому рівні;

· клас «Б» — фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

· клас «В» — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

· клас «Г» — фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

· клас «Д» — фінансова діяльність свідчить про збитки, і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні відсотки по ній не можуть бути сплачені.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити оцінюються й поділяються на класи: 5 балів — «дуже добре» — клас А; 4 — «добре» — клас Б; 3 бали — «задовільно» — клас В; 2 — «погано» — клас Г; 1 бал — «дуже погано» — клас Д.

Крім формальної оцінки за коефіцієнтами, підставою для віднесення до того чи іншого класу є такі характеристики:

· період діяльності фірми з часу державної реєстрації;

· період діяльності фірми з дня останньої структурної реорганізації або понад 20\% змін у складі акціонерів (власників);

· наявність (відсутність) фактів неповернення або несвоєчасного повернення кредитів;

· наявність (відсутність) фактів несплати відсотків або несвоєчасної їх сплати;

· прибуткова (збиткова) діяльність позичальника.

Зведену оцінку фінансового стану позичальника наведено в таблиці 4.1. Кожній з характеристик, за якою проводиться оцінка, присвоюється певний ваговий коефіцієнт, відповідно до ролі характеристик в загальній оцінці кредитоспроможності. Вагові коефіцієнти визначаються експертним шляхом аналітиками кредит­ного відділу. Вони можуть змінюватись залежно від економічної ситуації та стану ринку кредитних ресурсів.

Таблиця 4.1

ТАБЛИЦЯ ОЦІНОК КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

Закінчення табл. 4.1

4.3.4. Вихідні повідомлення

В результаті розв’язку задачі формується вихідна інфор­мація й видається по групах показників за попередній і остан­ній звітний періоди. Крім того, видається інформація про до­пустимі значення зазначених показників, на що слід орієнту­ватися при їх аналізі. Під час розв’язання задачі формуються такі вихідні дані:

1. Вихідний документ «Відомість аналізу взаємовідносин банку з клієнтом-позичальником» (WED1). Цей документ формується на основі масиву проведень (PROW) та масиву кре- дитних договорів (KRED_DOG). Документ призначений для аналізу взаємовідносин банку з позичальником, які були ра- ніше, а також для того, щоб мати уявлення про даного клієн- та до розрахунку оціночних показників його діяльності. Ця відомість може бути сформована у випадку, якщо клієнт, що звернувся за кредитом, має кредитну історію в даному банку. Якщо кредитна історія є незадовільною, то відразу може бути прийняте рішення про відмову клієнту у наданні позички.

2. Вихідний документ «Відомість показників, що характери­зують всю діяльність клієнта» (WED2) містить показники, які розраховуються згідно з описаними в алгоритмі формулами і свідчать про ефективність діяльності, їх динаміку та відповід­ність допустимим значенням. Цей документ формується в тому випадку, коли результати відомості WED1 були оцінені як такі, що дають підставу для розгляду питання про надання позички клієнту.

3. Вихідний документ «Відомість загальних показників дія­льності клієнта» (WED3), що містить рейтингову оцінку щодо основних груп показників, на підставі якої працівник і ке­рівник кредитного відділу приймають рішення про креди­тування.

Названі відомості подаються на розгляд кредитної комісії, яка приймає остаточне рішення.

За структурами аналогічних відомостей WED2 та WED3 формуються і зберігаються вихідні файли бази даних KRED1, KRED2.

Інформаційну модель розв’язання задачі оцінки кредитоспро­можності клієнта наведено на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Інформаційна модель задачі оцінки кредитоспроможності