ПереднЄ слово

Масштаби, переваги та вплив інформатизації на всі сфери діяльності людини надзвичайно великі. На цьому наголошується майже в кожній публікації з проблематики інформатизації та переходу до інформаційного суспільства. Однак досліджень і, відповідно, публікацій з економіки інформатизації на сьогодні недостатньо. А інтерес до цього є і з розвитком в Україні системи господарювання на ринкових засадах постійно зростає. Це обумовлено такими факторами.

По-перше, процес інформатизації суспільства спричинює фор­мування та розвиток інформаційної інфраструктури держави, а отже, виникають економіко-організаційні проблеми, пов’язані з державним регулюванням цього процесу.

По-друге, на сьогодні в Україні досягнуто певного ступеня насичення економіки комп’ютерною та іншою інформаційною технікою. Період первинного накопичення технічних засобів добігає кінця. Нові інформаційні технології перейшли до розряду засобів, що обслуговують масових (надзвичайно різноманітних) споживачів.

По-третє, почався перехід на мережеві технології інформаційного обслуговування (як глобальні, так і локальні комп’ютерні мережі). Збільшення парку ЕОМ та інших показників інформаційного потенціалу робить можливим формування інтегрованих інформаційних систем різного класу і призначення на базі мережевих технологій. Виникає зворотний зв’язок: створення і розвиток комп’ютерних мереж, якісне поліпшення технічних засобів сприяють швидкому збільшенню числа користувачів. Але справа не тільки в кількісному зростанні користувачів, збільшенні парку ЕОМ та інших інформаційних засобів, хоча вже одне це з кожним роком ускладнює економіко-організаційні проблеми використання інформаційного потенціалу країни. Нагальними стали радикальна перебудова інформаційно-комунікаційної основи суспільства, зміна організаційно-управлінської практики у зв’язку із пере­ходом до ринкової економіки та зміною інформаційних потреб користувачів. Мова йде про ускладнення управління в умовах ринкової економіки. Застосування комп’ютерної та іншої інформаційної техніки породжує особливе господарство зі своїми струк­турами, що мають множинні зв’язки. Все це тісно ув’язується практично з усіма іншими галузями і сферами соціальної практики. Комп’ютерно-інформаційна «нервова система», що розростається, поступово пронизує суспільно-економічний організм, вимагає для свого впорядкування складної організації, більш склад­ної, ніж в традиційних галузях економіки.

Крім того, у зв’язку з економічною реформою зростає частка недержавного сектору в інформаційній сфері економіки і, відповідно, число суб’єктів господарювання та окремих осіб (підприємців), які потребують допомоги при вирішенні економічних проблем.

Поряд із суто впровадницькими проблемами інформаційних технологій самостійного значення набули організаційно-експлуа­таційні проблеми — управління, планування, нормування, фінансування інформаційної діяльності тощо. Від практичного вирішення їх залежить не просто підвищення ефективності інформаційних структур, що вже діють, і тих, що створюються, а й перс­пектива входження України у світову спільноту, яка інтенсивно формує інформаційне суспільство.

Виникла і швидко розвивається специфічна сфера економіки — інформаційна, яка перетворилася на спеціальну сферу масового прикладення праці. За масштабами зайнятості, обсягами асигнувань ця сфера порівнянна з найбільшими галузями матеріального виробництва. Досвід показує, що в цьому випадку ми маємо справу з вельми специфічною сферою господарської практики, незвичною і несхожою на все те, з чим стикалося людство в своїй історії. Вона швидко ускладнюється технологічно та організаційно, отже, емпіричні підходи й суто практичні рішення з удосконалення управління нею стають усе більш односторонніми та неефективними.

Саме інформаційна сфера є джерелом нових ідей в організації та веденні бізнесу, менеджменту, нових організаційних рішень тощо. За темпами зростання вона посідає одне з перших місць у світі. Для неї є характерними стрімке економічне зростання або банкрутство, миттєве збагачення, нетрадиційні методи та підходи до вирішення економічних проблем. Тому вивчення закономірностей, застосовуваних методів і прийомів є надзвичайно важливим.

І нарешті, ще одна причина важливості економічних аспектів інформатизації полягає у специфічності самого предмета дослідження — інформаційної сфери економіки, розвиток якої потребує розроблення спеціальної наукової дисципліни з економіки та організації цієї галузі. Поява галузевих економічних дисциплін зумовлена технологічним та організаційним відособленням тих або інших виробництв як самостійної галузі або підгалузі. Так з’яви­лися дисципліни з економіки промисловості, транспорту, зв’язку, торгівлі, сільського господарства, будівництва тощо.

Через новизну, складність і певну унікальність інформаційної діяльності як виду економічної діяльності на сьогодні не тільки немає диференційованих наукових дисциплін з її економіки та організації, а й не розроблено загальних методологічних та методичних засад її. Ця сфера поки що переживає природний етап накопичення та осмислення емпіричного матеріалу, вироблення системи понять, уточнення термінів, установлення загальних прин­ципів і спільних наукових уявлень тощо.

Слід наголосити на певних досягненнях у розв’язанні цієї проблеми в минулому. Одним із перших у нашій країні сформулював засади економіки та організації індустрії інформації як наукової та навчальної дисципліни професор С. П. Куценко[63, 64, 65 та ін.]. Суттєвий внесок у її розвиток зробили такі вчені, як академік В. М. Глушков [20, 22, 26, 30], професор Ю. М. Канигін [48], Г. М. Бурлак [11] та інші [17, 36, 69]. Але з переходом системи госпо­дарювання від адміністративно-командної на ринкову усі теоретичні постулати і практичні положення, розроблені для адміністративно-командної економіки, потребують суттєвого перегляду. Саме такої літератури, зокрема, і навчальних посібників, на сьогодні бракує.

Зазначимо, що створення дисципліни щодо економіки та організації інформаційної діяльності в методологічному відношенні є задачею більш складною, ніж створення аналогічної дисципліни стосовно традиційної галузі або підгалузі. Крім урахування галузевої специфіки, тут треба шукати нових підходів до визначення ролі та механізму функціонування нетрадиційних факторів економічного розвитку, до яких належать інформаційні ресурси. Особливо складною є проблема включення галузі в макроекономічну модель виробництва і споживання продукції. Потребує від­працювання система понять і термінів, що мають те чи інше змістовне навантаження: відомо, що успіхи розвитку будь-якої самостійної дисципліни багато в чому визначаються повнотою і чистотою термінології.

Економіку інформатизації як наукову дисципліну доцільно було б поділити на певні підрозділи, залежно від рівня та ступеня деталізації розглядуваних питань:

загальні теми, присвячені стратегічним, глобальним питанням, — макрорівень;

окремі питання інформатизації, тобто проблеми економіки підприємств інформаційної сфери, стосунків і стратегії поведінки окремих фірм, сектори інформаційного ринку, дослідження їх, перспективи зростання тощо, мікрорівень.

На Заході переважають роботи, присвячені другій групі питань. В Україні — навпаки, основна маса робіт стосується загальних концептуальних проблем інформатизації.

У цьому навчальному посібнику зроблено спробу дати методологічні основи економіки та організації інформаційного бізнесу як навчальної дисципліни, обґрунтувати логічні побудову і систему основних понять. Головну увагу приділено постановці проблем і підходам до їх вирішення. Автор сподівається, що обраний ним спосіб викладення матеріалу слугуватиме основою для комплексного системного розгляду проблем, що порушуються, і надасть необмежені можливості для подальшого врахування інших аспектів підходів, що розглядаються.

Дисципліну «Економіка та організація інформаційного бізнесу» передбачено навчальним планом підготовки бакалаврів з економіки та підприємництва, вона є профілюючою для спеціальності 6.050102 «Економічна кібернетика».

Дисципліна є інтегрованою, маючи власні внутрішню логіку і зміст, вона базується на вихідних методологічних положеннях таких загальноекономічних дисциплін навчального плану, як «Економічна теорія», «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Еко­номіка підприємств», «Економічний аналіз», «Інвестування», «Менеджмент», «Маркетинг», «Фінанси», «Облік», «Економіка праці», «Господарське законодавство», «Основи охорони праці» тощо, а також таких професійноорієнтованих дисциплін, як інформаційні системи і технології, програмні оболонки і пакети, алгоритмізація та програмування, комп’ютерні мережі, проектування баз і сховищ даних та ін.

Дисципліна «Економіка та організація інформаційного бізнесу» вивчає матеріальні відносини людей, залучених до сфери інформаційної діяльності, аналізує економіко-організаційні аспекти інформаційних процесів у суспільстві взагалі та в організаційному управлінні, зокрема. Мета цієї дисципліни полягає у викладенні способів і методів мобілізації нових організаційних ресурсів суспільства — інформації на вирішення задач соціально-економічного розвитку.