2.2. роль інформатизації за переходу до інформаційного суспільства

Діяльність окремих людей, груп, колективів та організацій нині все більшою мірою залежить від їх інформованості та здатності ефективно використовувати наявну інформацію. Перш ніж вчинити якісь дії, необхідно провести велику роботу зі збирання та опрацювання інформації, осмислення її та аналізу. Пошук раціональних рішень у будь-якій сфері діяльності людини потребує оброблення великих обсягів інформації, що часом є неможливим без залучення спеціальних технічних засобів.

Зростання обсягу інформації стає особливо помітним у середині XX ст. Лавиноподібний потік інформації ринув на людину, не даючи можливості сприйняти її повною мірою; орієнтуватися у щоденній інформації все важче; часом вигідніше створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук зробленого раніше аналога. Утворення великих потоків інформації зумовлюється [82]:

надзвичайно швидким зростанням кількості документів, звітів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт;

кількістю періодичних видань з різних сфер людської діяльності, що постійно збільшується;

появою різноманітних даних (метеорологічних, геофізичних, медичних, економічних та ін.), що записуються звичайно на магнітних стрічках і тому не потрапляють у сферу дії системи комунікації [111].

Як результат, настає інформаційна криза (вибух), яка має такі прояви:

з’являються протиріччя між обмеженими можливостями людини щодо сприйняття та опрацювання інформації та існуючими могутніми потоками й масивами інформації, що зберігається. Так, загальна сума знань спочатку змінювалася дуже повільно, але вже з 1900 р. вона подвоювалася кожні 50 років, до 1950 р. подвоєння відбувалося кожні 10 років, до 1970 р. — уже кожні 5 років, з 1990 р. — щорічно;

існує великий обсяг надмірної інформації, яка утруднює сприйняття корисної для споживача інформації;

виникають певні економічні, політичні та інші соціальні бар’єри, які перешкоджають поширенню інформації. Наприклад, унаслідок дотримання секретності часто необхідною інформацією не можуть скористатися працівники різних відомств [111].

Ці причини породили надзвичайно парадоксальну ситуацію — в світі накопичений величезний інформаційний потенціал, але люди не можуть ним скористатися в повному обсязі внаслідок обмеженості своїх можливостей. Інформаційна криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу зі становища, що склалося. Впровадження ЕОМ, сучасних засобів опрацювання і передавання інформації в різні сфери діяльності стало початком нового еволюційного процесу, названого інформатизацією, в розвитку людського суспільства, що знаходиться на етапі індустріального розвитку.

Інформатизація — це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки [42].

Цей процес сам по собі може бути предметом дослідження, результатом якого є базові концепції, ключові фактори, методики оцінювання очікуваного ефекту і потенційних небезпек, обґрунтування програм і планів побудови інформаційного суспільства. Розглянемо сутність цього процесу.

Початок розвитку інформатизації припадає в США на 60-і роки, в Японії на 70-і роки, у Західній Європі — на кінець 70-х років.

Сучасне матеріальне виробництво та інші сфери діяльності все більше потребують інформаційного обслуговування, опрацювання величезної кількості інформації. Універсальним технічним засобом оброблення будь-якої інформації є комп’ютер — підсилювач інтелектуальних можливостей людини і суспільства загалом. Комунікаційні засоби, використовувані комп’ютерами, слугують для зв’язку і передавання інформації. Поява і розвиток комп’ютерів — це необхідна складова процесу інформатизації суспільства.

Отже, інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. Цей термін все настирливіше витискує термін «комп’ютеризація суспільства», широко вживаний донедавна. Незважаючи на зовнішню подібність цих понять, вони істотно різняться. Розглянемо ці поняття у взаємозв’язку. Різниця між ними зумовлена різницею між об’єктами і предметами цих процесів. Так, об’єктом комп’ютеризації є інформаційні технології та системи, а предметом її — засоби автоматики, електроніки, обчислювальної та іншої інформаційної техніки. За комп’ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази — комп’ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів опрацювання інформації та її накопичення.

Об’єктом інформатизації є суспільство в цілому, а предметом її — інформаційні технології та системи. За інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання в усіх видах людської діяльності. Тобто інформатизація поширюється тільки на соціальні системи, а комп’ютеризація — й на технічні. Неправильним буде вираз «інформатизація технічних систем».

Для соціальних систем «інформатизація» є ширшим поняттям, ніж «комп’ютеризація», вона спрямована на найшвидше оволодіння інформацією для задоволення потреб суспільства. У понятті «інформатизація суспільства» акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті та меті соціально-техніч­ного прогресу. Комп’ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства.

Інформатизація на базі впровадження комп’ютерних і телекомунікаційних технологій є реакцією суспільства на потребу в істотному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджено більше половини працездатного населення. Зокрема, в інформаційній сфері США зайнято понад 60\% працездатного населення, в СНД близько 40\% [111].