Неповноюродних та зведених братІв І сестер  загиблого вІд злочину

1. Проблемам реалізації та забезпечення прав потерпілих від злочину приділяли увагу відомі вчені М.С. Строгович, Л.Д. Кокорєв, А.Я.Дубинський, В.А.Дубрівний, М.І.Гошовський, О.П.Кучинська, Л.І. Шаповалова, В.М.Са-вицький, І.І.Потеружа, В.Я.Панарін, В.Т.Нор, В.Е.Юрченко та інші. Більшість пропозицій вищезазначених вчених знайшли своє відображення у законодавстві, але проблема забезпечення прав потерпілого у кримінальному судочинстві є настільки багатогранною, що ще лишаються недостатньо дослідженими окремі її аспекти. Зокрема ті з них, що стосуються визнання потерпілими осіб, які не входять до переліку близьких родичів загиблого. Актуальність зазначеної проблеми зумовлена необхідністю надійного забезпечення та захисту прав усіх потерпілих від злочинів на стадії досудового розслідування. Удосконалення процедури визнання потерпілими, у справах де внаслідок злочину сталася загибель особи, як частини загальної проблеми забезпечення прав потерпілих від злочину, відповідатиме потребам слідчої практики, виконанню завдань кримінального судочинства і буде підґрунтям для теоретичних досліджень у цьому напрямку. Від того наскільки у кримінальному судочинстві будуть закріплені та захищені права усіх потерпілих буде залежати  їх ставлення до правоохоронних органів та бажання їм допомагати.

2. У разі смерті потерпілого від злочину, його права мають близькі родичі. До них відносяться: батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки (п. 11 ст. 32 Кримінально-процесуального кодексу України - далі КПК). Визнання інших осіб потерпілими, яким може бути нанесена шкода від злочину, КПК не передбачено. Під час досудового розслідування при встановленні близьких родичів загиблого від злочину є випадки, коли з’ясовується, що злочином завдана шкода й іншим особам. Однак їх слідчий не уповноважений визнавати потерпілими (ч. 5 ст. 49 КПК). Так правопорушник звільняється від обов’язку відшкодування нанесеної шкоди іншим особам, що суперечить положенням ст. 3 Конституції України.

Дослідження проблеми спрямовано на реалізацію положень концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої указом Президента України від 28 грудня 2004 року № 1560/2004. Указ містить у собі положення щодо необхідності розроблення нового і вдосконалення чинного законодавства з питань захисту законних прав та інтересів потерпілих, вирішення питання статусу потерпілих.

3. У юридичній літературі раніше висловлювались твердження щодо нанесення шкоди іншим особам, які не входять до кола близьких родичів. Так, наприклад, С.А. Шейфер, В.А. Лазарева з цього приводу писали, що шкода може бути завдана не тільки близьким, а й іншим родичам, друзям, знайомим, причому дальнім родичам, якщо вони знаходились в особливо близьких взаємовідношеннях із загиблим. Шкода може бути нанесена більш значна ніж близьким. Означивши проблему, автори не запропонували шляхів її вирішення. В проекті КПК (законопроект № 0952) не визначені інші особи, крім близьких родичів, яким може бути заподіяна шкода злочином і яких можна визнавати потерпілими.

4. Актуальність та необхідність подальшого наукового дослідження обумовлена наступними чинниками : по перше, неврегульованістю у чинному кримінально-процесуальному законодавстві та у проекті КПК України питання про те, які особи можуть бути визнані потерпілими у разі заподіянні їм шкоди, поряд з близькими родичами загиблої особи або замість них; по друге, чинний КПК не враховує випадків щодо вступу громадян у повторний шлюб; по трете, від закріплення можливості визнання потерпілими неповноюродних та зведених братів та сестер, яким нанесена шкода загибеллю особи, залежатиме відновлення порушених злочином їх прав.

5. Законодавець не враховує при визначенні близьких родичів і окремі випадки, які трапляються у житті людей, долі яких складаються по – різному. Окремі з них розлучаються й утворюють інші сім’ї. В нових сім’ях народжуються діти, які є неповноюродними братами та сестрами дітей з попередньої сім’ї. Ці діти мають спільне походження по батькові чи по матері і між ними виникають родинні стосунки. Вони не враховуються у кримінально – процесуальному законодавстві як близькі родичі і у разі загибелі від злочину неповноюродного брата чи сестри, вони теж страждають, але шкода, завдана їм злочином, не відшкодовується. Ці випадки повинні бути предметом дослідження у теорії кримінального процесу. В законодавстві інших держав, наприклад, у Республіці Казахстан до числа близьких родичів ст. 7 Кримінально – процесуального кодексу відносить і неповноюродних братів та сестер. Аналогічну норму слід запровадити і у проекті КПК.

6. При доопрацюванні проекту необхідно врахувати те, що особи, вступаючи в повторний шлюб, як правило мають дітей, які є на їхньому піклуванні. Це можуть бути вдови, вдівці, чоловіки чи дружини яких загинули в роки Великої Вітчизняної війни, війни в Афганістані та від нещасних випадків. В повторному шлюбі люди знайшли своє щастя і створили дружню сім’ю. При цьому діти, в тому числі і малолітні, звикають один до одного, допомагають і піклуються один про одного, мають гарні стосунки і спільні справи.

7. Поняття «горе» об’єднує різнорідні уболівання – втрату друга із-за смерті або просто розлучення, розрив, крах здоров’я, кар’єри або творчих сподіванок, наслідків бандитизму (Равіковіч М.А.). Якщо один із зведених дітей гине від рук злочинця, звісно, інші зведені діти страждають від втрати, бо руйнується частина їх життєвих планів. Але їхні страждання і інтереси не враховуються у чинному КПК і у проекті. Крім того, не можна говорити про повноту та об’єктивність розслідування справи, якщо у справі всіх потерпілих не тільки не визнано і не допитано, а й не встановлено. Порушені права вищезгаданих осіб залишаться незахищеними, тому неможливо визнати виправданою існуючу практику щодо невизнання цих осіб потерпілими у справах де сталася загибель особи від злочину.

8. У теорії кримінального процесу слід приділити належну увагу неповноюродним та зведеним братам та сестрам та надати їм законодавчу можливість мати процесуальний статус потерпілого. З урахуванням вищевикладеного, було б доцільним внести доповнення до п. 5 ст. 49 КПК України: після слова «рідні», зазначити: «неповноюродні та зведені брати та сестри». Визнання цих осіб потерпілими забезпечить ефективне виконання завдань кримінального судочинства та сприятиме повному відновленню порушених злочином прав і відшкодуванню нанесеної шкоди.