Проекти КПК та проблеми сучасного стану кримінально-процесуального законодавства - Матеріали науково-практичного семінару

Про спІрне поняття правосуддя

 

Конституція України не тільки виділила теорію розподілу властей, але розмежувала їх функції, та визначила механізм взаємодії. Судова влада, як одна з гілок державної влади, є самостійною, незалежною гілкою, а головне її призначення це забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина.

Судова влада, будучи за своєю природою діяльністю судових органів, реалізується виключно за допомогою правосуддя. Правосуддя – це діяльність судді, колегіального суду, по вирішенню суперечок та юридичних конфліктів, яка здійснюється за допомогою процесуальної форми, за результатом якої суддя постановляє вирок.

Суддя розглядає кримінальну справу здійснює судовий контроль. Функція судового контролю у досудовому проваджені по кримінальних справах об’єктивно виражена у формі правосуддя. Судовий контроль у досудових стадіях визначається з урахуванням ст. 6 Європейській конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», а також ст. 29-32 Конституції України, оскільки кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Важливим чинником у зміцненні правосуддя є закріплений в Конституції, в КПК України, принцип змагальності, який повинен служити фундаментом подальшого розвитку кримінально-процесуального законодавства. Змагальність, на думку одних вчених, це спосіб дослідження та оцінки доказів. На думку інших, це спосіб реалізації трьох самостійних функцій: звинувачення, захисту і вирішення справи.[1]

М.С. Строговіч суть змагальності бачив в розділі функцій звинувачення, захисту та вирішені справи між судом і сторонами. При цьому функцію звинувачення повинен виконувати слідчий, потерпілий, державний обвинувач (прокурор), функцію захисту – сам обвинувачений та його захисник, а вирішення справи здійснюється судом.[2]

Досудове і судове слідство має основну ціль - це дослідження обставин кримінальної справи. Як слідчий, так і суддя виконують одне загальне завдання досліджування обставин кримінальної справи. Судове провадження повинно завершуватися вироком судді, правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до кримінальної відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Звертаючись до функціонуючого судочинства, на основі принципу змагальності сторін (ст. 16-1 КПК України) можна відзначити, що досудове провадження обережно робить спробу перейти від репресивного до охоронного типу судочинства. Тому ми виступаємо за зміну ст. 102 КПК України та перевід слідчого до судового слідчого. Функція слідчого якісно повинна змінитися, судовий слідчий не буде вести кримінальне переслідування (звинувачення), а забезпечувати функцію вирішення справи на етапі досудового провадження. Контрольна функція в досудовому проваджені зміниться, якщо судовий слідчий належатиме до судової влади.

Критикуючи авторів концепції кримінально-процесуального законодавства слід виступили за введення повної змагальності досудового слідства. Функцію звинувачення повинен виконувати прокурор, функцію захисту – обвинувачений, цивільний відповідач, захисник (адвокат), а слідчий повинен здійснювати дослідження обставин справи і ухвалювати рішення під контролем судової влади.

Розширення сфери функціонування судової влади, підвищення її ролі в реалізації конституційних прав громадян законодавство та практика повинні шукати нові шляхи як по підвищенню ефективності правосуддя у досудовому проваджені, так і взаємодії прийняття рішень на етапах судового по розгляду кримінальної справи.

Суд як орган судової влади покликаний забезпечувати судовий захист не тільки в судочинстві, але і у досудовому проваджені. Ці функції успішно міг би це забезпечувати судовий слідчий. Даний вид судового контролю повинен стати універсальним контролем вільного доступу до правосуддя. Введення посади слідчого судді дозволить забезпечити ефективність судового контролю судочинства.