ДІяльнІсть слІдчого по усуненню причин та умов, що сприяють вчиненню злочину

Встановлення фактичних обставин вчинення злочину, що мають юридичне значення, здійснюється шляхом ретроспективного пізнання, особливою формою якого у кримінальному процесі є доказування. Доказування має свій специфічний предмет, під яким розуміється сукупність обставин, що підлягають встановленню по кримінальній справі. Зазначені обставини чітко регламентуються в ст. 64 КПК України, а саме:

подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання;

характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Отже, ст. 64 КПК України не включає причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, в предмет доказування. А в ст. 23 КПК України досить чітко зазначено, що «при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду по кримінальній справі орган дізнання, слідчий, прокурор та суд зобов’язані виявити причини та умови, що сприяли вчиненню злочину». Таким чином, зміст предмету доказування охоплений двома нормами в загальній частині КПК України. Дослідження обставин справи не може бути визнано всебічним та повним, якщо не виявлено причини та умови, котрі сприяли вчиненню злочину. Такі недоліки можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд.

Діяльність органу дізнання, слідчого по виявленню причин та умов, що сприяли вчиненню злочину й вжиття заходів по їх усуненню являє собою процесуальну діяльність, яка повинна відображатися в матеріалах кримінальної справи. Вона має офіційний характер, ґрунтується на фактичних даних і складається з дій та відносин, вказаних в законі. Висновки органу дізнання, слідчого про безпосередність причин та умов, що сприяли вчиненню злочину повинні формулюватися не на догадках, а на достовірних доказах, що містяться в кримінальній справі.

До заходів, направлених на усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, кримінально-процесуальний закон відносить подання, яке слідчий направляє у відповідну установу, підприємство чи організацію або посадовій особі, про що законодавець зазначає в ст. 23-1 КПК України.

Подання про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину повинно містити в собі належний зміст. Як кожен процесуальний акт, подання про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, повинно бути чітко оформлено. Зміст подання, його повнота і точність у великій мірі залежить від дотримання вимог до його процесуальної форми. В діючому законодавстві України, а також в жодних проектах КПК України нічого не зазначено про форму та реквізити цього процесуального акту, що є суттєвим недоліком, який підлягає усуненню в кримінально-процесуальному законодавстві України.

Крім того, слід зазначити, що в нинішній час інститут виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину практично не діє. Подання виноситься слідчим формально, а відповідними організаціями вимоги, вказані в цих поданнях, не виконуються. Такий стан справ негативно впливає на рівень злочинності в цілому. Тому українським науковцям необхідно розробити нові методи, форми, прийоми, які в подальшому будуть використовуватися в практичній діяльності для успішного виявлення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину.