Проблеми призначення судових експертиз

У ході розслідування кримінальної справи можуть виникати питання, що стосуються будь-якої спеціальної галузі знань. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває призначення і проведення судових експертиз, що є однією з найефективніших форм використання спеціальних знань у ході розкриття і розслідування злочинів зазначеної категорії.

Вивчення матеріалів судово-слідчої практики показує, що під час розслідування злочинів, досить часто, зустрічаються випадки необґрунтованої відмови від призначення експертизи (19,3\% випадків), що негативно впливає на хід розслідування, а в деяких випадках веде до втрати основних доказів, без яких неможливо винести справедливий вирок при розгляді кримінальної справи в суді.

Аналіз матеріалів практики свідчить, що основними причинами необґрунтованої відмови від проведення експертизи є, по-перше, неправильне розуміння її процесуальної сутності, спроба замінити її іншими засобами доказування і, по-друге, незнання можливостей конкретних видів експертиз. Визначення моменту призначення експертизи є також важливим та актуальним питанням.

Так, в деяких випадках під час дослідчої перевірки матеріалів іноді виникає потреба у проведенні досліджень певних об’єктів спеціалістами (наприклад, злочини пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами тощо). Тобто в тих випадках коли достатні дані, що необхідні для порушення кримінальної справи, встановлюються в результаті дослідження спеціаліста. Крім того, в деяких випадках результати експертного дослідження можуть суттєво вплинути на кваліфікацію злочину та визначення підслідності, це наприклад злочини пов’язані з заподіянням тілесних ушкоджень, злочини пов’язані з пожежами тощо. Слід також зазначити, що іноді місце події може бути об’єктом експертного дослідження та для якісного проведення експертизи доцільно якнайшвидше надати можливість експерту ретельно оглянути місце події.

Так, розмірковуючи про визначення моменту призначення пожежно-технічної експертизи А. П. Лівчіков і Л. М. Ульянов зазначають, що експерт у ході огляду місця пожежі вирішує вужче завдання, ніж слідчий чи дізнавач. Але його завдання дещо складніше завдань зазначених осіб. Він направляє свої зусилля на виявлення, опис, фіксацію слідів і речових доказів, які вказують на безпосередню причину виникнення пожежі, на факти й обставини, що стосуються предмета пожежно-технічної експертизи [1, с.52].

Тому, призначаючи, експертизу у справах про пожежі, слідчий повинен забезпечити експерту можливість дослідження місця події, адже це необхідно розглядати як невід’ємну частину експертного пожежно-технічного дослідження. Цим самим слідчий надасть можливість експерту безпосередньо сприйняти обстановку місця події коли вона ще не порушена, що буде сприяти якіснішому дослідженню обставин події та одержанню об’єктивного висновку. З цієї причини не можна погодитися з думкою В. А. Притузової, котра пропонує призначати пожежно-технічну експертизу тільки після того, як усі проведені в справі слідчі дії не привели до з’ясування поставлених питань [2, с.37]. Ми підтримуємо точку зору вчених, котрі досліджували питання, пов’язані з розслідуванням пожеж, і відносять призначення пожежно-технічної експертизи до початкових слідчих дій [3; 4; 5;].

З урахуванням викладеного, вважаємо, що було б правильним віднести призначення експертизи до початкових слідчих дій і законодавчо дозволити її проведення на стадії порушення кримінальної справи.

Слід зазначити, що питання про можливість призначення і проведення експертизи до порушення кримінальної справи піднімається в процесуальній і криміналістичній літературі з 1967 р. Я. П. Нагнойним, В. Т. Томіним, та Є. Д. Вауліним Є. Коваленко та М. Лисовим та іншими вченими [5; 6; 7;]. Пізніше ці питання і пропозиції доповнити КПК нормою, яка давала б можливість правоохоронним органам призначати і проводити експертизу на стадії порушення кримінальної справи, неодноразово піднімалися в роботах багатьох учених-криміналістів і практичних працівників Т. Ф Шаркової, Г. Н. Курганського, Є. Д. Лук’янчикова, А. В. Одерія, Л. Н. Лобойко, М. Г. Щербаковського та І. І. Золотухіна, Т. В. Каткової та Т. Г. Каткової [8; 9; 10; 11; 12; 13; 14;].

Здається, що в даний час на стадії формування нової законодавчої бази держави і на тлі перегляду ряду концептуальних положень, закріплених у Законі України «Про судову експертизу» [15] (маємо на увазі дозвіл проведення експертизи не тільки в державних експертних установах, але й у державних не експертних установах, а також на підприємницьких засадах), вирішення цього питання уявляється актуальним. У зв’язку з чим, доцільно було б дозволити проведення експертизи до порушення кримінальної справи і закріпити це в новому кримінально-процесуальному кодексі. Вважаємо, що доцільно внести зміни до ст. 196 КПК і доповнити її таким положенням: «У невідкладних випадках, коли це необхідно для правильної кваліфікації злочинного діяння, визначення підслідності, а також необхідності огляду місця події експертом експертиза може бути призначена і проведена до порушення кримінальної справи.» Думаємо, що запропоновані заходи удосконалення кримінально-процесуального законодавства дозволять повніше використовувати можливості експертизи і позитивно вплине на слідчу практику.

Таким чином, призначення експертизи на початковому етапі розслідування, можуть у необхідних випадках надати можливість провести огляд місця події експертом, правильно кваліфікувати злочинну подію. Висновки, отримані за результатами проведення експертизи, можуть мати оперативно-розшукове значення і будуть сприяти встановленню окремих обставин справи. Крім того, допоможуть слідчому підтвердити чи спростувати ті чи інші версії про спосіб вчинення злочину, осіб, причетних до вчинення злочину, а також будуть сприяти визначенню правильного напрямку розслідування.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Федотов А. И., Ливчиков А. П., Ульянов Л. Н. Пожарно-техническая экспертиза. − М.: Стройиздат, 1986.  − 271 c.; 2. Притузова В. А. Основные вопросы методики расследования дел о поджогах. − М.: ВЮЗИ, 1951. − 137 с.; 3. Мишин А. В. Расследование поджогов личного имущества граждан: Автореф. дис.. .. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Казан. гос. ун-т. − Казань, 1986. − 24 с.; 4. Казаков Г. Н. Расследование пожаров в торгово-складских помещениях. − М.: 1977. − 80 с.; 5. Нагойный Л. П. О возможности назначения экспертизы до возбуждения уголовного дела // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. сб. науч. и науч.-метод. работ. Вып. 4 / Отв. ред. В.П. Колмаков. − К.: Ред.-изд. отдел МООП УССР, 1967. – С. 174 − 178; 6. Томин В. Т. Ваулин Е. Д. К вопросу о производстве следственных действий в стадии возбуждения уголовного дела // За дальнейшее укрепление социалистической законности. – Омск., 1967. – С. 34 − 37; 7. Коваленко Є., Лисов М. Про доцільність призначення окремих видів експертиз у стадії порушення кримінальної справи // Радянське право. – 1968. – №5. – С. 67−72; 8. Шаркова Т. Ф. Использование специальных знаний в стадии возбуждения уголовного дела // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. сб. науч. и науч.-метод. работ. Вып. 10 / Отв. ред. Гавриленко К.Т. − К.: Ред.-изд. отдел МВД УССР, 1973. − С. 226 − 229; 9. Курганский Г. Н. К вопросу о назначении экспертизы до возбуждения уголовного дела // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.19. − К., 1979 − С.52 − 55; 10. Лукьянчиков Е. Д. К вопросу о производстве экспертизы в стадии возбуждения уголовного дела // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики. − К., 1993. − С.27 − 28; 11. Одерий А. В. Расследование преступлений о незаконном обороте наркотических средств: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Университет внутренних дел. – Х., 1997. – 182 с.; 12. Лобойко Л.Н. Принципи дослідчого кримінального процесу // Актуальні проблеми в дослідженнях молодих вчених. − Вип. 2. − Харків. – 1997. − С. 27 − 32; 13. Щербаковский М. Г., Золотухи И. И. Використання спеціальних знань на стадії порушення кримінальних справи // Вісник Університету внутрішніх справ. − 1997. − №2. − С.37 −44; 14. Каткова Т.В., Каткова Т.Г. Процессуальные проблемы назначения и производства судебных экспертиз по уголовным делам // Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 14−15 березня 2003 р.). − Харків: Вид-во Нац. ун-та внутр. справ, 2003. − С. 76− 78; 15.Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 28. - Ст. 232.