Проекти КПК та проблеми сучасного стану кримінально-процесуального законодавства - Матеріали науково-практичного семінару

Судовий захист як провІдна форма захисту прав слІдчих органІв внутрІшнІх справ в сферІ працІ та вІдпочинку

 

Під формами захисту прав, свобод, обов’язків і законних інтересів людини і громадянина в юридичній літературі розуміється встановлений порядок захисту, який здійснюється тим або іншим юрисдикційним органом в залежності від його правової природи.

В якості критерію класифікації форм захисту прав, свобод, обов’язків і законних інтересів людини і громадянина виступає природа юрисдикційного органу. Застосування цього критерію дозволяє виділити дві форми захисту: судову та несудову. Судова форма захисту здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції. Несудова форма включає в себе захист прав в адміністративному порядку та громадсько-правовий захист.

Серед форм захисту трудових прав слідчих органів внутрішніх справ судовий захист має особливе значення, оскільки судовий порядок захисту прав набагато ефективніший за несудовий, що обумовлено наступними факторами:

специфічна функція держави – правосуддя – знаходиться у виключній компетенції судів;

в системі державних органів суди займають відокремлене положення, при прийнятті рішень вони самостійні та незалежні від інших гілок державної влади;

суди спеціально утворені для здійснення правосуддя, а для інших юрисдикційних органів правовий захист являється одним з напрямків діяльності.

Судовий захист виступає важливою юридичною гарантією державного захисту прав, свобод, обов’язків та інтересів людини і громадянина, а владні повноваження, якими наділені суди, дозволяють їм здійснювати покладені на них завдання максимально ефективно.

Право слідчих органів внутрішніх справ на судовий захист є конкретним проявом конституційного права громадян України на судовий захист прав і свобод (ст. 55 Конституції України). Це право відображає юридичний зв¢язок між фізичною особою та державою, де остання бере на себе захист прав та інтересів перших, утворюючи для цього спеціальний орган – суд, та покладає на нього обов¢язок по здійсненню захисту суб¢єктивних прав [41, с.18]. Конституційне право на судовий захист належить всім громадянам України до можливого зазіхання на їх права, свободи та законні інтереси і надається у випадку зазіхання.

Це обумовлює специфіку змісту конституційного права на судовий захист. З однієї сторони, у громадянина є юридична можливість звернутися до суду у випадку порушення або оспорювання суб’єктивних прав, які йому належать. З іншого боку ця можливість забезпечується обов’язком держави утворити умови та передумови для того, щоб ця можливість була безпосередньо реалізована.

Слід зазначити, що конституційне право на судовий захист є гарантією всіх інших прав, свобод, обов’язків та інтересів людини.

Праву на судовий захист властиві всі ознаки любого суб’єктивного права. Воно є суб’єктивним тому, що належить конкретному суб’єкту, а саме, з огляду на тематику нашого дослідження, працівникам органів внутрішніх справ. Воно представляє собою можливість відповідної поведінки (звертання до суду), яка забезпечується державою та правом шляхом утворення юридичних та соціальних гарантій незалежності та неупередженості судової влади, а також законодавчого закріплення можливостей судового захисту.

Достатньо довгий час порушення прав як слідчих, так и інших працівників органів внутрішніх справ не могли бути оскаржені в суді. Причини відсутності судового захисту прав працівників органів внутрішніх справ в літературі звичайно пояснювалися специфічністю даного виду державної служби та розцінювалися як одна з особливостей служби в органах внутрішніх справ, наряду з відсутністю системи громадського контролю та прокурорського нагляду. Але на наш погляд, така ситуація була пов’язана з існувавшим раніш суворо імперативним характером відносин між державою та особистістю, які торкалися і правового статусу працівників органів внутрішніх справ. Тому, всі спірні ситуації, які виникали, вирішувались в порядку вертикальної ієрархічної підлеглості.

Демократичні зміни, що відбуваються в українському суспільстві, не могли не торкнутися правової сфери життя суспільства. Утілення принципів правової держави пов’язано з тим, що верховенство права проявляється у всіх найбільш важливих областях життя. Разом з тим зросли роль і значимість особистості в соціумі. Все це зумовило реалізацію в законодавстві гуманістичного підходу до прав, свобод, обов’язків та інтересів особистості, людина та її потреби були поставлені в центр всієї правової системи.

Все це не могло не відбитися на правовому регулювання діяльності працівників органів внутрішніх справ. Сьогодні можна констатувати, що законні і підзаконні нормативні акти, які закріплюють їх права в соціальній сфері, в сфері регулювання порядку проходження служби в органах внутрішніх справ, достатньо демократичні.