2.8 аналіз ризиків реалізації бізнес-плану

Значення розділу полягає  в оцінці небезпеки  того, що цілі, по" ставлені  в плані, не можуть  бути досягнуті  цілком  або частково.

Складається перелік  простих  ризиків,  з яких  обираються  най"

більш  важливі  для  даного  проекту.  Особливої уваги  приділяється фінансово"економічним ризикам.

Ризик через утрату прибутку  (падіння рентабельності) у резуль" таті нестійкості  попиту (положення на новому ринку)  на плановану продукцію  може бути розрахований з використанням статистичних методів.

Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику ґрунтується на теорії імовірності розподілу випадкових величин. Це положення означає, що, маючи достатню кількість  інформації про реалізацію певних видів ризику в минулих періодах для конкретних видів підприємницької діяльності,  будь"який  суб’єкт господарювання здат" ний оцінити імовірність  реалізації їх у майбутньому. Дана ймовірність і буде ступенем  ризику.

Статистичний метод з визначення ризику  проекту використовуєть" ся для обчислення очікуваної  тривалості кожної роботи і проекту в цілому. Суть цього методу полягає  в тому, що для розрахунку ймовір" ностей  виникнення втрат аналізуються всі статистичні дані, що стосу" ються  результативності здійснення розглянутих операцій.  Частота  ви" никнення деякого  рівня  втрат визначається за наступною  формулою:

f =       K         ,

Kобш

(2.48)

де  f — частота  виникнення деякого  рівня  втрат;

К — число  випадків  настання  певного рівня  втрат;

Кзаг  — загальне  число випадків  у статистичній вибірці.

Для побудови  кривої ризику  і визначення рівня  втрат уводиться

таке поняття як  область  ризику.

Для  розрахунку ступеня  певного  виду  ризику  необхідно  знати закон його розподілу,  тобто володіти  інформацією про те: при наяв" ності яких умов він може бути реалізований; як його реалізація буде відбита  на діяльності  господарського суб’єкта.

Математичне чекання  даного  відбивання являє  собою  суму до" бутків  усіх можливих значень  на імовірність  їхнього виникнення:

М(Х) = Х1Р1 + Х2Р2 +...+ ХпРп,    (2.49)

де   М(Х) — математичне чекання;

Х1, Х2, Хп   — значення,  що може приймати досліджуваний пара" метр залежно  від конкретних умов;

Р1, Р2, Рn  — імовірність  прийняття цих значень.

Таким чином, імовірнісний зміст математичного чекання  конк" ретного параметра  від проведення підприємницької діяльності  поля" гає в тому, що воно приблизно дорівнює  середньому  арифметично" му його спостережуваних (можливих) значень.

Однак математичне  чекання ще не є повною характеристикою випадкової  величини.  Для більш повної її характеристики необхідно використовувати й інші числові  характеристики. Так, для того, щоб оцінити, яким чином будуть розсіяні значення обраного параметра (наприклад, прибутку) від його середнього прогнозованого значення (тобто  від математичного чекання) доцільно  використовувати таку характеристику, як дисперсія. Теорія  ймовірностей визначає  диспер" сію як математичне чекання  квадрата  відхилення

D(X ) = ∑=(X − M (X )) n . (2.50)

∑

n

Величина, за допомогою якої можна оцінювати розсіювання (відхилення) можливих значень випадкової  величини від її середнь" ого значення,  називається середньоквадратичним відхиленням. Се" редньоквадратичне відхилення являє  собою квадратний корінь з дисперсії.

Середнє  очікуване значення  відхилення прибутку  від його серед" ньоочікуваного значення  (середньоквадратичне відхилення) s роз" раховується за формулою:

σ =     ∑=(Х − М (Х )) n ,

∑n

де  X — величина  прибутку  в кожному  окремому  випадку;

п — загальне  число  випадків.

(2.51)

Таким чином, економічний зміст середньоквадратичного відхи" лення з погляду  теорії ризиків  полягає  в тому, що воно є характери" стикою  конкретного ризику,  що показує  максимально можливе  ко" ливання певного  параметру  від його середньоочікуваного значення. Дане положення дозволяє використовувати середньоквадратичне відхилення як показник ступеня  ризику  з погляду  імовірності  його реалізації. Причому, чим більша величина середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше дане управлінське рішення  і, відпо" відно, більш ризикований даний  шлях  розвитку  підприємства.

Однак, величина середньоквадратичного відхилення, будучи ха" рактеристикою підприємницького ризику, ще не дає можливості проводити  порівняння ризикованості напрямків діяльності  і конк" ретних ситуацій  за ознаками  (утратами), вираженими у різних оди" ницях  (наприклад, фінансовими результатами, що виражені  в гро" шових одиницях  і обсягом виробництва, що може бути виражений у натуральних одиницях). Теорія  ризиків  вирішує дане протиріччя шляхом  уведення  коефіцієнта варіації.

Коефіцієнт варіації  — це відносна  величина,  що розраховується

як відношення середньоквадратичного відхилення до середньої ариф" метичної  (математичному очікуванню):

σ

V =      ,           (2.52)

M (X )

де   V — коефіцієнт варіації;

σ — середньоквадратичне відхилення.

За  допомогою  коефіцієнта варіації  можна  порівнювати навіть

коливання ознак, виражених у різних  одиницях  виміру. Коефіцієнт варіації  може змінюватися в межах від 0 до 100\%. При  цьому, чим менше  його значення,  тим більша  стабільність  прогнозованої ситу" ації, а отже, і менший  ступінь  ризику  і, навпаки,  чим  більше  його значення, тим більш високий ступінь ризику даного заходу або на" прямку  діяльності.

Метод  експертних оцінок. Метод визначення ступеня  ризику шляхом  експертних оцінок носить  більш суб’єктивний характер  по" рівняно  з іншими методами.  Ця суб’єктивність є наслідком  того, що група експертів,  які займаються аналізом  ризику,  висловлює власні суб’єктивні судження  як про минулу  ситуацію,  так і про перспекти" ви її розвитку.  Найчастіше даний метод застосовується при недо" статній кількості  інформації або при певному  ступені ризику  такого напрямку підприємницької діяльності,  котрий  не має аналогів,  що також  не дає можливості аналізувати минулі  показники.

У найбільш  загальному  вигляді сутність даного методу полягає  в тому, що підприємство виділяє  певну групу ризиків  і розглядає,  яким чином  вони можуть  впливати на його діяльність.  Цей розгляд  зво" диться  до надання  бальних  оцінок  за імовірність  виникнення того чи іншого виду ризику, а також до ступеня його впливу на діяльність фірми.

Дію факторів  ризику  в першу чергу треба враховувати в інвести" ційних проектах, що включають  систему економічних показників, що визначають  джерела  й обсяги фінансування, терміни  і шляхи  реалі" зації конкретних інвестицій  або інновацій  (будівництво, реконструк" ція, технічне переозброєння підприємства, впровадження нових тех" нологій,  досягнень  наукових  розробок  і т.д.). Інвестиційні проекти відрізняються невизначеністю умов і кінцевих  результатів економіч" ної діяльності  споруджуваного або діючого підприємства. Практика показує, що фактичні терміни і вартості будівництва або реконст" рукції  підприємств у 2–3 рази  перевищують проектні.  Тому фінан" сування  інвестицій  або будь"яких  інновацій  значною  мірою є ризи" кованим. У період реалізації інвестиційних проектів виявляються наступні  несприятливі фактори.  Унаслідок  впливу  природних  фак" торів збільшиться тривалість будівництва об’єкта. За різними  при" чинами можливе зростання порівняно з проектними даними вартості будівельно"монтажних робіт, орендної плати за землю, виробничі площі й устаткування. Це приводить  до зриву термінів  здачі об’єкта до експлуатації й освоєння  виробничої потужності, а отже, зменшуєть" ся своєчасне повернення коштів інвесторам.  У період експлуатації об’єкта не виключене  зниження ринкової ціни на продукцію, що подовжує строки окупності вкладених коштів. У ряді випадків при" ходиться збільшувати обсяги фінансування через необхідність здійснення непередбачених робіт. Вплив інфляційних факторів  при" водить до зменшення оборотних  коштів і погіршує платоспро" можність  інвесторів.  Несприятливі впливи  на реалізацію  інвестицій" них проектів викликають також зміни технології ведення  робіт, податкової  і кредитно"фінансової політики  держави, економічних механізмів  управління в  економічній   і соціальній   сферах  країни. Слід зазначити, що кількісна  оцінка факторів ризику ускладнена невизначеністю їхнього прояву  в часі, широким  діапазоном  варію" вання  і необхідністю  обробки великого  обсягу часто малодоступної соціально"економічної інформації.  В інвестиційному проекті вплив факторів  ризику  варто визначати по трьох його основних  показни" ках: обсягу інвестицій,  прибутку,  терміну реалізації  проекту. При розробці  планів  діючого підприємства відзначається і вплив  вели" кого діапазону  несприятливих факторів,  що поєднують  у три види ризику: виробничий, комерційний і фінансовий. Перший  вид зазви" чай обумовлений особливостями виробничої діяльності  підприємства,

можливим зниженням планованого обсягу продукції, розірванням до" говорів про постачання сировини,  виникненням конфліктних си" туацій. Комерційний ризик  з’являється в процесі реалізації  товару, зміни кон’юнктури  ринку, підвищення витрат обігу. Фінансовий ризик  визначається відношенням підприємства з банками  й інши" ми фінансовими суб’єктами. Відомі статистичний, експертний і ком" бінований  методи оцінки ризику, у кожному з яких він розглядаєть" ся як  імовірнісна категорія і виміряється як  імовірність певного рівня  втрат  від планованого результату. Ризик можна  представи" ти у вигляді  залежності:

де  R — ризик  програми;

m

R = ∑ wi Pi ,

i =1

(2.53)

wi  — питома  вага значимості  i"гo фактору  ризику  в загальній  су" купності,  прийнятої за одиницю;

т — кількість  факторів  ризику;

Рі, — імовірність  прояву  і"го фактору  ризику,  оцінювана  в част" ках одиниці.

В інвестиційних проектах ризик оцінюється, як правило, за за" лежністю (10.7). Значимість факторів  i"гo ризику  (пріоритет) визна" чається  на  основі  експертних оцінок.  Для  цього  використовується така послідовність прийомів  (кроків). Експертами спочатку  прогно" зується  перелік факторів  ризику  по кожному з етапів реалізації інве" стиційного  проекту  (проектування, підготовка  до будівництва, буді" вництво  об’єкта, освоєння  проектної  потужності). Після  цього призначаються пріоритети в балах для кожного фактора  виходячи  з прийнятої стобальної системи оцінок. Якщо фактори  мають рівні пріоритети,  то вони поєднуються у групи. Далі визначається питома вага групи  з мінімальним пріоритетом за залежністю:

min

i

=          2

⎛ П    ⎞

n ⎜     max  +1⎟

,           (2.54)

⎝  Пmin         ⎠

де   n — кількість  груп факторів  ризику  з рівними  пріоритетами;

Пmах  і Пmin — фактори  з максимальним і мінімальним пріоритета" ми, оцінені  в балах.

Після  цього  в порядку  зростання  обчислюються питомі  ваги інших  груп за формулою:

(n − l ) ⋅ Пmax   + (l −1)

wi  =

Пmin

n −1

⋅ wmin  ,       (2.55)

Ваги вхідних і"у групу факторів  знаходяться як частка від ділен" ня питомої  ваги групи  на кількість  факторів  у групі. Експерти при" значають  і ймовірності  кожної  групи  й окремих  факторів  у прий" нятій системі вирахування (бали, частки одиниці, відсотки). Викладена методика  не може бути рекомендована діючим  підприє" мствам  для  оцінки  ризику  виробничих програм,  імовірності  вико" нання  планового  обсягу виробництва, збитків  від можливого  прояву несприятливих факторів.  Варто сказати, що в умовах діючого підприємства зазвичай  є достатня  статистика про несприятливі фак" тори і принесені  ними  економічні  збитки.